Рішення

від 11.07.2019 по справі 453/604/19

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/604/19

№ провадження 2-а/453/15/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 липня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 21.05.2019 року, з пропуском строку, передбаченого ч. 2 ст. 286 КАС України, звернувся у суд з позовною заявою до відповідача - Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову № 4, винесену відносно нього 23.06.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, котрою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн..

Ухвалою судді від 22.05.2019 року позивачу поновлено передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України строк на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, як такий, що пропущений з поважних причин, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із визначенням дати судового засідання - 11.07.2019 року.

Розгляд справи по суті відбувся 11.07.2019 року, без участі сторін.

Позов обґрунтовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2018 року № 4, винесеною адміністративною комісією при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн.. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню виходячи з того, що з протоклу про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 року вбачається, що він 12.05.2018 року забороняв проходити сільською дорогою загального користування, мотивуючи тим, що дороги там немає, а дана територія належить йому, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 186 КУпАП. Свідками даного правопорушення у цьому протоколі зазначені сусіди позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Стверджує, що ніколи і нікому не чинив жодних перешкод у користуванні дорогою у с. Опорець Сколівського району Львівської області, однак дійсно весною 2018 року, (можливо у травні), позивач заборонив ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншим мешканцям села Опорець проходити належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, а не дорогою загального користування. Зазначає, що його заперечення з приводу використання для проходу частини його земельної ділянки, яка надана йому у приватну власність і межі якої погоджені всіма сусідами та Опорецькою сільською радою, є законними і не можуть бути підставою для адміністративної відповідальності. Оскільки розгляд адміністративною комісією адміністративних матеріалів відносно нього проводився поверхнево без дослідження усіх обставин справи, без виклику його на засідання, враховуючи, що згідно поданих до позовної заяви доказів вбачається, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова є незаконною та повинна бути скасована. Просить на підставі ст. ст. 287-289 КУпАП позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву від 11.07.2019 року вх. № 3124 про розгляду справи за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі був завчасно повідомленим належним чином. Відзиву у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, відповідач не подав, проте сільським головою Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, котра також очолює її виконавчий комітет, - ОСОБА_5 , до початку судового засідання подано заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

За наведених обставин, на підставі п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України, беручи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, та зважаючи на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та строки розгляду даних справ, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін.

Таким чином у судове засідання не з`явились всі учасники справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній справі на здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У матеріалах справи наявна належно засвідчена копія постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 4 від 23.06.2018 року про накладення адміністративного стягнення, котрою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн..

Згідно з проколом про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 року, складеного секретарем адміністративної комісії при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області Троян П.В., позивач забороняє проходити дорогою загального користування, мотивуючи тим, що дороги там немає, а дана територія належить йому, чим порушив вимоги ст. 186 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Норми ст. 7 КУпАП вказують на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 статті 254 Кодекс України про адміністративні правопорушення визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є серед іншого і протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За своєю суттю протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Відтак, враховуючи що правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, суд переконаний, що протокол про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 року, складений секретарем адміністративної комісії при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області Троян П.В., не є належним та допустимим доказом, адже складений уповноваженою особою у вихідний день - 23.06.2019 року, із зазначенням у протоколі дати 12.05.2018 року, як дати вчинення правопорушення.

Крім того, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 ст. 268 КУпАП передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для травильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Так, відповідачем при здійснені провадження у справі про адміністративне правопорушення та при винесені оскаржуваної постанови були порушені усі вищевказані норми права.

У порушення ст. 245 КУпАП, відповідачем при здійснені провадження у справі не повно та не об`єктивно з`ясовано обставини, вирішено справу без додержання закону.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дактарас проти Литви від 24 листопада 2000 року).

Також, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

У справі Надточій проти України Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 Рішення).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4. 1 ).

У рекомендації № Л (91) 1 Комітету Міністрів Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року, рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (Принцип 7).

Отже, зазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки будь-які докази вини позивача у матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику як джерело права.

Відповідач у порушення ст. 268 КУпАП та ст. 22 Положення про адміністративні комісії Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної ради Української РСР від 09.03.1988 року, здійснив розгляд справи без присутності позивача, не сповістив його про місце і час розгляду справи, як і не роз`яснив останньому його права та обов`язки, не запропонував надати пояснення або клопотання.

У порушення ст. 280 КУпАП, відповідачем взагалі не з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи .

Також зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та взагалі не містить порядку та строки її оскарження.

Більш того, при зібраних відповідачем доказах (а точніше - їх відсутності), у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, адже діюче законодавство не передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП у разі здійснення ним правомочностей власника на належній йому земельній ділянці, а та обставина, чи були позивачем інкриміновані йому дії вчинені на комунальній землі у виді дороги загального користування, адміністративною комісією під час розгляду справи не з`ясовано.

Таким чином, при зібраних доказах, не можна достеменно ствердити, що у діях позивача наявний складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2018 року № 4, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області відносно позивача за ст. 186 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене та з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та справу про адміністративне правопорушення закрити на виконання вимог до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Зважаючи на те, що згідно з ч. 5 ст. 288 КУпАП України особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2018 року № 4, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області відносно ОСОБА_1 за ст. 186 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення, - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті; місцезнаходження юридичної особи: 82655, Львівська область, Сколівський район, с. Опорець, вул. Т. Шевченка, буд. 28; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370550.

Рішення суду складене 11 липня 2019 року.

Суддя В.Я. Микитин