Рішення

від 25.06.2019 по справі 179/2167/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/2167/17

2/179/201/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Бондар О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Гарькава А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Магдалинівська районна державна адміністрація про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Магдалинівська районна державна адміністрація , в якій позивач просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 4,7283 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства, вид використання земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, розташована: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Бузівська сільська рада.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у квітні 1997 року фізичній особі ОСОБА_3 розпорядженням голови державної адміністрації Магдалинівського району було надано у постійне користування земельні ділянки площами 26,8 га. та 19,3 га. для ведення селянського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Право постійного користування вказаними земельними ділянками підтверджено державними актам на право постійного користування землею від 07.04.1997 року, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. В 1999 році ОСОБА_3 було засновано юридичну особу - С ОСОБА_4 )Г Роксолана (код ЄДРПОУ 20241473), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14.11.1999 року, головою якого він і став. 19.10.2009 року до СФГ Роксолана в статусі члена вказаного СФГ був включений позивач. З метою реалізації права на приватизацію земельних ділянок членами селянського (фермерського) господарства Роксолана в порядку ст. 32 Земельного кодексу України, позивач та інші члени СФГ Роксолана розпорядженням голови Магдалинівської РДА від 16.12.2008 року № 699р-08 отримали дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення фермерського господарства на землях СФГ Роксолана (державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів МД №№ 420, 421 від 07.04.1997 року, загальною площею 46,1 га.) в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га. На підставі отриманого дозволу на розроблення проекту землеустрою була розроблена відповідна землевпорядна документація, а саме проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель наданих в постійне користування ОСОБА_3 (голові СФГ Роксолана ) для ведення фермерського господарства на території Бузівської сільської ради. Земельну ділянку планувались передати у власність позивачу, площею 4,7283 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ). По вказаному проекту землеустрою була проведена державна землевпорядна експертиза, проект відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері землеустрою. 17.09.2014 року помер голова СФГ Роксолана ОСОБА_3 17.12.2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано лист від 17.12.2014 року № 27-4-11-11904/2-14, яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, в т.ч. позивачу. Підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність став факт смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 , оскільки у зв`язку зі смертю останнього, як вважає відповідач припинилось право постійного користування земельними ділянками, за рахунок яких відводяться земельні ділянки у власність, в т.ч. позивачу. Позивач вважає відмову відповідача щодо затвердження проекту землеустрою з надання земельних ділянок у власність безпідставною та протиправною, з підстав порушення вимог ст.ст. 32, 122, 118 Земельного кодексу України, оскільки позивач як член СФГ Роксолана має право на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, яка використовується СФГ Роксолана , після смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 юридична особа та відповідно членство фізичних осіб у вказаному фермерському господарстві не припинилося. З посиланням на Постанову пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року просить визнати право власності на вищевказану земельну ділянку за позивачем.

Ухвалою суду від 08.12.2017 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 року ухвалу суду від 04.06.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року справу прийнято до провадження та призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 р. по цивільній справі заявлено самовідвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 р. справу передано у провадження судді Кошлі А.О.

Ухвалою суду від 15.03.2019 р. суддею прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року справу призначеного до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначила, що нею виконано всі передбачені чинним законодавством умови для отримання земельних ділянок у приватну власність, позивач була і є членом СФГ Роксолана , земельні ділянки планувалось отримати у власність за рахунок земель, які перебували у СФГ Роксолана .

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю з тих підстав, що ОСОБА_3 , як фізичній особі було надано у постійне користування земельні ділянки площею 19,3 га та 26,8 га, що підтверджується відповідними державними актами. Позивачем отримувався дозвіл на розроблення проекту землеустрою та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель наданих в постійне користування гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Вказаним проектом землеустрою земельні ділянки планувались передати у власність членам СФГ Роксолана та його голові ОСОБА_3 17.12.2014 року відмовлено у затверджені проекту землеустрою з підстав смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у зв`язку зі смертю останнього припинилося право постійного користування земельними ділянками, чинним законодавством не передбачено успадкування права постійного користування земельною ділянкою. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право постійного користування землею не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Згідно ч. 3 ст. 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Право на приватизацію земельної ділянки із земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства не переходить його членам, оскільки належить виключно особі - громадянину України на підставі ст. 118 ЗК України та не може бути успадкованим. Таким чином, позивач отримавши відмову у затверджені проекту землеустрою намагається всупереч закону визнати право власності на земельні ділянки.

Представник третьої особи - Магдалинівської РДА вважала позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що після смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 припинилось право користування земельними ділянками, тому відсутні підстави для визнання права власності за позивачем. Окремо зазначено, що згідно Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413 визначено, що місце розташування земельної ділянки, яку особа бажає отримати у власність повинна відповідати переліку земельних ділянок сформованому відповідно до розділу Система організації процесу її виконання .

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, встановлено наступне.

Згідно Державних актів на право постійного користування землею, виданих на підставі розпорядження голови державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області від 12.02.1997 року № 74-р ОСОБА_3 передано у постійне користування земельні ділянки, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради площею 19, 3 га та 26, 8 га. Зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 420, Мд № 421.

14.11.1999 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - селянське (фермерське) господарство Роксолана , код ЄДРПОУ 20241473.

Згідно статуту СФГ Роксолана вказане товариство засновується ОСОБА_3 . Для досягнення статутних цілей своєї діяльності селянське господарство на основі державних актів № 420 та 421 від 07.04.1997року має на правах постійного користування земельні ділянки площею 46,1 га.

Згідно доповнень до статуту, зареєстрованого 30.11.2011 р., внесено зміни та доповнення в частині включення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.12.2008 року головою Магдалинівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 699-р-08 Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам в розмірі земельної частки по Бузівській сільській раді на землях селянського (фермерського) господарства Роксолана (голова - ОСОБА_3 ) , яким надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам, згідно зі списком, в який включено ОСОБА_1 , що додається, для ведення фермерського господарства, на землях селянського (фермерського) господарства Роксолана (державні акти на право постійного користування землею зареєстровані і Книзі записів державних актів МД № 420, 421 від 07.04.1997 загальною площею 46,1 га), в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га.

28.04.2011 року складено протокол засідання конкурсної комісії по створенню фермерських господарств, відповідно до якого вважати ОСОБА_1 такою, що має право на отримання земельної частки при розпаюванні фермерського господарства.

В подальшому ТОВ Земляни розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель наданих в постійне користування гр. ОСОБА_3 (голові селянського (фермерського) господарства Роксолана ).

Згідно витягу № НВ-1201276172014 від 04.02.2014 площа земельної ділянки яка планувалась передаватись у приватну власність ОСОБА_1 , становить 4,7283 га., (кадастровий номер НОМЕР_1 ).

17.12.2014 року листом 27-4-0.11-11904/2-14 Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_5 про неможливість затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населеного пункту на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району.

Відмова мотивована тим, що після смерті голови селянського (фермерського) господарства Роксолана ОСОБА_3 , право постійного користування припинилося, що унеможливлює затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. У зв`язку з тим, що набуття права власності на земельні ділянки членами селянського (фермерського) господарства Роксолана , за рахунок земель які були надані в постійне користування на підставі державних актів ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, в адміністративному порядку не передбачено, отже на сьогоднішній день вирішити його можливо у судовому порядку.

Правомірність прийняття вказаного рішення позивачем у даній справі не оскаржується.

Вирішуючи питання щодо наявності достатніх правових підстав для визнання права приватної власності за позивачем на спірні земельні ділянки суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи предмет спору в даній справі та заявлені межі позовних вимог, суд розглядає справу в межах наявності та достатності підстав для визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, оцінка правомірності рішення про відмову у затвердження проекту землеустрою в порядку цивільного судочинства судом не здійснюється.

Частинами 1, 4, 5 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтями 15, 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок набуття права власності на земельну ділянку регламентується зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, ЗУ Про фермерське господарство та іншими нормативними та підзаконними актами.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається вимоги ст. 13 ЗУ Про фермерське господарство , ст. 32 Земельного Кодексу України, якими регламентовано, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності, наданих їм у користування, в межах розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Необхідними умовами, з якими позивач пов`язує наявність підстав для отриманні у власність земельної ділянки є: а) фізична особа повинна бути членом відповідного фермерського господарства; б) земельна ділянка передається у власність із земель державної або комунальної власності; в) земельна ділянка передається у власність із раніше наданої фермерському господарству; г) розмір земельної ділянки, яка передається у власність не може перевищувати розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Тобто, при наявності вказаних умов, зацікавлена особа може претендувати на отримання у власність відповідної земельної ділянки.

Аналізуючи питання створення фермерських господарств, їх мети та порядок отримання членами фермерських господарств у приватну власність земельних ділянок в розрізі змін в чинному законодавства встановлено наступне.

Закон України Про селянське (фермерське) господарство (ред. 1991) визначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Закон гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах - із зайнятими в інших сферах народного господарства. Закон спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств.

Частиною 5 статті 2 вказаного Закону визначено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.

В даному випадку державні акти видавались до утворення фермерського (селянського) господарства Росколана та були надані фізичній особі для ведення селянського господарства.

Закон України Про фермерське господарство (ред. 2003) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України , Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Земельним кодексом України (в редакції 22.06.1993) ст. 7 визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

З вказаного вбачається, що земельні ділянки можуть передаватись у постійне користування громадян для ведення селянського (фермерського) господарства, водночас з метою ведення фермерського господарства земельні ділянки передаються громадянам у власність або в оренду.

Частиною 5 ст. 7 Закону передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтею 12 даного Закону регламентовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно п. 1.3 статуту СФГ Роксолана в редакції 19.10.2009 вбачається, що для досягнення статутних цілей своєї діяльності селянське господарство на основі державних актів № 420 та № 421 від 07.04.1997 року має на правах постійного користування земельні ділянки площею 46,1 га.

Вказані земельні ділянки є тими, які були надані в постійне користування гр. ОСОБА_3 , який став головою господарства.

Статтею 13 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Порядок отримання земельних ділянок у приватну власність також регламентовано Земельним кодексом України (2001 р.)

Статтею 1 якого визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Окрім того, статтею 116 Земельного кодексу України визначається підстави для набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч. ч. 4, 5 ст. 116).

Окрім того, ч. 2 ст. 31 ЗК України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Аналіз ст.ст. 31, 32, 116, 121 ЗК України свідчить про те, що громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в декількох випадках: 1 - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, 2 - або громадяни які є членами фермерських господарств (як в даному випадку позивач) передаються безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Позивачем вживались заходи, зокрема отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблявся проект, вчинялись інші заходи направлені на одержання безоплатно у власність земельних ділянок, як члену СФГ Роксолана за рахунок земель, які передавались у постійне користування ОСОБА_3 .

Вказаний механізм реалізації права на отримання із земель державної власності земельної ділянки є таким, що не ґрунтується на законі, оскільки земельні ділянки загальною площею 46,1 га. надавалися громадянину ОСОБА_3 у постійне користування, позивачу не передавались земельні ділянки, факт перебування членом СФГ Роксолана не надає права на отримання безоплатно земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 13 Закону та 32 ЗК України, оскільки позивач не отримував раніше у користування такі земельні ділянки, які можуть бути передані у власність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Щодо посилання позивача на висновки викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року, та з цих підстав можливості визнати за позивачем паво власності на земельні ділянки суд зазначає, що Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-ІУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року №973-ІУ Про фермерське господарство питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов`язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів).

В інших випадках, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Висновки викладені у вказаній постанові мають рекомендаційний характер, викладені у п. п. 7, 10 постанови обставини не є ідентичним, що розглядаються у даній справі, вирішуючи питання по суті суд виходить з відповідності таких дій вимогам чинного законодавства. В даній справі вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Окремо суд зазначає, що хоча смерть особи не передбачена як підстава для припинення права користування земельною ділянкою, згідно ст. 141 ЗК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, смерть фізичної особи є підставою для припинення її правоздатності. Тому після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 припинилося право постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право безпосередньо пов`язане із особою, якій надавались дані земельні ділянки. Вказані земельні ділянки були і є державною власністю. Після смерті ОСОБА_3 доказів того, що СФГ Роксолана набуло у передбаченому чинним законодавством порядку право на користування земельними ділянками, які йому надавались не надано. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.10.2016 по справі № 6-2329цс16, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Посилання на те, що державні акти не скасовані та не визнані судом недійсними не має жодного правого значення, як і не надають права іншим особам використовувати їх.

Водночас вищевказані обставини не позбавляють позивача, як члена фермерського господарства реалізувати право, передбачене ст. 31 Закону, ст. 116, 121 ЗК України, на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), в тому числі із можливим розташуванням на тих земельних ділянках, які перебували у користуванні ОСОБА_3 , або з будь-яким іншим розташування, оскільки на сьогоднішній день, як було встановлено в ході судового розгляду справи вказані земельні ділянки не передавались іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи не встановлено законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки, позовні вимоги є необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 200, 209, 212-215, 259, 264, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Магдалинівська районна державна адміністрація про визнання права власності - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 02 липня 2019 р.

Суддя А.О. Кошля