Постанова

від 03.07.2019 по справі 522/3858/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1952/19

Номер справи місцевого суду: 522/3858/15-ц

Головуючий у першій інстанції Ільяченко Н.А.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Павлючук Ю.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю АТП-15106 , ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-15106 Колібаба Любові Михайлівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року, ухваленого суддею Ільченко Н.А.,

встановив:

26.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ АТП-15106 , ТзДВ СТ Домінанта , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому просила стягнути з ТзДВ СТ Домінанта матеріальну шкоду у розмірі 29410,02 грн. та моральну шкоду в сумі 70589,98 грн., а також стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ АТП-15106 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 79410,02 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 28.11.2013 року відповідач ОСОБА_2 , виконуючи свої трудові обов`язки на посаді водія ТОВ АТП-15106 та керуючи пасажирським автобусом Богдан А091 , д/з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 та використовувався ТОВ АТП-15106 , здійснював перевезення пасажирів на міському маршруті №9 по вул. Жуковського, рухаючись з боку вул. Катерининській у напрямку вул. Преображенській в м. Одесі, та, прямуючи до кінцевої зупинки Проспект Олександрійський , зупинився перед перехрестям, а після висадки пасажирів, виїжджаючи на перехрестя та одночасно виконуючи маневр повороту праворуч до кінцевої зупинки, допустив наїзд правою боковою частиною автобуса на пішохода ОСОБА_1 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Також позивач зазначала, що в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона залишилася калікою, не могла спати, їсти та працювати, відчувала та досі відчуває постійний біль у тілі та не може пересуватися без сторонньої допомоги, чим їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 150000,00 грн. Крім того, на ліки нею було витрачено 1410,02 грн. та на послуги з догляду було витрачено 28000,00 грн., отже її завдано матеріальної шкоди у загальному розмірі 29410,02 грн. Крім того, позивач вказувала, що на дату вказаного ДТП цивільно-правова відповідальністю ОСОБА_3 була застрахована в ТзДВ СТ Домінанта відповідно до страхового полісу, за умовами якого забезпеченим транспортним засобом є автобусом Богдан А091 , д/з НОМЕР_1 , а страховий ліміт встановлено у розмірі 100000,00 грн., тому саме з ТзДВ СТ Домінанта має бути стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 29410,02 грн. та 70589,98 грн. у відшкодування моральної шкоди, а решта сума моральної шкоди у розмірі 79410,02 грн. має бути стягнута з ОСОБА_2 , ТОВ АТП-15106 та ОСОБА_3 солідарно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 грн. Стягнуто з ТОВ АТП-15106 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ТОВ АТП-15106 Колібаба Л.М. подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ АТП-15106 відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що ні позивачем, ні судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., а тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, на думку відповідача, розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто завеликий та необґрунтовано встановлений судом першої інстанції. Крім того ОСОБА_4 зазначає, що на час настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки на посаді водія та в розумінні ст.1172 ЦК України не є належним відповідачем у справі. Також представник ТОВ АТП-15106 вважає, що в рішенні суду першої інстанції помилково зазначено, що позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона зверталася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки вказана заява була долучена до матеріалів справи. Також ОСОБА_4 звертає увагу на те, що про настання страхового випадку ТОВ АТП-15106 також сповістило ТДВ СТ Домінанта , надало всі необхідні документи, на підставі чого страховиком була заведена страхова справа. Таким чином, оскільки при зверненні потерпілої до суду з цивільним позовом, серед відповідачів було зазначено ОСОБА_2 , як особу, яка завдала шкоди, страховика, з яким укладено договір, та інших відповідачів, саме страховик ТДВ СТ Домінанта має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову ніким не оскаржено, а тому колегія висновки суду в цій частині не перевіряє.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28.11.2013 року відповідач ОСОБА_2 , виконуючи свої трудові обов`язки на посаді водія ТОВ АТП-15106 та керуючи пасажирським автобусом Богдан А091 , д/з НОМЕР_1 , володільцем якого на той час було ТОВ АТП-15106 на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 , здійснював перевезення пасажирів на міському маршруті №9 по вул. Жуковського, рухаючись боку вул. Катерининській у напрямку вул. Преображенській в м. Одесі, та, прямуючи до кінцевої зупинки Проспект Олександрівський , зупинився перед перехрестям, а після висадки пасажирів, виїжджаючи на перехрестя та одночасно виконуючи маневр повороту праворуч до кінцевої зупинки, порушивши правила безпеки дорожнього руху, допустив наїзд правою боковою частиною цього автобуса на пішохода ОСОБА_1 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком експерта КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи №4008 від 20.01.2014 року, в результаті згаданого ДТП позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщення уламків; закритих переломів кісток правої стопи: основ другої, третьої плюснових кісток без зміщення відламків; крайового відриву фрагмента кубовидної кістки, основи основної фаланги першого пальця без зміщення відламків, крайовий перелом човноподібної кістки; синця лівого стегна, які не були небезпечними для життя, викликали тривалий розлад здоров`я строком більше трьох тижнів (більш ніж 21 день) і за цим критерієм, відповідно до п.2.2.2 і 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 року) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т.1 а.с. 35-37).

При цьому, як вбачається з листа КУ Комінтернівська центральна районна лікарня Комінтернівської районної ради Одеської області за вих. №341 від 09.03.2016 року, після проходження лікування в Одеській обласній клінічній лікарні з приводу закритого перелому зовнішньої щиколотки правого гомілковоступневого суглобу в термін з 28.11.2013 року по 05.12.2013 року, позивач ОСОБА_1 продовжила амбулаторно лікувальний процес в Амбулаторії с. Красносілка КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги Комінтернівської районної ради Одеської області по 25.12.2013 року, та згодом для продовження лікувального процесу, 26.12.2013 року була направлена в КУ Комінтернівський ЦРЛ до лікаря-хірурга-травматолога, де було продовжено листок непрацездатності через ЛКК за виставленим в ООКЛ діагнозом (листок непрацездатності №417491 з 26.12.2013 року по 03.02.2014 року і листок непрацездатності №548319 з 04.02.2014 року по 13.02.2014 року) і, після завершення лікування, листок непрацездатності був закритий лікарем-хірургом з поміткою стати до роботи з 14.02.2014 року (т.1 а.с. 168).

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2014 року по справі №522/1724/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, йому призначене покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, та його звільнено від відбування призначеного покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2014 році від 18.04.2014 року, а також частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної та моральної шкоди 3410,02 грн., та задоволено цивільний позов прокурора і стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі КУ Одеська обласна клінічна лікарня у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_1 2583,00 грн. (т.1 а.с. 41-46).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.12.2014 року скасовано вищевказаний вирок Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2014 року по справі №522/1724/14-к стосовно ОСОБА_2 - в частині розгляду цивільного позову, та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства (т.1 а.с. 38-40).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправно поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи; моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової вплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На дату згаданої дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ АТП-151-6 була застрахована в ТзДВ СТ Домінанта згідно полісу № АС/3611853 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.05.2013 року, терміном дії з 15.05.2013 року по 15.05.2014 року, за умовами якого: забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб Богдан А091 , д/з НОМЕР_1 ; ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становить 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн.; франшиза - 1000,00 грн. (а.с. 23).

Таким чином, відносини між позивачем і відповідачем ТзДВ СТ Домінанта регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року № 1961-ІV (із змінами та доповненнями).

Згідно ст.3 цього Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як вказує ТОВ АТП-15106 в своїх письмових запереченнях на позов, це товариство сповістило ТзДВ СТ Домінанта про настання даного страхового випадку та надало усі необхідні документи, на підставі чого ТзДВ СТ Домінанта заведено страхову справу за №1786.

Згідно з п.22.1. ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях та стражданнях, який потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п.24.1. ст.24 цього Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням. Зазначені в цьому пункті витрати та їх необхідність мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 26-І цього Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами г і г пункту 41.1 та підпунктом а пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5-ть відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п.1 ст.35 згаданого Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститься : найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Суд першої інстанції вказав, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що вона зверталася до ТзДВ СТ Домінанта із заявою про виплату страхового відшкодування, тому вважав що позовні вимоги позивача до ТзДВ СТ Домінанта є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, районний суд погодився з доводами позивача стосовно того, що в результаті даного ДТП їй завдано моральної шкоди, яка полягає у її фізичних стражданнях в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Враховуючи тяжкість і тривалість моральних страждань, які зазнав позивач, на думку суду, відшкодування моральної шкоди позивачу у загальному розмірі 30000,00 грн. буде цілком відповідати засадам розумності, виваженості й справедливості та вимогам ч.3 ст.23 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги позивача до ОСОБА_2 та ТОВ АТП-15106 підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Оскільки рішення в частині стягнення майнової шкоди не оскаржується, апеляційний суд перевіряє лише доводи щодо стягнення моральної шкоди щодо апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-15106 .

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо понесення позивачем моральних страждань: це копія вироку Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2014 року, в якому зазначені обставини, які вказують на моральні страждання позивача, та які не підлягають доведенню в даній справі.

Також про наявність немайнової шкоди вказують медичні документи. Так, згідно з висновком експерта КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи № 4008 від 20.01.2014 року, в результаті згаданого ДТП позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщення уламків; закритих переломів кісток правої стопи: основ другої, третьої плюснових кісток без зміщення відламків; крайового відриву фрагмента кубовидної кістки, основи основної фаланги першого пальця без зміщення відламків, крайовий перелом човноподібної кістки; синця лівого стегна, які не були небезпечними для життя, викликали тривалий розлад здоров`я строком більше трьох тижнів (більш ніж 21 день) і за цим критерієм, відповідно до п.2.2.2 і 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 року) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т.1 а.с. 35-37). Відповідно до листа КУ Комінтернівська центральна районна лікарня Комінтернівської районної ради Одеської області за вих. № 341 від 09.03.2016 року, після проходження лікування в Одеській обласній клінічній лікарні з приводу закритого перелому зовнішньої щиколотки правого гомілковоступневого суглобу в термін з 28.11.2013 року по 05.12.2013 року, позивач ОСОБА_1 продовжила амбулаторно лікувальний процес в Амбулаторії с. Красносілка КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги Комінтернівської районної ради Одеської області по 25.12.2013 року, та згодом для продовження лікувального процесу, 26.12.2013 року була направлена в КУ Комінтернівський ЦРЛ до лікаря-хірурга-травматолога, де було продовжено листок непрацездатності через ЛКК за виставленим в ООКЛ діагнозом (листок непрацездатності № 417491 з 26.12.2013 року по 03.02.2014 року і листок непрацездатності № 548319 з 04.02.2014 року по 13.02.2014 року) і, після завершення лікування, листок непрацездатності був закритий лікарем-хірургом з поміткою стати до роботи з 14.02.2014 року (т.1 а.с. 168).

А тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги , що на час настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки на посаді водія та в розумінні ст.1172 ЦК України не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач має право обирати до кого пред`явити позов: безпосередньо до заподіювача шкоди чи його роботодавця.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що в рішенні суду першої інстанції помилково зазначено, що позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона зверталася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки вони не мають правого значення в даній справі.

Отже, доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-15106 Колібаба Любові Михайлівни - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 11.07.2019 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева