Постанова
від 23.10.2019 по справі 927/247/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. Справа№ 927/247/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Жук Г.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 (повне рішення складено 10.07.2019)

у справі № 927/247/19 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"

про стягнення 6 024 781,32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗК України" позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - СТОВ "Надія", відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (далі - СТОВ "Агросвіт", відповідач-2) про стягнення солідарно 6024781,32 грн., з яких: 2850000,00 грн. сума попередньої оплати за договором поставки майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018; 377039,68 грн. відсотків річних за користування чужими грошовими коштами (30%) за період з 18.04.2018 по 31.01.2019 нарахованих на підставі п. 5.4 договору; 712500,00 грн. штрафу нарахованого у розмірі 25% від суми попередньої оплати на підставі п. 5.4 договору; 481399,28 грн. неустойки нарахованої у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 у відповідності до умов п. 6.3 договору; 1425000,00 грн. штрафу нарахованого у розмірі 50% від суми попередньої оплати на підставі п. 6.3 договору та 178842,36 грн. курсової різниці, обрахованої за умовами п. 5.5 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення СТОВ "Надія" договірних зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 стосовно недопоставки зерна пшениці третього класу в обсязі 602,91 тонни у встановлений строк (далі - товар). З урахуванням наведенного, позивач звернувся з позовом до СТОВ "Надія" та СТОВ "Агросвіт", оскільки за договором поруки б/н від 13.04.2018 останнє виступило поручителем перед ПАТ "ДПЗК України" за виконання СТОВ "Надія" зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 56369,60 грн. 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення; 498750,00 грн. 25% штрафу від суми попередньої оплати згідно з п. 5.4 договору; 329382,83 грн. неустойки у розмірі 0,3%; 997500,00 грн. штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п. 6.3 договору; 4515,36 грн. курсової різниці; 40034,67 грн. судового збору.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" відмовлено.

У позові Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором поставки майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 своє зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", суд першої інстанції вказав, що, оскільки порука СТОВ "Агросвіт" за договором поруки б/н від 13.04.2018 припинила свою дію - 04.03.2019, то позивач звернувся з позовною вимогою до поручителя поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі №927/247/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" вказує, що виконати зобов`язання за договором не можливо через форс-мажорні обставини, а саме винятковими погодними умовами, зокрема, нестійким температурним режимом, надмірними опадами зливного характеру різної інтенсивності, що спричинили підтоплення полів, проростання зерна, ураження рослин хворобами (сажка), що унеможливило проведення жнив. На підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) апелянт у суді першої інстанції надав Сертифікат №8244 від 12.09.2018 про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, який надсилався на адресу позивача листом №1036 від 12.09.2018. Скаржник наголошує, що про настання обставин форс-мажору позивача було повідомлено листом №970 від 31.08.2018.

Апелянт наголошує, що звіт за формою 29-сг зазначає кількість зібраного врожаю пшениці та врожайність культури, проте не відображає якісні показники у тому числі наявність врожаю того чи іншого класу.

Скаржник зазначає, що працівниками позивача затягувалась передача товару за складськими документами, що унеможливлювало належне виконання умов договору. СТОВ Надія на електронну адресу ПАТ ДПЗКУ направило лист №970 від 31.08.2018, в якому повідоляло про наявність на зерновому складі товару вагою 158,7 тон. Відповіді на зазначений лист з боку позивача не надійшло.

Крім того, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" вказує, що сума штрафних санкцій у розмірі 1 936 552,46 грн. є надмірно великою для стягнення з відповідача-1. На думку скаржника, розмір всіх нарахувань, які підлягали б стягненню, не повинні перевищувати 10 % від суми попередньої оплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та узагальнення її доводів

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі №927/247/19 скасувати в частині відмови Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначає, що висновок суду першої інстанції, що порука СТОП Агросвіт за договором поруки б/н від 13.04.2018 припинила свою дію 04.03.2019 є необгрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України. Вказана стаття передбачає, що порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя, отже, в даному випадку, порука діє до 01.09.2021.

Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" у своєму відзиві, наданому до суду 20.09.2019, зазначає, що сторонами по договору поруки чітко визначено, що зміст зобов`язання забезпеченого порукою є поставка 950 тон зерна пшениці 3 класу. Відтак, на думку відповідача-2, вимоги позивача до СТОВ "Агросвіт" по сплаті штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань не відповідають умовам договору поруки.

Крім того, відповідач-2 наголошує, що позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 6 024 781,32 грн., що є надмірними та вдвічі перевищують понесені витрати на виконання умов договору поставки.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

23.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подано відзив на апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", в якому зазначає, що СТОВ Надія є власником зерна, переданого на зберігання зерновому складу згідно складських квитанцій та ПАТ ДПЗКУ зобов`язано виконувати умови договору зберігання та не має права розпоряджатись вказаним майном. При цьому, СТОВ Надія не надало до суду доказів, про вчинення ним дій, а саме подання документів у відповідності до договору зберігання та Положення №136 щодо переоформлення зерна пшениці, яке зберігалось на філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база №83 на ПАТ ДПЗКУ , з метою виконання умов договору поставки.

Також, позивач вказує, що несприятливі погодні умови по Бахмацькому та Борзнянському районах були у червні-липні 2018, проте відповідач-2 звернувся до ТПП через місяць, при цьому, невідкладно не повідомляв про наявність вказаних обставин ПАТ ДПЗКУ . Оскільки відповідач-1 належним чином та протягом 5 календарних днів не повідомив позивача про існування обставин форс-мажору та неможливість виконання умов договору поставки, тому відповідно до п. 7.3 договору поставки відповідач-1 позбавлений права посилатись на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звертає увагу, що відповідач-1 не надав до суду акт страхового огляду посівів с/г культур, складений страховою компанією, який міг би підтвердити неможливість виконання СТОВ Надія поставки 602, 91 тони пшениці, також не надав документів, які підтверджують фактичну кількість зібраної пшениці СТОВ Надія .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 справу № 927/247/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Жук Г.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі та призначено справу №927/247/19 до розгляду на 23.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 та призначено до розгляду разом з апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на 23.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019

оголошено перерву у розгляді справи № 927/247/19 до 23.10.2019.

Явка учасників у судове засідання

Представник відповідача-2 у судове засідання, призначене на 23.10.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 27 0 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представників позивача та відповідача-1 про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт".

Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.04.2018 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф (далі - договір) (т. 1; а.с. 18-30).

Відповідно до пункту 1.1 договору у порядку та на умовах договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: зерно пшениці третього класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 950,00. Покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Сторони у пункті 1.1.1 договору визначили якісні показники товару: вологість, макс. - 14%; натура, мін. - 760г/л; білок, мін. - 11,5%; клейковина, мін. - 19%; число падіння, мін. - 220сек.; сміттєва домішка, макс. - 2,0%; зернова домішка, макс. -8%; сажкових зерен, макс. - 5%; зерна пошкоджені клопом-черепашкою, макс. - 2,0%; ріжки, фузаріоз - не допускається. Інші показники згідно ДСТУ 3768:2010.

Покупець має право приймати товар іншої якості, ніж це передбачено п. 1.1.1 договору, про що укладається додаткова угода до договору та відповідно корегується ціна та вартість товару із застосуванням премії/дисконту в розмірі 50 грн. від закупівельної ціни за кожен клас товару (пункт 6.6 договору).

Згідно з пунктами 1.2, 1.2.1 договору строк поставки до 01.09.2018 включно. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених договором.

Пунктом 1.3 договору погоджено умови поставки: ЕХW - ДПЗКУ, ПАТ (філія Ічнянське ХПП, 16703, м. Ічня, вул. Вокзальна, 140, Чернігівська область), СРТ - Миколаївський портовий елеватор філія ПАТ ДПЗКУ. Фактична адреса: 54042, м. Миколаїв, вул. 1-Слобідська, буд. №122, корпус 1М, Миколаївська область; СРТ - Одеський зерновий термінал філія ПАТ ДПЗКУ. Фактична адреса: 65003, м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, буд. 4, Одеська область (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший зерновий склад (зерносховище) не вказаний у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невідною частиною договору.

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що необхідною умовою для приймання кожної окремої партії товару є надання наступних, належним чином оформлених документів: договір складського зберігання між зерновим (товарним) складом та покупцем; складські документи постачальника на партію товару; картка аналізу зерна (форма №47) на партію товару.

Постачальник зобов`язаний надати одночасно з товаром (кожною його партією) наступні документи: додаткову угоду на партію товару; акт приймання-передачі партії товару; видаткову накладну на партію товару (пункт 2.3.1 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару та оформлення складського документу на товар на користь покупця (при поставці на умовах EXW), або реєстр ТТН (при поставці товару на умовах СРТ) та передачі покупцю документів зазначених у п. 2.3.1 договору (пункт 1.5 договору).

Пунктами 3.1, 3.1.1 договору встановлено, що попередня оплата товару здійснюється за умови прийняття страховою компанією майбутнього врожаю на страхування згідно з договором комплексного страхування, із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 2500,00 грн. за одиницю виміру товару без ПДВ. Сума попередньої оплати за товар становить 2850000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Сума доплати (далі - СД), з урахуванням ПДВ, визначається за формулою: СД=((ЦІНА пост на елеватор/КУРС 2 - ПО/КУРС 1 ) х КУРС 2 - К х N) х кількість товару, де ПО - сума попередньої оплати за 1 тонну Товару з ПДВ; КУРС 1 - курс долару США до української гривні (офіційний курс гривні) на дату здійснення попередньої оплати та оприлюднений в Інтернет на сайті http://www.bank.gov.ua. При цьому, якщо при здійсненні остаточного розрахунку КУРС 2 < КУРС 1 тоді КУРС 2 =КУРС 1 . ЦІНА пост елеватор - ціна в гривні, що склалась на момент поставки товару на умовах ЕХW (СРТ) - відповідної філії ПАТ "ДПЗКУ", зернового складу, порту. КУРС 2 - курс долару США до української гривні (офіційний курс гривні) на дату здійснення поставки товару та оприлюднений в Інтернет на сайті http://www.bank.gov.ua. К - коефіцієнт зменшення ціни за кожен день з дати вчинення попередньої оплати до дати здійснення поставки товару, який дорівнює ПОх10,5%/365 (у разі поставки товару на філії ПАТ "ДПЗКУ") та ПОх11%/365 (у разі поставки товару на зернові склади, що не належать ПАТ "ДПЗКУ"). N - кількість днів з дати вчинення попередньої оплати до дати здійснення поставки товару (пункт 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору передбачено, що ціна одиниці виміру товару (відповідної партії), за якою здійснюються остаточні розрахунки (п. 4.2 договору) відображається в додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов`язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього) за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.2 договору. Покупець утримує грошову суму із коштів, які належали до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 договору у розмірі, визначеному в договорі комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (надалі - договір комплексного страхування) і сплачує її як страховий платіж на підставі виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 2.4 договору остаточний розрахунок з постачальником проводиться покупцем на підставі наявності в останнього таких документів (належним чином оформлених): складські документи на товар, виписані покупцю (при поставці на умовах ЕХW) або реєстр ТТН (при поставці товару на умовах СРТ); акт (акти) приймання-передачі всього обсягу товару, що підписаний(і) покупцем та постачальником і, за необхідності, зернового складу; всі видаткові накладні на товар; рахунок-фактура на весь товар; всі податкові накладні, які мають бути зареєстровані у порядку та строки, що передбачені чинним законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем (на підставі рахунка-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п. 2.3, п. 2.4 договору із розрахунку ціни на одиницю виміру товару з ПДВ (грн), що визначена на підставі п. 3.2 договору (пункт 4.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення. Укладеним договір вважається виключно з моменту підписання і погодження його умов уповноваженими особами покупця, підписання договору комплексного страхування та договору застави майбутнього врожаю (пункт 9.2 договору).

Строк дії договору з дати набуття чинності у відповідності до п. 9.2. договору - до 01.09.2018 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (пункти 9.6, 9.6.1 договору).

На виконання пунтів 2.2, 5.6 договору поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф, 13.04.2018 між СТОВ "Надія" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", страховик) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №220.994141725.0086 (далі - договір комплексного страхування) (т. 1; а.с. 31-41).

Відповідно до пункту 2.2 договору комплексного страхування застрахований майбутній врожай сільськогосподарських культур (с/г культур) озимої пшениці, площа посіву 302га, місцезнаходження: Чернігівська область, Бахмацький район, Бахмацька с/р та Борзнянський район, Красносільський старостинський округ.

Згідно з пунктами 1.4, 1.6 договору комплексного страхування застрахована врожайність - врожайність, яка дорівнює 75% середньої врожайності застрахованої с/г культури в господарстві страхувальника - СТОВ "Надія" за останні 5 років. Вигодонабувачем за цим договором є ПАТ "ДПЗКУ".

13.04.2018, у рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань СТОВ "Надія" перед ПАТ "ДПЗКУ" за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф, сторонами укладено договір застави майбутнього врожаю (т. 1; а.с. 55-58). Предметом застави є майно, яке стане власністю СТОВ "Надія", а саме: майбутній врожай пшениці третього класу врожаю 2018 року, що засіяний на полях загальною площею 302,00га, зокрема: поле №2/1 - загальною площею 46,00га, поле №8 - площею 40,00га, поле №16 - загальною площею 64,00га, які знаходяться на території Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; поле №5-1 - загальною площею 3,00га, поле №6 - загальною площею 149,00га, які знаходяться на території Красносільського старостинського округу Борзнянського району Чернігівської області.

Також, 13.04.2018 між СТОВ "Надія" та ПАТ "ДПЗКУ" укладено договір застави (т. 1; а.с. 51-54), предметом застави є комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE W650, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2011, заводський номер НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3 , який є власністю СТОВ "Надія", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_4 , виданим ДІСГ в Сумській області від 01.02.2016.

Крім того, 13.04.2018, в рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань СТОВ "Надія" перед ПАТ "ДПЗКУ" за договором, між СТОВ "Агросвіт" (поручитель, відповідач-2), ПАТ "ДПЗКУ" (кредитор) та СТОВ "Надія" (боржник) укладено договір поруки №б/н (далі - договір поруки) (т. 1; а.с. 43-44).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 (далі - основний договір), який був укладениий між кредитором та боржником.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору поруки предметом основного договору є зерно пшениці третього класу в кількості 950 метричних тонн. Строк виконання зобов`язання за основним договором складає 01.09.2018.

Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2 договору поруки кредитор має право письмово пред`явити вимогу щодо виконання поручителем своїх зобов`язань за цим договором, якщо на момент настання терміну виконання зобов`язань боржника, таке зобов`язання не буде виконане; у разі невиконання боржником та поручителеми забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або боржника, як солідарних боржників, згідно з чинним законодавством України.

Поручитель зобов`язаний протягом 3 банківських днів від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов`язання, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування грошового зобов`язання на рахунок кредитора (пункт 3.5.1 договору поруки).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб і діє до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов`язань перед кредитором згідно основного договору (пункт 6.1 договору поруки).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф, у строк погоджений п. 4.1 вказаного договору, позивачем, на підставі платіжних доручень від 17.04.2018 за №827008 та №826997 в якості попередньої оплати перераховано 2850000,00 грн., з яких у відповідності до п. 4.2 договору вирахувано страховий платіж в сумі 97 848,00 грн. за договором комплексного страхування. З відміток банківської установи на вказаних платіжних документах вбачається, що кошти в сумі 2850000,00 грн. перераховано 19.04.2018 (т. 1; а.с. 45-46).

У рахунок виконання зобов`язань за договором відповідачем-1, в межах строку погодженого сторонами, поставлено, а позивачем отримано товар - зерно пшениці 3 класу врожаю 2018 в кількості 347,090 тонни, яке знаходилося на зерновому складі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база №83", що підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі №29 від 14.08.2018, складеним за підписом СТОВ "Надія" (продавця), ПАТ "ДПЗКУ" (покупця) та філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база №83" (зернового складу), та складською квитанцією №454795 від 14.08.2018 оформленою на користь ПАТ "ДПЗКУ" (т. 1; а.с. 47, 49).

14.08.2018, з урахуванням умов п. 3.3 договору, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (т. 1; а.с. 50), за якою визначено остаточну ціну за поставлену партію товару, якісні показники наведено в складській квитанції на зерно №454795 (5264) від 14.08.2018, загальна вартість поставленого товару (зерна пшениці третього класу кількістю 347,09 тонни) становила 2093681,59 грн. (з ПДВ), розрахована за ціною за одиницю товару на рівні 5026,75 грн. (без ПДВ).

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що відповідач-1 у повному обсязі не здійснив поставку зерна пшениці третього класу в обсязі 602,91 тонни у встановлений договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 строк, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" солідарно 6 024 781,32 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідач у порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором поставки майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 своє зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи що відповідачем-1 частково поставлено позивачу обумовлений договором товар в обсязі 347,09 тонни вартістю 2093681,59 грн. (з ПДВ), то останньому, після закінчення граничного строку поставки товару, мала бути повернута сума попередньої оплати, сплачена у рахунок недопоставленого товару в сумі 756318,41 грн. (2850000,00 грн. - 2093681,59 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, попередня оплата за договором у сумі 756318,41 грн. відповідачем-1 добровільно повернута позивачу у повному обсязі у період з 05.09.2018 по 11.09.2018, про що свідчать належним чином завірені копії платіжних доручень: №2864 та №2882 від 05.09.2018, №2901 від 06.09.2018, №2941 від 07.09.2018, №2989 від 11.09.2018 (т. 1; а.с. 72-76). Наведені обставини сторонами не спростовуються.

Отже, сума попередньої оплати за договором сплачена позивачем 19.04.2018 у рахунок недопосталеного товару повністю йому повернута станом на 11.09.2018, тобто по закінченню строку поставки товару (03.09.2018 - граничний строк поставки, з урахуванням п. 1.2 договору та приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

14.09.2018 позивач звернувся до відповідача-1 з листом-вимогою №130-4-21/5687 від 13.09.2018 (надіслано на електронну адресу СТОВ "Надія"), в якому, посилаючись на умови п. 5.4 договору, просив сплати на свою користь 897999,80 грн., з яких: 712500,00 грн. штрафу (25% від суми попередньої оплати) та 185499,80 грн. (30% відсотків річних за користування чужими грошовими коштами за період з 19.04.2018 по 11.09.2018, з вирахуванням добровільно сплачених відповідачем-1 коштів у сумі 31547,80 грн. у рахунок зазначених нарахувань). Водночас, у даному листі позивач повідомив про одержання суми попередньої оплати у розмірі 756318,41 грн. добровільно повернутої відповідачем-1.

11.01.2019 позивач направив засобами поштового зв`язку на юридичну адресу СТОВ "Надія" лист-вимогу №130-2-19/127 від 11.01.2019, в якому посилаючись на умови пунктів 5.4, 5.5 та 6.3 договору просив сплатити 5718394,75 грн., з яких: 2850000,00 грн. сума попередньої оплати, 183175,49 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами (за мінусом сплачених СТОВ "Надія" 101663,59 грн.), 712500,00 грн. штрафу (25% від суми попередньої оплати), 296471,73 грн. неустойки у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення виконання даного зобов`язання, 1425000,00 грн. штрафу (50% від суми попередньої оплати) та 251247,53 грн. курсової різниці.

СТОВ "Надія" листом №51 від 18.01.2019 заперечувало проти вимог позивача, наведених у листі №130-2-19/127 від 11.01.2019 у тому числі з підстав повернення ним у добровільному порядку в період з 05.09.2018 -11.09.2018 суми попередньої оплати за договором.

05.02.2019 аналогічний за змістом лист-вимога №130-2-19/650 від 04.02.2019 направлено позивачем засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача-2 - СТОВ "Агросвіт", з проханням сплатити на користь ПАТ "ДПЗКУ" 6024781,32 грн. заборгованості, що обліковується станом на 31.01.2019 за СТОВ "Надія" за договором.

Так, позивач у позовній заяві, посилаючись на умови пункту 5.4 договору, просив стягнути на свою користь з відповідача-1 всю суму попередньої оплати за договором у розмірі 2850000,00 грн. перераховану ним за платіжними дорученнями №827008, №826997 від 17.04.2018.

Як вказувалось вище, пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свої зобов`язання у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав у настанні яких відсутня вина постачальника, розірвання та/або припинення договору тощо); або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.6 договору; або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.6 договору; або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності; покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому, постачальник зобов`язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначені п. 4.2 договору (попередня оплата), та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно з п. 3.1.1 договору. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2850000,00 грн. - суми попередньої оплати, оскільки у рахунок одержаних коштів СТОВ "Надія" поставило позивачу обумовлений договором товар (зерно пшениці третього класу в обсязі 347,09 тонни, вартістю 2093681,59 грн.), про що свідчать: складська квитанція на зерно №5264 (АЧ№454795) від 14.08.2018, акт №29 від 14.08.2018 та додаткова угода №1 від 14.08.2018 до договору. Решта попередньої оплати в сумі 756318,41грн. добровільно повернута позивачу в період з 05.09.2018-11.09.2018, що підтверджується платіжними дорученнями: №2864 від 05.09.2018 на суму 100000,00 грн., №2882 від 05.09.2018 на суму 200000,00 грн., №2901 від 06.09.2018 на суму 100000,00 грн., №2941 від 07.09.2018 на суму 100000,00 грн., №2989 від 11.09.2018 на суму 256318,41грн.

Крім того, пункт 5.4 договору не надає позивачу права на подвійне стягнення з відповідача-1 суми попередньої оплати (тобто, без урахування вартості частково поставленого товару та коштів, повернутих у добровільному порядку), у випадку порушення СТОВ "Надія" договірних зобов`язань, а саме недопоставки погодженого договором товару в рахунок якого сплачені кошти в якості попередньої оплати.

Чинне законодавство також не містить норми, за якою на продавця покладено обов`язок повернути покупцю всю суму отриманої попередньої оплати, без урахування ступеня виконання такого зобов`язання, у разі недопоставки продавцем товару.

У межах даного позову позивач, у відповідності до п. 5.4 договору, просив стягнути з відповідача 377039,68 грн. (30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 18.04.2018 по 31.01.2019), тобто, за період з дня одержання СТОВ "Надія" суми попередньої оплати до дня її повернення.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, відсотки, право на одержання яких передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, за своїм правовим змістом не є штрафною санкцією за порушення договірних зобов`язань, а є платою за користування боржником чужими грошовими коштами.

За частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, останній, в тому числі, зобов`язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги про стягнення з СТОВ "Надія" відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 56369,60 грн. за період з 19.04.2018, тобто з дня фактичного перерахування коштів у сумі 2850000,00грн на рахунки одержувачів СТОВ "Надія" та ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", про що свідчить відмітка банка на платіжних документах від 17.04.2018 №827008 та №826997, по 10.09.2018, тобто до дня фактичного повернення суми попередньої оплати позивачу.

При цьому, місцевим господарським судом взято до уваги, що сума, з якої має вираховуватись плата за користування чужими грошовими коштами має відповідати сумі фактично сплаченої позивачем попередньої оплати за договором (за мінусом вартості поставленого та прийнятого позивачем товару за договором), тобто із суми 756318,41 грн. (2850000,00-2093681,59 грн.), а не від вартості недопоставленого відповідачем-1 товару (1808730,00 грн. = 602,91тонни х 3000,00 грн./тонну).

При визначені плати за користування СТОВ "Надія" чужими грошовими коштами у розмірі 56369,60 грн. у період з 19.04.2018 по 10.09.2018 враховано добровільно сплачені ним позивачу кошти в сумі 31547,80 грн. за платіжним дорученням №3000 від 11.09.2018 (з огляду на призначення платежу у платіжному документі).

Позивач, у відповідності до пункту 5.5 договору, просив також стягнути з відповідача 178842,36 грн. курсової різниці.

Позивач у позовній заяві вказав, що дана сума курсової різниці визначена виходячи із співвідношення офіційного курсу долара США до національної грошової одиниці станом на 17.04.2018 у розмірі 26,09 (за даними сайту https:bank.gov.ua), тобто, на день перерахування суми попередньої оплати СТОВ "Надія" до офіційного курсу долара США до національної грошової одиниці станом на 11.01.2019 у розмірі 28,27 (за даними сайту https:bank.gov.ua), тобто на день виставлення СТОВ "Надія" претензії №130-2-19/127 від 11.01.2019 за договором.

У пункті 5.5 договору сторони передбачили, що у разі збільшення курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 5% з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому, постачальник зобов`язаний окрім повернення покупцю всіх коштів перерахованих на користь постачальника та процентів у розмірі 30% річних за користування коштами, сплати курсову різницю, яка розраховується за формулою: КР=((ПО/КУРС 1 ) - (ПО/КУРС 2 ))-КУРС 2 , де ПО-сума попередньої оплати згідно п. 3.1.1 цього договору; КУРС 1 - офіційний курс долара США до гривні на момент здійснення переоплати; КУРС 2 - офіційний курс долара США до гривні на момент повернення коштів та/або виставлення вимоги. При цьому, сторони погодили, що належним джерелом інформації щодо офіційного курсу долара США є інтернет-ресурс https:bank.gov.ua.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок наведений позивачем та судом першої інстанції, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в частині стягнення з СТОВ "Надія" курсової різниці в сумі 4515,36 грн. на підставі п. 5.5 договору.

Так, вказана сума курсової різниці визначена судом за формулою, наведеною у п. 5.5 договору, виходячи із співвідношення суми попередньої оплати у розмірі 300000,00 грн. (05.09.2018 повернута СТОВ "Надія") до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 05.09.2018 у розмірі 28,49 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (1); суми попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн. (06.09.2018 повернута СТОВ "Надія") до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 06.09.2018 у розмірі 28,41 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (2); суми попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн. (07.09.2018 повернута СТОВ "Надія") до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 07.09.2018 у розмірі 28,22 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (3); суми попередньої оплати у розмірі 256318,41 грн. (11.09.2018 повернута СТОВ "Надія") до офіційного курсу долара США станом на 19.04.2018 у розмірі 26,14 (за даними сайту https:bank.gov.ua) та офіційного курсу долара США станом на 11.09.2018 у розмірі 28,20 (за даними сайту https:bank.gov.ua) (4).

Судом, при визначені курсової різниці в розмірі 4515,36 грн. враховано добровільно сплачені СТОВ "Надія" кошти в сумі 59294,79 грн. за платіжним дорученням №3001 від 11.09.2018 (з огляду на призначення платежу у платіжному документі).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з СТОВ "Надія" штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань на загальну суму 2618899,28 грн., з яких: 712500,00 грн. штрафу у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п. 5.4 договору; 481399,28 грн. неустойки у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 згідно п. 6.3 договору та 1425000,00 грн. штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п. 6.3 договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Так, у відповідності до п. 5.4 договору в разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свої зобов`язання у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав у настанні яких відсутня вина постачальника, розірвання та/або припинення договору тощо); або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.6 договору; або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.6 договору; або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності; покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому, постачальник зобов`язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначені згідно п. 4.2 договору (попередня оплата), та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п. 3.1.1 договору.

Отже, відповідно до пункту 5.4 договору штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати, визначеної п. 3.1.1 договору (2850000,00 грн.) нараховано та заявлено до стягнення за порушення СТОВ "Надія" договірних зобов`язань, а саме за недопоставку товару (зерна пшениці третього класу врожаю 2018 у обсязі 602,91 тонни). Розрахунок даної штрафної санкції є арифметично вірним та складає 712500,00 грн.

За приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливо при сукупності наступних умов: якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг тощо. При цьому, даною нормою передбачено, що розмір наведених санкцій може бути змінено, в тому числі умовами договору.

Зобов`язання з поставки товару є негрошовим зобов`язанням.

Згідно з частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено як державне підприємство згідно постанови КМУ №764 від 11.08.2010 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на виконання якої видано наказ Міністерства аграрної політики №549 від 08.09.2010. У подальшому, постановою КМУ №593 від 06.06.2011 "Про внесення змін до постанови КМУ №764 від 11.08.2010" державне підприємство "ДПЗКУ" перетворено у ПАТ "ДПЗКУ". Повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України; 100% акцій державного публічного акціонерного товариства "ДПЗКУ", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ.

З огляду на вищезазначене, позивач у справі належить до суб`єктів господарювання державного сектора економіки відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України.

Таким чином, до відносин сторін, що виникли внаслідок порушення СТОВ "Надія" зобов`язань щодо поставки обумовленого договором товару підлягає застосуванню абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення зобов`язання, а за прострочення зобов`язання понад 15 днів, окрім неустойки, постачальник сплачує також штраф у розмірі 50% від суми отриманої попередньої оплати, що визначена п. 3.1.1. договору.

Тобто, наведеною умовою договору встановлено інший розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню у разі порушення СТОВ "Надія" строків виконання зобов`язання щодо поставки товару, при цьому, зазначене узгоджується зі змістом частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Позивач, керуючись приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та п. 6.3 договору за порушення строків виконання зобов`язань щодо постави товару нарахував та заявив до стягнення з СТОВ "Надія" 481399,28 грн. пені, у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару (1808730 грн.=3000 грн./тонну х 602,91тонни) за період з 02.09.2018 по 31.01.2019 (за мінусом 10821,00 грн. добровільно сплачених СТОВ "Надія" за платіжним дорученням №3002 від 11.09.2018 у рахунок неустойки за п. 6.3 договору) та 1425000,00 грн. штрафу (50% від суми попередньої оплати).

Підставою стягнення штрафних санкцій, обумовлених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та п. 6.3 договору є порушення СТОВ "Надія" строків по поставці товару, зокрема, щодо штрафу у розмірі 50% від суми попередньої плати за договором (2850000,00 грн.) за прострочення виконання зобов`язання понад 15 днів.

Отже, на переконання колегії суддів доводи СТОВ "Надія" про притягнення його до подвійної відповідальності у формі сплати штрафів у розмірі 25% та 50% від суми попередньої оплати за договором за одне й те ж порушення договірних зобов`язань (п. 5.4 та п. 6.3), а саме за недопоставку товару (зерна пшениці третього класу врожаю 2018 в обсязі 602,91тонни), є безпідставними та не суперечить вимогам статті 61 Конституції України.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, право на стягнення яких обумовлено п. 6.3 договору, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати, визначеної п. 3.1.1 договору розраховано позивачем правильно у сумі 1425000,00 грн. Однак, при розрахунку суми пені у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару, позивачем невірно визначено дату, з якої зобов`язання щодо поставки товару є простроченим (без урахування приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Відтак, в цій частині місцевим господарським судом проведено перерахунок даної санкції, згідно якого сума пені, що підлягає стягненню з СТОВ "Надія" за умовами п. 6.3 договору за період з 04.09.2018 по 31.01.2019 становить 470546,90 грн. (в т.ч. з урахуванням добровільно сплачених коштів у сумі 10821,00 грн. за платіжним дорученням №3002 від 11.09.2018).

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з СТОВ "Надія" за порушення зобов`язань за договором (п. 5.4, п.6.3) складає 2608046,90 грн., з яких: 712500 грн. сума штрафу за недопоставку товару в обсязі 602,91тонни (25% від суми попередньої оплати, п. 5.4 договору), 470546,90 грн. сума пені за порушення строків поставки товару (у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за період з 04.09.2018 по 31.01.2019, п. 6.3 договору) та 1425000,00 грн. сума штрафу за прострочення поставки товару понад 15 днів (50% від суми попередньої оплати, п. 6.3 договору).

СТОВ "Надія" у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі заперечувало проти задоволення позову посилаючись на факт настання фарс-мажору, дія якого у липні 2018 унеможливила виконання договірних зобов`язань по поставці обумовленого договором товару (зерна пшениці третього класу в обсязі 602,91тонни) у погоджений сторонами строк.

На підтвердження наведених обставин СТОВ "Надія" надано сертифікат №8244 від 12.09.2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України за його зверненням №969 від 31.08.2018, яким підтверджено, що у період з 01.07.2018 по 31.07.2018 діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема нестійкий температурний режим, надмірні опади зливного характеру різної інтенсивності, що спричинили підтоплення полів на території Бахмацького району Чернігівської області, - що унеможливили виконання СТОВ "Надія" обов`язку (зобов`язання) щодо поставки сільськогосподарської продукції українського походження (зерна пшениці третього класу в кількості 602,91тонни) у термін до 01.09.2018 за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018.

За твердженням СТОВ "Надія" зібраний у 2018 врожай пшениці в переважній більшості не відповідав вимогам якості до товару, які погоджені сторонами у п. 1.1.1 договору, що в свою чергу унеможливило виконання ним зобов`язань за договором. При цьому, відповідач-1 вказав, що дані обставини не підпадали під страховий випадок за договором комплексного страхування №220.994141725.0086 від 13.04.2018, оскільки одержаний ним врожай пшениці був неменший застрахованої величини, передбаченої у п. 1.3 договору комплексного страхування, тобто неменше 75% середньої врожайності даної культури за останні 5 років.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 14-1 зазначеного Закону).

Отже, визначальними ознаками форс-мажору є надзвичайність їх характеру; невідворотність; незалежність від волі учасників господарських (цивільних) відносин; а також те, що їх дія унеможливлює виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, з огляду на зміст частини 2 статті 218 Господарського кодексу України на сторону, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, покладено обов`язок доведення не тільки факту настання таких обставин, а й факту того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання, наслідком дії яких є неможливість виконання стороною зазначеного зобов`язання.

Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (частини 4 статті 219 Господарського кодексу України).

У пункті 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що сторона яка зазнала дії форс-мажорних обставин доведе, що вжила усіх належних заходів для уникнення дії форс-мажорних обставин та їх наслідків.

Під форс-мажорними обставинами в цьому договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти тощо), а також видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань за цим договором або перешкоджають такому виконанню тощо (пункт 7.2 договору).

Сторони у пункті 7.3 договору визначили, що сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 календарних днів повідомити іншу сторону про настання та припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на них. Інформація про дію форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Суд першої інстанції зазначив, що факт отримання СТОВ "Надія" сертифікату №8244 про форс-мажорні обставини лише 12.09.2018 (тобто після закінчення строку по поставці зерна), та враховуючи, що до відповідного органу СТОВ "Надія" звернулось лише 31.08.2018, тобто за один день до спливу граничного строку поставки зерна, не позбавило його можливості у продовж розумного строку (починаючи з 01.08.2018) у відповідності до умов п. 7.3 договору повідомити позивача про існування форс-мажорних обставин у період з 01 по 31 липня 2018, із зазначенням про те, що належний доказ на підтвердження наведених обставин буде надано невідкладно, з моменту його отримання.

Відтак, виходячи з наведених норм чинного законодавства та положень договору, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи СТОВ "Надія" про звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки матеріалами справи спростовуються твердження відповідача-1 щодо неможливості поставки позивачу зерна пшениці врожаю 2018 в обсязі 602,91тонни у строк, встановлений договором.

При цьому, згідно інформації, наведеної у звітах СТОВ "Надія" про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2018 (за формою 29сг) наданих СТОВ "Надія" до статистичних органів, обсяг виробництва озимої пшениці у масі після доробки склав 12979,10 центнерів (тобто 1297,91 тонни). Відтак, показник врожайності даної культури у 2018 на полях СТОВ "Надія" був цілком достатній для виконання ним зобов`язань по поставці позивачу пшениці в обсязі 950 тонн за договором.

Господарський суд Чернігівської області зазначив, що СТОВ "Надія" у запереченнях на відповідь на відзив підтверджено, що рівень врожайності пшениці на його полях у 2018 році становив неменше 75% середньої врожайності даної культури за останні 5 років. Доводи про те, що зібраний врожай пшениці у 2018 році не відповідав якісним характеристикам (класовості), погодженим у п. 1.1.1 договору, судом залишено поза увагою, оскільки за умовами п. 6.6 договору позивач має право приймати товар іншої якості, ніж це передбачено п. 1.1.1 договору, про що укладається додаткова угода до договору та відповідно сторонами корегується ціна та вартість товару із застосуванням премії/дисконту в розмірі 50 грн. від закупівельної ціни за кожний клас товару.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09.08.2018 по 15.08.2018 СТОВ "Надія" передало на підставі договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018 на зберігання на зерносклад ПАТ "ДПКУ" належне йому зерно пшениці третього класу врожаю 2018 у загальному обсязі 506,452 тонни (84% від обсягу недопоставленого товару за договором), якісні характеристики якого повністю відповідали умовам п. 1.1.1 договору.

Наведені обставини підтверджуються складськими квитанціями на зерно від 09.08.2018 №5219 (АЧ№454750), від 11.08.2018 №5232 (АЧ№454763), від 12.08.2018 №5239 (АЧ№454770), від 13.08.2018 №5249 (АЧ№454779), від 14.08.2018 №5271 (АЧ№454802), від 15.08.2018 №5277 (АЧ№454808).

Стосовно тверджень СТОВ "Надія" про те, що 159,362 тонни із зазначеного вище обсягу зерна мали бути зараховані позивачем в рахунок виконання його зобов`язань за договором, місцевий господарський суд зазначив наступне.

За умовами пунктів 10.1-10.3 договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018, зерно, передане на зберігання, є власністю поклажодавця (відповідача-1 за вказаним договором).

Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, крім випадків передбачених п. 9.5 та п. 12.5 договору (у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті вартості послуг за зберігання, зерносклад має право в односторонньому порядку погасити таку заборгованість за рахунок зерна по ринковим цінам, що діють на момент такого погашення; у випадку невжиття поклажодавцем заходів з відвантаження у повному обсязі зерна після закінчення граничного строку його зберігання, зерносклад, на власний розсуд проводить роботи з його перевантажування).

Право власності на зерно до зерноскладу не переходить, крім випадків, передбачених договором.

Пунктом 8.1 договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018 передбачено, що переоформлення зерна від поклажодавця на нового власника, видача йому складського документу здійснюється зерновим складом в їх присутності або в присутності уповноважених осіб (при наявності довіреності на вчинення таких дій) на підставі письмової заяви поклажодавця із зазначенням реквізитів нового власника та за умови повернення раніше виданого складського документа на таке зерно, а також складання сторонами разом з новим власником трьохстороннього акту приймання-передачі зерна при переоформленні та укладенні нового договору складського зберігання з новим власником.

Вищенаведене узгоджується з нормами Положення про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (зокрема п. 2.1, п. 2.4 розділу V "Відпуск зерна" даного Положення), що затверджене наказом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №136 від 22.06.2017, дія якого поширюється на відносини сторін у ході виконання умов договору складського зберігання зерна №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018, про що зазначено в п.1.4. вказаного договору.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що СТОВ "Надія" вживались будь-які дії направлені на зарахування зерна пшениці третього класу врожаю 2018, переданого у період з 09 по 16 серпня 2018 за договором №30-ЗБ/2018 від 09.08.2018 на зберігання за складськими квитанціями на зерно №5219 (АЧ№454750) від 09.08.2018, №5232 (АЧ№454763) від 11.08.2018, №5239 (АЧ№454770) від 12.08.2018, №5249 (АЧ№454779) від 13.08.2018, №5271 (АЧ№454802) від 14.08.2018, №5277 (АЧ№454808) від 15.08.2018 у рахунок виконання його зобов`язань перед ПАТ "ДПЗКУ" за договором поставки №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018.

У листі №900 від 14.08.2018 направленого на електронну адресу Чернігівського регіонального відділу ПАТ "ДПЗКУ" ( chernihiv@pzcu.gov.ua), за якою велось двостороннє листування щодо виконання умов договору № ЧРН0013-П-Ф від 13.04.2018, не вказано який саме обсяг СТОВ "Надія" просило погодити ПАТ "ДПЗКУ" у рахунок виконання поставки зерна за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 за адресою: 17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Горького, 112.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2018, сторонами, у рахунок виконання вказаного договору зараховано 347,09 тонни зерна пшениці третього класу врожаю 2018 за складською квитанцією АЧ№454795 (5264) від 14.08.2018 та трьохстороннім актом №29 від 14.08.2018. Будь-яке інше зерно СТОВ "Надія" в рахунок виконання умов зазначеного договору не передавалось.

Таким чином, Господарським судом Чернігівської області правильно відхилено доводи про ухилення позивача від прийняття належного виконання СТОВ "Надія" зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, з огляду на те, що зазначені твердження відповідача-1 не ґрунтуються на належних і допустимих доказах у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріалами справи спростовуються заперечення СТОВ "Надія" в частині неможливості виконання зобов`язань за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018, а саме поставки позивачу товару (зерна пшениці обсягом 602,91 тонни третього класу врожаю 2018) внаслідок дії форс-мажору (оскільки сторонами передбачено можливість прийняття зерна в рахунок виконання зобов`язань незалежно від його якісних характеристик за п. 6.6 договору, за умови перегляду ціни) - суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача-1 від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Водночас, місцевим господарським судом враховано заперечення СТОВ "Надія" щодо надмірного розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення за порушення умов договору, у порівняні до розміру простроченого зобов`язання, ступеня виконаного зобов`язання, в тому числі невідкладного повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 756318,41 грн. (повністю повернуто 11.09.2018) та добровільної сплати 101663,59 грн., з метою компенсації порушення договірних зобов`язань, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивачу завдано збитки, внаслідок неправомірних дій зі сторони відповідача-1.

Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

З вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити чи є цей випадок винятковим та, виходити з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу: ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строку прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідністю розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення нею порушення та негативних наслідків) тощо.

Так, беручи до уваги надмірно великий розмір штрафних санкцій, що мають бути стягнуті з відповідача-1 у відповідності до умов п. 5.4 та п. 6.3 договору (2608046,90 грн.) порівняно до вартості недопоставленого товару (1808730,00 грн.=602,91 тонни х 3000 грн./тонну), враховуючи ступінь виконання зобов`язання (36,54%), з огляду на невідкладне повернення СТОВ "Надія" залишку попередньої оплати в сумі 756318,41 грн. за договором, сплаченої в рахунок недопоставленого товару (упродовж одного тижня по закінченню граничного строку поставки товару) та компенсації позивачу у добровільному порядку 101663,59 грн (сплачено 11.09.2018) з метою уникнення негативних наслідків протиправної поведінки, а також недоведеність позивачем факту понесення збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов`язань, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення клопотання СТОВ "Надія" та зменшення штрафних санкцій на 30% від суми, що має бути присуджена до стягнення.

Разом з тим, позивачем окрім штрафних санкцій (пені за порушення негрошового зобов`язання та двох видів штрафів), обумовлених п. 5.4 та п. 6.3 договору, заявлено до стягнення зі СТОВ "Надія" відсотки річних, як плату за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30% за статтею 536 Цивільного кодексу України та п. 5.4 договору) та курсову різницю, як компенсацію негативних наслідків при коливанні курсу долара США до курсу національної валюти (п. 5.5 договору).

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

З урахуванням вищенаведеного, загальний розмір штрафних санкцій, що підлягає до стягнення з СТОВ "Надія" за порушення зобов`язань за договором (п. 5.4, п. 6.3) складає 1825632,83 грн., з яких: 498750,00 грн. за п. 5.4 договору, 329382,83 грн. пеня за п. 6.3 договору та 997500,00 грн. штраф за п. 6.3 договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги щодо стягення з СТОВ "Надія" 56 369,60 грн. - 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення; 498 750,00 грн. - 25% штрафу від суми попередньої оплати згідно п. 5.4 договору; 329 382,83 грн. - неустойки у розмірі 0,3%; 997 500,00 грн. - штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п. 6.3 договору; 4515,36 грн. - курсової різниці, тому рішення у цій частині слід залишити без змін.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання СТОВ "Надія" за договором №ЧРН0013П-Ф від 13.04.2018 забезпечено в тому числі договором поруки б/н від 13.04.2018 укладеного між СТОВ "Агросвіт" (поручителем), ПАТ "ДПЗКУ" (кредитором) та СТОВ "Надія" (боржником).

Згідно з пунтами 3.1.1, 3.1.2 договору поруки кредитор має право письмово пред`явити вимогу щодо виконання поручителем своїх зобов`язань за цим договором, якщо на момент настання терміну виконання зобов`язань боржника, таке зобов`язання не буде виконане; у разі невиконання боржником та поручителеми забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або боржника, як солідарних боржників, згідно з чинним законодавством України.

Право кредитора звернути стягнення на все майно поручителя та/або боржника, як солідарних боржників, кореспондується з обов`язком боржника та поручителя відповідати перед кредитором солідарно всім своїм майном, у разі невиконання ними забезпеченого порукою зобов`язання (пункти 3.1.2, 3.3.1., 3.5.2. договору поруки).

У відповідності до пункту 6.1 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб і діє до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов`язань перед кредитором згідно основного договору.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися в тому числі порукою.

За договором поруки відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З наведеного слідує, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням СТОВ "Надія" умов договору щодо поставки 602, 91 тонни товару, 05.02.2019 позивач направив до СТОВ "Агросвіт" засобами поштового зв`язку лист-вимогу №130-2-19/650 від 04.02.2019, в якому просив поручителя сплатити на користь ПАТ "ДПЗКУ" 6024781,32 грн. заборгованості, яка обліковується станом на 31.01.2019 за СТОВ "Надія" за договором.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

04.11.2018 набрав чинності Закон України №2478-VIIl від 03.07.2018 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , який діє з 04.02.2019.

Вказаним законом внесено зміни, зокрема, до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Так, частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2478-VIIl від 03.07.2018) визначає, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

За змістом пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2478-VIIІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2478-VIIІ цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку , що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Отже, з припису частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вбачається, що порука припиняється у разі, якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги і якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вказує, що на момент введення в дію Закону №2478-VIII між ПАТ "ДПЗКУ", СТОВ "Надія" та СТОВ "Агросвіт" існували правовідносини за договором поруки та продовжували існувати після введення його в дію, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що порука СТОВ "Агросвіт" за договором поруки б/н від 13.04.2018 припинила свою дію - 04.03.2019.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ДПЗКУ" до СТОВ "Агросвіт" підлягають частковому задоволенню (у розмірі задоволення вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" ) із врахуванням наведених вище обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 підлягає задовольненню частково.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 підлягає скасуванню частково у частині відмови Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" та ухваленням нового рішення у цій частині про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (у розмірі задоволення вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"). В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 слід залишити без змін, резолютивну частину рішення викласти у редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 у справі № 927/247/19 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богунцева, 1, код ЄДРПОУ 24842666) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богунцева, 1, код ЄДРПОУ 32803426) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 56 369,60 грн. - 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення; 498 750,00 грн. - 25% штрафу від суми попередньої оплати згідно п. 5.4 договору; 329 382,83 грн. - неустойки у розмірі 0,3%; 997 500,00 грн. - штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно п. 6.3 договору; 4515,36 грн. - курсової різниці; 40 034,67 грн. витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви; 60 052,01 грн. витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області .

Матеріали справи №927/247/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 01.11.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Г.А. Жук

М.А. Дідиченко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	23.10.2019
Оприлюднено	01.11.2019
Номер документу	85327602
Судочинство	Господарське

Романенко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.10.2019 по справі 927/247/19ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/247/19

Постанова від 23.10.2019

Постанова
від 23.10.2019 по справі 927/247/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД