Постанова

від 10.07.2019 по справі 815/5947/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №815/5947/15

касаційне провадження №К/9901/4852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Желєзного І.В., Саприкіної І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Молокозавод на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя: Вовченко О.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (головуючий суддя: Золотніков О.С., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі №815/5947/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Молокозавод до Відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: Лиманська сільська рада про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Молокозавод (далі - ТОВ Молокозавод ) звернулося до суду з позовом до Відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: Лиманська сільська рада, в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача по застосуванню коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 2,5 як для земельної ділянки комерційного призначення при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4,287 га для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного комплексу Мрія в рекреаційній зоні с. Лиман Татарбунарського району Одеської області;

зобов`язати видати позивачу витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4,287 га., для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного комплексу Мрія в рекреаційній зоні с. Лиман Татарбунарського району Одеської області з застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф 0,5, який застосовується для земель рекреаційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність дій відповідача щодо застосування при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 42864,8500 кв.м коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки - 2,5, як для земельної ділянки комерційного призначення. Зазначає, що орендована земельна ділянка використовується Товариством виключно у рекреаційних цілях, тобто у повній відповідності до її цільового призначення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, адміністративний позов задоволено частково : визнано протиправним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області № В-Н-842 від 22.09.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи справу в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, наданої позивачу в оренду, має визначатися, як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено підстав застосування до спірних правовідносин коефіцієнта функціонального використання землі - 0,5, а також, що суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень і здійснювати замість нього покладені на цього суб`єкта владні управлінські функції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, ТОВ Молокозавод подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення в оскаржуваній частині та у цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідача видати Товариству витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4,287 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного комплексу Мрія в рекреаційній зоні с. Лиман Татарбунарського району Одеської області з застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф 0,5, який застосовується для земель рекреаційного призначення. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, так як при обчисленні грошової оцінки спірної земельної ділянки необхідно застосовувати значення коефіцієнта функціонального призначення, як до земель рекреаційного призначення, тобто з розрахунку - 0,5, а не із застосуванням коефіцієнта - 2,5, як для земельної ділянки комерційного призначення. Окрім того, попри те, що у прохальній частині касаційної скарги позивач просить суд ухвалити рішення лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких судами попередній інстанцій відмовлено, по тексту касаційної скарги скаржник висловлює незгоду з мотивами судового рішення, яким обгрунтовано задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

09.03.2016 від Лиманської сільської ради на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких остання просила суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з посиланням на повне з`ясування судами обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Третя особа просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ч. 3 ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Лиманською сільською радою та ТОВ Молокозавод укладено Договір оренди землі від 01.06.2006, згідно із умовами якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення загальною площею 4,287 га, розташовану в курортній зоні Катранка в межах с.Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Земельну ділянку передано в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного комплексу Мрія строком на 49 років.

21.01.2008 між Лиманською сільською радою та ТОВ Молокозавод укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі несільськогосподарського призначення, у якій сторонами погоджено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 83868,51 грн., що складає 6,655% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Лиманської сільської ради від 12.07.2013 № 525-VІ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель с. Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, а рішенням місцевої ради від 28.11.2013 № 577-VІ затверджені нові ставки оплати оренди землі комунальної власності в межах с. Лиман на 2014 рік.

У зв`язку із встановленням нової грошової оцінки земель с. Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, 22.09.2014 Відділом Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області виготовлений витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № В-Н-842, згідно із яким нормативна оцінка земельної ділянки під забудовою становить 5 196 077,12 грн. При визначенні нормативної грошової оцінки землі відповідачем застосований коефіцієнт функціонального використання 2,5, як для земель комерційного використання.

Вважаючи, що при обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачем невірно застосовано коефіцієнт функціонального використання 2,5 замість 0,5, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Закон України від 11.12.2003 №1378-IV Про оцінку земель (далі - Закон №1378-ІV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель.

За змістом ч. 5 ст. 5 цього Закону грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У ст. 1 Закону № 1378-ІV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до положень ст. 12 Закону №1378-ІV нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, п. 2 якої доручено Державному комітетові по земельних ресурсах разом з Міністерством сільського господарства і продовольства, Державним комітетом у справах містобудування і архітектури, Українською академією аграрних наук у місячний термін затвердити Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

На виконання вимог постанови Уряду, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2016 №18/15/21/11 (зареєстрований в Мінюсті 05.04.2016 за №388/12262) затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів (п.1.2 Порядку).

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів, проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

Відповідно до п. 3.1 Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з п. 3.3 Порядку нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою 8, складовою частиною якої є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до п. 3.5 цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228), відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Згідно з додатком 1 до п. п. 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 (таблиця 1.1) Порядку коефіцієнт 0,5 застосовується до земель оздоровчого та рекреаційного призначення (за винятком земель, віднесених до категорії O92.7). До категорії O92.7 включаються землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо).

При цьому, слід враховувати, що до складу категорій земель, до яких застосовується коефіцієнт 0,5, відносяться землі, на яких здебільшого розташовані об`єкти загального та відносно безкоштовного користування, що виконують базові функції, необхідні для розвитку та існування суспільства в цілому, та не передбачені, як засіб виробництва товарів та послуг, в тому числі, і послуг діяльності засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, тим більше послуг, наданих з метою отримання прибутку.

У той же час, до категорії земель комерційного призначення, до яких, серед інших, відносяться землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо) застосовується коефіцієнт 2,5.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що віднесення земель до певних категорій за функціональним використанням безпосередньо залежить від виду економічної діяльності, яка здійснюється суб`єктом господарювання на цій земельній ділянці.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №815/6973/13-а, та колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

Згідно ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, для вірного вирішення цієї справи в контексті спірних правовідносин та з врахуванням того, що скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з мотивами судового рішення, яким обгрунтовано задовлення позову, необхідно встановити, які саме об`єкти знаходяться на орендованій земельній ділянці та їх функціональне призначення.

При цьому, з урахуванням зазначеної судом першої інстанції мотивації в обгрунтування своєї позиції щодо задоволення позову, суд мав би відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом першої інстанції оцінка зазначеним вище обставинам, а також доводам позивача щодо цільового використання орендованої земельної ділянки не надавалась. Суд апеляційної інстанції, попри визначені ст. 195 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення судами справи) повноваження, помилки суду першої інстанції не виправив.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, надавати оцінку про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постановлені у справі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Молокозавод задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі №815/5947/15 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І.В. Желєзний

І. В. Саприкіна