Ухвала

від 28.11.2019 по справі 453/604/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

28 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11886/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Старунського Д. М. суддів -Курильця А. Р. Мікули О. І.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 липня 2019 року у справі № 453/604/19 (рішення ухвалено в м. Сколе, головуючий суддя Микитина В.Я., складене 11.07.2019)за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 21.05.2019 звернувся у суд з адміністративним позовом до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову № 4, винесену відносно нього 23.06.2018 у справі про адміністративне правопорушення, котрою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню виходячи з того, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 видно, що він 12.05.2018 забороняв проходити сільською дорогою загального користування, мотивуючи тим, що дороги там немає, а дана територія належить йому, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 186 КУпАП. Стверджує, що ніколи і нікому не чинив жодних перешкод у користуванні дорогою у с. Опорець Сколівського району Львівської області, однак дійсно весною 2018 року (можливо у травні), позивач заборонив ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та іншим мешканцям села Опорець проходити належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, а не дорогою загального користування. Звернув увагу на те, що його заперечення з приводу використання для проходу частини його земельної ділянки, яка надана йому у приватну власність і межі якої погоджені всіма сусідами та Опорецькою сільською радою, є законними і не можуть бути підставою для адміністративної відповідальності. Оскільки розгляд адміністративною комісією адміністративних матеріалів відносно нього проводився поверхнево без дослідження усіх обставин справи, без виклику його на засідання, враховуючи, що згідно поданих до позовної заяви доказів видно, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та повинна бути скасована.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 липня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2018 № 4, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області відносно ОСОБА_2 за ст. 186 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Не погодившись з даним судовим рішенням, його оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про існування оскаржуваного рішення дізналася в судовому засіданні по іншій цивільній справі між тими самими сторонами, що мало місце 18.10.2019 і тоді ж на свою вимогу отримала в суді копію оскаржуваного рішення. Вважає вказане рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права ухвалив незаконне рішення. При цьому вказує, що вона не була залучена до участі по справі, хоча суд вирішив питання про її права та інтереси. Вважає себе потерпілою від скоєного ОСОБА_2 правопорушення. Зазначає, що саме вона разом із сусідами зверталися з скаргою в правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування з приводу самоправства та перешкод, які чинить ОСОБА_2 у користуванні дорогою загального користування. Незалучення її та інших потерпілих від правопорушення ОСОБА_2 до справи призвело до неповного з`ясування обставин, що мали значення для справи та сприяло спотворенню висновків суду. Вважає, що рішення суду ухвалене виключно на голослівній позиції позивача, а також зазначає про безпідставне поновлення судом першої інстанції позивачу строку звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №453/604/19 відкрито апеляційне провадження та ухвалою цього ж суду від 19.11.2019 призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 28.11.2019.

Сторони не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду даної справи, у зв`язку з її незадовільним станом здоров`я. Проте жодних доказів на підтвердження цього заявниця не надала, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за її відсутності.

Опорецька сільська рада подала заяву, в якій просила розгляд даної справи проводити без її участі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України визначає, що у числі основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене кореспондується в частині апеляційного оскарження з ч. 1 ст. 293 КАС України, згідно якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких судом вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду нарівні з іншими учасниками відповідної справи.

Водночас, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 293 КАС України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням порушуються її права як потерпілої від протиправних діянь ОСОБА_2 . При цьому вказує, що не була залучена до участі по справі, хоча суд вирішив питання про її права та інтереси.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи у спірних правовідносинах, приходить до переконання, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для апеляційного оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 липня 2019 року у справі № 453/604/19, яке безпосередньо не створює скаржнику обов`язків та не порушує його прав, свобод чи інтересів, так як цим рішенням скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2018 № 4, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області відносно ОСОБА_2 за ст. 186 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Тобто, рішення суду стосується притягнення до відповідальності тільки ОСОБА_2 , а спір про прохід земельною ділянкою між апелянтом і ОСОБА_2 є цивільно-правовим і не був предметом розглядуваної справи.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд, приймаючи постанови у справах 604/835/15-ц, 360/1938/16, 916/914/19.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 305 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду спочатку необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України.

Враховуючи наведені норми процесуального законодавства, а також приймаючи до уваги те, що після відкриття апеляційного провадження у справі судом було виявлено, що апеляційну скаргу поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, при тому судом апеляційної інстанції встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 305, 310, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 липня 2019 року у справі № 453/604/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області в особі адміністративної комісії при її виконавчому комітеті про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Д. М. Старунський судді А. Р. Курилець О. І. Мікула

Повний текст ухвали складено та підписано 04.12.2019