Рішення

від 03.07.2019 по справі 620/1154/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

03 липня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1154/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Масляної О.М.,

та представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної установи Чернігівська виправна колонія (№ 44) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Державна установа Чернігівська виправна колонія (№ 44) (далі - ДУ ЧВК № 44 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування:

рішення № 00002921306 від 22.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску щодо порушення п. 2 ст.6, ст.8, п. 2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про донарахування 367295,61 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штрафні санкції в розмірі 183 156,38 грн;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ю-00002911306 про те, що станом на 24.01.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 367295,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018 винесено рішення № 00002921306 від 22.02.2019 про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ю-00002911306 та податкове повідомлення-рішення від 22.02.2019 № 00002901306 на суму 510,00 грн. Позивач вважає, що акт перевірки складений без урахування фактичних обставин справи та зазначає, що нарахування заробітної плати засудженим до позбавлення волі регулюються наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 № 387/22919 (далі - Інструкція), яким не передбачено нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці засуджених, які залучалися до оплачуваної суспільно-корисної праці в установі, а тому суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою нарахування єдиного соціального внеску. Також вказує, що в майстерні установи засуджені були залучені до оплачуваної суспільно корисної праці без укладання строкових трудових договорів (так, як це було право засуджених), отже вони не підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню та відповідно суми оплати їх праці не є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Установи можуть укладати трудові договори із засудженими тільки за наявними вакантними посадами згідно штатного розпису, який складений та затверджений в межах бюджетного фінансування на засадах самоокупності. У позивача наявний штатний розпис для засуджених, які працюють на посадах господарської обслуги та на заробітну плату яких нараховується єдиний соціальний внесок. Проте у зв`язку з відсутністю вакантних посад неможливо було працевлаштувати засуджених на майстерні установи шляхом укладання строкових трудових договорів, які були б підставою для нарахування сум єдиного соціального внеску на отримані засудженими суми доходів. ДУ ЧВК № 44 є державною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків та є неприбутковою організацією. У відповідності до Бюджетного кодексу України, всі видатки по заробітній платі, в тому числі на сплату податкових зобов`язань, що виникали під час нарахування заробітної плати та грошового забезпечення, установа здійснювала за рахунок грошових коштів та в межах тих коштів, що виділялись з бюджету. Наголошує, що чинним податковим законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, як наслідок оскаржувані рішення та вимога податкового органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

29.05.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду вказану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті та призначено підготовче судове засідання.

29.05.2019 представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому ГУДФС у Чернігівській області просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства за встановлені актом перевірки порушення, зокрема п. 2 ст.6, ст. 8 та п. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві, оскільки остання суперечить нормам нормативно-правового акту, зокрема Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Чернігівській області направлено на адресу позивача повідомлення від 14.12.2018 № 473/25-01-13-04-08 від 13.09.2018 щодо проведення з 26.12.2018 документальної планової перевірки з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.21).

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, статтей 77, 82 Податкового кодексу України від

02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України), ст. 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу ГУ ДФС у Чернігівській області № 2414 від 14.12.2018 (а.с.22) та згідно плана-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІV квартал 2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка ДУ ЧВК № 44 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 24.01.2019 № 81/13-06/08564943 (далі - акт перевірки) (а.с.24-48).

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку зі змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та п.2 ст.6, ст. 8, п. 2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з єдиного внеску за період, що перевірявся на суму 367295,61 грн, в тому числі за 2016 рік - 32335,29 грн, за 2017 рік - 200975,71 грн, за 2018 рік - 133984,61 грн.

Додаток до вказаного акту перевірки - розрахунок сум сплати єдиного соціального внеску (а.с.49-61).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 11.02.2019 подано заперечення (а.с.62-68), однак листом від 20.02.2019 № 2603/10/25-01-13-06-10 вказані заперечення ГУ ДФС у Чернігівській області залишені без задоволення (а.с.69-73).

В подальшому, 22.02.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято:

рішення № 00002921306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 183156,38 грн (а.с.75);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00002911306 на суму 367295,61 грн (а.с.77).

Не погоджуючись з вказаними рішенням та вимогою позивачем 07.03.2019 подано скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с.79-91), про що повідомлено відповідача листом від 07.03.2019 № 17/1128 (а.с.95).

Рішенням про результати розгляду скарги від 10.04.2019 № 16855/6/99-99-11-05-02-25 Державна фіскальна служба України оскаржувані позивачем рішення та вимогу ГУ ДФС у Чернігівській області залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.99-102).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду позивачем залучено засуджених осіб позбавлених волі до оплачуваної праці.

Між, Чернігівською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) (в подальшому змінену назву на ДУ Чернігівська виправна колонія (№ 44) ), (код ЄДРПОУ 08564943 - Виконавцем ) та ДП Підприємство Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) (в подальшому змінено назву на ДП Підприємство Державної Кримінально - виконавчої служби України (№ 44) ), (код ЄДРПОУ 08681086 - Замовником укладено Договір № 22-Г/122-Г від 28.02.2014 на використання праці осіб, засуджених до позбавленя волі, для виконання робіт і послуг (далі - договір) (а.с.144-146).

Відповідно до п. 1.1 ч. 1 договору Виконавець надає в розпорядження Замовника робочу силу з числа осіб, засуджених до позбавлення волі для виконання робіт на виробничих об`єктах та у допоміжних приміщеннях Замовника.

Згідно п.п. 2.2.2. п. 2.2. ч. 2 договору робота осіб, засуджених до позбавленя волі, на об`єктах Замовника виконується під технічним контролем персоналу Замовника, на його обладнанні, з використанням його сировини, матеріалів, інструментів.

Замовник забезпечує зайнятість роботою робочу силу із числа осіб, засуджених до позбавлення волі, що погоджено в рознарядках, на території виробничих площ Замовника протягом всього строку дії Договору, при наявності замовлень (п.п. 2.2.4. п. 2.2. ч. 2 договору).

Підпунктом 2.2.1. п. 2.2. ч. 2 договору встановлено, що Замовник зобов`язаний надавати Виконавцю 1 числа місяця, наступного за звітним, завірені копії табелів обліку робочого часу за звітний місяць всіх осіб, засуджених до позбавлення волі, які зазначені в рознарядках.

Разом з тим, згідно п.4.1. ч.4 договору всі розрахунки стосовно оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі, замовник проводить безпосередньо з Виконавцем на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування коштів на рахунки Виконавця, окрім прибуткового податку та утриманих сум по виконавчим листам, що нараховуються та перераховуються Замовником самостійно. Зарахування коштів на особовий рахунок засуджених здійснюється Виконавцем відповідно до розрахункової відомості на виплату заробітної плати.

Аналогічний договір (№ 52-Г/84-Г) складений між сторонами 10.04.2018, в якому змінено зобов`язання Виконавця, а саме відповідно до п.п. 2.1.7 п. 2.1. ч. 2 вказаного Договору Виконавець проводить всі види відрахувань та утримань із отриманих сум оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі до праці, здійснює всі розрахунки із такими особами (а.с.147-151).

Розрахунки між ДП Підприємство Державної Кримінально - виконавчої служби України (№ 44) ) (далі - Державне підприємство) та ДУ Чернігівська виправна колонія (№ 44) проводились у безготівковій формі у відповідності до складених звітів про залучення засуджених до праці.

Вважаючи вищезазначене рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Чернігівській області протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 1 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, з огляду на умови договорів на використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, для виконання робіт і послуг, та той факт, що зарахування коштів на особовий рахунок засуджених здійснюється позивачем відповідно до розрахункової відомості на виплату заробітної плати, відповідно до умов зазначених вище договорів та Наказу Міністерства юстиції України від 03.01.2013 № 26/5, позивачем нараховується щомісячно заробітна плата, одночасно виконується функція податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (за період з 01.10.2016 по 30.09.2018), як наслідок позивач є роботодавцем відповідно до діючого законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) ч. 1 ст.4 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5).

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ст. 1 Закону № 2464).

У свою чергу, згідно ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України зі змінами, внесеними Законом України № 1492-VІІІ від 07.09.2016 Про внесення змін до деяких законодачих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених (далі - КВК): засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Згідно ст.120 КВК форми і системи оплати праці, норми та розцінки зазначених осіб встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Статтею122 КВК встановлено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до зазначених норм, позивач у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 - є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону № 2464 - єдиний внесок нараховується на базу нарахування єдиного внеску незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

До 01.01.2016 для визначення розміру єдиного внеску та класу професійного ризику виробництва, Державним підприємством використовувався вид діяльності _14.12 - Виробництво робочого одягу. Присвоєно клас професійного ризику виробництва - 17 (37,06 %).

З 01.01.2016: єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску, а також відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску передбачені статтями 9 та 25 Закону № 2464.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (п.1 та 2 ч.2 ст.6 Закону № 2464), подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем облік) платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначені законодавством (п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно з Законом № 2464 нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону № 2464). Згідно з ч. 12 ст.9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та у відповідності до зазначених норм, позивач у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 - є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, суд приходить до висновку, що обов`язок нараховувати, утримувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковими агентами нерозривно пов`язаний із фактом нарахування та виплати доходу, зокрема, у вигляді заробітної плати відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Жодних особливостей щодо порядку оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці чинними Податковим кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України чи будь - яким іншим нормативно - правовим актом не передбачено.

А, тому враховуючи наявність трудових відносин між особами, засудженими до позбавлення волі та ДУ ЧВК №44 , які виникли у результаті залучення таких осіб до суспільно корисної праці та отримання ними відповідної компенсації за виконану роботу - заробітної плати, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачу зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування до нього штрафних санкцій, як наслідок оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Чернігівській області є правомірними та такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ДУ ЧВК № 44 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державної установи Чернігівська виправна колонія (№ 44) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Державна установа Чернігівська виправна колонія (№ 44) (вул. Промислова, 38, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 08564943).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне судове рішення складено 11.07.2019.

Суддя О.М. Тихоненко