Рішення

від 11.07.2019 по справі 826/15304/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 826/15304/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 р. № 0089661213, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА (далі-позивач/ТОВ ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 р. № 0089661213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків акту перевірки від 05.10.2017 р. № 9636/26-15-12-13-20 щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань по податку на додану вартість, оскільки такі грошові зобов`язання, які були визначені попередньо контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201 не набули статусу узгоджених в силу того, вказане рішення було оскаржене платником, та в подальшому скасоване як протиправне, у зв`язку із чим у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафної санкції відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасним погашенням податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА , якою встановлено порушення останнім граничного строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2017 р. № 9636/26-15-12-13-20 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 р. № 0089661213, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 547 311,30 грн. контролюючи органом визначено товариству суму штрафу у розмірі 109 462,26 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань).

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 22.08.2018 р. № 27275/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Одночасно ст. 37 Податкового кодексу України визначено підстави для припинення у платника податкового обов`язку. Зокрема, згідно з пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов`язок припиняється, окрім його виконання, також у випадку скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).

А саме відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовий аналіз зазначеної норми ст. 126 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за вказаною статтею Кодексу є несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №818/1507/17.

Проаналізувавши зміст акта перевірки судом встановлено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки відповідач застосував до позивача фінансові санкції (штрафи) у зв`язку з несвоєчасною сплатою таким платником суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом в порядку п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201.

У контексті з наведеним суд враховує те, що за змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Також у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у силу приписів норм п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зі змісту наведених норм Кодексу можна дійти правових висновків, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №805/3284/17-а, від 31.08.2018 у справі № 821/381/17.

Як вбачається з тексту адміністративного позову, позивач не погоджується з позицією контролюючого органу про те, що грошові зобов`язання, визначені згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201 набули статусу узгоджених, та у зв`язку з цим заперечує факт виникнення у товариства податкового обов`язку сплатити грошові зобов`язання за вказаним рішенням. В обґрунтування своєї правової позиції позивачем до матеріалів справи надано копії судових рішень по справі № 826/3777/15.

Дослідивши надані позивачем матеріали та згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.05.2015 р. по справі № 826/3777/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 31.10.2014 р. № 0011592201.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2015 р. відмовлено Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві у відкритті касаційного провадження та ухвалою Верховного Суду від 18.09.2015 р. відмовлено у допуску справи для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.07.2015 р.

Наведені обставини свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201, у зв`язку з несвоєчасною сплатою яких ГУ ДФС у м. Києві застосувало до позивача штрафи на загальну суму 109 462,26 грн. відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, були скасовані у судовому порядку.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0011592201, статусу узгоджених не набули в силу того, що скасовані у судовому порядку.

Відтак, суд вважає, що податковий обов`язок позивача сплатити своєчасно вказані грошові зобов`язання припинено, що у свою чергу спростовує наявність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за ст. 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що штрафні санкції за ст. 126 Податкового кодексу України можуть застосовуватися контролюючим органом до платника податків в разі підтвердження судом обґрунтованості нарахування грошових зобов`язань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення, і їх платник податків не сплатив у визначений Податковим кодексом України порядок. При цьому, в разі скасування судом рішення, яким визначено грошові зобов`язання, скасуванню підлягають і штрафні санкції, нараховані на таку суму грошового зобов`язання (її частку).

Схожа правова позиція наведена у постанові Вищого адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №809/2780/14.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення - рішення від 20.10.2017 р. № 0089661213 винесене відповідачем протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА (04212, м.Київ, вул. М. Тимошенка, 29, код ЄДРПОУ 37047259) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 20.10.2017 р. № 0089661213.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОМ ВКУСА (04212, м.Київ, вул. М. Тимошенка, 29, код ЄДРПОУ 37047259) судові витрати в сумі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко