Постанова

від 09.07.2019 по справі 374/71/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №374/71/19

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8020/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю К Інвест на ухвалу судді Ржищівського міського суду Київської області від 5 березня 2019 року (суддя Козіна С.М.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Інвент Фінанс про стягнення заборгованості,

встановила:

у березні 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме: інші нежитлові приміщення (в літ. Г ), загальною площею 1 753,6 м 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773080180000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з:

- приміщення першого поверху, номери 1-24 (група приміщень № 2), загальною площею 257,6 м 2 , а також дві сходині клітини та ліфтова, загальною площею 73,5 м 2 ;

- приміщення другого поверху, номери 1-35 (групи приміщень № 3), загальною площею 417,3 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 59,8 м 2 ;

- приміщення третього поверху, номери 1-27 (групи приміщень № 4), загальною площею 420,6 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 66,5 м 2 ;

- приміщення четвертого поверху, номери 1-32 (групи приміщень № 5), загальною площею 329,5 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 65,8 м 2 ;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районних у містах Києва і Севастополя державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вищезазначеного нерухомого

майна;

- передачі вищезазначеного нерухомого майна на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме ТОВ Детективне агентство Парма .

Обґрунтовуючи заяву, заявник посилався на те, що має намір подати позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 000 000грн у зв`язку із невиконанням договору позики від 18 серпня 2017р., укладеного між ним та директором ТОВ Інвент Фінанс ОСОБА_4 , а невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою судді Ржищівського міського суду Київської області від 5 березня 2019 року заяву задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме: інші нежитлові приміщення (в літ. Г ), загальною площею 1 753,6 м 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773080180000), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з:

- приміщення першого поверху, номери 1-24 (група приміщень № 2), загальною площею 257,6 м 2 , а також дві сходині клітини та ліфтова, загальною площею 73,5 м 2 ;

- приміщення другого поверху, номери 1-35 (групи приміщень № 3), загальною площею 417,3 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 59,8 м 2 ;

- приміщення третього поверху, номери 1-27 (групи приміщень № 4), загальною площею 420,6 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 66,5 м 2 ;

- приміщення четвертого поверху, номери 1-32 (групи приміщень № 5), загальною площею 329,5 м 2 , а також дві сходині клітини, загальною площею 65,8 м 2 ;

заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районних у містах Києва і Севастополя державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вищезазначеного нерухомого майна;

передано вищезазначене нерухоме майно на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме ТОВ Детективне агентство Парма .

У поданій апеляційній скарзі ТОВ К Інвест просить скасувати ухвалу судді та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ТОВ К Інвест посилається на те, що товариство з 14 грудня 2010 року є власником спірного майна, наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2019 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45768115 від 1 березня 2019 року, на підставі якого було внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ Інвент Фінанс та ОСОБА_3 , однак накладення арешту на майно ухвалою суду позбавляє можливості виконати наказ Міністерства юстиції України.

Скаржник стверджує про порушення судом його прав власника на майно.

Також ТОВ К Інвест вважає безпідставним: застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, оскільки воно не належить відповідачу; встановлення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та передачі майна на відповідальне зберігання, так як нерухоме майно не є предметом спору, тому застосування даних заходів забезпечення позову не відповідає пунктам 4 та 7 ч. 1 ст.

150 ЦПК України.

Крім того, ТОВ К Інвест звертає увагу на порушення ОСОБА_1 правил територіальної підсудності, оскільки предметом позовної заяви, до подачі якої було подано заяву про забезпечення позову, є стягнення заборгованості з ТОВ ФК Інвент Фінанс , тому дана заява повинна була бути подана за місцем знаходження відповідача до Шевченківського районного суду м. Києва.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с. 241-243, 245), у судове засідання не з`явився, клопотання про його перенесення не подав, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Відповідач про день та час розгляду апеляційної скарги двічі повідомлявся за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, однак судові повідомлення повернулися без вручення з відміткою адресат відсутній (с.с.204-205, 239-240).

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ К Інвест - адвоката Сідей О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши надані копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 260 ЦПК України передбачено, що ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції обмежився описовою частиною та зазначенням закону, який регулює вирішення заяви про забезпечення позову. Однак, не зазначив мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ухвали суду є правомірними.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в

тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. 1, 4, 7 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, яка є предметом спору , на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Зміст судового рішення свідчить, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цивільній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

З наданих судом першої інстанції копій матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 мав намір подати до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за договором позики від 18 серпня 2017р., який був укладений з ОСОБА_4 , директором ТОА ФК Інвент Фінанс .

У підтвердження своїх вимог, позивач надав копію договору позики, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 18 серпня 2017 року.

При цьому, у договорі не зазначено, що ОСОБА_4 діє в інтересах ТОА ФК

Інвент Фінанс , а вказано, що він діє за власним волевиявленням, що відповідає його внутрішній волі.

Також у пункті 1 договору зазначено, що обов`язок повернути грошові кошти взяв на себе позичальник, тобто ОСОБА_4 .

Не звернув уваги суд і на ту обставину, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує передачу грошових коштів.

Отже, розглядаючи заяву позивача про забезпечення його позову, суд не пересвідчився, що саме між сторонами, зазначеними у позовній заяві, наявний спір з приводу повернення грошових коштів за договором позики.

Не звернув увагу суд і на ту обставину, що з наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ТОВ ФК Інвент Фінанс належить 9/10 частки нежитлових приміщень (в літ. Г ), загальною площею 1 753,6 м 2 , що розташовані по АДРЕСА_1 , а 1/9 частка належить ОСОБА_3 , який не є стороною у даному спорі, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для накладення арешту на все нерухоме майно.

Також суддя не врахував, що нежитлові приміщення, стосовно яких заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, та які передані на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору,не є предметом спору, а відтак правових підстав для забезпечення позову способами, зазначеними у пунктах 4, 7 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не має.

Отже, при постановленні ухвали щодо забезпечення позову, судом першої інстанції не було досліджено обставин, які повинні бути враховані на етапі дослідження заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; не враховано співмірність вимог клопотання про забезпечення позову позовним вимогам та обставинам справи.

ТОВ К Інвест до апеляційної скарги надані докази, що наказом Міністерства юстиції України № 774/5 від 15 березня 2019 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 березня 2019 року № 45768115, прийняте державним реєстратором комунального підприємства Реєстратор м. Київ Нікітіною Ю.В., яким було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за ТОВ ФК Інвент Фінанс та ОСОБА_3 , а нежитлові приміщення на праві власності належать ТОВ К Інвест , тому накладення арешту на вищезазначені нежитлові приміщення та заборона здійснення реєстраційних дій стосовно цих приміщення порушують права власника приміщень, який не є учасником спору, з приводу якого позивач мав намір звернутися до суду.

Також правомірними є доводи скаржника про порушення правил територіальної підсудності при розгляді заяви про забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Позивач мав намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Частиною 2 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких

зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Копія договору позики, яку надав позивач, не містить визначення місця виконання договору, а відтак заява про забезпечення позову повинна була бути подана до суду за місцем знаходження відповідача.

Посилання у заяві на те, що вона подається на підставі Закону України Про захист прав споживачів за зареєстрованим місцем проживання позивача, є безпідставними, так як позивач у даному спорі не є споживачем послуг відповідача, а є позикодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали про забезпечення позову не були враховані обставини справи, надані докази у підтвердження заяви про забезпечення позову, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю К Інвест задовольнити.

Ухвалу судді Ржищівського міського суду Київської області від 5 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 липня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк