Постанова

від 04.07.2019 по справі 914/1436/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа №914/1436/15

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

Якімець Г.Г.

за участю представників від:

кредиторів: Ожга Р.Р. - представник ФСС України у Львівській області за

довіреністю № 06-11-03 від 02.01.2019;

боржника: арбітражний керуючий Кмита Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, м. Львів від 05.04.2019

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2019 (суддя А.Я. Морозюк, повний текст ухвали складено 18.03.2019)

у справі №914/1436/15

за заявою ініціюючого кредитора Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

м. Миколаїв Львівської області

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Ходорівполіграфмаш

м. Ходорів, Жидачівського району Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Ходорівполіграфмаш , визнано вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 868 546,22 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Вікнянську Т.В.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 27.05.2015 за №18442.

Ухвалою суду від 26.08.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів, припинено повноваження арбітражного керуючого Вікнянської Т.В. як розпорядника майна боржника і розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кмиту Р.І., встановлено йому оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Постановою суду від 20.10.2015 визнано боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Кмиту Р.І.

Повідомлення про визнання ВАТ Ходорівполіграфмаш банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.10.2015 р. за №24100.

Ухвалою суду від 03.04.2018 замінено кредитора - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі Львівської області, його правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2019 окрім іншого, затверджено звіт арбітражного керуючого Кмити Р.І. від 28.02.2019 про нарахування та виплату грошової винагороди здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідаційної процедури ВАТ Ходорівполіграфмаш за період з 20.10.2015 по 12.03.2019 в таких розмірах: 224 276,38 грн. основної винагороди (з яких виплачено 16 250,81 грн.) та витрат в розмірі 4 949,19 грн. (які відшкодовано повністю); джерелом сплати грошової винагороди арбітражного керуючого встановлено кошти конкурсних кредиторів боржника пропорційно вимогам, які внесені до реєстру вимог кредиторів; стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь арбітражного керуючого грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у розмірі 5 595,88 грн.; ВАТ Ходорівполіграфмаш ліквідовано; провадження у справі, закрито.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області подано апеляційну скаргу від 05.04.2019 на зазначену ухвалу суду в частині стягнення суми 5 595,88 грн. основної винагороди арбітражного керуючого.

Оскаржувана ухвала в частині стягнення з конкурсних кредиторів основної винагороди пропорційної їх вимог у реєстрі вимог кредиторів обгрунтована вимогами п. 3 ч. 1 ст. 98, ч.ч.1, 3 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (або Законом про банкуртство), ч.ч. 3, 4, 7 ст. 43 Конституції України, як правовою підставою оплати послуг арбітражного керуючого та з урахуванням рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом засідання комітету кредиторів №5 від 17.11.2016, яким було погоджено попередній звіт арбітражного керуючого Кмити Р.І. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 20.10.2015 по 17.11.2016 загалом у розмірі: 33 551,67 грн. основної винагороди та 4 949,19 грн. понесених витрат, а також вирішено отримані від реалізованого на аукціоні 14.11.2016 майна банкрута кошти в розмірі 21 210,00 грн., спрямувати арбітражному керуючому для відшкодування витрат ліквідаційної процедури та виплати грошової винагороди.

Апеляційна скарга загалом обгрунтована тим, що оскільки рішенням засідання комітету кредиторів, оформленого протоколом № 11 від 28.02.2019 було відмовлено у погоджені звіту арбітражного керуючого Кмити Р.І. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 20.10.2015 р. по 12.03.2019 р. в розмірі 224 276,38 грн., то відповідно відсутні підстави для їх стягнення. Також звернуто увагу суду, що обов`язковою передумовою затвердження винагороди та витрат в силу ч.7 ст. 115 Закону про банкрутство, повинно бути позитивне рішення засідання комітету кредиторів, а також, що згідно ч.6 зазначеної ст. 115 Закону, не створювався фонд з оплати послуг та відшкодування витрат та не затверджувався ухвалою господарського суду.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство відзиву на апеляційну скаргу не подали, їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про місце, час та дату розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи і вимоги, викладені у апеляційній скарзі, а арбітражний керуючий - ліквідатор заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржувану в частині ухвалу суду першої інстанції, без змін.

Дослідивши усі матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відповідно прийняття рішення про залишення без змін окаржуваної ухвали суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як правомірно встановлено судом і не заперечується апелянтом, ліквідатором здійснено достатні відповідні заходи для виявлення майнових активів банкрута. Проте, внаслідок достатньої відсутності таких, виявлені і в подальшому реалізовані на суму 21 210,00 грн. були спрямовані на відшкодування витрат ліквідаційної процедури та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, тому погашення вимог кредиторів не відбулося.

Окрім цього, судом також встановлено, що згідно ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора не задоволеними за недостатністю майна банкрута залишилися вимоги в розмірі 20 772 342,18 грн. усіх кредиторів, що були внесені до реєстру вимог кредиторів, в т.ч. і УВД ФССУ у Львівській області у сумі 558 587,78 грн., які в силу ч.5 ст.45 Закону про банкрутство, вважаються погашеними.

Згідно доданого до звіту ліквідатора протоколу №11 засідання комітету кредиторів від 28.02.2019, комітетом кредиторів вирішено схвалити звіт ліквідатора та визнати результати проведення ліквідаційної процедури задовільними; зобов`язати ліквідатора подати до Господарського суду Львівської області звіт та ліквідаційний баланс боржника.

У звіті про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації ВАТ Ходорівполіграфмаш , арбітражним керуючим Кмита Р.І. нараховано грошову винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора за період з 20.10.2015 по 12.03.2019 у сумі 224 276,38 грн., порядок, умови та розмір якої не заперечується кредиторами і апелянтом у цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 98, ч.ч. 1, 3, 5, 7 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Відповідно до ч. 3, ч.4, ч.7 ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997) ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Хоча і рішенням засідання комітету кредиторів, оформлених протоколом №11 від 28.02.2019 відмовлено в погодженні звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 20.10.2015 по 12.03.2019 у розмірі 224 276,38 грн., проте, згідно іншого рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом №5 від 17.11.2016, комітетом кредиторів було погоджено звіт арбітражного керуючого Кмити Р.І. про нарахування та виплату такої винагороди і витрат за період з 20.10.2015 по 17.11.2016 в розмірі 33 551,67 грн. основної винагороди та 4 949,19 грн. понесених витрат, а також вирішено отримані від реалізованого на аукціоні 14.11.2016 майна банкрута кошти у сумі 21 210,00 грн. спрямувати на відшкодування витрат ліквідаційної процедури та виплати грошової винагороди.

Тому вірним є висновок суду першої інстанції, що за погодженням комітету кредиторів та за рахунок реалізованого майна проведено часткову оплату грошової винагороди арбітражному керуючому - ліквідатору, а решта суми грошової винагороди в розмірі 208 025,57 грн. залишилася не оплаченою.

Враховуючи неможливість здійснити повну оплату грошової винагороди арбітражного керуючого за рахунок наявних у боржника коштів, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, суд першої інстанції правомірно встановив джерело сплати грошової винагороди арбітражного керуючого кошти кредиторів.

Застосувавши принцип пропорційності грошових вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів, що встановлений ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 45 Закону про банкрутство, сума основної винагороди що підлягає стягненню з УВД ФССУ у Львівській області (2,69 %) складає розмір 5 595,88 грн.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, за погодженням комітету кредиторів та за рахунок реалізованого майна проведено часткову оплату грошової винагороди арбітражному керуючому ліквідатору Кмиті Р.І. за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ Ходорівполіграфмаш у розмірі 16 250,81 грн. Решта суми грошової винагороди в розмірі 208 025,57 грн. не оплачено.

При цьому, судом апеляційної інстанції підсумовується, що означеним вище Законом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Окрім цього, враховується, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів, зокрема: Конвенції 1926 року про заборону рабства; Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року; Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року; резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН 1996 року, тощо, та суперечить ст. 43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. (Аналогічної практики притримується Верховний Суд у постанові із справи № 916/1503/17 від 04.10.2018)

Заперечення апелянта із посиланням на ч.6 ст.115 Закону про банкрутство, якою передбачено право кредиторів створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, за будь-яких обставин не є обов`язком кредиторів та не є обов`язковою передумовою здійснення оплати послуг за рахунок кредиторів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість звіту ліквідатора банкрута та відповідно правомірно його затвердив в частині нарахувань виплат основної грошової винагороди та витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з`ясував характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, оскільки апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2019 у справі № 914/1436/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

3. Справу повернути на адресу місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.07.2019.

Головуючий суддя О.І. Матущак

судді О.Л.Мирутенко

Г.Г.Якімець