Постанова

від 11.07.2019 по справі 567/518/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року

м. Рівне

Справа № 567/518/17

Провадження № 22-ц/4815/808/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання : Тхоревський С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Могиляніська сільська рада Острозького району Рівненської області,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Острозька міська рада Рівненської області,

розглянув в порядку спрощено позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 березня 2019 року, ухвалене в складі судді Назарук В.А., повний текст якого складено 29 березня 2019 року, у справі № 56751817,

в с т а н о в и в :

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька міська рада Рівненської області про визнання рішень протиправними, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Могилянівської сільської ради від 22.01.2015 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. Вказаною частино земельної ділянки він користується більше 30 років і по межі якої ним у 1990 році встановлено огорожу. При виготовленні технічної документації на земельну ділянку було встановлено, що розмір земельної ділянки, яка може бути передана йому у власність становить 0,1077 га. Зазначений проект був поданий для затвердження до Могилянівської сільської ради з проханням передати у власність земельну ділянку площею 0,1077 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на що отримав повідомлення про те, що умовою затвердження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку є зміна площі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з площі 0,1077 га на площу 0,06 га у зв`язку з відсутністю додаткової площі на даній земельній ділянці та накладенням земельної ділянки з земельними ділянками суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказує, що у зв`язку з отриманням зазначеного рішення дізнався, що стосовно частини зазначеної земельної ділянки рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району № 434 від 12.11.2015 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району №141 від 24.02.2017 року проект землеустрою було затверджено та передано ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,0140 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с.Могиляни Острозького району та на підставі зазначеного рішення державним реєстратором Бернацьким А.О. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

За наведеного, просив суд - визнати недійсним рішення Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 420 від 12.11.2014 року, № 141 від 24.02.2017 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0140 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 березня 2019 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька міська рада Рівненської області про визнання рішень протиправними, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено.

Відмовляючи в позові місцевий суд виходив з того, що приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , Могилянівська сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень, а тому підстав для визнання незаконними оскаржуваних рішень немає, оскільки позивач не надав належних доказів правомірності набуття права користування ним спірною частиною земельної ділянки.

Не погодившись з означеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стверджує, що Могилянівська сільська рада незаконно прийняла рішення щодо передачі частини земельної ділянки розміром 0,014 га у власність ОСОБА_2 , якою на законних підставах він користувався більше 30 років, а тому має право на отримання цієї ділянки у власність. Крім того, суд не врахував, що по межі вказаної земельної ділянки ним встановлений паркан ще у 1990 роках, а тому саме він являється належним землекористувачем незалежно від того, що формально вона перебувала у складі земель запасу сільської ради.

Вважає, що при наданні спірної частини земельної ділянки відповідачу, сільська рада не врахувала, що саме він користується нею добросовісно та тривалий період, а відтак має право на її отримання у власність. Крім того, на зазначену ділянку йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також зазначає, що межі землекористування ОСОБА_2 не погодженні з ним як суміжним землекористувачем.

Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовуючи свої висновки безпідставно посилається на рішення судів 2012 - 2013 років по інших справах, які не мають жодного відношення до даної справи. Скаржник не був учасником судових розглядів. Предмети і підстави позову в справах на які посилається суд і вказаній справі є різними. Вважає, висновки суду щодо законності його землекористування, розміру земельної ділянки, що перебувала у його користуванні суперечливими та непослідовними. Так, суду надані докази його фактичного користування земельною ділянкою в розмірі 0,1077 га частина з якої розміром 0,014 га незаконно передана у власність відповідача.

Висновок суду проте, що спірна ділянка не входить в склад земельних ділянок, що зазначенні в земельно-шнуровій книзі, рішенні сільської ради є безпідставними, оскільки рішенням Могилянівської сільської ради від 26 січня 1998 року йому надано земельну ділянку в склад якої і входить предмет спору.

Суд безпідставно не врахував, як доказ законності користування спірною земельною ділянкою довідку Управління Держгеокадастру в Рівненській області від 02.03.2016 року № 03-18/224. Окрім того, суд не надав належної оцінки показам свідків, які ствердили факт землекористування спірною ділянкою ОСОБА_1 та Проект землеустрою на виконання рішення №434 від 22 січня 2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач та третя особа заперечують доводи останньої просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає .

Встановлено, що учасники справи є суміжними землекористувачами. Предметом спору є земельна ділянка площею 0,0140 га, яка з правої сторони відносно АДРЕСА_1 . Заводської с. Могиляни межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 , а з лівої сторони - з земельною ділянкою ОСОБА_4

Убачається, що на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу ім.17 Вересня від 24.04.1975 року та рішення виконкому Могилянівської сільської ради народних трудящих від 26.06.1975 року ОСОБА_1 була надана під забудову земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 0,06 га.

Вказана земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 по земельно-кадастровій книзі Могилянівської сільської ради, яка заведена в 1996 році, як така, що надана під забудову.

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району № 3 від 26.01.1998 року передано в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,40 га. Зазначена земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 по земельно-кадастровій книзі Могилянівської сільської ради (заведена в 1996 році) як пашня.

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області №178 від 14.06.2012 року переведено в землі запасу сільськогосподарського призначення та землі запасу житлової та громадської забудови земельну ділянку орієнтовною площею 0,0280 га та передано в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_5 (дружині позивача) орієнтовною площею 0,0140 га та ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,0140 га.

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району №184 від 06.07.2012 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Загальний розмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства виділений для сім`ї Ворощуків біля ділянки, відведеної під забудову становить 0,12 га.(а.с.131 т.1)

Рішення Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 420 від 12.11.2014 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0140 га в АДРЕСА_3 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля).

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району від 22.01.2015 року №434 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га в АДРЕСА_3 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) (КВЦПЗ-01.03).

Рішення Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 141 від 24.02.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0140 га та надано у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в с. Могиляни Острозького району.

Рішенням державного реєстратора Бернацького Андрія Олеговича від 03.03.2017 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0140 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України регламентовано, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи - позивача у справі.

Крім того, законодавством передбачено, що акт органу місцевого самоврядування може визнаватися недійсним лише у випадку, коли він порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою (ст. 155 ЗК України), а визнаватися незаконним та скасовуватися правовий акт органу влади чи місцевого самоврядування може лише за позовом власника майна у випадку невідповідності закону чи порушення прав власника (ст. 393 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги проте, що саме позивач має право на отримання у власність земельної ділянки площею 0,014 га наданої відповідачу, оскільки більше 30 років на законних підставах нею користувався не заслуговують на увагу, оскільки з аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Будь-яких доказів щодо надання у користування позивачу спірної частини земельної ділянки, а відтак виникнення у позивача правомірного права користування нею, матеріали справи не містять.

Не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги те, що рішенням Могилянівської сільської ради від 26 січня 1998 року йому надано земельну ділянку в склад якої і входить предмет спору, оскільки належних доказів з цього приводу суду не надано і судом їх не здобуто.

Судом встановлено, що Державний акт про право власності на землю надану рішенням сільської ради від 26 січня 1998 року чи технічна документація не виготовлялися. Встановлення меж в натурі та їх погодження із суміжними землекористувачами не здійснювалось.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки право користування земельною ділянкою, залежно від часу виникнення такого права, виникає на підставі чітко визначених земельним законодавством документів, відтак твердження позивача про добросовісне, правомірне користування земельною ділянкою не може вважатися допустимим доказом виникнення у нього такого права.

Таким чином, покази свідків, щодо фактичного користування земельною ділянкою та набуття права користування ділянкою не є належним доказом у даній справі.

Згідно правової позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа № 21-1391а16).

Доводи скаржника про те, що межі землекористування не погоджені ОСОБА_1 як суміжним землекористувачем безпідставні оскільки, відповідно до правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду у справі № 581/1039/15-ц від 28.03.2018 року підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 420 від 12.11.2014 року та № 141 від 24.02.2017 року прийняті в межах повноважень і відповідають нормам чинного законодавства, а тому, з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 76-81 ЦПК України) , будь-яких прав чи законних інтересів позивача не порушують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 липня 2019 року.

Головуючий :

Судді :