Постанова

від 09.07.2019 по справі 320/6307/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6307/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мебіус Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Мебіус Груп звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинського відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.09.2018 № 0089475402/1139.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинського відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.09.2018 №0089475402/1139 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу у розмірі 29 011, 52 грн. та пені у розмірі 20 114, 33 грн. за період з 22.09.2015 до 03.06.2016; в іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю МЕБІУС ГРУП (ідентифікаційний код 38989982, місцезнаходження: 08662, Київська обл., Васильківський р-н., смт.Гребінки, вул.Індустріальна, буд.8) зареєстровано в якості юридичної особи 22.11.2013, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-11).

Києво-Святошинським відділенням Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 № 0089475402/1139, яким позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 22.07.2014 до 07.08.2014 у розмірі 1 205, 91 грн. та за період з 22.09.2015 до 03.06.2016 у розмірі 29 011, 52 грн. та пеню у розмірі 20 319, 33 грн. (а.с.14-15).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся до Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області зі скаргою, у якій просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 №0089475402/1139 (а.с.17-20).

Головне управління ДФС у Київській області листом від 01.10.2018 №17090/10/10-36-13 повідомило позивачу про залишення його скарги без розгляду (а.с.21-22).

Не погоджуючись із винесеним Києво-Святошинським відділенням ГУ ДФС у Київській області рішенням від 17.09.2018 № 0089475402/1139 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за період з 22.09.2015 до 03.06.2016, оскільки помилкове зазначення невідповідного рахунку 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату ЄСВ у строк, встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а тому і для застосування пені та штрафу на підставі спірного рішення. При цьму, суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно нарахував позивачу на підставі спірного рішення штраф у розмірі 1 205, 91 грн. та пеню у розмірі 205,00 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ за липень 2014 року за період з 22.07.2014 по 07.08.2014, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено ЄСВ за липень 2014 року, а саме період прострочення з 22.07.2014 по 07.08.2014 становить 17 днів, що свідчить про наявність підстав для застосування штрафу та пені за цей період.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинського відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.09.2018 №0089475402/1139 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу у розмірі 29 011, 52 грн. та пені у розмірі 20 114, 33 грн. за період з 22.09.2015 до 03.06.2016, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції до 28.12.2015) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції від 28.12.2015) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Абзацом 1 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (ч.10 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 10 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції до 28.12.2014) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В свою чергу, згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції від 28.12.2014) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як зазначено вище, підставою прийняття спірного рішення є висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за періоди з 22.07.2014 до 07.08.2014 та з 22.09.2015 до 03.06.2016.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції ТОВ Мебіус Груп 07.08.2014 було здійснено сплату єдиного соціального внеску на суму 14 818, 67 грн. з призначенням платежу: *;101;38989982; ЄСВ із з/п за липень 2014 року.

З вказаної виписки вбачається, що грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.38).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено сплату єдиного соціального внеску за наступними платіжними дорученнями:

- від 17.09.2015 № 183 на суму 19 014, 96 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ із зп за серпень 2015 року. Строк оплати 20.09.2015 перераховано повністю;

- від 19.10.2015 №207 на суму 22 327, 58 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 3,6%-2061,84; 8,41%-259,41; 36,92%-20006,33 із зп за вересень 2015 року строк сплати 20.10.2015 перераховано повністю;

- від 19.11.2015 № 224 на суму 31 281, 11 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 3,6%-2857,26; 8,41%-259,41; 36,92%-28164,44 із зп за жовтень - листопад 2015 року, строк сплати 20.11.2015 перераховано повністю;

- від 18.12.2015 № 241 на суму 24 377, 84 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 3,6%- 2244,83; 8,41%-250; 36,92%-21883,01 із зп за листопад - грудень 2015 року. строк сплати 20.12.2015 перераховано повністю;

- від 19.01.2016 № 4 на суму 25 011, 56 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 3,6%- 2300,30; 8,41%-259,41;6,92%-22451,85 із зп за грудень 2015 - січень 2016 строк сплати 20.01.2016 перераховано повністю;

- від 19.02.2016 № 27 на суму 20 081, 00 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 8,41%-271; 22%-19810 із зп за січень-лютий 2016 р. строк сплати 20.01.2016 перераховано повністю;

- від 18.03.2016 №5 7 на суму 13 000, 00 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 8,41%-271; 22%-12729 із зп за лютий - березень 2016 р. строк сплати 20.03.2016 перераховано повністю;

- від 18.04.2016 № 82 на суму 14 771, 00 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок НОМЕР_2; призначення платежу:*;101;38989982; ЄСВ 8,41%-271; 22%-14500 із зп за березень-квітень 2016 р. строк сплати 20.04.2016 перераховано повністю (а.с.23-30).

Факт перерахування грошових коштів за вказаним платіжними дорученнями за розрахунковий рахунок НОМЕР_2 підтверджується також банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.31-37).

З матеріалів справи вбачається, що реквізити рахунку для зарахування коштів єдиного соціального внеску, за яким отримувачем коштів є Васильківська ОДПІ (м.Васильків) наступні:

- код ЄДРПОУ: 39465226;

- номер рахунку: НОМЕР_2;

- банк отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Київській області, м.Київ;

- код банку: 821018;

- символ рахунку: 201.

В свою чергу, реквізити рахунку для зарахування коштів ЄСВ, за яким отримувачем коштів є Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області наступні:

- код ЄДРПОУ: 39465226;

- номер рахунку: НОМЕР_3;

- банк отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Київській області, м.Київ;

- код банку: 821018;

- символ рахунку: 208.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із листом від 05.05.2016 №0505-01, у якому просив невірно перераховані кошти за єдиний соціальний внесок згідно платіжних доручень №82 від 18.04.2016 в сумі 14 771, 00 грн., №183 від 18.09.2015 в сумі 19 014, 96 грн., №207 від 19.10.2015 в сумі 22 327, 58 грн., №224 від 19.11.2015 в сумі 31 281, 11 грн., №241 від 18.12.2015 в сумі 24 377, 84 грн., №4 від 19.01.2016 в сумі 25 011, 56 грн., №27 від 19.02.2016 в сумі 20 081, 00 грн. та №57 від 18.03.2016 в сумі 13 000, 00 грн. перераховані на п/р НОМЕР_2 перенести як оплату за єдиний соціальний внесок відповідного періоду на п/р НОМЕР_3 (а.с.16).

Як вбачається з витягу з електронного кабінету ТОВ Мебіус Груп з єдиного соціального внеску 03.06.2016 грошові кошти, сплачені позивачем за вказаними платіжними дорученнями на загальну суму 169865,05 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 та прийняті як оплата ЄСВ (а.с.43).

Отже, 03.06.2016 грошові кошти, сплачені позивачем в якості оплати ЄСВ на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 були перераховані на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 .

Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 19.09.2013 № 493/815, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2013 за №1667/24199, затверджено Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Положення №493/815), яке було чинне до 24.03.2016.

Так, відповідно до п.1.1 Положення № 493/815 це Положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом (далі - фінансові санкції), на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 2.1 Положення №493/815 визначено, що Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти). Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом. Рахунки 3719 відкриваються Міндоходів на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України) та територіальним органам Міндоходів - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства).

Пунктом 2.2 Положення №493/815 встановлено, що відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства (п.3.1 Положення № 493/815).

Згідно з п.3.2 Положення №493/815 на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

25.03.2016 набрало чинності Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за №330/28460, (Положення № 54), яке містить аналогічні Положенню № 493/815 норми.

Так, п.1 розділу ІІ Положення №54 визначено, що Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) та її територіальні органи в областях, місті Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції ДФС (далі - територіальні органи ДФС) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом.Рахунки 3719 відкриваються ДФС на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та територіальним органам ДФС - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - Головні управління Казначейства.

Згідно з п.1 розділу ІІІ Положення № 54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Положення № 54 страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів ДФС, на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

Отже, суми єдиного внеску зараховуються на єдиний казначейський рахунок - 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування".

З огляду на що, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок - 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а тому і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 824/7/16-а та від 13.11.2018 у справі № 813/524/18.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що перераховані позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями суми ЄСВ у визначені законодавством терміни на загальну суму 169 865, 05 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 були зараховані на вказаний рахунок, який відноситься до Єдиного казначейського рахунку - 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган безпідставно застосував пеню та штраф за несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за період з 22.09.2015 до 03.06.2016, оскільки помилкове зазначення невідповідного рахунку 3719 не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату ЄСВ у строк, встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що рішення Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області від 17.09.2018 № 0089475402/1139 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу у розмірі 29 011, 52 грн. та пені у розмірі 20 114, 33 грн. за період з 22.09.2015 до 03.06.2016 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 09.07.2019.