Постанова

від 28.01.2020 по справі 179/2167/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/657/20 Справа № 179/2167/17 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа: Магдалинівська районна державна адміністрація про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання за нею права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що у квітні 1997 року ОСОБА_3 розпорядженням голови державної адміністрації Магдалинівського району було надано у постійне користування земельні ділянки площами 26,8 га. та 19,3 га. для ведення селянського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Право постійного користування вказаними земельними ділянками підтверджено державними актам на право постійного користування землею від 07 квітня 1997 року, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

В 1999 році ОСОБА_3 було засновано юридичну особу - С( ОСОБА_4 )Г Роксолана , головою якого він і став. 19 жовтня 2009 року до СФГ Роксолана в статусі члена вказаного СФГ була включена позивачка.

З метою реалізації права на приватизацію земельних ділянок членами селянського (фермерського) господарства Роксолана в порядку ст. 32 Земельного кодексу України, позивачка та інші члени СФГ Роксолана розпорядженням голови Магдалинівської РДА від 16 грудня 2008 року № 699р-08 отримали дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення фермерського господарства на землях СФГ Роксолана (державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів МД №№ 420, 421 від 07 квітня 1997 року, загальною площею 46,1 га.) в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га. На підставі отриманого дозволу на розроблення проекту землеустрою була розроблена відповідна землевпорядна документація. По вказаному проекту землеустрою була проведена державна землевпорядна експертиза, проект відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері землеустрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова СФГ Роксолана ОСОБА_3 17 грудня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано лист № 27-4-11-11904/2-14, яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, в т.ч. позивачці з підстав смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 , оскільки у зв`язку зі смертю останнього, як вважає відповідач припинилось право постійного користування земельними ділянками, за рахунок яких відводяться земельні ділянки у власність. Позивачка вважає відмову відповідача щодо затвердження проекту землеустрою з надання земельних ділянок у власність безпідставною та протиправною, оскільки позивач як член СФГ Роксолана має право на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, яка використовується СФГ Роксолана , після смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 . юридична особа та відповідно членство фізичних осіб у вказаному фермерському господарстві не припинилося.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 припинилося право постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право безпосередньо пов`язане із особою, якій надавались дані земельні ділянки. Вказані земельні ділянки були і є державною власністю. Після смерті ОСОБА_3 доказів того, що СФГ Роксолана набуло у передбаченому чинним законодавством порядку право на користування земельними ділянками, які йому надавались не надано. Крім того, суд вказав, що позивачка не позбавлена права, як члена фермерського господарства реалізувати право, передбачене ст. 31 Закону, ст. 116, 121 ЗК України, на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), в тому числі із можливим розташуванням на тих земельних ділянках, які перебували у користуванні ОСОБА_3 , або з будь-яким іншим розташування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ЗУ «Про фермерське господарство» , так як вказаний закон був прийнятий в 2003 році, тоді як у квітні 1997 році ОСОБА_3 було надано у постійне користування спірні земельні ділянки та видані державні акти. Крім того, апелянт зазначає, що з моменту створення СФГ «Роксолана» обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Також апелянт зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою і не прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що у квітні 1997 року ОСОБА_3 розпорядженням голови державної адміністрації Магдалинівського району було надано у постійне користування земельні ділянки площами 26,8 га. та 19,3 га для ведення селянського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Право постійного користування вказаними земельними ділянками підтверджено державними актам на право постійного користування землею від 07 квітня 1997 року, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

В 1999 році ОСОБА_3 було засновано юридичну особу - С( ОСОБА_4 )Г Роксолана , головою якого він і став.

19 жовтня 2009 року до СФГ Роксолана в статусі члена вказаного СФГ була включена позивачка.

З метою реалізації права на приватизацію земельних ділянок членами селянського (фермерського) господарства Роксолана позивачка та інші члени СФГ Роксолана розпорядженням голови Магдалинівської РДА від 16 грудня 2008 року № 699р-08 отримали дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення фермерського господарства на землях СФГ Роксолана (державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів МД №№ 420, 421 від 07 квітня 1997 року, загальною площею 46,1 га.) в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га.

На підставі отриманого дозволу на розроблення проекту землеустрою була розроблена відповідна землевпорядна документація.

По вказаному проекту землеустрою була проведена державна землевпорядна експертиза, проект відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері землеустрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова СФГ Роксолана ОСОБА_3

17 грудня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано лист № 27-4-11-11904/2-14, яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, з підстав смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_3 ..

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок набуття права власності на земельну ділянку регламентується зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, ЗУ Про фермерське господарство та іншими нормативними та підзаконними актами.

Закон України Про селянське (фермерське) господарство (ред. 1991) визначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Закон гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах - із зайнятими в інших сферах народного господарства. Закон спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств.

Частиною 5 ст. 2 вказаного Закону визначено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.

Встановлено, що державні акти на спірну земельну ділянку видавались до утворення фермерського (селянського) господарства Росколана та були надані ОСОБА_3 як фізичній особі для ведення селянського господарства.

Закон України Про фермерське господарство (ред. 2003) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Земельним кодексом України (в редакції 22.06.1993) ст. 7 визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

З вказаного вбачається, що земельні ділянки можуть передаватись у постійне користування громадян для ведення селянського (фермерського) господарства, водночас з метою ведення фермерського господарства земельні ділянки передаються громадянам у власність або в оренду.

Частиною 5 ст. 7 Закону передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтею 12 Закону регламентовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно п. 1.3 статуту СФГ Роксолана в редакції 19 жовтня 2009 вбачається, що для досягнення статутних цілей своєї діяльності селянське господарство на основі державних актів № 420 та № 421 від 07 квітня 1997 року має на правах постійного користування земельні ділянки площею 46,1 га.

Вказані земельні ділянки є тими, які були надані в постійне користування гр. ОСОБА_3 , який став головою господарства.

Статтею 13 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок отримання земельних ділянок у приватну власність також регламентовано Земельним кодексом України (2001 р.)

Відповідно до ст. 32 ЗК України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Статтею 116 ЗК України визначаються підстави для набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч. ч. 4, 5 ст. 116).

Окрім того, ч. 2 ст. 31 ЗК України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачкою вживались заходи, зокрема отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблявся проект, вчинялись інші заходи направлені на одержання безоплатно у власність земельних ділянок, як члену СФГ Роксолана за рахунок земель, які передавались у постійне користування ОСОБА_3 ..

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачка, як член фермерського господарства не позбавлена права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної і комунальної власності у розмірі земельної частки (паю), в тому числі із можливим розташуванням на тих земельних ділянках, які перебували у користуванні ОСОБА_3 , або з будь-яким іншим розташування.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ЗУ «Про фермерське господарство» , так як вказаний закон був прийнятий в 2003 році, тоді як у квітні 1997 році ОСОБА_3 було надано у постійне користування спірні земельні ділянки та видані державні акти, колегія суддів вважає безпідставними, так як спірні правовідносини розглядаються не на час створення СФГ «Роксолана» , а на час виникнення обставин, що зумовили позивачку визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Твердження апелянта про те, що з моменту створення СФГ «Роксолана» обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, колегія суддів також вважає безпідставними, так як спірні земельні ділянки лише планувалися передати у власність членам СФГ «Роксолона» та його голові, однак вказаного зроблено не було, так як останній помер.

Доводи апелянта про те, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою і не прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, - колегія суддів вважає безпідставними, так як позивач не позбавлена права оскаржити вказане рішення органу влади.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, зі змісту частини другої статті 92 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена. Аналіз законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

ЗК України у редакції, чинній на час спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органи місцевого самоврядування відмовили спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а не визнання права власності.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц (провадження 14-652цс18).

За таких обставин колегія суддів вважає, що розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко