Рішення

від 07.07.2019 по справі 500/1020/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1020/19

08 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козівського об`єднананого управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі відповідач), в якій просить: визнати протиправною відмову Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у не зарахуванні ОСОБА_1 в спеціальний страховий стаж період проходження військової служби на посаді лікаря військової частини №1618 з 23.03.185 року по 06.03.1987 року, зобов`язати відповідача зарахувати цей період до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 09.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2019 року позивачу призначено пенсію за віком при страховому стажі 42 роки 2 місяці 25 днів, з якого більше 36 років становить робота в органах охорони здоров`я. Проте, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Козівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 27.03.2019 року №1103/05 відмовило у її призначенні, так як відсутній достатній страховий стаж набутий в державних та комунальних закладах охорони здоров`я на посадах, що передбачені переліком та дає право на виплату такої.

Беручи до уваги те, що в період проходження строкової служби з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року ОСОБА_1 перебував на посаді лікаря військової частини НОМЕР_1 , що в сукупності з іншим спеціальним стажем надає право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Козівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.05.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.52-53), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно записів трудової книжки та військового квитка позивача страховий стаж ОСОБА_1 набутий в державних та комунальних закладах охорони здоров`я на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, складає 34 роки 2 місяці 17 днів при необхідних 35 років. Період військової служби лікарем не зараховано до вищезазначеного стажу так як переліком закладів охорони здоров`я в системі Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 року №168, військово-будівельний загін не передбачений.

За даних обставин, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.4-8) та додатковому обґрунтуванні позовних вимог (а.с.63-65), просив позов задовольнити в повному обсязі. Відзначив, що період військової служби з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки на момент призову позивач працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Представником відповідача у судове засідання не з`явився, хоча Козівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 09.02.2019 року Козівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 20.02.2019 року звернуся до Козівського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Листом від 27.03.2019 року №1103/05 відповідачем повідомлено, що за документами, наявними в пенсійній справі, відсутні підстави для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також, період військової служби лікарем не зараховано до страхового стажу набутого в державних та комунальних закладах охорони здоров`я на посадах, що передбачені переліком та дає право на виплату такої, який складає 34 роки 2 місяці 17 днів, оскільки переліком закладів охорони здоров`я в системі Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 року №168, військово-будівельний загін не передбачений (а.с.10).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як передбачено п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Водночас, Кабінет Міністрів України 23.11.2011 року постановою від №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №1191).

Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом в постановах від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі №466/5637/17.

Положеннями ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1982 року (а.с.16-17) позивач з 02.08.1982 року по 29.07.1983 року працював на посаді лікаря-інтерна дитячого відділення №1 Тернопільської міської лікарні №1. ОСОБА_1 призначено з 10.08.1983 року на посаду лікаря-педіатра Оліївської дільничної лікарні Зборівського району Тернопільської області та переведено з 05.06.1984 року на посаду лікаря-педіатра сільської приписної дільниці Зборівської районної лікарні Тернопільської області, з 19.01.1985 року на посаду районного педіатра Зборівської районної лікарні Тернопільської області, де працював по 23.02.1985 року до призову на службу в Радянську Армію. В період з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року позивач проходив службу в лавах радянської Армії лікарем військово - будівельного загону №1618, про що також свідчать відомості військового квитка № НОМЕР_3 , виданого 29.07.1983 року (а.с.14-15) на .

В подальшому, ОСОБА_1 призначено з 27.03.1987 року на посаду районного педіатра Зборівської районної лікарні Тернопільської області та з 01.02.1991 року на посаду заступника головного лікаря Зборівської районної лікарні по материнству та дитинству, де працює і по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 24.04.2019 року у справі №450/3061/16-а.

Частиною 3 ст.36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.

Як встановлено судом, за даними трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1982 року ОСОБА_1 було переведено на посаду районного педіатра Зборівської районної лікарні Тернопільської області згідно наказу №6 від 19.01.1985 року. Наказом №18 від 23.02.1985 року позивача було звільнено з цієї посади у зв`язку з призовом на службу в Радянську Армію.

При цьому, період роботи з 19.01.1985 року по 23.02.1985 року на посаді районного педіатра Зборівської районної лікарні Тернопільської області зараховано відповідачем до спеціального стажу роботи позивача.

Також, в період служби в Радянській Армії з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року ОСОБА_1 перебував на посаді лікаря військово-будівельного загону №1618, що підтверджується відомостями військового квитка № НОМЕР_3 від 29.07.1983 року.

Таким чином, оскільки позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді районного педіатра Зборівської районної лікарні Тернопільської області, тобто на посаді, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397 "Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, і був звільнений з даної посади саме у зв`язку з призовом на військову службу, то суд приходить до висновку, що період проходження військової служби з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про не відповідність відмови Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зарахуванні позивачу до спеціального страхового стажу період проходження військової служби з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року, викладеної в листі від 27.03.2019 року №1103/05, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправною, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність у переліку закладів охорони здоров`я в системі Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 року №168 військово-будівельного загону, де проходив військову службу позивач.

Вказана підстава не є визначальною у даних спірних правовідносинах, оскільки позивач міг проходити військову службу і не за фахом, а норми ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не пов`язують зарахування трудового стажу особі з найменуванням посади чи військової частини при проходженні військової служби.

Що стосується позовної вимоги зобов`язати Козівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як передбачено п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, оскільки позивач на день звернення до відповідача за призначенням грошової допомоги досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і , з урахуванням висновків суду, має страховий стаж більше 35 років на таких посадах та не отримував будь-якого іншого виду пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 768,40. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_4 ) до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, ЄДРПОУ / ІПН: 40377163) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, ЄДРПОУ / ІПН: 40377163) від 27.03.2019 року №1103/05 у зарахуванні позивачу до спеціального страхового стажу період проходження військової служби на посаді лікаря військової частини № НОМЕР_1 з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року.

Зобов`язати Козівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, ЄДРПОУ / ІПН: 40377163) зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_4 ) період проходження військової служби на посаді лікаря військової частини №1618 з 23.03.1985 року по 06.03.1987 року до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, ЄДРПОУ / ІПН: 40377163) судовий збір за подання позову на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, сплачений відповідно до квитанції від 01.05.2019 р. № 23269.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 липня 2019 року.

Головуючий суддяМандзій О.П.

копія вірна

СуддяМандзій О.П.