Постанова

від 09.07.2019 по справі 702/895/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/891/19Головуючий у 1-й інстанції Мазай Н.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 302090000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Сіренко Ю.В., Гончар Н.І.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - СФГ Нова Україна ,

третя особа - ТОВ Жильнєльфа Вельє ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.04.2019 (повний текст складено 10.04.2019, суддя в суді першої інстанції Мазай Н.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсним договору, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася 08.11.2018 до суду з вищевказаним позовом, яким просила визнати недійсною додаткову угоду б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,2255 га, від 16.06.2012, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району, укладену між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки. В обґрунтування вказано на те, що спірну додаткову угоду з СФГ Нова Україна позивач не підписувала та нікого у передбаченому законом порядку не уповноважувала на її підписання, отже вона ж недійсною, оскільки відсутнє волевиявлення позивача на її укладення.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.04.2019 позовні вимоги задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що висновком експертів встановлена факт виконання підпису у спірній додатковій угоді до договору оренди землі від імені ОСОБА_1 іншою особою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано 14.05.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість судового рішення, він просить його скасувати. Скаржник зазначає, що спірну додаткову угоду підписала саме позивач, яка одержувала оренду плату та не повідомляла скаржника про намір припинити орендні правовідносини. На проведення судової експертизи, висновок якої покладено в основу рішення суду, було надано лише 15 документів зі зразками підпису позивача, що значно менше кількості, встановленої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1999, яким затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, у зв`язку з чим скаржник просить призначити у справі повторну судову почеркознавчу експертизу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказав про необґрунтованість її вимог та просив рішення суду першої інстанції в цій справі залишити без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 , площею 2,2255 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Теолинської сільської ради, на праві власності належить ОСОБА_1 (позивачу) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданий 20.04.2010 (а.с.12).

Орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Жильнельфа Вельє в особі ОСОБА_2 , уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 27.09.2018 строком на 10 років до 27.09.2028 (а.с.13-15).

Однак згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , виконавчий комітет Іванівської сільської ради Уманського району №43291065 від 02.10.2018, у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 на підставі вищевказаного договору оренди відмовлено у зв`язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно (а.с. 16).

За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права opeнди земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 додатковою угодою б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 продовжено на 10 років - до 25.09.2028 (а.с. 12).

Так 18.08.2018 між СФГ Нова Україна , як орендарем, та ОСОБА_1 , як орендодавцем, укладено додаткову угоду б/н, до договору б/н від 16.06.2012, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (а.с. 12) та згідно якої змінено пункти 2, 5, 8, 9 Договору оренди - визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 87548,00 грн.; договір укладено на п`ятнадцять років. Термін дії договору з 25.09.2013 по 25.09.2028; орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 3940,00 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами і є невід`ємною частиною вищевказаного Договору оренди землі (а.с.56).

Позивач у справі стверджує про те, що зазначену додаткову угоду від 18.08.2018 вона з СФГ Нова Україна не укладала та не підписувала у зв`язку з чим просить визнати її недійсною.

Згідно висновку експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 06.03.2019 №637,917/19-23, проведеної на виконання ухвали суду в цій справі, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди від 18.08.2018 до договору №б/н від 16.06.2012 виконаний кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис на додатковій угоді б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012, щодо земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 , площею 2,2255 га, розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний не ОСОБА_1 Підпис на додатковій угоді б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 щодо земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 , площею 2,2255 га, розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.82-88).

Правовідносини, наявні між сторонами справи мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ Про оренду землі .

Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 ЗУ Про оренду землі у редакції на момент укладення спірної додаткової угоди передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ Про оренду землі , а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п.1,8 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи ту обставину, що позивач не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, що встановлено висновком судової експертизи, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій справі, яке ґрунтується на твердженні про відсутність волевиявлення сторони правочину на його укладення, адже за встановлених у справі обставин орендодавець свою волю підписанням правочину не виражала.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в цій справі про те, що спірну додаткову угоду підписала саме позивач, адже всупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, скаржник не надав суду доказів у підтвердження таких тверджень. Натомість висновком судової експертизи підтверджується факт відсутності підписання спірного правочину позивачем.

Та обставина, що позивач одержувала оренду плату та не повідомляла скаржника про намір припинити орендні правовідносини у аспекті предмету доказування в цій справі не може свідчити про дійсність правочину (додаткової угоди), який його сторона не підписувала, виражаючи свою волю на укладення, та оспорює в судовому порядку.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що висновок судової експертизи в цій справі не може братися до уваги, адже скаржником не доведено, що матеріали, передані на дослідження експертам, мали дефекти по якості чи кількості, які б перешкодили дати обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання стосовно підписання спірного правочину позивачем.

Таким чином підстав для призначення повторної експертизи, про що просить скаржник, при апеляційному розгляді встановлено не було, та згідно цього питання колегія суддів винесла відповідну ухвалу від 09.07.2019 року.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.04.2019 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.04.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсним договору - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 12.07. 2019.

Суддя-доповідач

Судді