Постанова

від 04.07.2019 по справі 911/2218/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа№ 911/2218/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 15.02.2019 (вх. №09.1-04.2/1563/19 від 21.02.2019) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019

у справі №911/2218/18 (суддя Ярема В.А.)

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон"

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

про визнання права власності на частки в статутному капіталі та поновлення відомостей в реєстрі

за участю представників учасників справи:

від позивача-1: Отцевич Є.Ю. довіреність № б/н від 14.12.18

від позивача-2: Отцевич Є.Ю. довіреність № б/н від 10.10.18

від відповідача-1: Рибченко О.Г. довіреність № ордер серія АА №1002068 від 22.02.19

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Генкіна А.А. довіреність № б/н від 20.12.18

від третьої особи: Отцевич Є.Ю. довіреність № б/н від 02.05.19

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі СТОВ "Колос" у розмірі 20%, що у грошовому виразі складає 13 146,07 грн; визнання за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі СТОВ "Колос" у розмірі 20%, що у грошовому виразі складає 13 146,07 грн; поновлення (актуалізацію) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про учасників, директора та розмір статутного капіталу СТОВ "Колос", які містились станом на 03.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос".

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2019 (повний текст складено 11.02.2019) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 16, 317, 328, 387, 388, 392 ЦК України дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а тому порушене право позивачів може бути захищено лише на підставі пред`явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, щодо вимог про поновлення/актуалізацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних відомостей місцевий господарський суд встановив, що Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить таких дій, як актуалізація.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 21.02.2019 подали апеляційну скаргу б/н від 15.02.2019, просять рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі №911/2218/18 скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянти посилаються на помилковість висновків суду щодо невірно обраного позивачем способу захисту, оскільки пред`явлення позову про визнання права власності є рівнозначним, однаково ефективним, способом захисту в порівняні з витребуванням майна з чужого незаконного володіння. При цьому, апелянти стверджують, що обрання того чи іншого способу захисту порушеного права є прерогативою позивача. Також позивачі зазначають, що у зв`язку із неможливістю реалізації позивачами своїх корпоративних прав з підстав внесення відповідачами відомостей до державного реєстру, позивачами, задля усунення невизначеності відносин права пред`явлено позовом саме в порядку ст. 392 ЦК України. На думку заявників, порушення права власності не пов`язано з позбавленням позивачів володіння таким правом, а такий спосіб захисту, як витребування частки з чужого незаконного володіння, не відповідає правовій природі даного об`єкту цивільних прав. Апелянти також вважають, що відновлення становища позивачів, яке існувало до порушення, можливе шляхом поновлення/актуалізації відповідних реєстраційних дій.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 15.02.2019 (вх. №09.1-04.2/1563/19 від 21.02.2019) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі №911/2218/18 та встановлено відповідачам та третій особі процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень, але не пізніше 20.03.2019.

18.03.2019 від ОСОБА_4 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 просить рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянтів, відповідач-3 зазначає, що судові рішення у справі № 911/3773/17 не мають для даного спору преюдиціного значення, оскільки у наведеній справі вирішувався спір щодо іншої частини частки в статутному капіталі СТОВ Колос . Також відповідач-3 вказує на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю учасник товариства вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. При цьому, наказом Міністерства юстиції України № 3898/5 від 07.12.2017 відновлено право власності ОСОБА_4 на частку у статутному капіталі товариства шляхом виключення записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ОСОБА_4 наполягає на необхідності зупинення провадження у даній справі до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 911/2656/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 призначено справу до розгляду на 24.04.2019.

08.04.2019 від представника позивачів надійшли заперечення проти клопотання відповідача-3 про зупинення провадження у даній справі.

24.04.2019 від ОСОБА_4 повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 відкладено розгляд справи на 15.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі. Оголошено перерву до 10.06.2019.

10.06.2019 від ТОВ "Агрохолдинг "Легіон" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунської С.Я. від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон" б/н від 10.06.2019 (вх. №09.1-19/379/19 від 10.06.2019) про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунської С.Я. у справі №911/2218/18 визнано необґрунтованою, матеріали справи передано для визначення автоматизованою системою, відповідно до положень ст. 32 ГПК України, складу судової колегії для розгляду заяви про відвід суддів, апеляційне провадження зупинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у складі колегії суддів: головуючого судді Сотнікова С.В., суддів: Отрюха Б.В., Остапенка О.М. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон" про відвід суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко А.О. у справі № 911/2218/18 залишено без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №911/2218/18. Розгляд справи №911/2218/18 призначено на 19.06.2019.

19.06.2019, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жук Г.А. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 розгляд справи призначено на 04.07.2019.

Представники відповідача-2 в судове засідання 04.07.2019 не з`явились, про час та місце судового розгляду сторона повідомлялась за наявною в матеріалах справи адресою місцезнаходження, проте рекомендований конверт повернутий відділенням поштового зв`язку з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому усі учасники справи мали змогу ознайомитися з текстом цих ухвал.

Разом із тим, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, відповідач-2 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання принципів розумності строків вирішення спору судом, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2.

04.07.2019 від ТОВ "Агрохолдинг "Легіон" надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2656/18.

Колегія суддів, поставивши на обговорення заявлене відповідачем-1 клопотання, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України залишила його без розгляду як таке, що було подано поза межами встановленого судом, згідно ухвали від 26.02.2019, процесуального строку. Клопотань про поновлення строку на подання відповідної заяви разом з нею стороною, в порядку ст. 119 ГПК України, не подано. При цьому, викладені представником відповідача-1 в судовому засіданні усні пояснення щодо обставин пропуску процесуального строку на подання заяв та клопотань апеляційна інстанція не бере до уваги, оскільки сторона є обізнаною про розгляд Господарським судом Київської області справи № 911/2656/18 (до результатів розгляду якої заявник просить зупинити провадження у даній справі) ще на час вирішення даного спору у суді першої інстанції. Відтак, відсутні обставини поважності причин пропуску строку. Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що ухвалою від 15.05.2019 відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання відповідача-3.

Представник позивачів та третьої особи в судовому засіданні 04.07.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та віповідача-3 заперечили проти доводів апелянтів та просили рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 залишити без мін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.

30.10.2017 між ОСОБА_1 (позивач-1 у справі), як покупцем, та ОСОБА_6 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ Колос , відповідно до якого позивач-1 набув у власність частку у статутному капіталі СТОВ Колос (ідентифікаційний код 03754828) розміром 13 146,08 грн, що становить 20% статутного капіталу товариства.

30.10.2017 між ОСОБА_2 (позивач-2 у справі), як покупцем, та ТОВ Компанія з управління активами Сіті-Інвест , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ Колос , відповідно до якого позивач-2 набула у власність частку у статутному капіталі СТОВ Колос (ідентифікаційний код 03754828) розміром 13 146,08 грн, що становить 20% статутного капіталу товариства.

30.10.2017 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав частку у статутному капіталі СТОВ Колос у розмірі 13 146,08 грн, що становить 20% статутного капіталу (п. 1.1, 1.3.2 договору).

За договором від 30.10.2017, що укладено ОСОБА_7 (покупець за договором) та ОСОБА_9 (продавець за договором), покупець придбав частку у статутному капіталі СТОВ Колос у розмірі 13 146,08 грн, що становить 20% статутного капіталу товариства (п. 1.1, 1.3.2 договору).

30.10.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , укладено договір, за умовами якого ОСОБА_7 придбано частку у статутному капіталі СТОВ Колос у розмірі 13 146,08грн, що становить 20% статутного капіталу (п. 1.1, 1.3.2 договору).

Рішенням загальних зборів учасників СТОВ Колос , що оформлено протоколом №30/10/2017 від 30.10.2017, погоджено та затверджено продаж учасниками товариства часток у статутному капіталі, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затверджено новий склад учасників та нову редакцію статуту СТОВ "Колос", відповідно до якого учасниками товариства є:

- ОСОБА_7 - 60% статутного капіталу, що складає 39 438,22 грн;

- ОСОБА_1 - 20% статутного капіталу, що складає 13 146,07 грн;

- ОСОБА_2 - 20% статутного капіталу, що складає 13 146,07 грн.

03.11.2017 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів СТОВ Колос , а саме змінено склад учасників товариства (реєстраційний запис №13381050029001030), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр юридичних осіб) за №1003325282 від 04.12.2017.

Обґрунтовуючи підставу звернення з даним позовом, позивачі посилаються на те, що 03.02.2014 відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 31.01.2014 (а.с. 84 том І), рішення про внесення змін до установчих документів СТОВ Колос №16 від 31.01.2014 (а.с. 86 том І), заяви №16 від 03.02.2014 (а.с. 85 том І), ОСОБА_4 (відповідач-3 у справі) вийшов зі складу учасників (засновників) СТОВ Колос , відступивши належну йому частку у статному капіталі у розмірі 56 250,00 грн - 100% статутного капіталу, ОСОБА_11 , про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запис за №13381050011000421 про зміни у складі учасників товариства.

Також судом встановлено, що реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу засновників юридичної особи) від 03.02.2014 заповнена особисто ОСОБА_4 , скріплена його підписом та печаткою товариства (а.с. 87 том ІІ).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 12.03.2014 в реєстр внесено відомості про належність ОСОБА_11 частки в статутному капіталі товариства в розмірі 100% - в сумі 56250,00 грн (а.с. 88-92 том І, 82-87 том ІІ).

В період з 03.02.2014 по 30.10.2017 склад учасників товариства змінювався і станом на 30.10.2017 учасниками СТОВ Колос , згідно даних реєстраційної справи, значились - СТОВ Сіті Інвест , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10

В подальшому, як стверджують позивачі, в результаті вчинення ряду правочинів щодо продажу часток в статутному капіталі СТОВ Колос ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 30.10.2017 набули право власності на частки у статутному капіталі СТОВ Колос .

При цьому, як свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, станом на 04.12.2017 засновниками СТОВ Колос значились ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 52-59 том І).

07.12.2017 за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 10.11.2017 на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04.12.2017, Міністерством юстиції України прийнято наказ №3898/5 від 07.12.2017 про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб від 03.02.2014 за №13381050011000421 (а.с. 94 том ІІ).

Згідно листа Міністерства юстиції України №5380/489-26-18/19.2.2 від 15.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О.І., 08.12.2017 проведено актуалізацію реєстраційних дій (№№13381050028001030, 13381050029001030) відносно СТОВ Колос та зазначено єдиним учасником ОСОБА_4 (а.с. 99-101 том ІІ).

09.12.2017 між ОСОБА_4 (відповідач-3 у справі) та ОСОБА_3 (відповідач-2 у справі) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 відчужено ОСОБА_3 частку у статутному капіталі СТОВ "Колос" у розмірі 100%, яка становить в грошовому еквіваленті 56 250,00 грн (а.с. 103-104 том ІІ).

Рішенням єдиного учасника (засновника) СТОВ "Колос" №1 від 09.12.2017, ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 100% частки у статутному капіталі СТОВ "Колос" (а.с. 102 том ІІ).

26.12.2017 між ОСОБА_3 (відповідач-2 у справі) та ТОВ "Агрохолдинг "Легіон" (відповідач-1 у справі) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ "Колос" у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 56 250,00 грн (а.с. 113-114 том ІІ).

Рішенням позачергових загальних зборів СТОВ "Колос", оформленого протоколом б/н від 26.12.2017, затверджено продаж ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства та, відповідно, новий розподіл часток, за яким учасником товариства є ТОВ "Агрохолдинг "Легіон" з часткою у статутному капіталі СТОВ "Колос" 100%, що в грошовому еквіваленті складає 56 250,00 грн (а.с. 111-112 том ІІ).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/3773/17, частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 24.10.2018, позов ОСОБА_7 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформлене рішенням №1 єдиного учасника (засновника) СТОВ Колос від 09.12.2017.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", укладений 09.12.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос , укладений 26.12.2017 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Легіон .

Скасовано реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2017 за №№13381050034001030, 1338106003500103, 13381070033001030, проведені державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав".

Визнано за ОСОБА_7 право власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у розмірі 60 %, що становить 39 438,22 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 1004517872 засновником СТОВ Колос станом на 09.10.2018 (на час звернення позивачів з позовом) значиться ТОВ "Агрохолдинг "Легіон" (а.с. 142-144 том І).

За вищевикладених обставин, позивачі вважають, що їх корпоративні права в частині реалізації правомочностей щодо належних їм часток порушено, а також вказуючи на те, що у ОСОБА_4 відсутні повноваження на вчинення відповідних дій з розпорядження корпоративними правами позивачів, на підставі ст. 392 ЦК України, просять визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частки у розмірі 20% кожного.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю, у відповідності до ч. 1 ст. 140 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 144 ЦК України (на час виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У відповідності до 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, апеляційна інстанція зауважує, що право участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. При цьому, набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю.

Право безпосередньої участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин № 4 від 25.02.2016).

Як на підставу набуття права власності на частку в статутному капіталі товариства, позивачі посилаються на те, що згідно договорів купівлі-продажу від 30.10.2017 та рішення загальних зборів учасників СТОВ Колос , оформленого протоколом №30/10/2017 від 30.10.2017, про погодження продажу позивачам частки у статутному капіталі товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули корпоративні права в статутному капіталі СТОВ Колос . Відомості про зміни в складі учасників внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (реєстраційний запис №13381050029001030 від 03.11.2017).

Колегією суддів встановлено, що вищенаведені правовстановлюючі документи у встановленому законом порядку недійсними не визнавались. А тому, скасування реєстрації дії щодо внесення змін до складу учасників товариства згідно наказу Міністерства юстиції України №3898/5 від 07.12.2017 не скасовує право власності позивачів на частку у статутному капіталі СТОВ Колос , оскільки Закон України Про господарські товариства (чинний на час виникнення спірних правовідносин) не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначає, що конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 4 ГПК України, у відповідності до якої право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, за правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

У розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-3 - ОСОБА_4 вчинялись дії щодо скасування державної реєстрації дій реєстратора, прийняття відповідного рішення єдиного засновника СТОВ Колос про відчуження частки ОСОБА_3 та укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. В свою чергу, ОСОБА_3 також вчиняв дії щодо відчуження придбаної у відповідача-3 частки Товариству з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Легіон . Тобто, встановлені обставини у даній справі, дають підстави для висновку, що право власності позивачів на частки у статному капіталі СТОВ Колос не визнаються відповідачами.

Як вже зазначалось у даній постанові, рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/3773/17, частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформлене рішенням №1 єдиного учасника (засновника) СТОВ Колос від 09.12.2017, договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" від 09.12.2017 та від 26.12.2017.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 911/3773/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у названій справі.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже остаточним рішенням у вищенаведеній справі додатково підтверджено факт неправомірності укладення між відповідачами правочинів з відчуження частки у статутному капіталі СТОВ Колос та прийняття рішення зборів учасників товариства особою (відповідачем-3), у якої були відсутні такі правомочності.

При цьому, фактичні обставини щодо визнання недійсними рішення загальних зборів та правочинів з відчуження частки у статному капіталі товариства, за якими відповідачем-1 та відповідачем-2 було набуто корпоративні права, вже встановлено господарськими судами та не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки підтверджені судовими рішеннями, які не можуть бути поставлені під сумнів.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини наявності цивільно-правових підстав набуття позивачами права власності на частку у статному капіталі СТОВ Колос , вчинення відповідачами дій, які свідчать про невизнання прав позивачів, а також з огляду на те, що судовими рішеннями у справі № 911/3773/17 спростовано правомірність набуття відповідачами корпоративних прав, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст. 392 ЦК України.

Поряд з цим, висновки місцевого господарського суду про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права апеляційною інстанцією визнаються необґрунтованими, оскільки застосування правового механізму, унормованого ст. 387 ЦК України, не може бути обрано до спірних правовідносин з огляду на те, що вибуття із володіння корпоративного права не обмежується лише наявністю відповідних відомостей в Єдиному реєстрі юридичних осіб. Крім того, корпоративні права це сукупність правомочностей, пов`язаних як з майновими, так і немайновими особистими права.

Колегія суддів визнає слушними аргументи апеляційної скарги про те, що спосіб захисту як витребування частки з чужого незаконного володіння не відповідає правовій природі даного об`єкту цивільних прав, а тому не може бути єдиним та ефективним способом захисту порушеного права.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу частки від 30.10.2017, що укладені позивачами на придбання часток у статутному капіталі СТОВ Колос , та рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом №30/10/2017 від 30.10.2017, на підставі яких позивачі набули статусу учасника товариства, на час розгляду спору у даній справі є чинні та у встановленому законом порядку не були визнані недійсними, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частку в статутному капіталі СТОВ Колос в розмірі 20% за кожним, що становить 13146,07 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-3 на приписи ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю не заслуговують уваги, оскільки вказаний нормативно-правовий акт набув чинності після виникнення спірних правовідносин та не має зворотної дії у часі, а тому не може бути застосований при вирішенні спору у даній справі.

Щодо заявлених позовних вимог про поновлення (актуалізацію) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відомостей про учасників, директора та розмір статутного капіталу СТОВ Колос , які містилися станом на 03.11.2017, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи, зокрема один із таких відповідних документів: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Виходячи із змісту вищенаведеної норми закону, місцевим господарським судом вірно констатовано, що законодавством не передбачено таких реєстраційних дій, як актуалізація/поновлення відомостей про юридичну особу станом на відповідну дату.

При цьому, у відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач, зокрема, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 названої статті Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Враховуючи те, що позивачем не було визначено конкретної реєстраційної дії, яка підлягає скасуванню, а норми спеціального закону не встановлюють такої реєстраційної дії як актуалізація, судова колегія з огляду на унормовані приписи чинного процесуального законодавства щодо розгляду спору лише в межах предмета і підстави позову, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду у відповідній частині.

При цьому, судова колегія зауважує, що можливість поновлення/актуалізування відомостей державного реєстру можлива лише у випадку скасування у встановленому законом порядку рішення відповідного уповноваженого органу, яке стало підставою для внесення змін щодо складу учасників товариства. До компетенції господарської юрисдикції повноважень щодо встановлення реєстраційних дій таких, що підлягають актуалізації станом на відповідну дату, не віднесено.

Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням від 10.06.2019 у справі 826/16385/17 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2017 року №3898/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Також скасовано реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проведені щодо СТОВ "КОЛОС" після задоволення Мін`юстом скарги ОСОБА_4 від 10.11.2017 року та внесення відповідного запису до реєстру (від 07.12.2017 року №13389980030001030), а саме: від 08.12.2017 року №13383330031001030 "Актуалізація реєстраційної дії"; від 08.12.2017 року №13383330032001030 "Актуалізація реєстраційної дії"; від 12.12.2017 року №13381070033001030 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах"; від 12.12.2017 року №13381050034001030 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи"; від 12.12.2017 року №13381060035001030 "Підтвердження відомостей про юридичну особу"; від 26.12.2017 року №13381050036001030 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи". Вказане рішення на час вирішення спору у суді апеляційної інстанції у даній справі не набрало законної сили.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасування рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 911/2218/18 з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 911/2218/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 911/2218/18 скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (09236, Київська область, Кагарлицький район, село Великі Прицьки, вул. Центральна, 16; ідентифікаційний код 03754828) у розмірі 20 %, що становить 13 146 (тринадцять тисяч сто сорок шість) грн 07 коп.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (09236, Київська область, Кагарлицький район, село Великі Прицьки, вул. Центральна, 16; ідентифікаційний код 03754828) у розмірі 20 %, що становить 13 146 (тринадцять тисяч сто сорок шість) грн 07 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон" (09236, Київська область, Кагарлицький район, село Великі Прицьки, вул. Центральна, 16; ідентифікаційний код 39429696) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Легіон" (09236, Київська область, Кагарлицький район, село Великі Прицьки, вул. Центральна, 16; ідентифікаційний код 39429696) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 911/2218/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 10.07.2019