Рішення

від 10.07.2019 по справі 520/2376/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.07.2019 р. справа №520/2376/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про 1) скасування рішення, 2) зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з приводу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, 2) зобов`язати Головне управління Держегокадастру у Харківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,09га.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що подав до владного суб`єкта належний та повний пакет документів, але одержав протиправну відмову.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - Головне управління, ГУ, владний суб`єкт) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що порушене заявником питання було вирішено на підставі та у спосіб, визначені законом. Відмова у наданні дозволу зумовлена обсягом та змістом поданих заявником документів.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Садівниче товариство Родник є юридичною особою, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 36122036.

Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 21.08.1995р. №519 СТ Родник була надана у постійне користування земельна ділянка із держзапасу Пісочинської селищної ради народних депутатів площею 6,6га.

Згідно з протоколом правління СТ Родник від 30.10.2018р. №20 заявник набув правового статусу члена даного Товариства, одержавши у користування земельну ділянку за № НОМЕР_1 площею 0,09га.

02.02.2019р. заявник письмово звернувся до Головного управління з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у цілях подальшого одержання земельної ділянки у власність.

Владний суб`єкт відмовив у задоволенні порушеного заявником питання, про що видав лист від 04.03.2019р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови послугувало судження владного суб`єкта про ненадання заявником виданого на ім`я СТ Родник акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Перевіряючи відповідність закону вчиненої владним суб`єктом відмови, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок управлінських дій владних суб`єктів при вирішенні по суті звернення заявника про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначений, зокрема, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, де зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адже обґрунтував оскаржене рішення підставою, котра відсутня в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, оскаржене рішення владного суб`єкта підлягає скасуванню.

Продовжуючи розгляд справи і враховуючи положення абз.1 ч.4 ст.245 КАС України, суд доходить до переконання, що за відсутності доказів втрати юридичної дії рішенням Виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 21.08.1995р. №519 та за відсутності доказів недійсності документів про набуття заявником статусу члена СТ Родник і закріплення за ним земельної ділянки № НОМЕР_1 , владний суб`єкт належить обтяжити обов`язком прийняти рішення про надання дозволу.

При цьому, суд вважає юридично неспроможними доводи владного суб`єкта про дискреційний характер повноважень у спірних правовідносинах, позаяк за своєю правовою природою згадані повноваження не мають жодних ознак управлінської дискреції, так як передбачають прийняття негативного для заявника рішення про відмову у надані дозволу у разі існування чітко передбачених законом підстав та позитивного рішення про надання дозволу - у разі відсутності таких підстав.

Свобода адміністративного розсуду у прийнятті управлінського рішення (тобто дискреція) помилково ототожнена владним суб`єктом з правовою кваліфікацією обставин фактичної дійсності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії , від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії , від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України , від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії , від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 04.03.2019р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області за зверненням ОСОБА_1 від 02.02.2019р. прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером № НОМЕР_1 , яка АДРЕСА_1 за межами населених пунктів на території Пісочниської селищної ради Харківського району Харківської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджених асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 61145) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.)

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева