Рішення

від 10.07.2019 по справі 927/247/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/247/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033;

до відповідача-1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , вул. Богунцева, 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500;

до відповідача-2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт , вул. Гайова, 43, с. Піски, Бахмацький район, Чернігівська область, 16542;

предмет спору: про стягнення 6024781,32грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бітюкова І.В. - адвокат, довіреність від 09.04.2019 за №276; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000668, видано на підставі рішення ради адвокатів Чернігівської області 22.02.2019 №73;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув.

У судовому засіданні 10.07.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

25.03.2019, Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі - ПАТ ДПЗК України ) подано позов до відповідача-1 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (надалі - СТОВ Надія , або Товариство) та відповідача-2 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт (надалі - СТОВ Агросвіт ) про стягнення солідарно 6024781,32грн, з яких: 2850000,00грн сума попередньої оплати за договором поставки майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 (надалі - Договір); 377039,68грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами (30%) за період з 18.04.2018 по 31.01.2019 нарахованих на підставі п.5.4. Договору; 712500,00грн штрафу нарахованого у розмірі 25% від суми попередньої оплати на підставі п.5.4. Договору; 481399,28грн неустойки нарахованої у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 у відповідності до умов п.6.3. Договору; 1425000,00грн штрафу нарахованого у розмірі 50% від суми попередньої оплати на підставі п.6.3. Договору та 178842,36грн курсової різниці, обрахованої за умовами п.5.5. Договору.

Позов обґрунтовано порушенням СТОВ Надія договірних зобов`язань за вищевказаним Договором - недопоставкою зерна пшениці третього класу в обсязі 602,91 тонни у встановлений строк (надалі - Товар). З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом до СТОВ Надія та СТОВ Агросвіт оскільки за договором поруки б/н від 13.04.2018 останнє виступило поручителем перед ПАТ ДПЗК України за виконання СТОВ Надія зобов`язань за вказаним Договором.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2019 даний позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження у справі № 927/247/19. Підготовче судове засідання призначено на 24.04.2019 об 11:00. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, а саме: відповідачам 1 та 2 - 15 календарних днів з дня вручення вказаної ухвали суду, але не пізніше 15.04.2019, для надання суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 5 календарних днів, з дня отримання відзивів на позов, але не пізніше 23.04.2019, для надання суду та відповідачам 1 та 2 відповіді на відзиви.

18.04.2019, на адресу суду від СТОВ Агросвіт , в межах строку встановленого ухвалою суду від 27.03.2019, надійшов відзив на позов №17 від 15.04.2019, в якому проти позову заперечувалося в повному обсязі зазначаючи, що зі сторони СТОВ Надія було вчинено всі залежні від нього дії для належного виконання договірних зобов`язань перед ПАТ ДПЗКУ за вказаним Договором, зверталася увага суду на надмірний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, та заявлено прохання про врахування складного фінансового стану відповідача-2.

18.04.2019, на адресу суду, в межах строку встановленого ухвалою від 27.03.2019, СТОВ Надія подано відзив на позов №362 від 15.04.2019, із запереченнями проти позовних вимог звертаючи увагу суду на вчинення позивачем дій спрямованих на створення перешкод у виконанні Товариством взятих на себе договірних зобов`язань по здійсненню поставки Товару, а саме ухилення позивача від прийняття зерна в обсязі 159,362 тонни, поставленого ним на зерносклад у період з 09.08.2018 по 15.08.2018. Наголошувалося, що починаючи з 16.08.2018 і до закінчення граничного строку поставки Товару за Договором (01.09.2018), позивач, з невідомих причин припинив приймати Товар за адресами Філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база №83 (17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Горького, 112) та Філії ПАТ ДПЗКУ Ічнянське хлібоприймальне підприємство (16700, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Вокзальна, 140). Вказувалося, що виконання зобов`язань за Договором було унеможливлено настанням обставин форс-мажору - винятковими погодними умовами, зокрема, нестійким температурним режимом, надмірними опадами зливного характеру різної інтенсивності, що спричинили підтоплення полів, проростання зерна, ураження рослин хворобами (сажка), що унеможливило проведення жнив. На підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) надано Сертифікат №8244 від 12.09.2018 про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, який надсилався на адресу позивача листом №1036 від 12.09.2018. Зазначалося, що про настання обставин форс-мажору позивача повідомлялося листом №970 від 31.08.2018.

Вказано, що у період з 05.09.2018 по 11.09.2018 Товариство добровільно повернуло позивачу авансовий платіж у сумі 756318,41грн (за вирахуванням вартості поставленого та прийнятого Товару) та сплатило додаткові компенсації в розмірі 101663,59грн, з яких: 31547,80грн відсотки за користування грошима, 59294,79грн курсова різниця та 10821,00грн пені. Також зверталася увага суду на надмірний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій та скрутне фінансове становище Товариства.

18.04.2019, на адресу Господарського суду Чернігівської області, від СТОВ Надія надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/247/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/975/19 порушеній за позовом СТОВ Надія до ПАТ ДПЗКУ про визнання зобов`язання припиненим та скасування запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки в цій справі Товариством заявлено вимогу про визнання припиненим його зобов`язань перед ПАТ ДПЗКУ за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф (порушення умов якого є підставою позову в межах справи №927/247/19), вмотивовану настанням форс-мажору.

Наголошено, що зазначені спори поєднані між собою підставами виникнення, тобто договором поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, та відповідно у разі задоволення позовних вимог СТОВ Надія у справі №910/975/19 буде повністю виключено підстави задоволення позовних вимог у справі №927/247/19, у зв`язку з чим просило суд зупинити провадження у справі №927/247/19 у відповідності до п.5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

У підготовчому судовому засіданні 24.04.2019:

З`явилися повноважні представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений за адресою державної реєстрації згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №927/247/19 на підставі п.5 частини 1 статті 227 ГПК України оскільки за приписами вказаної норми, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що на підставі зібраних доказів у судовій справі №927/247/19, виходячи з предмету позову, Господарський суд Чернігівської області не позбавлений об`єктивної можливості встановити та оцінити обставини, які є предметом розгляду у судовій справі №910/975/19 та на які посилається відповідач-1 обґрунтовуючи свою правову позицію, - підстави для зупинення провадження у справі №927/247/19 відсутні.

Також, представником відповідача-1 заявлено усне клопотання про об`єднання судових справ №927/247/19 та №910/975/19 в одне провадження.

Відповідно, судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні усного клопотання представника відповідача-1 про об`єднання судових справ №927/247/19 та №910/975/19 в одне провадження, з огляду на недоцільність та беручи до уваги пропуск відповідачем-1 процесуальних строків, визначених частиною 3 статті 173 ГПК України для заявлення клопотань відповідного змісту.

Суд постановив протокольну ухвалу про продовження, за власною ініціативою, строку підготовчого провадження на 30 календарних днів на підставі частини 3 статті 177 ГПК України.

Судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 29.05.2019 о 11:00. Явку позивача, відповідача-1 та відповідача-2 у підготовче судове засідання 29.05.2019 визнано обов`язковою.

Ухвала суду від 24.04.2019, в порядку статей 120, 121 ГПК України, направлена на адресу державної реєстрації відповідача-2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.05.2019, позивачем, на адресу Господарського суду Чернігівської області надіслано відповіді на відзив СТОВ Агросвіт №130-2-19/2806 від 03.05.2019 та на відзив СТОВ Надія №130-2-19/2791 від 02.05.2019, в яких звернено увагу суду на відсутність у відповідача-1 права посилатись на форс-мажорні обставини, які мали місце у червні-липні 2018 року, як на підставу для звільнення йогол від відповідальності, оскільки про такі обставини, в порушення умов п.7.3. Договору, позивача було повідомлено несвоєчасно (листом №1036 від 12.09.2018) тобто більше ніж через місяць після закінчення дії форс-мажорних обставин та після пропущення відповідачем-1 граничного строку поставки спірного Товару (01.09.2018).

Висловлено прохання суду врахувати, що одним з основних елементів юридичного складу перешкоди (форс-мажору), наявність якої повинна довести сторона договору, що посилається на настання такої перешкоди є неможливість виконання договірних зобов`язань, в тому числі його альтернативного виконання, а відповідачем-1 на підставі належних та допустимих доказів не доведено неможливість виконання, в тому числі альтернативного виконання договірних зобов`язань, а саме поставки позивачу 602,91тонни пшениці третього класу урожаю 2018 року в обумовлений сторонами строк.

Також, невчинення відповідачем-1, як страхувальником дій щодо виплати на користь позивача, як вигодонабувача, страхового відшкодування за рахунок ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна за договором комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №220.994141725.0086, за яким було застраховано майбутній врожай сільськогосподарських культур (озимої пшениці, посівною площею 302га, місцезнаходження посівних полів СТОВ Надія : Чернігівська область, Бахмацький район, Бахмацька с/р та Чернігівська область, Борзнянський район, Красносільськийстаростинський округ).

СТОВ Надія , в порядку статей 167, 184 ГПК України подано заперечення на відповідь на відзив №16/05 від 16.05.2019 з доданими до нього документами на спростування правової позиції позивача наведеної у відповіді на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 29.05.2019:

З`явились повноважні представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 вимоги ухвали суду від 24.04.2019 не виконав, у підготовче судове засідання не прибув, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Причини невиконання вимог суду не пояснив.

Судом постановлено протокольну ухвалу про продовження, в порядку частини 2 статті 119 ГПК України, процесуальних строків для подання позивачем відповідей на відзив СТОВ Надія та на відзив СТОВ Агросвіт .

Залучено до матеріалів справи відповіді на відзив №130-2-19/2791 від 02.05.2019 та на відзив №130-2-19/2806 від 03.05.2019 (подані для врахування судом при винесенні рішення у справі).

Позивачем подано письмове клопотання №130-2-19/3300 від 28.05.2019 з проханням не приймати до розгляду докази, додані СТОВ Надія до заперечення №16/05 від 16.05.2019, оскільки, вказані документи подані з порушенням визначеного у частині 3 статті 80 ГПК України строку.

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання позивача.

Заперечення на відповідь на відзив №16/05 від 16.05.2019 з доданими до нього документами залучено до матеріалів справи, оскільки, вказані документи подані відповідачем-1 на стадії підготовчого провадження та необхідність подачі цих документів була зумовлена зазначенням позивачем у відповіді на відзив додаткових обставин справи (наведені причини є поважними).

Судом оголошено перерву до 12.06.2019. Повторно викликано відповідача-2 у судове засідання шляхом направлення ухвали суду, в порядку статей 120, 121 ГПК України, на адресу його державної реєстрації (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань).

У підготовчому судовому засіданні 12.06.2019:

З`явились повноважні представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 втретє до суду не прибув, повноважного представника не направив, причини невиконання вимог ухвал суду від 24.04.2019 та 29.05.2019 не пояснив.

Судом, за результатами підготовчого судового засідання 12.06.2019, беручи до уваги вирішення питань, зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України, в порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.07.2019 о 11:00.

У судовому засіданні 01.07.2019:

Судом, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву до 10.07.2019.

Представник позивача у судових засіданнях 01.07.2019 та 10.07.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та у відповіді на відзиви відповідачів.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 01.07.2018 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив. Додатково просив суд врахувати надмірний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, які більш ніж у 2 рази перевищують розмір зобов`язань за Договором.

Після закінчення перерви оголошеної судом у судовому засіданні 01.07.2019, відповідач-1 у судове засідання 10.07.2019 не прибув, повноважного представника не направив, надіслав на поштову адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, враховуючи неможливість явки повноважного представника з причин перебування його на лікарняному. Одночасно належних доказів на підтвердження наведених обставин до клопотання не додано.

Вказане клопотання судом відхилено, враховуючи що у відповідності до частин 1 та 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

За частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач-1, як юридична особа, не позбавлений можливості приймати участь у процесі судового розгляду справи через свого керівника (самопредставництво), за відсутності належних доказів на підтвердження неможливості явки в судове засідання 10.07.2019 керівника СТОВ Надія та/або повноважного представника юридичної особи, адвоката Пустовіт Ю.О. (довіреність б/н від 09.04.2019), з огляду на наявність у матеріалах справи відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив СТОВ Надія , а також озвучену його представником у судовому засіданні 01.07.2019 правову позицію даної юридичної особи, суд вважає, що правові підстави для відкладення судового засідання відсутні.

Відповідач-2 у судові засідання 01.07.2019 та 10.07.2019 також не з`явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся за адресою держаної реєстрації згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом направлення ухвал суду від 12.06.2019 та 01.07.2019 в порядку статей 120, 121 ГПК України, про що свідчать матеріали справи.

На адресу Господарського суду Чернігівської області від СТОВ Агросвіт надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив на позов від СТОВ Агросвіт з наведенням правової позиції відносно заявлених вимог, судом задоволено клопотання відповідача-2 про розгляд даної справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018, між ПАТ ДПЗКУ (надалі - Покупець, позивач у справі) та СТОВ Надія (надалі - Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф (надалі - Договір), у порядку та на умовах якого Постачальник у визначений сторонами строк поставляє Покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: зерно пшениці третього класу; одиниця виміру Товару - метрична тонна; кількість Товару - 950,00; Покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти Товар (поставлений насипом) та оплатити його (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.1.1. Договору сторони визначили якісні показники Товару: вологість, макс. -14%; натура, мін. -760г/л; білок, мін. -11,5%; клейковина, мін. -19%; число падіння, мін. -220сек.; сміттєва домішка, макс. -2,0%; зернова домішка, макс. -8%; сажкових зерен, макс. -5%; зерна пошкоджені клопом-черепашкою, макс. -2,0%; ріжки, фузаріоз - не допускається. Інші показники згідно ДСТУ 3768:2010.

Згідно п.6.6. Договору Покупець має право приймати Товар іншої якості, ніж це передбачено п.1.1.1. Договору, про що укладається додаткова угода до Договору та відповідно корегується ціна та вартість Товару із застосуванням премії/дисконту в розмірі 50грн від закупівельної ціни за кожен клас Товару.

За умовами п.1.2. Договору строк поставки по 01.09.2018 включно. При цьому сторони визначили, що поставка відповідної партії Товару вважається здійсненою в момент підписання між Покупцем та Постачальником акту приймання-передачі відповідної партії Товару на умовах поставки передбачених Договором (п.1.2.1.).

Пунктом 1.3. Договору погоджено умови поставки: ЕХW - ДПЗКУ, ПАТ (філія Ічнянське ХПП, 16703, м. Ічня, вул. Вокзальна, 140, Чернігівська область), СРТ - Миколаївський портовий елеватор філія ПАТ ДПЗКУ. Фактична адреса: 54042, м. Миколаїв, вул. 1-Слобідська, буд. №122, корпус 1М, Миколаївська область; СРТ - Одеський зерновий термінал філія ПАТ ДПЗКУ. Фактична адреса: 65003, м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, буд. 4, Одеська область (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший зерновий склад (зерносховище) не вказаний у листі Покупця, що направлений на адресу для листування Постачальника, який є невідною частиною Договору.

Необхідною умовою для приймання кожної окремої партії Товару є надання наступних, належним чином оформлених документів: договір складського зберігання між зерновим (товарним) складом та Покупцем; складські документи Постачальника на партію Товару; картка аналізу зерна (форма №47) на партію Товару.

Постачальник зобов`язаний надати одночасно з Товаром (кожною його партією) наступні документи: додаткову угоду на партію Товару; акт приймання-передачі партії Товару; видаткову накладну на партію Товару (п.2.3., п.2.3.1. Договору).

Відповідно п.1.5. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі Товару та оформлення складського документу на Товар на користь Покупця (при поставці на умовах EXW), або реєстр ТТН (при поставці Товару на умовах СРТ) та передачі Покупцю документів зазначених у п.2.3.1. Договору.

Виходячи з умов п.3.1., п.3.1.1. Договору, попередня оплата Товару здійснюється за умови прийняття страховою компанією майбутнього врожаю на страхування згідно Договору комплексного страхування, із розрахунку ціни одиниці виміру Товару (станом на момент укладення Договору), яка складає 2500,00грн за одиницю виміру Товару без ПДВ. Сума попередньої оплати за Товар становить 2850000,00грн, у тому числі ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що сума доплати (надалі - СД), з урахуванням ПДВ, визначається за формулою: СД=((ЦІНА пост на елеватор/КУРС 2 - ПО/КУРС 1 ) х КУРС 2 - К х N) х кількість товару, де ПО - сума попередньої оплати за 1 тонну Товару з ПДВ; КУРС 1 - курс долару США до української гривні (офіційний курс гривні) на дату здійснення попередньої оплати та оприлюднений в Інтернет на сайті http://www.bank.gov.ua. При цьому, якщо при здійсненні остаточного розрахунку КУРС 2 < КУРС 1 тоді КУРС 2 =КУРС 1 . ЦІНА пост елеватор - ціна в гривні, що склалась на момент поставки товару на умовах ЕХW (СРТ) - відповідної філії ПАТ ДПЗКУ , зернового складу, порту. КУРС 2 - курс долару США до української гривні (офіційний курс гривні) на дату здійснення поставки Товару та оприлюднений в Інтернет на сайті http://www.bank.gov.ua. К - коефіцієнт зменшення ціни за кожен день з дати вчинення попередньої оплати до дати здійснення поставки товару, який дорівнює ПОх10,5%/365 (у разі поставки товару на філії ПАТ ДПЗКУ ) та ПОх11%/365 (у разі поставки Товару на зернові склади, що не належать ПАТ ДПЗКУ ). N - кількість днів з дати вчинення попередньої оплати до дати здійснення поставки товару.

При цьому, п.3.3. Договору сторони визначили, що ціна одиниці виміру Товару (відповідної партії), за якою здійснюються остаточні розрахунки (п.4.2. Договору) відображається в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до п.4.1. та п.4.2. Договору Покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором зобов`язується перерахувати кошти (попередня оплата Товару), передбачені п.3.1.1. Договору на поточний рахунок Постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього) за вирахуванням грошової суми передбаченої у п.4.2. Договору. Покупець утримує грошову суму із коштів, які належали до виплати Постачальнику у відповідності до п.4.1. Договору у розмірі, визначеному в Договорі комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (надалі - Договір комплексного страхування) і сплачує її як страховий платіж на підставі виставленого рахунку-фактури.

Виходячи з умов п.2.4. та п.4.3. Договору остаточний розрахунок з Постачальником проводиться Покупцем на підставі наявності в останнього таких документів (належним чином оформлених): складські документи на Товар, виписані Покупцю (при поставці на умовах ЕХW) або реєстр ТТН (при поставці Товару на умовах СРТ); акт (акти) приймання-передачі всього обсягу товару, що підписаний(і) Покупцем та Постачальником і, за необхідності, Зернового складу; всі видаткові накладні на Товар; рахунок-фактура на весь Товар; всі податкові накладні, які мають бути зареєстровані у порядку та строки, що передбачені чинним законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем (на підставі рахунка-фактури Постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання Покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.2.3., п.2.4. Договору із розрахунку ціни на одиницю виміру Товару з ПДВ (грн), що визначена на підставі п.3.2. Договору.

За умовами п.9.2. Договір набуває чинності з моменту його укладення.

При цьому укладеним Договір вважається виключно з моменту підписання і погодження його умов уповноваженими особами Покупця, підписання Договору комплексного страхування та Договору застави майбутнього врожаю.

Строк дії Договору з дати набуття чинності у відповідності до п.9.2. Договору - до 01.09.2018 включно.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.9.6., п.9.6.1. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, зокрема п. 2.2. та п.5.6., між СТОВ Надія та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна (надалі - ПрАТ СК ПЗУ Україна , страховик) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №220.994141725.0086 від 13.04.2018 за умовами якого застрахований майбутній врожай сільськогосподарських культур (с/г культур) озимої пшениці, площа посіву 302га, місцезнаходження: Чернігівська область, Бахмацький район, Бахмацька с/р та Борзнянський район, Красносільський старостинський округ.

Застрахована врожайність - врожайність, яка дорівнює 75% середньої врожайності застрахованої с/г культури в господарстві страхувальника - СТОВ Надія за останні 5 років (п.1.4. Договору комплексного страхування ). Вигодонабувачем за цим Договором є ПАТ ДПЗКУ (п.1.6. Договору комплексного страхування).

13.04.2018, у рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань СТОВ Надія перед ПАТ ДПЗКУ за Договором, сторонами укладено договір застави майбутнього врожаю (1). Предметом застави є майно, яке стане власністю СТОВ Надія , а саме: майбутній врожай пшениці третього класу врожаю 2018 року, що засіяний на полях загальною площею 302,00га, зокрема: поле №2/1 - загальною площею 46,00га, поле №8 - площею 40,00га, поле № НОМЕР_1 - загальною площею 64,00га, які знаходяться на території Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; поле №5-1 - загальною площею 3,00га, поле №6 - загальною площею 149,00га, які знаходяться на території Красносільського старостинського округу Борзнянського району Чернігівської області, та договір застави (2), предметом застави є комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE W650, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, заводський номер № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , який є власністю СТОВ Надія , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_5 , виданим ДІСГ в Сумській області від 01.02.2016.

Також, 13.04.2018, в рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань СТОВ Надія перед ПАТ ДПЗКУ за Договором, між СТОВ Агросвіт (Поручитель, відповідач-2), ПАТ ДПЗКУ (Кредитор) та СТОВ Надія (Боржник) укладено договір поруки №б/н (3) за умовами якого Поручитель зобов`язався перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Боржником зобов`язань за Договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, укладеним між Кредитором та Боржником.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, у строк погоджений п.4.1., позивачем, на підставі платіжних доручень від 17.04.2018 за №827008 та №826997 в якості попередньої оплати перераховано 2850000,00грн, з яких у відповідності до п.4.2. Договору вирахувано страховий платіж в сумі 97848,00грн за договором комплексного страхування. Як вбачається з відміток банківської установи на вказаних платіжних документах кошти в сумі 2850000,00грн перераховано 19.04.2018.

У рахунок виконання зобов`язань за Договором відповідачем-1, в межах строку погодженого сторонами, поставлено, а позивачем отримано Товар (зерно пшениці 3 класу врожаю 2018 року в кількості 347,090 тонни, яке знаходилося на зерновому складі філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база №83 , що підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі №29 від 14.08.2018 складеним за підписом СТОВ Надія (Продавця), ПАТ ДПЗКУ (Покупця) та філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база №83 (Зернового складу), та складською квитанцією №454795 від 14.08.2018 оформленою на користь ПАТ ДПЗКУ .

14.08.2018, з урахуванням умов п.3.3. Договору, сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, за якою визначено остаточну ціну за поставлену партію Товару, якісні показники наведено в складській квитанції на зерно №454795 (5264) від 14.08.2018, загальна вартість поставленого Товару (зерна пшениці третього класу кількістю 347,09 тонни) становила 2093681,59грн (з ПДВ), розрахована за ціною за одиницю товару на рівні 5026,75грн (без ПДВ).

Обумовлений Договором Товар в обсязі 602,91тонни (950,00 тонн - 347,09 тонни) відповідачем-1 поставлений не був, що останнім не заперечується.

Суд, проаналізувавши умови Договору №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем-1 склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 та 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

За частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За частиною 2 вказаної статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Керуючись наведеною нормою, враховуючи що відповідачем-1 частково поставлено позивачу обумовлений Договором Товар в обсязі 347,09тонни вартістю 2093681,59грн (з ПДВ), останньому, після закінчення граничного строку поставки Товару мала бути повернута сума попередньої оплати, сплачена у рахунок недопоставленого Товару в сумі 756318,41грн (2850000,00грн - 2093681,59грн).

З матеріалів справи вбачається, що попередня оплата за Договором у сумі 756318,41грн добровільно повернута позивачу відповідачем-1 у повному обсязі в період з 05.09.2018 по 11.09.2018, про що свідчать належним чином завірені копії платіжних доручень: №2864 та №2882 від 05.09.2018, №2901 від 06.09.2018, №2941 від 07.09.2018, №2989 від 11.09.2018 (наявні в матеріалах справи). Наведені обставини сторонами не спростовуються.

З урахуванням зазначеного судом встановлено, що сума попередньої оплати за Договором сплачена позивачем 19.04.2018 в рахунок недопосталеного Товару повністю йому повернута станом на 11.09.2018, тобто по закінченню строку поставки Товару (03.09.2018 - граничний строк поставки, з урахуванням п.1.2. Договору та приписів частини 5 статті 254 ЦК України).

Посилаючись на умови п.5.4. Договору, позивач, в межах даної справи, просить стягнути на свою користь з відповідача-1 всю суму попередньої оплати за Договором у розмірі 2850000,00грн перераховану ним за платіжними дорученнями №827008, №826997 від 17.04.2018.

За приписами п.5.4. Договору в разі невиконання Постачальником своїх зобов`язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свої зобов`язання у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав у настанні яких відсутня вина Постачальника, розірвання та/або припинення Договору тощо); або у разі отримання Покупцем інформації, що Постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов Договору комплексного страхування, передбаченого п.5.6. Договору; або Постачальником змінено без погодження з Покупцем вигодонабувача у Договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.6. Договору; або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання Договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності; Покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому, Постачальник зобов`язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь Постачальника на виконання умов Договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначені п.4.2. Договору (попередня оплата), та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від Покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1. Договору. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

14.09.2018, посилаючись на умови п.5.4. Договору, позивач звернувся до відповідача-1 з листом-вимогою №130-4-21/5687 від 13.09.2018 (надіслано на електронну адресу СТОВ Надія ), в якому просив сплати на свою користь 897999,80грн, з яких: 712500,00грн штрафу (25% від суми попередньої оплати) та 185499,80грн (30% відсотків річних за користування чужими грошовими коштами за період з 19.04.2018 по 11.09.2018, з вирахуванням добровільно сплачених відповідачем-1 коштів у сумі 31547,80грн у рахунок зазначених нарахувань).

Водночас, у даному листі позивач повідомив про одержання суми попередньої оплати у розмірі 756318,41грн добровільно повернутої відповідачем-1.

11.01.2019, засобами поштового зв`язку позивач направив на юридичну адресу СТОВ Надія лист-вимогу №130-2-19/127 від 11.01.2019, в якому посилаючись на умови п.5.4., п.5.5. та п. 6.3. Договору просив сплатити 5718394,75грн, з яких: 2850000,00грн сума попередньої оплати, 183175,49грн проценти за користування чужими грошовими коштами (за мінусом сплачених СТОВ Надія 101663,59грн), 712500,00грн штрафу (25% від суми попередньої оплати), 296471,73грн неустойки у розмірі 0,3% від суми недопоставленого Товару за кожний день прострочення виконання даного зобов`язання, 1425000,00грн штрафу (50% від суми попередньої оплати) та 251247,53грн курсової різниці.

СТОВ Надія листом №51 від 18.01.2019 заперечувало проти вимог позивача, наведених у листі №130-2-19/127 від 11.01.2019 в тому числі з підстав повернення ним у добровільному порядку в період з 05-11 вересня 2018 року суми попередньої оплати за Договором.

05.02.2019, аналогічний за змістом лист-вимога №130-2-19/650 від 04.02.2019 направлено позивачем засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача-2 - СТОВ Агросвіт , з проханням сплатити на користь ПАТ ДПЗКУ 6024781,32грн заборгованості, що обліковується станом на 31.01.2019 за СТОВ Надія за Договором.

Проаналізувавши умови п.5.4. Договору якими позивач обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача-1 2850000,00грн (всієї суми попередньої оплати перерахованої 19.04.2018 за платіжними дорученнями №827008, 826997), заслухавши повноважних представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2850000,00грн - суми попередньої оплати, беручи до уваги, що в рахунок одержаних коштів СТОВ Надія поставило позивачу обумовлений Договором Товар (зерно пшениці третього класу в обсязі 347,09тонни, вартістю 2093681,59грн), про що свідчать: складська квитанція на зерно №5264 (АЧ№454795) від 14.08.2018, акт №29 від 14.08.2018 та додаткова угода №1 від 14.08.2018 до Договору, в той час як решта попередньої оплати в сумі 756318,41грн добровільно повернута позивачу в період з 05-11.09.2018, про що свідчать платіжні доручення: №2864 від 05.09.2018 на суму 100000,00грн, №2882 від 05.09.2018 на суму 200000,00грн, №2901 від 06.09.2018 на суму 100000,00грн, №2941 від 07.09.2018 на суму 100000,00грн, №2989 від 11.09.2018 на суму 256318,41грн.

За висновком суду, п.5.4. Договору не надає позивачу права на подвійне стягнення з відповідача-1 суми попередньої оплати (тобто, без урахування вартості частково поставленого Товару та коштів, повернутих у добровільному порядку), у випадку порушення СТОВ Надія договірних зобов`язань, а саме недопоставки погодженого Договором Товару в рахунок якого сплачені кошти в якості попередньої оплати.

Чинне законодавство також не містить норми, за якою на продавця покладено обов`язок повернути покупцю всю суму отриманої попередньої оплати, без урахування ступеня виконання такого зобов`язання, у разі недопоставки продавцем товару.

В межах даного позову позивач, у відповідності до п.5.4. Договору, просить стягнути з відповідача 377039,68грн (30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 18.04.2018 по 31.01.2019), тобто, за період з дня одержання СТОВ Надія суми попередньої оплати до дня її повернення.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту наведеної норми відсотки, право на одержання яких передбачено статтею 536 ЦК України, за своїм правовим змістом не є штрафною санкцією за порушення договірних зобов`язань, а є платою за користування боржником чужими грошовими коштами.

За частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, останній, в тому числі, зобов`язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

З урахуванням наведеного, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення з СТОВ Надія відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 56369,60грн за період з 19.04.2018 , тобто з дня фактичного перерахування коштів у сумі 2850000,00грн на рахунки одержувачів СТОВ Надія та ПрАТ СК ПЗУ Україна , про що свідчить відмітка Банка на платіжних документах від 17.04.2018 №827008 та №826997, по 10.09.2018 , тобто до дня фактичного повернення суми попередньої оплати позивачу.

При цьому, судом взято до уваги, що сума, з якої має вираховуватись плата за користування чужими грошовими коштами має відповідати сумі фактично сплаченої позивачем попередньої оплати за Договором (за мінусом вартості поставленого та прийнятого позивачем товару за Договором), тобто із суми 756318,41грн (2850000,00-2093681,59грн), а не від вартості недопоставленого відповідачем-1 Товару (1808730,00грн = 602,91тонни х 3000,00грн/тонну).

При визначені судом плати за користування СТОВ Надія чужими грошовими коштами у розмірі 56369,60грн у період з 19.04.2018 по 10.09.2018 враховано добровільно сплачені ним позивачу кошти в сумі 31547,80грн за платіжним дорученням №3000 від 11.09.2018 (з огляду на призначення платежу у платіжному документі).

У межах даного позову, позивач, у відповідності до п.5.5. Договору просить стягнути з відповідача 178842,36грн курсової різниці.

Як зазначено у позовній заяві дана сума курсової різниці визначена виходячи із співвідношення офіційного курсу долара США до національної грошової одиниці станом на 17.04.2018 у розмірі 26,09 (за даними сайту https:bank.gov.ua), тобто, на день перерахування суми попередньої оплати СТОВ Надія до офіційного курсу долара США до національної грошової одиниці станом на 11.01.2019 у розмірі 28,27 (за даними сайту https:bank.gov.ua), тобто на день виставлення СТОВ Надія претензії №130-2-19/127 від 11.01.2019 за Договором.

За умовами п.5.5. Договору в разі збільшення курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 5% з дня одержання попередньої оплати від Покупця до дня її повернення останньому, Постачальник зобов`язаний окрім повернення Покупцю всіх коштів перерахованих на користь Постачальника та процентів у розмірі 30% річних за користування коштами, сплати курсову різницю, яка розраховується за формулою: КР=((ПО/КУРС 1 ) - (ПО/КУРС 2 ))-КУРС 2 , де ПО-сума попередньої оплати згідно п.3.1.1. цього Договору; КУРС 1 - офіційний курс долара США до гривні на момент здійснення переоплати; КУРС 2 - офіційний курс долара США до гривні на момент повернення коштів та/або виставлення вимоги. При цьому, сторони погодили, що належним джерелом інформації щодо офіційного курсу долара США є інтернет-ресурс https:bank.gov.ua.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача-1, перевіривши розрахунок наведений у позовній заяві, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з СТОВ Надія курсової різниці в сумі 4515,36грн на підставі п.5.5. Договору.

Вказана сума курсової різниці визначена судом за формулою, наведеною у п.5.5. Договору, виходячи із співвідношення суми попередньої оплати у розмірі 300000,00грн (05.09.2018 повернута СТОВ Надія ) до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 05.09.2018 у розмірі 28,49 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (1); суми попередньої оплати у розмірі 100000,00грн (06.09.2018 повернута СТОВ Надія ) до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 06.09.2018 у розмірі 28,41 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (2); суми попередньої оплати у розмірі 100000,00грн (07.09.2018 повернута СТОВ Надія ) до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 07.09.2018 у розмірі 28,22 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (3); суми попередньої оплати у розмірі 256318,41грн (11.09.2018 повернута СТОВ Надія ) до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 11.09.2018 у розмірі 28,20 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (4).

Судом, при визначені курсової різниці в розмірі 4515,36грн враховано добровільно сплачені СТОВ Надія кошти в сумі 59294,79грн за платіжним дорученням №3001 від 11.09.2018 (з огляду на призначення платежу у платіжному документі).

У межах даної справи позивачем заявлено до стягнення з СТОВ Надія штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань на загальну суму 2618899,28грн , з яких: 712500,00грн штрафу у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.5.4. Договору, 481399,28грн неустойки у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 згідно п.6.3. Договору та 1425000,00грн штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п.6.3. Договору.

У судовому засіданні 01.07.2019 представник СТОВ Надія звертав увагу суду на те, що штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати у сумі 712500,00грн та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати у сумі 1425000,00грн нараховані позивачем за недопоставку ним Товару (зерна пшениці третього класу врожаю 2018 року в обсязі 602,91тонни), що свідчить про притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те ж порушення всупереч вимогам статті 61 Конституції України.

Представник позивача заперечував проти доводів СТОВ Надія зазначаючи, що штрафи у розмірі 25% та 50% від суми попередньої оплати нараховані та заявлені до стягнення на підставі різних умов Договору, а саме п.5.4. та п.6.3. Звертав увагу на принцип свободи договору закріплений у статтях 6 та 627 ЦК України, за яким сторони є вільними в укладенні договору та визначені його умов.

Зазначив, що умови п.6.3. Договору узгоджуються з приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) норми якої поширюють свою дію на спірні відносини з огляду на те, що ПАТ ДПЗКУ є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За статтею 627, частиною 1 статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Так, у відповідності до п.5.4. Договору в разі невиконання Постачальником своїх зобов`язань , або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свої зобов`язання у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав у настанні яких відсутня вина Постачальника, розірвання та/або припинення Договору тощо); або у разі отримання Покупцем інформації, що Постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов Договору комплексного страхування, передбаченого п.5.6. Договору; або Постачальником змінено без погодження з Покупцем вигодонабувача у Договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.6. Договору; або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання Договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності; Покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому, Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь Постачальника на виконання умов Договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначені згідно п.4.2. Договору (попередня оплата), та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від Покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1. Договору.

Беручи до уваги наведені умови п.5.4. Договору та пояснення повноважного представника позивача в судових засіданнях 01.07.2019 та 10.07.2019 судом встановлено, що штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати, визначеної п.3.1.1. Договору (2850000,00грн) нараховано та заявлено до стягнення за порушення СТОВ Надія договірних зобов`язань, а саме за недопоставку Товару (зерна пшениці третього класу врожаю 2018 року в обсязі 602,91тонни). Розрахунок даної штрафної санкції є арифметично вірним та складає 712500,00грн.

За приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України (на норми якої посилається позивач обґрунтовуючи правомірність вимоги щодо стягнення 481399,28грн неустойки та 1425000,00грн штрафу), у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України можливо при сукупності наступних умов: якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг тощо. При цьому, даною нормою передбачено, що розмір наведених санкцій може бути змінено, в тому числі умовами договору.

За висновком суду, зобов`язання з поставки товару є негрошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Судом встановлено, що ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України створено як державне підприємство згідно постанови КМУ №764 від 11.08.2010 Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України на виконання якої видано наказ Міністерства аграрної політики №549 від 08.09.2010. У подальшому, постановою КМУ №593 від 06.06.2011 Про внесення змін до постанови КМУ №764 від 11.08.2010 державне підприємство ДПЗКУ перетворено у ПАТ ДПЗКУ . Встановлено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ ДПЗКУ здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України; 100% акцій державного публічного акціонерного товариства ДПЗКУ , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ.

З наведеного слідує, що позивач у справі належить до суб`єктів господарювання державного сектора економіки відповідно до частини 2 статті 22 ГК України.

Таким чином, як вірно зазначає позивач, до відносин сторін, що виникли внаслідок порушення СТОВ Надія зобов`язань щодо поставки обумовленого Договором Товару підлягає застосуванню абзац 3 частини 2 статті 231 ГК України.

Так, згідно п.6.3. Договору, в разі невиконання/неналежного виконання Постачальником зобов`язань щодо поставки Товару, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю неустойку у розмірі 0,3% від суми недопоставленого Товару за кожний день прострочення зобов`язання, а за прострочення зобов`язання понад 15 днів, окрім неустойки, Постачальник сплачує також штраф у розмірі 50% від суми отриманої попередньої оплати, що визначена п.3.1.1. Договору.

Тобто, наведеною умовою Договору встановлено інший розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню у разі порушення СТОВ Надія строків виконання зобов`язання щодо поставки Товару, при цьому, зазначене узгоджується зі змістом частини 2 статті 231 ГК України.

Позивач, керуючись приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України та п.6.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язань щодо постави Товару нарахував та заявив до стягнення з СТОВ Надія 481399,28грн пені, у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару (1808730грн=3000грн/тонну х 602,91тонни) за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 (за мінусом 10821,00грн добровільно сплачених СТОВ Надія за платіжним дорученням №3002 від 11.09.2018 в рахунок неустойки за п.6.3. Договору) та 1425000,00грн штрафу (50% від суми попередньої оплати).

Судом встановлено, що підставою стягнення штрафних санкцій, обумовлених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України та п.6.3. Договору є порушення СТОВ Надія строків по поставці Товару, зокрема, щодо штрафу у розмірі 50% від суми попередньої плати за Договором (2850000,00грн) за прострочення виконання зобов`язання понад 15 днів.

Відтак, доводи СТОВ Надія про притягнення його до подвійної відповідальності у формі сплати штрафів у розмірі 25% та 50% від суми попередньої оплати за Договором за одне й те ж порушення договірних зобов`язань (п.5.4. та п.6.3.), а саме за недопоставку Товару (зерна пшениці третього класу врожаю 2018 року в обсязі 602,91тонни), - спростовуються наведеними висновками суду.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, право на стягнення яких обумовлено п.6.3. Договору встановив, що штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати, визначеної п.3.1.1.Договору розраховано позивачем вірно в сумі 1425000,00грн, у той час, як при розрахунку суми пені у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару, позивачем невірно визначено дату, з якої зобов`язання щодо поставки Товару є простроченим (без урахування приписів частини 5 статті 254 ЦК України).

Відтак, в цій частині судом проведено перерахунок даної санкції, згідно якого сума пені, що підлягає стягненню з СТОВ Надія за умовами п.6.3. Договору за період з 04.09.2018 по 31.01.2019 становить 470546,90грн (в т.ч. з урахуванням добровільно сплачених коштів у сумі 10821,00грн за платіжним дорученням №3002 від 11.09.2018).

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з СТОВ Надія за порушення зобов`язань за Договором (п.5.4., п.6.3.) складає 2608046,90грн , з яких: 712500грн сума штрафу за недопоставку Товару в обсязі 602,91тонни (25% від суми попередньої оплати, п.5.4. Договору), 470546,90грн сума пені за порушення строків поставки Товару (у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого Товару за період з 04.09.2018 по 31.01.2019, п.6.3. Договору) та 1425000,00грн сума штрафу за прострочення поставки Товару понад 15 днів (50% від суми попередньої оплати, п.6.3. Договору).

СТОВ Надія у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив проти задоволення позову заперечував посилаючись на факт настання фарс-мажору, дія якого у липні 2018 року унеможливила виконання договірних зобов`язань по поставці обумовленого Договором Товару (зерна пшениці третього класу в обсязі 602,91тонни) у погоджений сторонами строк.

На підтвердження наведених обставин СТОВ Надія надано до матеріалів справи сертифікат №8244 від 12.09.2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України за його зверненням №969 від 31.08.2018 , яким підтверджено, що у період з 01.07.2018 по 31.07.2018 діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема нестійкий температурний режим, надмірні опади зливного характеру різної інтенсивності, що спричинили підтоплення полів на території Бахмацького району Чернігівської області, - що унеможливили виконання СТОВ Надія обов`язку (зобов`язання) щодо поставки сільськогосподарської продукції українського походження (зерна пшениці третього класу в кількості 602,91тонни) у термін до 01.09.2018 за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018.

За твердженням СТОВ Надія зібраний у 2018 році врожай пшениці в переважній більшості не відповідав вимогам якості до Товару, які погоджені сторонами у п.1.1.1. Договору, що в свою чергу унеможливило виконання ним зобов`язань за Договором.

При цьому, за поясненнями Товариства, у запереченнях на відповідь на відзив дані обставини не підпадали під страховий випадок за Договором комплексного страхування №220.994141725.0086 від 13.04.2018, оскільки одержаний ним врожай пшениці був неменший застрахованої величини, передбаченої у п.1.3. Договору комплексного страхування, тобто неменше 75% середньої врожайності даної культури за останні 5 років.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили , тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Визначення форс-мажору надається у Законі України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997.

За частиною 2 статті 14-1 цього Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо ), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 14-1 зазначеного Закону).

Виходячи з наведених норм, визначальними ознаками форс-мажору є надзвичайність їх характеру; невідворотність; незалежність від волі учасників господарських (цивільних) відносин; а також те, що їх дія унеможливлює виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, з огляду на зміст частини 2 статті 218 ГК України на сторону, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, покладено обов`язок доведення не тільки факту настання таких обставин, а й факту того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання, наслідком дії яких є неможливість виконання стороною зазначеного зобов`язання.

Згідно частини 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За умовами п.7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що сторона яка зазнала дії форс-мажорних обставин доведе, що вжила усіх належних заходів для уникнення дії форс-мажорних обставин та їх наслідків.

У п.7.2. Договору сторони погодили, що під форс-мажорними обставинами в цьому Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти тощо), а також видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань за цим Договором або перешкоджають такому виконанню тощо.

Як передбачено у п.7.3. Договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за Договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 календарних днів повідомити іншу сторону про настання та припинення обставин , які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на них.

Інформація про дію форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Суд вважає за доцільне зазначити, що факт отримання СТОВ Надія сертифікату №8244 про форс-мажорні обставини лише 12.09.2018 (тобто після закінчення строку по поставці зерна), та враховуючи, що до відповідного органу Товариство звернулося лише 31.08.2018, тобто за один день до спливу граничного строку поставки зерна, не позбавляло його можливості у продовж розумного строку (починаючи з 01 серпня 2018 року) у відповідності до умов п.7.3. Договору повідомити позивача про існування форс-мажорних обставин у період з 01 по 31 липня 2018 року, з зазначенням про те, що належний доказ на підтвердження наведених обставин буде надано невідкладно, з моменту його отримання.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та положень Договору, суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши заперечення СТОВ Надія щодо звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань перед позивачем, відхилив його доводи, враховуючи що матеріалами справи спростовуються його твердження щодо неможливості поставки позивачу зерна пшениці врожаю 2018 року в обсязі 602,91тонни у строк, встановлений Договором.

Так, згідно інформації, наведеної у звітах СТОВ Надія про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2018 року (за формою 29сг) наданих СТОВ Надія до статистичних органів, обсяг виробництва озимої пшениці у масі після доробки склав 12979,10 центнерів (тобто 1297,91тонни ). Відтак, показник врожайності даної культури у 2018 році на полях СТОВ Надія був цілком достатній для виконання ним зобов`язань по поставці позивачу пшениці в обсязі 950тонн за Договором.

СТОВ Надія у запереченнях на відповідь на відзив підтверджено, що рівень врожайності пшениці на його полях у 2018 році становив неменше 75% середньої врожайності даної культури за останні 5 років. Доводи про те, що зібраний врожай пшениці у 2018 році не відповідав якісним характеристикам (класовості), погодженим у п.1.1.1. Договору, судом залишено поза увагою, оскільки за умовами п.6.6. Договору позивач має право приймати Товар іншої якості, ніж це передбачено п.1.1.1. Договору, про що укладається додаткова угода до Договору та відповідно сторонами корегується ціна та вартість Товару із застосуванням премії/дисконту в розмірі 50грн від закупівельної ціни за кожний клас Товару.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у період з 09 по 15 серпня 2018 року СТОВ Надія передало на підставі договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018 на зберігання на зерносклад ПАТ ДПКУ належне йому зерно пшениці третього класу врожаю 2018 року в загальному обсязі 506,452тонни ( 84% від обсягу недопоставленого товару за Договором ), якісні характеристики якого повністю відповідали умовам п.1.1.1. Договору.

Наведені обставини підтверджуються складськими квитанціями на зерно від 09.08.2018 №5219 (АЧ№454750), від 11.08.2018 №5232 (АЧ№454763), від 12.08.2018 №5239 (АЧ№454770), від 13.08.2018 №5249 (АЧ№454779), від 14.08.2018 №5271 (АЧ№454802), від 15.08.2018 №5277 (АЧ№454808).

Доводи СТОВ Надія надані у відзиві на позов про те, що 159,362тонни із зазначеного вище обсягу зерна мали бути зараховані позивачем в рахунок виконання його зобов`язань за Договором, не ґрунтуються на жодних доказах.

Так, за умовами п.10.1.-п.10.3 договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018, зерно, передане на зберігання, є власністю поклажодавця (відповідача-1 за вказаним договором).

Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, крім випадків передбачених п.9.5. та п.12.5. Договору (у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті вартості послуг за зберігання, зерносклад має право в односторонньому порядку погасити таку заборгованість за рахунок зерна по ринковим цінам, що діють на момент такого погашення; у випадку невжиття поклажодавцем заходів з відвантаження у повному обсязі зерна після закінчення граничного строку його зберігання, зерносклад, на власний розсуд проводить роботи з його перевантажування).

Право власності на зерно до зерноскладу не переходить, крім випадків, передбачених договором.

Згідно п.8.1. договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018, переоформлення зерна від поклажодавця на нового власника, видача йому складського документу здійснюється зерновим складом в їх присутності або в присутності уповноважених осіб (при наявності довіреності на вчинення таких дій) на підставі письмової заяви поклажодавця із зазначенням реквізитів нового власника та за умови повернення раніше виданого складського документа на таке зерно, а також складання сторонами разом з новим власником трьохстороннього акту приймання-передачі зерна при переоформленні та укладенні нового договору складського зберігання з новим власником.

Наведене узгоджується з нормами Положення про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (зокрема п.2.1, п.2.4. розділу V Відпуск зерна даного Положення), що затверджене наказом ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України №136 від 22.06.2017, дія якого поширюється на відносини сторін у ході виконання умов договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018, про що зазначено в п.1.4. вказаного договору.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що СТОВ Надія вживались будь-які дії направлені на зарахування зерна пшениці третього класу врожаю 2018 року, переданого у період з 09 по 16 серпня 2018 року за договором №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018 на зберігання за складськими квитанціями на зерно №5219 (АЧ№454750) від 09.08.2018, №5232 (АЧ№454763) від 11.08.2018, №5239 (АЧ№454770) від 12.08.2018, №5249 (АЧ№454779) від 13.08.2018, №5271 (АЧ№454802) від 14.08.2018, №5277 (АЧ№454808) від 15.08.2018 в рахунок виконання його зобов`язань перед ПАТ ДПЗКУ за договором поставки №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018.

У листі №900 від 14.08.2018 направленого на електронну адресу Чернігівського регіонального відділу ПАТ ДПЗКУ ( chernihiv@pzcu.gov.ua ), за якою велось двостороннє листування щодо виконання умов договору № ЧРН0013-П-Ф від 13.04.2018, не вказано який саме обсяг СТОВ Надія просило погодити ПАТ ДПЗКУ в рахунок виконання поставки зерна за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 область АДРЕСА_3 . Бобровиця, вул. Горького, 112.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2018, сторонами, в рахунок виконання вказаного Договору зараховано 347,09тонни зерна пшениці третього класу врожаю 2018 року за складською квитанцією АЧ№454795 (5264) від 14.08.2018 та трьохстороннім актом №29 від 14.08.2018. Будь-яке інше зерно СТОВ Надія в рахунок виконання умов зазначеного Договору не передавалось.

Відтак, судом відхилено доводи про ухилення позивача від прийняття належного виконання СТОВ Надія зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, з огляду на те, що зазначені твердження відповідача-1 не ґрунтуються на належних і допустимих доказах у розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Враховуючи, що матеріалами справи спростовуються заперечення СТОВ Надія в частині неможливості виконання зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, а саме поставки позивачу Товару (зерна пшениці обсягом 602,91тонни третього класу врожаю 2018 року) внаслідок дії форс-мажору (оскільки сторонами передбачено можливість прийняття зерна в рахунок виконання зобов`язань незалежно від його якісних характеристик за п.6.6. Договору, за умови перегляду ціни) - суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача-1 від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Водночас, судом враховано заперечення СТОВ Надія щодо надмірного розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення за порушення умов Договору, в порівняні до розміру простроченого зобов`язання, ступеня виконаного зобов`язання, в тому числі невідкладного повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 756318,41грн (повністю повернуто 11.09.2018) та добровільної сплати 101663,59грн, з метою компенсації порушення договірних зобов`язань, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивачу завдано збитки, внаслідок неправомірних дій зі сторони відповідача-1.

У відповідності до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити належні до сплати штрафні санкції, що є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. При цьому судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити чи є цей випадок винятковим та, виходити з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу: ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строку прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідністю розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення нею порушення та негативних наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та заперечення обох сторін, беручи до уваги надмірно великий розмір штрафних санкцій, що мають бути стягнуті з відповідача-1 у відповідності до умов п.5.4. та п.6.3. Договору (2608046,90грн) порівняно до вартості недопоставленого товару (1808730,00грн=602,91тонни х 3000грн/тонну), враховуючи ступінь виконання зобов`язання (36,54%), з огляду на невідкладне повернення СТОВ Надія залишку попередньої оплати в сумі 756318,41грн за Договором, сплаченої в рахунок недопоставленого Товару (упродовж одного тижня по закінченню граничного строку поставки Товару) та компенсації позивачу у добровільному порядку 101663,59грн (сплачено 11.09.2018) з метою уникнення негативних наслідків протиправної поведінки, а також недоведеність позивачем факту понесення збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання СТОВ Надія та зменшення штрафних санкцій на 30% від суми, що має бути присуджена до стягнення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем окрім штрафних санкцій (пені за порушення негрошового зобов`язання та двох видів штрафів), обумовлених п.5.4. та п.6.3. Договору, заявлено до стягнення зі СТОВ Надія відсотки річних, як плату за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30% за статтею 536 ЦК України та п.5.4.Договору) та курсову різницю, як компенсацію негативних наслідків при коливанні курсу долара США до курсу національної валюти (п.5.5. Договору).

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

З урахуванням вищенаведеного, загальний розмір штрафних санкцій, що присуджений судом до стягнення з СТОВ Надія за порушення зобов`язань за Договором (п.5.4., п.6.3.) складає 1825632,83грн, з яких: 498750,00грн за п.5.4. Договору, 329382,83грн пеня за п.6.3. Договору та 997500,00грн штраф за п.6.3. Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання СТОВ Надія за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 забезпечено в тому числі договором поруки б/н від 13.04.2018 укладеного між СТОВ Агросвіт (поручителем), ПАТ ДПЗКУ (кредитором) та СТОВ Надія (боржником), за умовами якого (п.1.1.) поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф (надалі - основний договір) укладеним між кредитором та боржником.

За умовами п.2.1. та п.2.2. договору поруки від 13.04.2018 предметом основного договору є зерно пшениці третього класу в кількості 950 метричних тонн. Строк виконання зобов`язання за основним договором - 01.09.2018.

Виходячи зі змісту п.3.1.1. та п.3.5.1. договору поруки, кредитор має право письмово пред`явити вимогу щодо виконання поручителем своїх зобов`язань за цим Договором, якщо на момент настання терміну виконання зобов`язань боржника, таке зобов`язання не буде виконане. У свою чергу, поручитель зобов`язаний протягом 3 банківських днів від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов`язання виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування грошового зобов`язання на рахунок кредитора.

Судом встановлено, що лист-вимога від 04.02.2019 №130-2-19/650 направлений позивачем до СТОВ Агросвіт 05.02.2019 засобами поштового зв`язку. Згідно даного листа, позивач просив поручителя сплатити на користь ПАТ ДПЗКУ 6024781,32грн заборгованості, яка обліковується станом на 31.01.2019 за СТОВ Надія за Договором.

Право кредитора звернути стягнення на все майно поручителя та/або боржника, як солідарних боржників, кореспондується з обов`язком боржника та поручителя відповідати перед кредитором солідарно всім своїм майном, у разі невиконання ними забезпеченого порукою зобов`язання (п. п. 3.1.2, 3.3.1., 3.5.2. договору поруки).

У відповідності до п.6.1. договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб і діє до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов`язань перед кредитором згідно основного договору.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися в тому числі порукою.

За договором поруки відповідно до статті 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З наведеного слідує, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

За приписами статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено строки зі спливом яких порука вважає припиненою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №545/1014/15-ц (14-54цс18) зробила наступні правові висновки щодо визнання договору поруки припиненим (п. 44-54 Постанови від 17.04.2018):

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування зобов`язання поруки. Право кредитора й обов`язок поручителя після спливу строку поруки припиняються. А тому, кредитор не може вчиняти жодних дій щодо реалізації його права, зокрема і застосування примусових заходів захисту в судовому порядку. Навіть якщо в межах строку поруки була пред`явлена претензія, і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку поруки, оскільки із його закінченням відповідне право припинилося.

Якщо у договорі поруки вказано, що порука припиняється лише у разі належного виконання забезпеченого нею основного зобов`язання, то ця умова договору поруки не встановлює у розумінні статті 251 ЦК України строк, зі спливом якого порука припиняться.

З огляду на наведене, Господарський суд Чернігівської області дійшов висновку, що у договорі поруки б/н від 13.04.2018 сторонами не встановлено строк із спливом якого порука вважається припиненою. Натомість, у п.6.1. вказано термін (а не строк) дії договору поруки: до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов`язань перед кредитором згідно основного договору.

Водночас, у договорі поставки майбутнього врожаю від 13.04.2018 №ЧРН0013П-Ф визначено граничний строк його виконання - 01.09.2018. При цьому, враховуючи що зазначений день припадає на суботу, тобто на неробочий день тижня, то днем закінчення даного строку є 03.09.2018 (за правилами встановленими частиною 5 статті 254 ЦК України).

З огляду на зазначене, за висновком суду, що узгоджується з правовою позицією ВС у постанові від 17.04.2018 у справі №545/1014/15-ц (14-54цс18), оскільки у договорі поставки №ЧРН0013П-Ф визначено строк виконання основного зобов`язання, то до спірних відносин необхідно застосовувати припис частини 4 статті 559 ЦК України, за яким порука є припиненою у разі, якщо у договорі не встановлений строк її дії і якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

За наведеною нормою після спливу строку виконання основного зобов`язання у позивача виникло право протягом наступних шести місяців пред`явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов`язання боржника. Після спливу цих шести місяців порука припинилася. Даний строк є преклюзивним (присікальним).

Кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку поруки, оскільки із його закінченням відповідне право кредитора припинилося.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, що відповідала вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, 22.03.2019 (згідно відтиску штемпеля відділу поштового зв`язку на конверті, у якому позовна заява направлена до суду), пред`явивши в межах позову вимогу до поручителя СТОВ Агросвіт за договором поруки б/н від 13.04.2018 поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України. Порука СТОВ Агросвіт за договором поруки б/н від 13.04.2018 припинила свою дію - 04.03.2019.

З урахуванням вищенаведеного судом відмовлено в позові в частині вимог до СТОВ Агросвіт .

Одночасно, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

При ухвалені рішення в даній справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору в частині неустойки (штрафу, пені), розмір якої зменшено судом, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, за рахунок відповідача-1 позивачу має бути відшкодовано сплачений до Державного бюджету судовий збір у розмірі 40034,67грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богунцева, 1, код ЄДРПОУ 24842666) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт (16542, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Піски, вул. Гайова, 43, код ЄДРПОУ 32803426) про стягнення 6024781,32грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богунцева, 1, код ЄДРПОУ 24842666) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 56369,60грн 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення; 498750,00грн 25% штрафу від суми попередньої оплати згідно п.5.4. Договору; 329382,83грн неустойки у розмірі 0,3%; 997500,00грн штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п.6.3.Договору; 4515,36грн курсової різниці; 40034,67грн судового збору.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богунцева, 1, код ЄДРПОУ 24842666) - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У позові Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт (16542, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Піски, вул. Гайова, 43, код ЄДРПОУ 32803426) - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко