Рішення

від 25.06.2019 по справі 160/3421/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Справа № 160/3421/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНА

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ :

16.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНА до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.03.2019 року №UA500010/2019/000021/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500010/2019/00099;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 року UA500010/2019/000026/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500010/2019/00114.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та картками відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

23.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

24.05.2019 року від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадженні в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

03.06.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки відмінність строку оплати товару в зовнішньоекономічному договорі та у додатку до нього та відмінність суми у рахунку-фактурі та у свідоцтві про страхування не впливає на визначення ціни товару, яка узгоджена сторонами.

24.06.2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких вказано, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень діяв у відповідності до вимог законодавства України та не порушував права та законні інтереси позивача.

25.06.2019 року позивач належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з`явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2019 року ТОВ Компанія ОКЕАНА подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UА500010.2019.006900 на наступний товар: поліетилен високого тиску первинної форми, гранульований нелінійний з питомою густиною менш як 0,94 г/см3, без вмісту домішок, в пластикових мішках по 25 кг: LDPE IPETHENE 100 - з питомою густиною 0,9197 г/см3, загальною вагою нетто 51 000 кг. Використовується для виробництва полімерних виробів та плівки. Торгівельна марка IPETHENE. Виробник - CARMEL OLEFINS LTD країна виробництва Ізраїль Розрахована декларантом митна вартість товару - 48 552,00 євро.

03.04.2019 року ТОВ Компанія ОКЕАНА подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UА500010.2019.008032 на товар поліетилен високого тиску первинної форми, гранульований нелінійний з питомою густиною менш як 0,94 г/см3, без вмісту домішок, в пластикових мішках по 25 кг: LDPE IPETHENE 100 - з питомою густиною 0,9197 г/см3, загальною вагою нетто 51 000 кг. Використовується для виробництва полімерних виробів та плівки. Торгівельна марка IPETHENE. Виробник - CARMEL OLEFINS LTD країна виробництва Ізраїль Розрахована декларантом митна вартість товару - 24 276,00 євро.

Для митного оформлення товару позивачем також було надано: - зовнішньоекономічний контракт № VLP 020812-1 від 02.08.2012 р.; - доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 01.09.2015 р.; - доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 60 від 20.02.2019 р.; - пакувальний лист № 70434 від 10.02.2019; - рахунок-фактура (інвойс) № VAL 439284 від 01.03.2019 р.; - коносамент №588900009077 від 18.02.2019 р.; - навантажувальний документ № 2470 від 19.03.2019 р.; - сертифікат про походження товару № 04 4_99 від 18.02.2019 р.; - акт про проведення огляду товарів № 500010/2019/006618 від 21.03.2019 р.; - документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - ICIS від 07.12.2019 р.; - документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - Ринок полімерів № 9 (382) від 28.02.2019 р.; - страховий поліс № 11-090-002-1916723 від 10.02.2019 р.; - договір про надання послуг митного брокера № 10/09-2018 від 10.09.2018 р.; - сертифікат аналізу № 729033/10 від 18.02.2019 р.; - сертифікат аналізу № 729041/900 від 18.02.2019 р.; - копія митної декларації країни відправлення № 910193242 від 19.02.2019 р.

23.03.2019 року Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000021/1 від 23.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00099.

03.04.2019 року Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000026/1 від 03.04.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00114.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктами 23, 24 ст.4 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Відповідно до ч.5, 6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UА500010/2019/000021/1 від 23.03.2019 року та № UА500010/2019/000026/1 від 03.04.2019 року, вбачається, що відповідач не погоджується у застосуванні позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, що зумовлена лише двома доводами: - у контракті №VLP 020812-1 від 02.08.2012 року термін платежу відрізняється від терміну платежу, визначеному в Додатку № 60 від 20.02.2019 року до контракту № VLP 020812-1 від 02.08.2012 р.; - страхова сума зазначена у страховому полісі від 10.02.2019 року № 11-090-002-1916723 менше суми інвойсу від 01.03.2019 року № VAL 439284.

Щодо визначення у Додатку № 60 від 20.02.2019 року до контракту № VLP 020812-1 від 02.08.2012 року терміну оплати товару 45 днів, суд зазначає, що такий термін не суперечить умовам контракту №2VLP 020812-1 від 02.08.2012 року, оскільки в розділі 1 контракту зазначено, що умови, асортимент, кількість товару та ціна узгоджуються сторонами в додатках до цього контракту на кожну партію товарів. Тобто, визначення в пункті 4.1 контракту умови оплати - відстрочка платежу на 90 календарних днів - є лише загальною умовою і не означає, що сторони не можуть узгодити інші умови щодо кожної окремої партії товару у відповідній додатковій угоді, виходячи з принципу свободи договору та вільного волевиявлення сторін.

При цьому, умови щодо поставки кожної конкретної партії товару визначаються сторонами на підставі взаємної згоди, що викладається у відповідному додатку до контракту, і відмінність умов поставки окремої партії товару не тягне за собою ані недійсності контракту в цілому, ані недійсності конкретної додаткової угоди.

Крім того, відповідачем не визначено, яким саме чином, на його думку, визначення терміну оплати партії товару в додатку до договору, може вплинути на визначення його ціни, яка узгоджена сторонами в тому ж самому додатку до договору.

Щодо посилань відповідача, що у страховому полісі від 10.02.2019 року № 11-090-002-1916723 зазначена страхова сума нижча від суми інвойсу від 01.03.2019 року № VAL 439284, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі страхового полісу від 10.02.2019 року № 11-090-002-916723, страхувальником за ним є виробник товару, а саме Carmel Olefins LTD (м. Хайфа, Ізраїль), а не продавець товару за контрактом №VLP 020812-1 від 02.08.2012 р., Приватне підприємство ВАЙЛЕНДАС (м. Каунас, Литва), виробник продає товар Приватному підприємству ВАЙЛЕНДАС (м. Каунас, Литва) за ціною нижчою, ніж та, за якою його в подальшому ПП ВАЙЛЕНДАС перепродало Позивачу. Вказана обставина підтверджується копією інвойса №70434 від 10.02.2019 року, який виставлений виробником товару Приватному підприємству ВАЙЛЕНДАС , і ціна товару в якому відповідає сумі у страховому полісі від 10.02.2019 року.

Крім того, ціна в страховому полісі, яка є нижчою від ціни в інвойсі продавця за контрактом № VLP 020812-1 від 02.08.2012 року, жодним чином не вказує на те, що Позивачем могло було занижено контрактну ціну товару під час визначення його митної вартості, і не є підставою для коригування митної вартості в сторону її збільшення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000021/1 від 23.03.2019 року та № UA500010/2019/000026/1 від 03.04.2019 року не містять достатнього обґрунтування неможливості використання основного методу визначення митної вартості товарів, та, відповідно, підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом. Підстави, у зв`язку з наявністю яких відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Жодна із вказаних у наведених рішеннях про коригування митної вартості товарів підстав не відповідає випадкам, встановлених частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості.

Також, суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товар відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом та не конкретизовано підстави незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування цього методу не є належним обґрунтуванням прийнятих відповідачем рішень. Відсутність у митниці інформації про продаж ідентичних товарів - прийняту органом доходів та зборів не є належною підставою незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Згідно положень частини 2 ст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

У пункті 3.4 Листа Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року Вищий адміністративний суд України зазначив: Отже, суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів застосуванням резервного методу .

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характерне товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод .

Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містять ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорювані рішення було прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7 684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1298 від 12.04.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 7 684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНА (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, буд.66-Д, код ЄДРПОУ 38197700) до Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішень, картку відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.03.2019 року №UA500010/2019/000021/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500010/2019/00099.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 року UA500010/2019/000026/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500010/2019/00114.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНА (код ЄДРПОУ 38197700) судові витрати у розмірі 7 684,00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв