Рішення

від 25.06.2019 по справі 0940/2101/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. справа № 0940/2101/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представника відповідача: Прос Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/000778/2 від 05.10.2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - кузов для перевезення побутових відходів автомобілем сміттєвозом марки "NTM", моделі "К6Н-НВ", серійний номер 14801, рік виготовлення 2007 та обраного методу визначення митної вартості товару - основний (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/00796, а також рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/000778/2 від 05.10.2018 року.

Відповідно до змісту тверджень позивача, на підставі договору купівлі-продажу за № 01/08/2018/EXP від 09.08.2018 року позивач придбав кузов для перевезення побутових відходів автомобілем сміттєвозом марки "NTM" за ціною 4250,00 злотих. При декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи та застосував резервний метод для визначення митної вартості товару, внаслідок чого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" просить суд:

- визнати протиправним та скасуати рішення про коригування митної вартості товару Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206000/2018/0000778/2 від 05.10.2018 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві представник відповідача не погодилася з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час митного оформлення позивачем кузов для перевезення побутових відходів автомобілем сміттєвозом марки "NTM", моделі "К6Н-НВ", серійний номер 14801, рік виготовлення 2007, на вимогу відповідача не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківського платіжного документа, чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, окрім того не надано жодних пояснень щодо розбіжності між заявленою митною вартістю кузова та ціною, що була зазначена в декларації країни експорту. За вказаних обставин, та враховуючи застосування системи аналізу та управління ризиками, згідно із якою визначено, що визначена декларантом митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, відповідачем прийнято оскаржені картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом у розмірі 18351,33 злотих, що розрахована виходячи з розміру ціни товару в декларації країни експорту та ціни експортування з Перемишля до кордону країни (18245+106). Додатково, представник звернув увагу на те, що декларанту позивача направлявся електронний лист із повідомленням про необхідність надання додаткових документів, проте декларант позивача відповів, що інші документи надаватися не будуть. З огляду на наведене, враховуючи те, що надані позивачем документи до митного оформлення не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, а тому, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 59-67).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Захід", 03.10.2018 року подано до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби електронну вантажну митну декларацію №UA206010/2018/007993, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: кузов для перевезення побутових відходів автомобілем сміттєвозом марки "NTM", моделі "К6Н-НВ", серійний номер 14801, рік виготовлення 2007. У вказаній митній декларації декларантом позивача самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4250 злотих - графа "42" митної декларації (а.с.74).

Із митною декларацією митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, зокрема:

1. Рахунок-фактуру (інвойс) № 01/08/2018/EXP від 0908.2018 року;

2. Автотранспортну накладну №0009766 від 01.10.2018 року;

3. Калькуляцію транспортних витрат № 03 від 03.10.2018 року;

4. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів;

5. Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при зборів інших держав № 3291779 від 02.10.2018 року;

6. Копію митної декларації країни відправлення № 18PL402010Е0932030 від 01.10.2018 року;

7. Митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA206010/2018/007993 від 03.10.2018 року.

Івано-Франківською митницею Державної фіскальної служби, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, 04.10.2018 розпочато процедуру консультації із декларантом, шляхом направлення електронного повідомлення:

1) про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (а.с.71);

2) пояснень щодо невідповідністю між заявленою митною вартістю кузова сміттєвоза та вартістю, що була зазначена в декларації країни експорту.

На вимогу митного органу платіжні документи надані не були, однак 04.10.2018 року декларантом було надіслано лист митного агента за № 13588, в якому зазначено, що вартість кузова в відповідних графах митної декларації країни експерту вказано помилково. Оскільки даний документ відповідачем не визнано офіційним документом митної адміністрації країни експорту, внаслідок чого його легітимність поставлена під сумнів, а зміст документу не враховано під час подальших митних процедур.

Враховуючи відповідь декларанта, посадовою особою митниці 05.10.2018 року прийнято рішення про коригування митної вартості № UA206000/2018/000778/2.

Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 18 351,33 злотих.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у митному оформленні транспортного засобу та із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Щодо наявності сумнівів з приводу заявленої митної вартості товару, з огляду на подані позивачем до митного оформлення документи, суд зважає на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації додано документ, який на переконання позивача, у повному обсязі підтверджує заявлені відомості про митну вартість товару за ціною договору.

Згідно із поясненнями представника відповідача, коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із неподанням декларантом на вимогу контролюючого органу банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Водночас представник відзначила, що посадовою особою Івано-Франківської митниці виявлено розбіжності в валюті зовнішньоекономічної операції між фактурою № 01/08/2018/ЕХ від 09.08.2018 року та декларацією країни відправлення №18PL402010Е0932030, у фактурі вказана валюта 4250 польських злотих, а у декларації країни відправлення 18245 польських злотих, у зв`язку з виявленням даної розбіжності, митниця вимагала пояснити валютну невідповідність.

Окрім цього будь яких інших документів, засвідчуючих витрати на придбання автомобіля до митного оформлення не надавалося.

Як уже зазначалось судом, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копії повідомлень, направлених декларанту позивача про необхідність подання оригіналів чи копій документів, зазначених в графі 44 декларації та додаткових документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

В судовому засіданні позивачем не спростовано факту подання ним під час митного оформлення банківських чи інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, водночас сторонами не заперечувався факт подання з боку позивача листа митного агента за № 13588 від 04.10.2018 року, за змістом якого митний брокер просить у посадових осіб Підкарпатського митно-податкового управління, митного відділу у Перемишлі здійснити виправлення писарської помилки у валюті експортної декларації у полях 22,23,46, як таких, де сума 4250 євро повинна була в відображатися у сумі 4250 польських злотих (а.с. 10-11).

Оцінюючи вищевказаний документ на предмет достовірності, тобто на підставі відомостей якого можна встановити дійсну вартість товару, суд зазначає, що вказаний документ не містить необхідних відомостей, які б дали можливість суду це зробити. Таким чином, на переконання суду вказаних документ викликає сумніви в його достовірності, а тому відповідачем правомірно зобов`язано декларанта позивача надати будь які інші документи в підтвердження витрати на придбання автомобіля.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на положення підпункту «б» пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 (надалі, також - Правила), згідно з яким, документи, що підтверджують право власності на транспортні засоби придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано транспортний засіб.

Відтак, в силу приписів МК України та вищезазначених Правил, зазначений документ не може слугувати належним підтвердженням фактично сплачених або таких, що підлягали сплаті за придбаний транспортний засіб коштів.

Водночас, в судове засідання стороною позивача надано платіжне доручення АТКБ ПРИВАТБАНК від 13.08.2018 року № (MUR) 226 щодо здійснення оплати в розмірі 4250 польських злотих (а.с.12).

Проте, щодо зазначеного документу не здійснено його сертифікованого перекладу, що не дозволяє суду взяти його до уваги в якості як належного доказу так і оцінити його на відповідність вимогам положень підпункту «б» пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

В ході розгляду справи представником позивача надано суду сертифікований переклад рішення начальника Підкарпатської митно-податкової служби у Перемишлі Республіки Польща від 21.11.2018 року № 402010-ЩС.4401.676.2018/M/jmk. на лист митного агента за № 13588 від 04.10.2018 року, згідно змісту якого внесено відповідні зміни до експортної митної декларації.

У відповідності до вимог частини 8 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземний митний документ підлягає обов`язковій легалізації у відповідності до вимог Віденської конвенції Про консульські зносини 1963 року, оскільки Конвенція , що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, що ратифікована Україною 02.04.2003 року не скасовує необхідність легалізації зазначеного іноземного офіційного документу.

12.03.2019 року в судовому засіданні, судом надано можливість представнику позивача звернутися до консульської установи Республіки Польща на території України з запитом, щодо легалізації рішення начальника Підкарпатської митно-податкової служби у Перемишлі Республіки Польща від 21.11.2018 року № 402010-ЩС.4401.676.2018/M/jmk. з цією метою провадження по справі було зупинено.

Підставою для поновлення провадження по справі 16.05.2019 року слугувала надана представником позивача відповідь Генерального Конксульства у Республіці Польщі у Львові, про те, що дана справа не належть до компетенції цією установи, слід звертатися консульських установ в Республіці Польща.

Як наслідок, в подальші судові засідання від 03.06.2019 та 25.06.2019 року суду, з боку позивача так і не було надано належних доказів щодо витребуваної судом інформації.

Внаслідок викладеного, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання ним усіх документів, які підтверджують митну вартість товару, на переконання суду, є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості та відсутність можливості у відповідача на підставі таких документів встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

У відповідності до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Суд також зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду відповідає у висновкам Верховного Суду України, зазначеним у постанові від 02.06.2015 по справі №21-498а15.

Відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України, з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (надалі, також - Порядок №631).

Відповідно до пункту 4.9.1 Порядку №631, під час завершення митного оформлення посадовими особами проводиться перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі за допомогою АСАУР.

Підпунктом 5.6 Порядку №631 передбачено, що у разі коли під час виконання відповідно до пункту 5.4 цього розділу за попередньою МД митних формальностей, визначених пунктом 4.5 розділу IV цього Порядку, у тому числі за результатами спрацювання АСАУР, встановлено необхідність надання додаткових документів та/або відомостей про товари, проведення митного огляду товарів, взяття їх проб (зразків), посадова особа ПМО органу доходів і зборів у строк, визначений частиною п`ятою статті 259 Кодексу, за допомогою АСМО надсилає зазначену інформацію Декларанту на відповідну електронну адресу.

Водночас, розроблено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, що затверджені Наказом ДФС 11 вересня 2015 року №689 (надалі, також - Методичні рекомендації).

Згідно з частиною 8 розділу 2 Методичних рекомендацій, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Як зазначалося судом, відповідач з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів письмово витребував у декларанта документи, передбачені статтею 53 МК України. Однак, декларантом жодних додаткових документів не подано.

Враховуючи наведене, та наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості, відповідач, на виконання вимог МК України, визначив митну вартість за резервним методом (стаття 64 МК України). Представником відповідача обґрунтовано неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення та у відзиві на позовну заяву зазначено:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснювався через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

На підтвердження неможливості застосування вищевказаних методів розмитнення товару, представником відповідача вказано, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Вищенаведені пояснення представника відповідача позивачем не спростовані.

З огляду на наведені положення, а також враховуючи висновок суду про не підтвердження позивачем, на підставі поданих документів, фактичної вартості придбаного транспортного засобу, на переконання суду, сумніви відповідача стосовно достовірності заявленої вартості є у повній мірі обґрунтованими, а відтак підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/0000778/2 від 05.10.2018 року, суд не вбачає, а тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" не підлягають задоволенню.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог, в силу норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" (вул. Кисілевської, 40/38, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 41220746);

Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 39640261).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 01 липня 2019 р.