Постанова

від 09.01.2020 по справі 160/3421/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3421/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року в адміністративній справі №160/3421/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНІЯ до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНІЯ до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, Одеською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача (представник за довіреністю від 08.04.2019 Лук`янов К.Е.) заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав необґрунтованості викладених у ній доводів.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не прибуття суд не повідомив, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.08.2012 року між приватним підприємством ВАЙЛЕНДАС (м. Каунас, Литва, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ОКЕАНА (далі - ТОВ Компанія ОКЕАНА , покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №VLP 020812-1, відповідно до п. 1 якого продавець продає, а покупець покупає сировину (поліетилен, поліпропилен, поліестирол та концентрати для зафарбування сировини), в подальшому іменоване як товар, на умовах, в асортименті, кількості і за цінами, узгодженими сторонами в додатках до даного контракту на кожну партію.

01.09.2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду до контракту №VLP 020812-1 від 02.08.2012 року, якою було продовжено дію означеного контракту до 31.12.2020 року.

Так, Додатком №60 від 01.09.2019 року до контракту №VLP 020812-1 від 02.08.2012 року сторонами було узгоджено умови поставки товару, а саме: поліетилен IPETHENE 100, кількість 204.000 тон, ціна 952 євро за тону, загальна сума 194 208, 00 євро; поліетилен IPETHENE 323, кількість 51.00 тон, ціна 952 євро за тону, сума 48 552, 00 євро, загалом на суму, загалом на суму 242 760, 00 євро.

Крім цього, в означеному додатку узгоджено умови поставки: CIF Одеса, Україна; строк поставки - березень2019 року, строк оплати - 45 днів з дати інвойса.

Для здійснення митного оформлення ввезеного товару позивачем подано до Одеської митниці ДФС митні декларації:

- 21.03.2019 року №UА500010.2019.006900 на товар: поліетилен високого тиску первинної форми, гранульований нелінійний з питомою густиною менш як 0,94 г/см3, без вмісту домішок, в пластикових мішках по 25 кг: LDPE IPETHENE 100 - з питомою густиною 0,9197 г/см3, загальною вагою нетто 51 000 кг. Використовується для виробництва полімерних виробів та плівки. Торгівельна марка IPETHENE. Виробник - CARMEL OLEFINS LTD країна виробництва Ізраїль Розрахована декларантом митна вартість товару - 48 552,00 євро;

- 03.04.2019 року №UА500010.2019.008032 на товар поліетилен високого тиску первинної форми, гранульований нелінійний з питомою густиною менш як 0,94 г/см3, без вмісту домішок, в пластикових мішках по 25 кг: LDPE IPETHENE 100 - з питомою густиною 0,9197 г/см3, загальною вагою нетто 51 000 кг. Використовується для виробництва полімерних виробів та плівки. Торгівельна марка IPETHENE. Виробник - CARMEL OLEFINS LTD країна виробництва Ізраїль Розрахована декларантом митна вартість товару - 24 276,00 євро.

На підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №VLP 020812-1 від 02.08.2012 р.; доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 01.09.2015 р.; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 60 від 20.02.2019 р.; пакувальний лист № 70434 від 10.02.2019; рахунок-фактуру (інвойс) №VAL 439284 від 01.03.2019 р.; коносамент №588900009077 від 18.02.2019 р.; навантажувальний документ №2470 від 19.03.2019 р.; сертифікат про походження товару №04 4_99 від 18.02.2019 р.; акт про проведення огляду товарів №500010/2019/006618 від 21.03.2019 р.; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - ICIS від 07.12.2019 р.; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - Ринок полімерів № 9 (382) від 28.02.2019 р.; страховий поліс №11-090-002-1916723 від 10.02.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера №10/09-2018 від 10.09.2018 р.; сертифікат аналізу №729033/10 від 18.02.2019 р.; сертифікат аналізу №729041/900 від 18.02.2019 р.; копію митної декларації країни відправлення №910193242 від 19.02.2019 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної оцінки товарів, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2019 року №UA500010/2019/000021/1, від 03.04.2019 року №UA500010/2019/000026/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00099 та №UA500010/2019/00114.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновку, що митна вартість ввезеного позивачем товару визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б відповідачу право на коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Приписи ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, шо в своїй сукупності не спростовують сумнів v достовірності наданої інформації.

В свою чергу нормами статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як встановлено судом першої інстанції, основною підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем визначено, що позивачем невірно застосовано основний метод визначення митної вартості товарів.

Так, основними доводами для відмови суб`єкт владних повноважень визначає, що в контракті №VLP 020812-1 від 02.08.2012 року термін платежу відрізняється від терміну платежу, визначеному в Додатку №60 від 20.02.2019 року до контракту №VLP 020812-1 від 02.08.2012 р., крім цього страхова сума зазначена у страховому полісі від 10.02.2019 року №11-090-002-1916723 менше суми інвойсу від 01.03.2019 року №VAL 439284.

Суд першої інстанції в своєму рішенні встановив, що Додатком №60 від 20.02.2019 року до контракту № VLP 020812-1 від 02.08.2012 року визначено термін оплати товару 45 днів. Такий термін не суперечить умовам контракту №2VLP 020812-1 від 02.08.2012 року, так як останній не передбачає можливості, що сторони не можуть узгодити інші умови щодо кожної окремої партії товару у відповідній додатковій угоді, виходячи з принципу свободи договору та вільного волевиявлення сторін.

При цьому, умови щодо поставки кожної конкретної партії товару визначаються сторонами на підставі взаємної згоди, що викладається у відповідному додатку до контракту, і відмінність умов поставки окремої партії товару не тягне за собою ані недійсності контракту в цілому, ані недійсності конкретної додаткової угоди.

Також, в оскаржуваному рішенні, відповідачем не визначено, яким саме чином, на його думку, визначення терміну оплати партії товару в додатку до договору, може вплинути на визначення його ціни, яка узгоджена сторонами в тому ж самому додатку до договору.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що зі страхового полісу від 10.02.2019 року №11-090-002-916723, страхувальником за ним є виробник товару, а саме: Carmel Olefins LTD (м. Хайфа, Ізраїль), а не продавець товару за контрактом №VLP 020812-1 від 02.08.2012 р., Приватне підприємство ВАЙЛЕНДАС (м. Каунас, Литва), виробник продає товар Приватному підприємству ВАЙЛЕНДАС (м. Каунас, Литва) за ціною нижчою, ніж та, за якою його в подальшому ПП ВАЙЛЕНДАС перепродало позивачу. Вказана обставина підтверджується копією інвойса №70434 від 10.02.2019 року, який виставлений виробником товару приватному підприємству ВАЙЛЕНДАС , і ціна товару в якому відповідає сумі у страховому полісі від 10.02.2019 року.

Ціна в страховому полісі, яка є нижчою від ціни в інвойсі продавця за контрактом №VLP 020812-1 від 02.08.2012 року, жодним чином не вказує на те, що позивачем могло було занижено контрактну ціну товару під час визначення його митної вартості, і не є підставою для коригування митної вартості в сторону її збільшення.

Крім наведеного, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не є обґрунтованими та не відповідають приписам ст. ст. 55, 59, 60 МК України, та правилам заповнення рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів, і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або, подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року № 598).

В свою чергу, при визначенні митної вартості відповідач не відобразив якісні показники, характеристики товару, який оформлювався відповідно до приведених у рішенні митних декларацій.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять достатнього обґрунтування неможливості використання основного методу визначення митної вартості товарів, та, відповідно, підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом. Крім цього, в документах позивача відсутні розбіжності, оскільки надані позивачем документи митному органу містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року в адміністративній справі №160/3421/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст. ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко