Рішення

від 03.07.2019 по справі 925/1694/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 925/1694/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Кобко Р.В. - директор,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик",

м. Київ

до фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича,

м. Сміла, Черкаської області

про стягнення 821 388 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича про стягнення збитків, а саме: 809 249 грн. 26 коп. вартості знищеного вантажу та 58 804 грн. 55 коп. вартості робіт з утилізації непридатної для подальшої реалізації продукції, з підстав порушення відповідачем зобов`язань по договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні за №398 від 19 червня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 січня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2018 року провадження у справі №925/1694/17 зупинено до закінчення розгляду господарським судом міста Києва та набрання законної сили судовим рішенням зі справи №910/17874/17.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року провадження у справі поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 23 травня 2019 року.

В судовому засіданні, що відбулося 23 травня 2019 року було оголошено перерву до 14 год. 00 хв. 06 червня 2019 року.

27 травня 2019 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 809 249 грн. 26 коп. вартості знищеного вантажу та 12 138 грн. 74 коп. витрат по оплаті судового збору, понесених позивачем під час розгляду справи №910/17874/17.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 червня 2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" про зменшення розміру позовних вимог від 27 травня 2019 року прийнято до розгляду.

Також даною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 11 год. 00 хв. 03 липня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

27 червня 2019 року на електронну адресу господарського суду Черкаської області від представника фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича надійшло клопотання про здійснення судового процесу в режимі відеоконференції.

Клопотання відповідача, що надійшло до суду на електронну адресу 27 червня 2019 року не було підписано електронним цифровим підписом.

02 липня 2019 року до господарського суду Черкаської області від представника фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича надійшло клопотання (оригінал документа) в паперовій формі про здійснення судового процесу в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 липня 2019 року клопотання представника фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича про здійснення судового процесу в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

У визначені судом строки відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідач своїм правом на захист не скористався.

Розгляд справи триває в суді з 02 січня 2018 року, а тому відповідач на думку суду мав достатньо часу для надання суду своїх заперечень.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 липня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1694/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач під час виконання своїх зобов`язань спричинив збитки позивачу, оскільки переданий для перевезення вантаж було знищено внаслідок пожежі автотранспорту з вини відповідача.

При цьому позивач вказував, що саме на відповідача (перевізника) покладався обов`язок збереження вантажу та своєчасного проходження технічного контролю транспортних засобів, а тому останній порушив умови договору №398, надавши для транспортування вантажу транспортний засіб, який знаходився у несправному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №ЕХР-11, відповідно до пункту 2.1. якого експедитор зобов`язався надавати клієнту послуги з організації перевезень вантажів клієнта, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги відповідно до заявки клієнта як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Надання послуг здійснювалося відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУРП), а також діючим нормативними актами України, що регулюють порядок перевезення вантажів транспортом і надання експедиційних послуг (пункт 2.2. договору).

За умовами пункту 3.1. договору послуги надаються на підставі даного договору та Заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення, умови перевезення та ін. умови. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Клієнт надає експедитору заявки в електронній формі - за допомогою електронної пошти на адресу (и) електронної пошти, узгоджені сторонами в п. 12.19. договору. Заявки є обов`язковими для виконання експедитором.

Згідно з поданою товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" заявкою №18 від 20 червня 2017 року та на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної №CMR-959331, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу - 6 236 коробок парфумерних та косметичних засобів з міста Єкатеринбургу (Російська федерація) до Київської області (Україна).

На підставі пункту 2.1. вищевказаного договору для виконання заявки позивач (експедитор) залучив відповідача - фізичну особу - підприємця Плюту Олександра Олександровича (перевізник), з яким уклав договір № 398 від 19 червня 2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні.

Згідно умов договору перевізник зобов`язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок експедитора, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору)

Для здійснення перевезення позивач надав відповідачу договір-заявку № 247 від 19 червня 2017 року на транспортно-експедиційне обслуговування щодо здійснення перевезення вантажу (косметичної продукції) за маршрутом м. Єкатеринбург (Російська Федерація) - Київська область, с. Стоянка, Житомирське шосе, 21-ий км (Україна).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" як експедитор добровільно застрахувало вантаж, який транспортувався (договір №24-2809-16-00003 від 20 жовтня 2016 року добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) укладений з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група").

22 червня 2017 року товар було завантажено у місті Єкатеринбурзі, проте під час його перевезення 23 червня 2017 року на 20 км. автодороги Кропачеве-Месягутово-Ачит трапилась пожежа автомобіля "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої вказаний автомобіль було знищено та пошкоджено напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , разом з вантажем, що перевозився.

Факт пожежі підтверджується довідкою № 186 від 28 червня 2017 року, виданою водію ОСОБА_1 Міністерством Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих.

Експертами товариства з обмеженою відповідальністю "Руссюрвей", яке було номіновано приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на проведення незалежної експертизи, 27-03 липня 2017 року проведено експертний огляд (акт експертного огляду №М1706205 від 04 липня 2017 року).

У вищевказаному акту зазначено, що основною причиною пошкодження вантажу є вплив на вантаж внаслідок загоряння автотранспорту держ. номер НОМЕР_3 АК/СА9072 ХХ високих температур, продуктів горіння, а також засобів гасіння пожежі, а розмір збитків може бути виражений дійсною вартістю вантажу у розмірі 1 870 664 грн. 04 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 квітня 2018 року зі справи №910/17874/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", фізична особа - підприємець Плюта Олександр Олександрович про стягнення 868 053 грн. 81 коп. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" про стягнення 423 080 грн. 46 коп. первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" вартість знищеного вантажу у розмірі 809 249 грн. 26 коп. та 12 138 грн. 74 коп. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року рішення господарського суду міста Києва від 11 квітня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення яким задоволено зустрічні позовні вимоги.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 368 420, 00 грн., пеню за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційні послуги в розмірі 38472,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 12287,45 грн., 3% річних в розмірі 3900,94 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 811,09 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи №910/17874/17 господарським судом міста Києва встановлено, що згідно з Актом експертизи Уральської торгівельно-промислової палати № 0130200053 від 04 липня 2017 року, під час огляду напівпричепа № НОМЕР_4 з продукцією встановлено, що тент відсутній (згорів), дерев`яні дошки по периметру борту частково обгоріли, товар, що перевозився накритий листами картону, під яким проглядається суцільна маса пошкодженого товару та упаковки, а саме: картонна упаковка пошкоджена, частково обгоріла, розмокла з розсипом та пошкодженням вмісту. Індивідуальні флакони (полімерні флакони, туби) з продукцією деформовані, оплавлені, зі слідами горіння (копоті) мають стійкий запах горілого. Уся продукція, що перевозилась, має дефекти від пожежі та її ліквідації. Відповідно до оцінки відділу якості філії товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" в м. Єкатеринбурзі, продукція, що пошкоджена в результаті пожежі, визнана непридатною для її подальшої реалізації. Вивантаження товару на склад не здійснювалась, з огляду на суцільне пошкодження вантажу прийнято рішення про його повне знищення.

Відповідно до Інвойсу №3940016573 від 21 червня 2017 року вартість товару склала 1 870 664,04 російських рублів, вартість знищеного товару у перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 07 липня 2017 року складає 809 249 грн. 26 коп.

Суд першої інстанції під час розгляду справи №910/17874/17 дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо відшкодування 809 249 грн. 26 коп. збитків є обґрунтованими, документально підтвердженими і тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно з приписами статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все потрібно з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов`язане з виконанням зобов`язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та ЦК України). Однак щодо зобов`язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Таким чином, і цивільне, і господарське законодавство передбачає стягнення збитків з порушника в силу закону. Тобто незалежно від того, передбачено таке стягнення умовами договору чи ні. Сторона, чиї права порушено, має право розраховувати на відшкодування збитків на підставі: ст. ст. 16, 623 ЦК України; ст.ст. 20, 216, 224 ГК України. Як зазначено в ч. 3 ст. 216 ГК України, один із принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження з цього приводу в договорі. Згідно зі ст. 224 ГК України до збитків належать: витрати, здійснені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження майна, а також неотриманні доходи.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що України приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16 травня 2017 року № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частина 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач організовував перевезення ввіреного йому товариством вантажу з території іншої держави на територію України, а відповідач виконував таке перевезення, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди (стаття 3 Конвенції).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.4. договору №398 від 19 червня 2017 року перевізник зокрема, зобов`язується:

- забезпечити своєчасну подачу транспортного засобу, що відповідає санітарним вимогам, в технічно-справному стані, придатному для перевезення вантажів даного виду, згідно із заявкою у погоджений сторонами строк. Невідповідність транспортних засобів визначеним вище вимогам, в тому числі санітарним та нормам законодавства, може бути підставою для відмови експедитором від їх завантаження;

- забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень, гарантуючи володіння персоналом необхідними спеціальними навичками для здійснення таких робіт/послуг (зокрема, ознайомлення з робочими процедурами та документами, що зазначаються в цьому договорі;

- дотримуватись відповідних норм чинного законодавства України та країн, територією яких здійснюється перевезення вантажів;

- гарантувати наявність всіх необхідних для надання послуг за цим договором діючих ліцензій, повноважень та/або дозволів та інших документів передбачених цим договором.

24 листопада 2017 року позивач отримав від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відповідь щодо виплати страхового відшкодування за договором страхування вантажів (лист від 17 листопада 2017 року №03/5868).

Вказаним листом (рішенням) позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування через експлуатацію під час перевезення транспортних засобів, які не пройшли технічну перевірку відповідно до вимог чинного транспортного законодавства (п. 5.2.21 договору страхування).

У листі зазначено, що на момент здійснення перевезення;

1) автомобіль RENAULT Magnum (держномер НОМЕР_1 ) мав протокол перевірки технічного стану транспортного засобу терміном дії до 15 вересня 2017 року;

2) напівпричіп бортовий Schwarzmuller SРА(держномер НОМЕР_2) мав протокол перевірки технічного стану транспортного засобу терміном дії до 17 червня 2017 року.

У листі вказано, що найбільш вірогідною причиною виникнення даної пожежі виявилось коротке замкнення в електрокабелі чи від руйнування ізоляції електрокабеля від впливу температури пожежі з подальшим коротким замкненням (несправність транспортного засобу).

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Згідно ч. 2 ст. 35 вищевказаного Закону обов`язковому технічному контролю не підлягають :

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Автотранспорт відповідача до зазначених в ч.2 ст.35 Закону транспортних засобів не відноситься.

Рішення про відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування є чинним та в судовому порядку не оскаржувалося.

Згідно п. 6.15. договору №398 від 19 червня 2017 року перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортному документі (СМR, ТТН).

У разі пошкодження вантажу при його транспортуванні, пошкоджений вантаж надається вантажоодержувачу. Якщо вантаж був пошкоджений в момент його транспортування, перевізник повинен відшкодувати всі завдані цим пошкодженням збитки та вартість вантажу протягом 10 календарних днів від дня направлення вимоги. Перевізник у будь-якому випадку позбавлений права вимагати повернення йому пошкодженого майна (п. 6.17. договору №398 від 19 червня 2017 року.

Відповідно до п. 3.4.21 договору №398 від 19 червня 2017 року у випадку втрати, знищення або пошкодження вантажу чи його частини, перевізник зобов`язується відшкодувати експедиторові вартість втраченого, знищеного та/або пошкодженого вантажу в 10 строк з моменту направлення вимоги.

04 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19 липня 2017 року за №973 про відшкодування збитків, що сталися в результаті пожежі під час перевезення, проте вказані вимоги позивача задоволені не були.

Водночас 29 грудня 2017 року відповідачем на електронну адресу позивача було направлено відповідь на претензію від 29 грудня 2017 року за №25 в якій відповідач визнав збитки, що були спричинені пожежею експедитору - товариству з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" та власнику вантажу товариству з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" в розмірі 868 053 грн. 81 коп.

Також відповідач заявив про свою готовність з 01 січня 2019 року та до повного виконання своїх зобов`язань, але не пізніше 31 грудня 2019 року надати товариству з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" для відшкодування збитків автопоїзд придатний для виконання міжнародних перевезень до країн Європи.

Тобто, відповідач визнавав претензію та направляв позивачу пропозицію щодо врегулювання спору, проте, мирової угоди між сторонами укладено не було.

Відповідач під час розгляду даного спору не спростував належними та допустимими доказами даних обставин, зокрема, не спростував доводів позивача про направлення електронною поштою позивачу відповіді на претензію.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Положеннями ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки позивачем було відшкодовано товариству з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" прямі збитки в розмірі 809 249 грн. 26 коп. шляхом сплати грошових коштів та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується копіями платіжних доручень, заявою про зарахування зустрічних вимог від 18 травня 2018 року №15/05-18, а також актами звірок взаємних розрахунків (а.с. 185-194), то вказана сума збитків підлягає стягненню з перевізника на користь позивача в судовому порядку.

При цьому судом було також враховано, що позивачем в суді доведено безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, а відповідач відсутність своєї вини суду не довів.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 138 грн. 74 коп. прямих збитків в якості понесених останнім витрат по відшкодуванні товариству з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" судового збору під час розгляду справи №910/17874/17, то вказана сума не підлягає задоволенню, оскільки позивач не був позбавлений можливості сплатити вартість знищеного майна його власнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" в добровільному порядку (не очікуючи позову останнього).

Отже в цій частині саме з вини позивача, а не відповідача виник спір зі справи №910/17874/17 в суді, за наслідками розгляду якого судом було розподілено судові витрати.

За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 138 грн. 74 коп. збитків задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Як вже зазначалося вище позивач зменшив свої позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Тобто повернення судового збору за відсутності відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик", вул. Чистяківська,2, оф. 315, м. Київ, ідентифікаційний код 39117060 - 809 249 грн. 26 коп. збитків та 12 138 грн. 47 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11 липня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович