Постанова

від 17.09.2019 по справі 520/2376/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 р.Справа № 520/2376/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 10.07.19 року по справі № 520/2376/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про 1) скасування рішення, 2) зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до Головного управління Держгеокадстру у Харківській області, в якому просив суд: визнати рішення відповідача про відмову в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки недійсним; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва розміром 0,09 га.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року позов - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 04.03.2019р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області за зверненням ОСОБА_1 від 02.02.2019р. прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером №235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочниської селищної ради Харківського району Харківської області.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодившись з рішення, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №520/2376/19 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю. Стягнути з позивача по справі на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачену останнім суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. у справі №520/2376/19 у розмірі 2305, 60 грн.

В обґрунтування вимог скарги посилалося на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що 07.02.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою від 02.02.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером № 235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області для подальшого надання земельної ділянки у власність останньому. Головним управлінням у встановлений законом строк та в межах повноважень було розглянуто вказану заяву позивача по даній справі та відмовлено останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою листом № Б-1285/0-1294/0/95-19 від 04.03.2019 року. Посилається, що Головне управління у встановлений законом строк та в межах повноважень листом за № Б-1285/0-1294/0/95-19 від 04.03.2019 року відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Зазначає, що членство позивача у вказаному садовому товаристві жодним чином не підтверджує його право на спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,9 га. Вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки суперечить ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, вимогам п.10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", оскільки відповідач користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли він може або надані земельні ділянки або надати вмотивовану відмову у їх наданні. Посилається, що судом першої інстанції було порушено ст.9 КАС України. Вважає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення по справі №520/2376/19 від 10.07.2019 р. не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, а також доказів, якими вони підтверджуються або спростовуються.

16.09.2019 р. Головне управління Держгеокадстру у Харківській області звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просило задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадстру у Харківській області. Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 р. по справі №520/2376/19 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Розглянути справу №520/2376/1 у судовому засіданні, призначеному на 17.09.2019 року за відсутності представника Головного управління Держгеокадстру у Харківській області.

Сторони по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Позивач, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Садівниче товариство Родник є юридичною особою, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 36122036.

Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 21.08.1995 р. №519 СТ Родник була надана у постійне користування земельна ділянка із держзапасу Пісочинської селищної ради народних депутатів площею 6,6га.

Згідно з протоколом правління СТ Родник від 30.10.2018р. №20 заявник набув правового статусу члена даного Товариства, одержавши у користування земельну ділянку за №235 площею 0,09га.

02.02.2019 р. заявник письмово звернувся до Головного управління з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у цілях подальшого одержання земельної ділянки у власність.

Суб`єкт владних повноважень відмовив у задоволенні порушеного заявником питання, про що видав лист від 04.03.2019 р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Фактичною підставою для вчинення відмови послугувало судження владного суб`єкта про ненадання заявником виданого на ім`я СТ Родник акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Позивач, не погодившись з вищевказаною відмовою відповідача, звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст.3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.4 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з ч.1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абз. 1 ч.7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Тобто, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі № 806/3095/17, від 17 грудня 2018 року по справі №№509/4156/15-а.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі по тексту - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому п. 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до приписів вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.05.2019 р. від №812/1312/18.

Колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин по даній справі ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа (лист від 04.03.2019 №Б-1285/0-1294/0/95-19).

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.08.2019 року по справі №0840/3018/18.

Колегія суддів зазначає, що наданий ОСОБА_1 відповідачем по справі лист від 04.03.2019 №Б-1285/0-1294/0/95-19, яким повідомлено, що право постійного користування земельною ділянкою садовим товариством "Родник" не було підтверджено належним правовстановлюючим документом, не може вважатися, як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

З урахуванням вказаного вище, відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з визначенням її у формі листа підлягає визнанню неправомірною та скасуванню.

Таким чином, в даному випадку потрібно вийти за межі позовних вимог, згідно ч.2 ст.9 КАС України, і визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 04.03.2019 р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Щодо доводів відповідача, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у встановлений законом строк та в межах повноважень листом за № Б-1285/0-1294/0/95-19 від 04.03.2019 р. було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, оскільки право постійного користування земельною ділянкою садовим товариством "Родник" не було підтверджено правовстановлюючим документом, колегія суддів їх відхиляє з урахуванням вже вказаного вище, оскільки рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області, проте в даному випадку відповідачем такого індивідуального правового акту у формі наказу не було оформлено.

Стосовно доводів відповідача, що членство позивача у садовому товаристві "Родник" жодним чином не підтверджує його право на спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,9 га, колегія суддів зазначає, що ці доводи не впливають на те, що відповідач в даному випадку повинен був прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не надавати відмову у формі листа.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва а розміром 0,09 га., колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 10.04.2019 р. по справі №826/11251/18, яку застосовує суд апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів даної справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

З урахуванням вищенаведеного, а також враховуючи обґрунтованість доводів скаржника про те, що суд при прийнятті рішення не зазначив про вихід за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за зверненням ОСОБА_1 від 02.02.2019р. прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером №235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочниської селищної ради Харківського району Харківської області. Крім того, даний спосіб задоволення позову не відповідає позовній вимозі ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, необхідно вийти за межі вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером №235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Вказаний вище висновок узгоджується з судовою практикою Верховного Суду (постанова від 14.08.2019 р. по справі №480/4298/18).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №520/2376/19 скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити частково, визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 04.03.2019 р. №Б-1285/0-1294/0/95-19, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером №235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з позивача по справі на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачену останнім суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. у справі №520/2376/19 у розмірі 2305,60 грн., колегія суддів зазначає, що в даному випадку повернення судового збору суб`єкту владних повноважень не передбачено КАС України.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №520/2376/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 04.03.2019 р. №Б-1285/0-1294/0/95-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення індивідуального садівництва в Садівничому товаристві Родник земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га під номером №235, яка розташована за межами населених пунктів на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 23.09.2019 року