Постанова

від 11.07.2019 по справі 908/898/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019 року м.Дніпро Справа № 908/898/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

учасники справи:

від позивача: Остапенко В.В., довіреність №445 від 13.05.2017, представник;

від відповідача (1, 2): не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 року, постановлену суддею Боєвою О.С., повний текст якої складений 21.05.2019, у справі № 908/898/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Свистак Мелани Юріївни, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське

до відповідача-2: Фізичної особи Свистак Федора Федоровича, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське

про стягнення 73 767,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" з позовною заявою до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Свистак Мелани Юріївни та фізичної особи Свистак Федора Федоровича про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № ДК 44-13 від 11.07.2018 та договором поруки № ДП 20 від 11.07.2018 у сумі 73767,79 грн., з яких: 39237,47 грн. - тіло кредиту, 33 892,93 грн. - процентів за користування кредитом та 637,39 грн. - пені (а.с.4-6).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 року у справі №908/898/19 закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, так як спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; роз`яснено Позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" в особі Мелітопольського відділення ТОВ "Фінансова компанія "Надія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків господарського суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, хибність висновків стосовно підсудності спору, просить ухвалу господарського суду скасувати, направити справу на подальший розгляд до Господарського суду Запорізької області, судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що незаконність та необґрунтованість ухвали полягає в тому, що під час дослідження документів справи суд припустився хибної думки, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства у зв`язку з тим, що Відповідач-2, який є поручителем у даному спорі, на момент подачі позовної заяви втратив статус фізичної особі-підприємця та не взяв до уваги, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця не впливає на його цивільну правоздатність і не звільняє його від обов`язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань, передбачених законом та не тягне за собою юридичних наслідків, подібних до тих, які настають при ліквідації юридичної особи.

Судом першої інстанції не взяті до уваги висновки з приводу відповідальності фізичної особи - підприємця по зобов`язанням з підстав припинення цього статусу, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Скаржник зауважив, що незважаючи на те, що Боржник (Відповідач-1) і Поручитель (Відповідач-2) станом на даний час мають різний правовий статус (фізична особа-підприємець та фізична особа), спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (тобто, Господарського суду Запорізької області) відповідно до висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 13 березня 2018 року по справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" на ухвалу господарського суду від 16.05.2019; судове засідання з розгляду скарги призначено на 11.07.2019; сторонам наданий строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.42 ГПК України. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується витягом з сайту АТ "Укрпошта" про вручення поштових відправлень.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників відповідачів.

В судовому засіданні 11.07.2019 року Центральним апеляційним господарським

судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор за договором, Позивач по справі), в особі завідуючого Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" Камишева Володимира Едуардовича та Фізичною особою-підприємцем Свистак Меланою Юріївною (позичальник за договором, Відповідач-1 по справі) укладений Договір кредиту № ДК 44-13 (далі - Договір кредиту)., відповідно до предмету якого, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 50 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці 3,75% на місяць, а позичальник зобов`язався повернути кредит т а сплатити відсотки у розмірі та на умовах передбачених договором (п.2.1 договору (а.с.16-17)).

За умовами п.2.2 договору цільове призначення кредиту - на розвиток бізнесу.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору; позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та проценти за користування ним до 16-00 години 13.07.2020 року закінчення строку дії цього договору. А також дострокове розірвання договору кредитором, відповідно до п.3.3.3 договору, не звільняє сторони від зобов`язаня повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

За п.4.1.1 п.4.1 договору кредитор зобов`язаний надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом здійснення грошового переказу грошових коштів на ім."я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі, зазначеному п.2.1 договору.

Згідно з п.п.4.3.4, 4.3.5 договору кредитор має право дострокового розірвання договору у разі: нецільового використання кредиту; порушення Графіку погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) більш, ніж на один платіжний період; створення незабезпеченої заборгованості з причин, що не залежать від кредитора; виникнення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором; важкої хвороби позичальника або настання інших обставин, що не залежать від волі останнього або перешкоджають виконанню ним умов договору; порушення позичальником умов договору;виявлення фактів впливу/тиску позичальника на кредитний комітет або будь-кого з членів кредитного комітету з метою отримання позитивного рішення щодо надання кредиту (в тому числі, погроз, надання хабара тощо). При настанні обставин, передбачених підпунктом 4.3.4 договору, направити позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу кредитора про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь т5ермін користування кредитом (за весь термін дії договору), а також пені.

Пунктом 5.1, 5.2 договору визначено, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної у п.3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,75% на місяць від суми, вказаної у п.2.1 договору; нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної у п.3.2 договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 45 184,93 грн. У разі дострокового погашення кредиту нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно з п.5.3 договору повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюються позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати - прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу - заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу - прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу - заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу - нарахованої пені.

За умовами п.6.1 договору виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 20 від 11.07.2018, укладеним між кредитором і Свистак Федором Федоровичем (далі по тесту - поручитель), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.7.1 договору у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, Кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний оплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Також між позивачем та відповідачем-1 підписаний додаток № 1 до договору кредиту №ДК 44-13 - Графік погашення кредиту та процентів, за яким відповідач-1 мав здійснити погашення заборгованості в розмірі 50 000 грн, двадцятьма чотирма платежами, 23 з яких на суму 3965,00 грн (1882,00 грн - процентів та 2083,00 грн - тіла кредиту), а 24-й платіж в розмірі 3989,93 грн (1898,93 грн - процентів та 2091,00 грн - тіла кредиту) (а.с.17, на звороті).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор за договором, Позивач по справі), в особі завідуючого Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" Камишева Володимира Едуардовича та фізичною особою-підприємцем Свистак Федором Федоровичем (поручитель за договором, Відповідач-2 по справі) 11 липня 2018 року укладений Договір поруки №ДП 20 (далі - Договір поруки), відповідно до предмету якого у порядку та на умовах визначених цим договором, поручитель на добровільних засадах зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання Свистак Меланою Юріївною своїх зобов`язань, що випливають з Договору кредиту (пункт 1.1 Договору поруки, а.с.18).

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 Договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по Договору кредиту, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі та кредитор має право звернути стягнення на майно та кошти, які належать поручителю та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

За твердженням позивача, на виконання умов договору Позивач надав Відповідачу-1 кредит у сумі 50000,00 грн, що підтвердив відомістю виплат № 45 від 11.07.2018, банківською випискою від 11.07.2018 (а.с.19 зі зворотом).

Відповідачка-1 неналежним чином виконувала умови договору, здійснюючи виплати з порушенням графіку виплат, про що була поінформована позивачем листами від 17.12.2018 № 260 (а.с.24), від 02.01.2019 № 2 (а.с.26), в яких позивач повідомляв також про нарахування пені за порушення умов договору.

Також про порушення умов договору був поінформований відповідач-2 - поручитель відповідачки-1 - Свистак Ф.Ф. аналогічними листами від 17.12.2018 № 261, від 02.01.2019 №9 (а.с.25, 27).

Листом № 23 від 10.01.2019, у зв`язку з порушенням відповідачкою-1 періодичності сплати платежів більш ніж на 1 платіжний період, відповідно до п.п. 4.3.4, 4.3.5 Договору кредиту, п.1 ч.1 статті 611, ч.2 статті 1050 Цивільного кодексу України, Позивач достроково розірвав Договір кредиту з Відповідачкою-1 та повідомив її про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків (а.с.28).

Аналогічне повідомлення-вимогу було направлено поручителю ((відповідачу-2) лист від 10.01.2019 №24), що позивач підтверджує фіскальними чеками АТ "Укрпошта" (а.с.30).

З урахуванням здійснених платежів: 10762,53 грн. - тіла кредиту та 11292,00 грн. - процентів за користування кредитом, сума боргу Відповідача-1 за Договором кредиту складає 39237,47 грн. - тіла кредиту, 33892,93 грн. - процентів за користування кредитом.

Згідно умов п.7.1 договору кредиту та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зообов`язань" позивачем також нараховано відповідачці-1 652,86 грн пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З урахуванням часткової сплати відповідачем-1 пені в сумі 15,47 грн., до сплати підлягає 637,39 грн. пені.

Таким чином, за неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань за договорами кредиту та поруки, позивачем пред`явлено позовні вимоги у загальному розмірі 73 767,79 грн, з яких: 39 237, 47 грн основної заборгованості, 33 892, 93 грн - процентів за користування кредитом та 637, 39 грн пені.

Несплата вказаної заборгованості і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя.

При цьому, у позовній заяві позивач також зазначив, що згідно сайту Міністерства юстиції України, а саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Свистак Федір Федорович припинив підприємницьку діяльність 27 лютого 2019 року, згідно запису №20930060002002687, але зауважив, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця не впливає на його цивільну правоздатність і не звільняє його від обов`язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань, передбачених законом та не тягне за собою юридичних наслідків, подібних до тих, які настають при ліквідації юридичної особи.

16.05.2019, в судовому засіданні, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої у зв`язку зі здійсненням відповідачем-1 часткового погашення заборгованості (банківська виписка від 26.04.2019 на суму 500,00 грн.), просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредиту № ДК 44-13 від 11.07.2018 та договору поруки №ДП 20 від 11.07.2018 в загальній сумі 73267,79 грн., в тому числі: 38737,47 грн. - тіло кредиту, 33892,93 грн. - проценти а користування кредитом, 637,39 грн. - пеня та покласти на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору. Вказана заява не була прийнята господарським судом до розгляду через недодержання позивачем вимог ст.46 ГПК України при її поданні.

Закриваючи провадження у справі, господарський суд виходив з того, що фізична особа може виступати відповідачем у господарському процесі при розгляді справ стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а саме у разі, якщо такий правочин був укладений з фізичною особою (поручителем), втім, констатував, що договір поруки № ДП 20 від 11.07.2018 укладений між позивачем та відповідачем-2, як фізичною особою - підприємцем, який на момент подання позовної заяви (у квітні 2019 року) вже втратив відповідний статус (запис у ЄДР від 27.02.2019).

При цьому місцевий господарський суд послався на роз`яснення Вищого господарського суду України, викладені у абз.4 п.4.7 постанови пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

В зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в господарському суді, а має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, та на вимоги статей 4, 12, 20 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Спір стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, як такий, що виник при виконанні правочинів у господарській діяльності та правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, відноситься до юрисдикції господарського суду (п.1 ч.1 ст.20 ГПК України).

Отже, в даному випадку слід виходити із суб`єктного складу сторін.

Згідно з матеріалами справи, договір кредитування № ДК 44-13 від 11.07.2018, укладений позивачем - юридичною особою з відповідачем-1 - фізичною особою - підприємцем Свистак М .Ю. , тобто склад цих учасників судового процесу відповідає суб"єктній юрисдикції господарського суду.

В свою чергу, договір поруки № ДП 20 від 11.07.2018 укладений між позивачем - юридичною особою з відповідачем-2 - фізичною особою - підприємцем Свистак Ф.Ф. , який на момент подання позовної заяви втратив такий статус, тому позов пред`явлений позивачем до вказаної особи, як фізичної.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таким чином, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки , укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання .

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 13.03.2018 по справі № 415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18), у постанові Великої плати Верховного суду від 02.10.2018 по справі № 910/1733/18 (провадження №12-170гс18).

Суд першої інстанції на вказані правові висновки уваги не звернув та за наявності укладеного між позивачем - юридичною особою та відповідачем-1 - фізичною особою - підприємцем основного зобов`язання (договору кредиту), яке за своїм предметним та суб`єктним складом відповідає господарській юрисдикції, закрив провадження у цій справі з підстав непідсудності спору господарському суду.

При цьому, закриваючи провадження у справі з підстав непідсудності спору господарській юрисдикції, суд послався на те, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (договір поруки) укладено позивачем з відповідачем-2 як з фізичною особою - підприємцем, який на момент подання позовної заяви втратив цей статус.

В свою чергу, судом не взято до уваги, що згідно статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Правовий аналіз статті 526 ЦК України встановлює, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов`язки його сторін.

Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).

Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Вказаних висновків суд першої інстанції також не дотримався в зв`язку з чим постановив незаконну ухвалу, яка суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції, що постанови пленумів Вищого господарського суду України (які не втратили чинності та є діючими), в частині застосування Господарського процесуального кодексу України, слід застосовувати з певною обачністю, оскільки роз`яснення в них надані, стосувались Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017. В свою чергу, нова редакція Кодексу містить певні відмінності, зокрема, в даному випадку щодо суб`єктності юрисдикції, які слід враховувати при застосуванні процесуального законодавства.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області при вирішенні питання про закриття провадження у справі неповно з`ясував обставини, що стосуються суб`єктного складу сторін, здійснив висновки, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим здійснив помилкові висновки стосовно постановлення оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що не відповідає нормам процесуального законодавства, в зв`язку з чим апеляційна скарга на підставі ст.ст. 277 ГПК України підлягає задоволенню, ухвала господарського суду через невідповідність висновків, викладених у ній, обставинам справи, підлягає скасуванню та відповідно до вимог ч.3 ст.271 ГПК України справа підлягає направленню на подальший розгляд до господарського суду.

Зважаючи на вимоги п.4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (що є чинною на даний час), в разі скасування ухвали суду першої інстанції із направленням справи на подальший розгляд до місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду відповідної справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 280, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/898/19 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі №908/898/19 - скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги розподілити за результатами вирішення спору в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.07.2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Е.В. Орєшкіна