Постанова

від 03.07.2019 по справі 0940/2301/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4406/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (суддя - Панікар І.В., час ухвалення - 16:05, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 26.03.2019 року),

в адміністративній справі №0940/2301/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У грудні 2018 року позивач ПАТ Укрнафта звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 26.06.2018 року №3-24/2018 Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради .

Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав пояснення на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 14.03.2019 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано те, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення не дотримано регуляторної процедури, а саме порушено ряд приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем не оприлюднено проекту регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації . Окрім того, апелянт зазначає про наявність у позивача на праві постійного користування 46,4270 га. земель на яких здійснюється видобуток корисних копалин, внаслідок чого, вказує на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Податкового кодексу України, оскільки у ньому не вказано про застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України при оподаткуванні таких земельних ділянок. Вказує апелянт і на те, що відповідачем не скасовано свої рішення за минулі роки, в яких ставки земельного податку встановлені у менших розмірах. Крім цього, відповідачем не було опубліковано повного тексту спірного рішення від 26.06.2018 року в місцевих друкованих засобах масової інформації.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.03.2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.06.2018 року Пнівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області прийнято рішення №3-24/2018 "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради", яке набрало чинності 01.01.2019 року (а.с. 175).

Пунктом 1 цього рішення вирішено Установити на території Пнівської сільської ради ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб"єктів господарювання на 2019 рік згідно з додатком". Пунктом 2 рішення визначено "Оприлюднити рішення на офіційному веб-сайті Пнівської сільської ради або на дошці оголошень сільської ради".

Згідно Додатку до цього рішення №3-24/2018 від 26.06.2018 року, в частині "Землі промисловості" код 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами - встановлено ставку земельного податку для юридичних і фізичних осіб в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 176).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 12 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтями 8 та 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що стосовно кожного регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу та проводиться оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що Пнівською сільською радою було порушено вимоги вказаних вище статей, а саме недотримання обов`язкової регуляторної процедури під час розробки та прийняття акта та як наслідок порушення приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", з врахуванням наступного.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом; до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду; офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Враховуючи наведене вище, оскільки в період винесення оскарженого рішення норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширювалися на правовідносини пов`язані із процесом прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів, а відтак, необґрунтованими є посилання позивача на наявність фактів не дотримання відповідачем регуляторної процедури.

Відносно доводів апелянта щодо відсутності факту оприлюднення повного тексту оскарженого рішення в офіційних друкованих засобах масової інформації після його прийняття, то суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частин 4-5 цієї статті, рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно частини 11 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Пункт 2 ч.1 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачає, що розпорядники публічної інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, а частина 2 зазначеної правової норми передбачає, що ці акти підлягають обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документу. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, Закон України Про доступ до публічної інформації чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оприлюднення оскарженого рішення від 26.06.2018 року відбулося 29.06.2018 року на головній сторінці офіційного сайту Пнівської сільської ради, що підтверджується долученою до матеріалів справи фотокопією із офіційного сайту Пнівської сільської ради (а.с. 14).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на території Пнівської сільської ради відсутні друковані засоби масової інформації, що унеможливлювало оприлюднення оскаржуваного рішення у спосіб визначений статтею 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації (а.с. 179).

При цьому, згідно статті 21-1 вищевказаного Закону, доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Офіційний веб-сайт Пнівської сільської ради є загальнодоступним інформаційним ресурсом, що містить інформацію з відкритим доступом та використовується користувачами з метою отримання своєчасної, достовірної та повної інформації.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що Пнівською сільською радою при прийнятті оскарженого рішення не порушено вимог Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації щодо оприлюднення змісту оскаржуваного рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення порядку оприлюднення змісту прийнятого рішення Пнівської сільської ради може вплинути лише на стан виконання такого рішення, і не може бути підставою для визнання цього рішення незаконним і його скасування.

Щодо посилань апелянта на неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування до земельних ділянок, на яких здійснюється видобуток корисних копалин (нафта, газ) пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, то суд вказує на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017р. №483 "Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затверджено, зокрема, форму типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку.

Як видно з тексту оскаржуваного рішення, у мотивувальній частині рішення є посилання на пункт 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вимоги абзаців другого і третьої пункту 284.1 статті 284 ПК України, що відповідає формі типового рішення.

Водночас, пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, на яку посилається апелянт, визначено особливість плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, яка справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Так, у відповідності до положень пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку на земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно пункту 277.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Таким чином, встановивши пунктом першим оскаржуваного рішення, що ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради справлятимуться згідно додатку, а додатком в частині "Землі промисловості" код 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами - встановлено ставку земельного податку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем жодним чином не порушено визначені законом межі розміру такого податку. Водночас посилання апелянта на необхідність відображення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у змісті оскаржуваного рішення не передбачено діючим законодавством.

Відносно доводів апелянта про те, що відповідачем не скасовано свої рішення за минулі роки про ставки земельного податку, а тому відповідач не вправі був встановлювати інші (більші) ставки земельного податку, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що попередніми рішеннями Пнівської сільської ради встановлювались ставки земельного податку (плата за землю) на попередні роки, зокрема на 2016-2018 роки (а.с. 15-19, 77).

Спірним же рішенням від 26.06.2018 року встановлено ставки земельного податку на 2019 рік.

Крім цього, Пнівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, вправі встановлювати щорічні ставки земельного податку на території відповідної ради. Встановлення нових розмірів (ставок) земельного податку має наслідком припинення застосування попередніх розмірів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені апелянтом доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року в адміністративній справі №0940/2301/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови виготовлено 10.07.2019 року