Рішення

від 09.07.2019 по справі 918/316/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/316/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" про стягнення заборгованості в сумі 22 768, 75 грн

у засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Чернов В. В.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" про стягнення заборгованості в сумі 22 768, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" договору поставки №24/04-1 від 24.04.2018 року в частині прострочення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22 768, 75 грн, в тому числі 5 188, 71 грн пені, 9 785, 40 штрафу, 5 826, 99 грн відсотків та 1 967, 65 грн інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.06.2019 року.

В судовому засіданні 05.06.2019 року, суд, заслухавши позивача та відповідача оголосив перерву до 19.06.2019 року.

18 червня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначає, що повна оплата за поставлений товар була проведена відповідачем до виставлення рахунків-фактур, тобто до настання підстав оплати за товар, а тому у позивача відсутні будь-які правові підстави щодо вимоги про стягнення пені, штрафу, відсотків та інфляційних збитків за порушення умов договору. За наведеного просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

18.06.2019 року на адресу суду від представника ТОВ "Мартін Трейд " надійшла заява про стягнення судових витрат та письмові пояснення стосовно позову.

У зв`язку із перебуванням судді Церковної Н.Ф. у відряджені, розгляд справи, призначений на 19.06.2019 року, не відбувся, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року розгляд справи призначено на 09.07.2019 року.

В судове засідання з`явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Водночас, у клопотанні від 19.06.2019 року про забезпечення судового засідання в режимі відеоконференції зазначив, що у разі відсутності технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, провести його без участі представника позивача. Ухвалами суду від 24.06.2019 року та 26.06.2019 року, враховуючи відсутність технічної можливості, відмовлено представнику ТОВ "Мартін Трейд" у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції

В судовому засіданні, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

24 квітня 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачам (покупець) було укладено Договір поставки 24/04-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, кількість, асортимент, ціна Товару зазначається у Додатку до даного Договору. Кожний Додаток є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов`язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на Товар до Покупця (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору, на кожну партію Товару Постачальником виписується окремий рахунок.

24 квітня 2018 року, 10.05.2018 року та 31.05.2018 року між сторонами було укладено Додатки №000002325, №000002420 та №000002597 відповідно (далі - Додатки 1, 2, 3) (а.с. 14, 16, 18).

За змістом Додатків 1, 2, 3 оплата за вказаний товар здійснюється 24.04.2018 року, 10.05.2018 року та 05.06.2018 року відповідно.

Пунктом 4 Додатків 1, 2, 3 передбачено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Поставка відповідної партії Товару оформлюється видатковою накладною. Видаткова накладна складається, підписується та передається Постачальником на підписання покупцеві протягом 3-х робочих днів з дати передач відповідної партії товару. Покупець зобов`язаний підписати та передати один оригінальний примірник видаткової накладної Постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з дати його отримання від Постачальника (п. 5 Додатків 1, 2, 3).

На виконання умов договору та Додатків до нього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 313 728, 00 грн, що стверджується видатковими накладними №571 від 26.04.2018 року, №633 від 10.05.2018 року, №775 від 01.06.2018 року та товарно-транспортними накладними №627 від 26.04.2018 року, №734 від 10.05.2018 року та №887 від 01.06.2018 року (а.с. 15, 16, 17, 18, 19).

В свою чергу відповідачем було оплачено товар в повному обсязі, що стверджується банківськими виписками долученими позивачем до позовної заяви (а.с. 20 -23).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою, та відповідальністю за порушення строків оплати за договором поставки, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач, отримавши від позивача товар за договором поставки розрахунки провів у повному обсязі, проте з порушенням строків визначених Договором та Додатками до нього.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо не виставлення позивачем всупереч умовам п. 1.4. Додатків рахунків на оплату за поставлений товар.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 9 Договору, рахунків на оплату № 548 від 24.04.2018 року на суму 118 020, 00 грн, №620 від 10.05.2018 року на суму 122 520, 00 грн, №773 від 31.05.2018 року на суму 73 188, 00 грн. Всього на загальну суму 313 728, 00 грн.

Відповідно до п. 8.8 Договору, у разі можливої зміни поштових та/або платіжних реквізитів, статистичних кодів, юридичної адреси, найменування або інших даних, що необхідні для правильного оформлення рахунку, податкових та видаткових накладних Сторона сповіщає іншу Сторону про такі зміни рекомендованим цінним листом протягом 5 (п`яти) днів з моменту ї проведення.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази зміни відповідачем своїх реквізитів та повідомлення позивача про такі зміни у встановленому п. 8.8. Договору порядку.

Крім того, доводи відповідача щодо не виставлення позивачем рахунків згідно Додатків спростовуються, зокрема, банківською випискою долученою позивачем до позовної заяви (а.с.20), згідно якої вбачається, що відповідачем 24.04.2018 року та 25.04.2019 року було здійснено оплату з призначенням платежу: за дизельне паливо згідно рахунку №548 від 24.04.2018 року на загальну суму 118 020, 00 грн.

Щодо здійснених позивачем нарахувань в сумі 22 768, 75 грн, в тому числі 5 188,71 грн пені, 9 785, 40 штрафу, 5 826, 99 грн відсотків та 1967, 65 грн інфляційних збитків, суд зазначає таке.

Згідно п. 4.1.1. Договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. даного Договору та з урахування ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

У випадку порушення Покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного договору чи умов визначених у додатку в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5% від вартості Товару за відповідним Додатком. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Пунктом 4.9. Договору сторони прийшли згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % (двадцять п`ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу вважає їх обґрунтованим та таким, що відповідає умовам Договору.

При цьому, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум відсотків, суд встановив, що їх розмір становить 5 842, 87 грн (при заявленому 5 826, 99 грн). Отже, останні не перевищують обрахованого судом розміру.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення сум відсотків, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню за розрахунком позивача в повному розмірі.

Окрім того, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, позивач здійснив їх нарахування за період з 15.08.2018 року по 17.04.2019 року.

Суд зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року №62-97 року.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи те, що прострочення виконання зобов`язання відповідачем виникло з 15.08.2018 року, розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватись в середньому на місяць, тобто з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року.

Водночас, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, суд встановив, що останні відповідають розміру заявленому позивачем.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання.

Доказів, що спростовують викладене вище, доказів сплати інших вимог, крім основного боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи в сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат у сумі 7 000, 00 грн позивач надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії №4704 від 25.10.2011 року, договір про надання правової допомоги від 08.04.2019 року № 89/19, ордер на надання правової допомоги серії КВ №241789 від 03.05.2019 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 13.06.2019 року на суму 7 000, 00 грн рахунки на оплату №89/04 від 22.04.2019 року, №93/19 від 13.06.2019 року, платіжні доручення №2070 від 23.04.2019 року та №2294 від 14.06.2019 року. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 918/316/19.

У той же час, відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 6.5), господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн підлягають задоволенню та покладаються судом на відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в сумі 1 921, 00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" про стягнення заборгованості в сумі 22 768, 75 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" (35809, Рівненська область, Острозький район, с. Вельбівно, вул. Польова, буд 4, код ЄДРПОУ 41677332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М, код ЄДРПОУ 40042288) 22 768, 75 грн, в тому числі 5 188, 71 грн пені, 9 785, 40 штрафу, 5 826, 99 грн відсотків та 1 967, 65 грн інфляційних збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранскомпанія" (35809, Рівненська область, Острозький район, с. Вельбівно, вул. Польова, буд 4, код ЄДРПОУ 41677332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М, код ЄДРПОУ 40042288) 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 921, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 10 липня 2019 року.

Суддя Церковна Н.Ф.