Постанова

від 09.07.2019 по справі 379/1439/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року

м. Київ

справа № 379/1439/18

провадження № 22-ц/824/9417/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест , що є правонаступником СП Світанок

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство Даценко

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року у складі судді Нечепоренка Л.М.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест , що є правонаступником СП Світанок , до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Даценко про визнання недійсним договору оренди та поновлення договору оренди на новий строк за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Інтерагроінвест , що є правонаступником СП Світанок , звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди та поновлення договору оренди на новий строк.

06 травня 2019 року Директор ТОВ Інтерагроінвест ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, в якій просив до набрання чинності рішенням у справі заборонити ОСОБА_1 та ФГ Даценко звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 площею 2,3565 га, яка розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Свої вимоги обґрунтовував тим , що відповідачами ОСОБА_1 та ФГ Даценко після того, як останні дізналися про звернення ТОВ Інтерагроінвест до суду за захистом свого першочергового права оренди з позовом про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, з метою унеможливлення фактичного виконання рішення суду у майбутньому розпочали припиняти договори оренди земельних ділянок, що діяли на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, та укладати нові договори емфітевзису щодо тих самих земельних ділянок, які є предметом спору, та реєструвати інші речові права (користування) на них.

Зазначав, що у Таращанському районному суді Київської області у справі №379/1320/18 за позовом ТОВ Інтерагроінвест до ОСОБА_3 , СП Дубівське про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідачами було укладено угоду про припинення договору оренди на земельну ділянку, яка є предметом спору, з метою здійснити перешкоди у реалізації судового захисту першочергового права оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України про оренду землі .

Також указував про те, що у справі №379/1354/18 за позовом ТОВ Інтерагроінвест до ОСОБА_4 та ФГ Даценко про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк під час розгляду справи по суті відповідачі припинили договір оренди, який є предметом спору, і уклали договір емфітевзису і всі реєстраційні зміни зі сторони відповідачів відбулися під час розгляду справи по суті.

Звертає увагу, що у всіх перелічених випадках реєстраторами були зареєстровані відповідні зміни у державному реєстрі речових прав.

Уважає, що дана справа є аналогічною вищезазначеним, а тому існує значний ризик внесення змін до єдиного реєстру речових прав щодо припинення, користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , а отже і зміні відповідача у майбутньому. У такому випадку у разі задоволення позовних вимог виконання рішення буде неможливим.

Посилається на те, що ураховуючи той факт, що відповідачі вже неодноразово припиняли договори оренди та укладали нові правочини на ті самі земельні ділянки, останні спробують здійснити інші реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, а тому є термінова необхідність до набуття рішенням законної сили заборонити ОСОБА_1 та ФГ Даценко звертатися до реєстраторів щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно спірної земельної ділянки.

На думку заявника забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки не завдасть шкоди відповідачам, оскільки не несе заборони щодо використання цієї земельної ділянки відповідно до її цільового призначення (отримання прибутку), яка знаходиться у користуванні ФГ Даценко .

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 площею 2,3565 га, яка розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 22 травня2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу , в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Уважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що заява про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а факти неодноразового припинення відповідачами договорів оренди та укладення останніми нових правочинів на ті самі земельні ділянки, на що посилається у заяві про забезпечення позову ТОВ Інтерагроінвест , не підтверджено будь-якими доказами.

Уважає, що позивач, подаючи необґрунтовані позови та заяви про забезпечення позову, намагається перешкоджати господарській діяльності відповідачів та створює перепони власнику земельної ділянки, а саме, перешкоджає реалізації ОСОБА_1 договірних зобов`язань орендаря в частині орендної плати, оскільки після узгодження питання про збільшення розміру орендної плати в 2019 році ОСОБА_1 та ФГ Даценко позбавлені можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 03 січня 2018 року №109.

Окрім того, зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін до єдиного державного реєстру речових прав відносно спірної земельної ділянки загрожує господарській діяльності ФГ Даценко , оскільки унеможливлює реалізацію останнім права передавати земельну ділянку в суборенду.

20 червня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно, тощо. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Зі змісту позовних вимог убачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу оренди земельної ділянки площею 2,3565 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав про порушення його прав як орендаря на першочергове право оренди і можливе вчинення відповідачами реєстраційних дій щодо припинення договору оренди та укладення нового правочину на спірну земельну ділянку. Як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову посилався на те, що у разі вчинення відповідачами вказаних реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки виконання майбутнього рішення суду у справі про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк буде неможливим.

У мотивування вимог позивач вказував про наявність у Таращанському районному суді Київської області декількох аналогічних справ за позовами ТОВ Інтерагроінвест про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в яких відповідачі під час розгляду справи судом вчиняли реєстраційні дії щодо припинення договорів оренди земельної ділянки та укладали договори емфітевзису, що призводило до неможливості у вказаних справах виконати рішення суду у майбутньому.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд не здійснює розгляд справи по суті, а лише вирішує питання забезпечення можливості виконання рішення суду по суті в разі задоволення позову.

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин убачається, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_5 , договір оренди на яку може бути припинено та укладено відповідачами договір емфітевзису з метою унеможливлення виконання рішення суду по суті заявлених позовних вимог у майбутньому.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, підлягають оцінці судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, разом з тим, з урахування предмету позову, особливостей орендних земельних правовідносин та порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, колегія суддів уважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, оскільки власник спірної земельної ділянки та новий орендар до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матимуть можливість розпорядження такою земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі, припинити договір оренди та укласти договір емфітевзису.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатньо обґрунтоване припущення сторони позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

Видом забезпечення позову ТОВ Інтерагроінвест обрано заборону відповідачам звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно спірної земельної ділянки.

Таким чином, указаним видом забезпечення позову не порушується право відповідачів на користування спірною земельною ділянкою та отримання прибутку від її використання.

Отже, доводи представника ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач намагається перешкоджати господарській діяльності відповідачів, а саме, перешкоджає ОСОБА_1 здійснити реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі щодо збільшення орендної плати та унеможливлює реалізацію ФГ Даценко права передавати земельну ділянку в суборенду, не заслуговують на увагу суду, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження наміру ОСОБА_1 під час розгляду справи укладати будь-які додаткові угоди до договору оренди, а ФГ Даценко наразі не зверталося з будь-якими вимогами щодо порушення його прав на передачу земельної ділянки в суборенду.

Ураховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, зважаючи на те, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку вид забезпечення позову, обраний позивачем, є належним та ефективним видом забезпечення позову, вимоги якого зводяться до визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк.

Таким чином, надавши оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, предмету позову та проаналізувавши можливість утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення вимог позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та уважає його правильним.

Одночасно суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Разом з тим, якщо відповідачі не згодні із застосованим заходом забезпечення позову, вони, зокрема, не позбавлені права звернутися до суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій обґрунтувати свої доводи щодо недоцільності забезпечення позову.

Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить сторона позивача, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо забезпечення позову та не спростовують правильних висновків місцевого суду щодо наявності підстав уважати про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 09 липня 2019 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай