Постанова

від 10.07.2019 по справі 826/8622/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8622/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Едванс Партнер до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Едванс Партнер звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018р. № 0004351401, № 0004361401, № 0004371401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 14.03.2018 року по 20.03.2018 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Едванс Партнер з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК Профітван за липень-серпень 2017 року, ТОВ Вієн ЛТД за травень,червень 2015 року, ТОВ Крок Актив за червень 2016 року, ТОВ Профі Хаус за травень 2015 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено:

-П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року за №290, П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:заниження податку на прибуток на загальну суму 47341 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 20408 грн., за 2016 рік на суму 8962 грн., за 2017 рік на суму 17970 грн.;

-п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення податку на додану вартість на загальну суму 45706 грн., в тому числі за травень 2015 в сумі 15034 грн., за червень 2015 в сумі 7642 грн., за червень 2016 в сумі 9856 грн. за серпень в сумі 13 174 грн., зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2016 року у сумі 102 грн. та за серпень 2017 року у сумі 6793 гривень.

Результати перевірки оформлені Актом від 27.03.2018 року №180/26-15-14-01-02/39267595.

11 квітня 2018 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

-№ 0004351401, яким позивачу було нараховане податкове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54 074,00 грн., у тому числі 47 341,00 грн. за основним платежем та 6 733,00 грн. штрафних санкцій;

-№ 0004361401, яким позивачу було нараховане податкове зобов`язання по податку на додану вартість, а саме було збільшено суму грошового зобов`язання на суму 57 133,00 грн., в тому числі 45 706,00 грн. за основним платежем та 11 427,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0004371401, яким позивачу було збільшене грошове зобов`язання зі плати податку на додану вартість на загальну суму 6 895,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами - ТОВ БК Профітван , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Крок Актив ,ТОВ Профі Хаус .

Так, судом встановлено, що ТОВ БК Профітван було надано ТОВ Едванс Партнер кур`єрські послуги та маркетингові дослідження, які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами щодо здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ БК Профітван , зокрема: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-476 від 31.08.2017 року, № ОУ-4 від 18.08.2017 року; видатковими накладними № РН-21 від 01.08.2017 року, № 22 від 01.08.2017 року, № 250 від 17.07.2017 року; виписками по картковому рахунку 361 за ІІІ квартал 2017 року; випискою по картковому рахунку 6852 за 01.07.2017 року; податковими накладними.

Також, у період, що перевірявся, ТОВ Крок Актив було надано ТОВ Едванс Партнер послуги з розміщення реклами на сайті в мережі Інтернет, маркетингові послуги, розміщення реклами на спеціальних конструкціях, які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-063002 від 30.06.2016 року, № ОУ-063001 від 30.06.2016 року; № ОУ-063003 від 30.06.2016 року; банківськими виписками; рахунками-фактури № СФ-1241 від 29.05.2015 року; випискою по картковому рахунку 6852 за 01.05.2016 року.

У травні та червні 2015 року ТОВ Вієн ЛТД було надано ТОВ Едванс Партнер послуги з розміщення реклами на сайті в мережі Інтернет, розміщення реклами на спеціальних конструкціях, які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: рахунками-фактури № СФ-926 від 29.05.2015 року; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2 від 30.06.2015 року, №ОУ-3 від 30.06.2015 року, № ОУ-2 від 29.05.2015 року, № ОУ-1 від 29.05.2015 року.

Крім того, у травні 2015 року ТОВ Профі Хаус було надано ТОВ Едванс Партнер з постачання канцелярських послуг, які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № РН-3 від 29.05.2015 року та випискою по картковому рахунку 361 за 01.05.2015 року.

У матеріалах справи наявні також документи (видаткові накладні), що підтверджують подальше використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку придбаних у контрагентів Товару та послуг, а саме видаткові накладні за якими ТОВ Едванс Партнер поставило канцелярське приладдя: ТОВ Поллі-Сервіс (№ РН-0000598 від 17.08.2017 року, № РН-0000599 від 17.08.2017 року, № РН-0000602 від 18.08.2017 року); ТОВ Поллі-Сервіс (№ РН-0000668 від 19.09.2017 року); ТОВ ХЕЛС МЕНЕДЖЕР (№ РН-0000606 від 19.08.2017 року); ТОВ ТД СКАЙ ПОЛІМЕР (№РН-0000609 від 30.08.2017 року); ТОВ ЕВ`ЯП ТРЕЙДІНГ УКРАЇНИ (РН-0000592 від 16.08.2017 року); ТОВ Медичний центр М.Т.К. (РН-0000580 від 09.08.2017 року, №РН-0000564 від 07.08.2017 року); ТОВ ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД (від 08.08.2017 року № РН-0000575, № РН-0000577, № РН-0000576, № РН-0000574, № РН-0000573; РН-0000567); ТОВ Дилгакиран Компресор Україна (№РН-0000563 від 07.08.2017 року); ТОВ ЕТНА-ТРЕЙД (№ РН-0000559 від 04.08.2017 року); ТОВ УАБ Фердінанд Більштайн (№ РН-0000557 від 04.08.2017 року); ТОВ АЛАКОР СІТІ (РН-0000554 від 03.08.2017 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі первинні документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ БК Профітван , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Крок Актив ,ТОВ Профі Хаус та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому варто зазначити, що відповідач в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, зміну руху активів позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідачем також не заперечувалось і те, що виписані контрагентами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ БК Профітван , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Крок Актив ,ТОВ Профі Хаус

були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних ДПІ, володіли спеціальною податковою правосубєктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведених операцій формувати їх покупцям податковий кредит.

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що в акті не зазначено, а представником відповідача не доведено суду, якої саме техніки, транспорту чи складських приміщень або людських ресурсів потребують операції з надання послуг й відсутність яких унеможливлює фактичне виконання цих операцій. До того ж суд враховує практику ЄСПЛ, а саме у пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Посилання ж відповідача на протоколи допиту осіб-директорів вказаних вище підприємств згідно досудового слідства, які повідомили, що господарської діяльності не вели, первинні бухгалтерські документи не складали, податкові накладні не підписували, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача, як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками.

До того ж факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку. В даному випадку доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі № 809/414/14, від 28.05.2019 року у справі № 826/15112/16.

Колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2019 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Мєзєнцев Є.І.