Рішення

від 09.07.2019 по справі 824/575/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/575/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» (позивач) просить суд: визнати незаконними податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року № 0055945403, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 року № 0003211411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача щодо заниження суб`єктом господарювання сум орендної плати за землю згідно Акту № 1810-24-13-11/25079095 від 13.04.2018 року, які відображені у відповідному податковому повідомленні-рішенні від 31.05.2018 року № 0003211411 та згідно Акту № 1391/24-13-54/25079095, які відображенні у відповідному податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2018 року № 0055945403 є необґрунтованими, оскільки відповідачем донарахована сума орендної плати на підставі додаткових договорів, якими збільшена орендна плата, які не зареєстровані в установленому порядку.

30.10.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління ДФС України у Чернівецькій області, відповідно до якого зазначив, що позивач подав податкові декларації з плати за землі (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно договорів оренди землі № 646 від 26.05.2003 року № 2867 від 30.06.2006 року без врахування умов додаткових договорів № 1/646 та № 1/2867 щодо збільшення розміру орендної плати.

Перевіркою позивача встановлено, що ним занижено задекларовані суми з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в періоді, що перевірявся на загальну суму 151466,44 грн., у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 23.04.2018 року № 0055945403 та від 31.05.2018 року № 0003211411 вважає правомірними, а в задоволені позову просить відмовити.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог частини 4 статті 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

14.03.2002 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» шляхом злиття ПФ Пітон та МПП БІЯ , яке являється правонаступником усіх прав та обов`язків даних юридичних осіб, що підтверджується протоколом № 1 зборів учасників товариства з обмеженню відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» . (т. 1 а. с. 50)

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» зареєстроване, як юридична особа за адресою: 50003, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Жасмінна, буд, 3А, код ЄДРПОУ 25079095.

26.05.2003 року Чернівецька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» уклали Договір оренди земельної ділянки площею 0,1540 га, посвідчений приватним нотаріусом Половинською О.Ю. (реєстровий номер 5296), зареєстрований в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за № 646 від 26.05.2003 року (далі - Договір № 5296).

Пунктами 1.1.-1.3. Договору № 5296 передбачено, що орендодавець на підставі рішення 10 сесії XXIV скликання Чернівецької міськради від 24 квітня 2003 року № 200, надає а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1540 гектарів, яка розташована в АДРЕСА_1 , під номером третім літера А (№ АДРЕСА_2 ), згідно з планом землекористування, що додається.

Земельна ділянка надається в оренду строком до двадцять сьомого червня дві тисячі п`ятдесят другого року (27 червня 20152 року), для обслуговування будівель.

Грошова оцінка земельної ділянки - 190944 (сто дев`яносто тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн. 60 коп., з урахуванням індексації грошової оцінки за 1996-2001 р.р.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 5296 річна орендна плата з вищезазначеної земельної ділянки складає 3398 (ти тисячі триста дев`яносто вісім грн. 87 коп.).

Пунктами 2.2. - 2.4. Договору № 5296передбачено, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, орендна плата може бути збільшена до розміру земельного податку, який нараховується на орендовану ділянку.

Розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадку, якщо за відсутності вини орендодавця стан об`єкту оренди погіршився.

Згідно пунктів 4.1.- 4.3. Договору № 5296 зміна умов договору земельної ділянки можлива за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо змін умов договору оренди, спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі: закінчення терміну, на який було укладено договір; розірвання договору оренди; одержання орендарем земельної ділянки у власність у порядку, передбаченому земельним кодексом України.

У відповідності п. 4.5. Договору № 5296 договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за взаємною згодою сторін.

Пунктами 5.1.-5.3. Договору № 5296 визначено, що за невиконання зобов`язань договору оренди , у тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність згідно з законами України та договором.

Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України.

За кожен день прострочки орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму прострочених платежів.

Пунктами 6.1.-6.3 Договору № 5296 визначено, що орендодавець свідчить про те, що обмежень і обтяжень щодо використання земельної ділянки не існує. Договір оренди набирає чинності з моменту його державної реєстрації в Чернівецькій міській раді.

Взаємовідносини сторін не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Невід`ємною частиною договору є акт прийому-передачі земельної ділянки, який складається сторонами на протязі 3-х днів з моменту реєстрації цього договору в Чернівецькій міській раді, план землекористування. (т. 1 а. с. 39-40).

14.06.2010 року Чернівецька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» уклали Додатковий договір № 1/646, про внесення змін до основного договору з урахуванням технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2010 року № 340, який посвідчено підписами посадових осіб, завірено печатками сторін.

З 01.01.2010 року пункт 2.1 договору викладено в новій редакції: Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 27877,08 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім грн. 08 коп.), а також зазначили, що цей договір є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за реєстровим номером № 646 від 26 травня 2003 року. (т. 1 а. с. 42-43, 160).

30.06.2006 року Чернівецька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» уклали Договір оренди землі загальною площею 0,0474 га, який зареєстровано в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за № 2867 (далі - Договір № 2867), який підписано представниками сторін, посвідчено печатками.

Відповідно до пунктів 1-3 Договору № 2867 на підставі рішення 2 сесії Чернівецької міської ради V cкликання від 25 травня 2006 року № 19 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0474 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 60909,00 грн., економіко-планувальна зона № 31.

Відповідно до пункту 5 Договору № 2867 річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1084,18 грн. (одна тисяча вісімдесят чотири грн. 18 коп.). Сплата орендної плати здійснюється з дати підписання договору.

Згідно п. 6 Договору № 2867 розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України. Орендар самостійно щорічно станом на 1 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати за результатами середньорічного індексу інфляції керуючись даними Державного комітету статистики України про середньорічний індекс інфляції та "Порядком проведення індексації грошової оцінки земель", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

У відповідності п. 10 Договору № 2867 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 11 Договору № 2867 передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадку, якщо за відсутності вини орендаря стан об`єкту оренди погіршився.

Відповідно п. 24 Договору № 2867 орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема: своєчасно вносити оренду плату за землю; не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів.

Згідно п. 26 Договору № 2867 зміна умов цього Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни цього Договору спір розв`язується у судовому порядку. (т. 1 а. с. 44-45).

Пунктом 28 Договору № 2867 передбачено, що дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності п. 29 Договору № 2867 договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї сторони договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених у п. 24 договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 30 Договору № 2867 за не виконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов цього договору.

07 вересня 2011 року Чернівецька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» уклали Додатковий договір № 1/2867 про внесення змін до основного договору з урахуванням технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 19.08.2011 року № 1667, який підписано представниками сторін, посвідчено печатками.

Пунктом 5 договору викладено в новій редакції: Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 8580,36 грн. (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят грн. 36 коп.), а також зазначено, що цей договір є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за реєстровим номером № 646 від 26 травня 2003 року. (т. 1 а.с. 39, 49, 159).

21.03.2018 року за результатами камеральної перевірки позивача складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (по терміну сплати за січень 2018 року) № 1391/24-13-54-03/25079095.

Актом камеральної перевірки позивача від 21.03.2018 року №1391/24-13-54-03/25079095 відповідачем встановлено порушення п.п. 54.3.2 п. 54 та п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ ЗАВОД МІНІМАШ (КОД ЄДРПОУ 25079095) в податковій декларації з земельного податку (орендна плата) занижено податкове зобов`язання 2018 р., зокрема за січень 2018 року (по строку 02.03.2018 року) на суму 3938,98 грн. (а.с.16-18).

На підставі Акту камеральної перевірки позивача від 21.03.2018 року № 1391/24-13-54-03/25079095 відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0055945403 від 23.04.2018 року. (т. 1 а.с. 12).

У період з 30.03.2018 року по 05.04.2018 рік проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати відповідно до плану (переліку питань) документальної перевірки.

13.04.2018 року за результатами проведеної перевірки позивача складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» , код ЄДРПОУ 25079095 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період 01.01.2015 року по 31.12.2017 року № 1810/24-13-14-11/25079095.

Актом документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 13.04.2018 року №1810/24-13-14-11/25079095 встановлено наступні порушення: п. 287.1. ст. 287, п.288.1 ст.288, п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - занижено суб`єктом господарювання задекларованих сум з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в період, що перевірявся на загальну суму 151466,44 грн., в.т.ч. у 2015 році - за період із січня (термін нарахування та сплати в березні 2015 року) по грудень (термін нарахування та сплати січень 2016 року) в сумі 38326,72 грн.; у 2016 році - за період з січня (термін нарахування та сплати в березні 2016 року ) по грудень (термін нарахування та сплати січень 2017 року) в сумі 54922,20 грн.; у 2017 році - за період з січня (термін нарахування та сплати в березні 2017 року) по грудень (термін нарахування та сплати січень 2018 року) в сумі 58217,52 грн. (т. 1 а.с. 22-32, 137-147).

На підставі Акту проведеної документальної позапланової виїзної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003211411 від 31.05.2018р. (т.1 а. с. 19, 133).

З урахуванням письмових доказів, судом встановлено, що 26.05.2003 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» та відповідачем Чернівецькою міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,1540 га, посвідчений приватним нотаріусом Половинською О.Ю. (реєстровий номер 5296), який зареєстровано в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за № 646 від 26.05.2003 року. Позивачем погоджено те, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, орендна плата може бути збільшена до розміру земельного податку, який нараховується на орендовану ділянку. Розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України.

30.06.2006 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» та відповідачем Чернівецькою міською радою укладено Договір оренди землі загальною площею 0,0474 га, який зареєстровано в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за № 2867 (далі - Договір №2867), який підписано представниками сторін, посвідчено печатками.

На виконання вищевказаних договорів, якими передбачено, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, орендна плата може бути збільшена до розміру земельного податку, який нараховується на орендовану ділянку, розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України, між сторонами добровільно укладено додаткові угоди про внесення змін до основних договорів із урахуванням технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки про внесення змін до основного договору з урахуванням технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

З цього приводу суд зазначає, що позивач згідно вказаних договорів користується земельними ділянками, в судовому порядку не оскаржував вказані договори, а також прийняті зміни до основних договорів щодо розміру плати за оренду земельних ділянок із урахуванням технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, тобто погодився з розміром визначеної орендної плати за користування земельними ділянками.

Вказані нормативні розрахунки розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в користуванні позивача не оспорені, не визнані такими, що не відповідають вимогам Закону. А тому, дії відповідача щодо проведення перевірки та прийняття спірного рішення є правомірними.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту «б» ст. 80 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності п. «в» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Відносини, що виникають у сфері справлянь податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю врегульовані розділом XI Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та держані власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку ст. 10 ПК України, встановлено, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державі власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов`язкового платежу.

Відповідно до п. п. 288.5.1 , 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу..

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, наведеною нормою закріплено обов`язок платника земельного податку, а відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України й платника орендної плати за землю, подавати дані ДЗК про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

Статтею 271 ПК України визначено, що Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п. п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-ІУ «Про оцінку земель» , відповідно до абзацу п`ятого ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону № 161-XIV передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

За юридичною природою договір оренди землі є різновидом договору майнового найму (гл. 58 ЦК України) і йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Положення ЦК України застосовуються до відносин оренди землі, якщо земельним законодавством не передбачено спеціальних правил. Договір оренди є консенсуальним (тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі), оплатним, двостороннім та строковим.

Форма договору є письмовою (стаття 14 Закону № 161-ХIV). Договір підлягає державній реєстрації (стаття 20 Закону № 161-ХIV) і лише після цього набуває чинності (стаття 18 Закону № 161-ХIV).

Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов`язаний зі сплатою податків і, на думку суб`єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Отже, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 05.02.2019 року справа № 808/4797/13-а (адміністративне провадження № К/9901/4467/18). Правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 02.12.2014 року справа № 21-274а14, від 14.07.2015 року справа № 21-1699а15, яка має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача правомірними та такими, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Беручи до уваги вказані положення, наведені вище норми законодавства, встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Статтею 255 КАС України визначено порядок набрання рішенням законної сили.

Статями 293, 295 КАС України порядок оскарження рішення суду першої інстанції.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД МІНІМАШ» (58000, м. Чернівці, вул.Жасмінна, 3-а, код ЄДРПОУ 25079095).

Відповідач: - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200а, код ЄДРПОУ 39392513).

Суддя П.Д. Дембіцький