Постанова

від 10.07.2019 по справі 735/1755/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 липня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1755/18

Головуючий у першій інстанції Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/788/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: Чернігівський обласний центр зайнятості

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Чернігівський обласний центр зайнятості

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року у справі за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (суддя Балаба О.А.), ухвалене о 15 год. 07 хв. у смт.Короп, повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Коропський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 76534 грн 13 коп. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Коропському районному центрі зайнятості як безробітний двічі: з 25.05.2011 року по 28.06.2011 року та з 14.02.2017 року по 20.11.2017 року. Відповідачу було надано статус безробітного відповідно 25.05.2011 року та 14.02.2017 року і призначено виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу. Коропський районний центр зайнятості вказує, що у заяві про надання статусу безробітного від 25.05.2011 року ОСОБА_1 особисто було зазначено, що він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, не займається іншими видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»; у заяві від 14.02.2017 року було зазначено, що він не має постійного заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, не є фермером або членом сім`ї фермерського господарства. За доводами позивача, ОСОБА_1 , маючи статус засновника юридичної особи з 10.08.2001 року та будучи її керівником, належав до категорії зайнятих осіб, але при заповненні заяв про надання статусу безробітного про це не повідомив фахівців служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусів безробітного та виплату допомоги по безробіттю у сумі 76534,13 грн.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт неправомірних дій щодо отримання спірних коштів з боку відповідача.

В апеляційній скарзі Коропський районний центр зайнятості просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, належить до зайнятого населення та не може набути статусу безробітного. Позивач вказує, що оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, був засновником та керівником Фермерського господарства «Вишеньки», яке на той час не припинило свою діяльність, то в розумінні положень Закону України «Про зайнятість населення» він прирівнюється до зайнятого населення, але при заповненні заяв про надання статусу безробітного приховав цей факт від фахівців служби зайнятості та повідомив недостовірні відомості, що спричинило незаконне надання йому статусів безробітного та виплату допомоги по безробіттю. Коропський районний центр зайнятості посилається, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено відповідальність застрахованих осіб, та не зазначив мотиви незастосування норм права, на які посилався позивач. Натомість судом застосовано положення ст.1215 ЦК України, яка не підлягала застосуванню. За доводами позивача, в даному випадку наявна юридична підстава відповідальності склад цивільного правопорушення: неправомірні дії, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, вина. Крім того, Коропський районний центр зайнятості посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки до участі у даній малозначній справі не було допущено представника позивача за довіреністю.

14 червня 2019 року Чернігівським обласним центром зайнятості до Чернігівського апеляційного суду подано заяву, в якій він просить залучити до участі у даній справі правонаступника Коропського районного центру зайнятості у якості позивача (апелянта) Чернігівський обласний центр зайнятості. Оскільки відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.10.2016 року №176 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Чернігівської області» Коропський районний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Чернігівського обласного центру зайнятості, а 04.06.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Коропського районного центру зайнятості та правонаступництво Чернігівського обласного центру зайнятості, вказану заяву було задоволено протокольною ухвалою суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказує, що судом обгрунтовано було враховано, що процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 було прийнято не лише за ст.190 КК України, а і за ч.ч. 1, 3, 4 ст.358 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за складання, використання завідомо неправдивого документа, тобто під час досудового розслідування не встановлено наявності вини у діях ОСОБА_1 за фактом внесення ним до заяв про надання статусу безробітного у 2011 та 2017 роках будь-якої завідомо неправдивої інформації. Відповідач вважає, що засновник фермерського господарства не відноситься до зайнятого населення, оскільки він не був членом фермерського господарства, а був тільки його засновником. За доводами ОСОБА_1 , не допуск представника позивача до участі у справі є обгрунтованим, оскільки справа розглядалася в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що 25 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Коропського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.9). При цьому в заяві зазначено, що заявник не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не займається іншими видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах. Згідно резолюції директора центру зайнятості від 25 травня 2011 року ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Відповідно до персональної картки безробітного, зареєстрованої 18 травня 2011 року, ОСОБА_1 перебував на посаді директора (керівника) малого підприємства сільськогосподарського, дата звільнення 05 травня 2006 року; голови ради народних депутатів - голови виконкому, дата звільнення 26 листопада 2010 року (а.с.11).

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Коропського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, який йому було надано в той же день (а.с.10). У заяві зазначено, що заявник, зокрема не є зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом фермерського господарства.

Відповідно до персональної картки безробітного, зареєстрованої 14 лютого 2017 року, ОСОБА_1 вказував періоди зайнятості, зокрема з 05.05.2006 року по 26.11.2010 року, з 17.11.2011 року по 08.05.2015 року, з 18.08.2015 року по 08.02.2017 року (а.с.12).

Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 останньому призначено допомогу по безробіттю 25 травня 2011 року, 29 червня 2011 року знято з обліку відповідно до п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (а.с.14, 14 зворот); 21 лютого 2017 року призначено допомогу по безробіттю, 21 листопада 2017 року припинено реєстрацію безробітного (а.с.15, 15 зворот).

Згідно наказу Коропського районного центру зайнятості №34 від 11 травня 2018 року наказано заступнику директора начальнику відділу надання соціальних послуг вжити заходів по поверненню ОСОБА_1 виплаченого забезпечення в сумі 76 534 грн 13 коп., в тому числі: за періоди з 25.05.2011р. по 05.06.2011р. в сумі 755 грн 35 коп., з 23.06.2011р. по 28.06.2011р. 378 грн 30 коп., з 21.02.2017р. по 17.11.2017р. - 53 606 грн 38 коп., матеріальної допомоги у період проходження навчання з 06.06.2011р. по 22.06.2011р. 1071 грн 84 коп., а також вартості послуг з професійного навчання з 06.06.2011р. по 22.06.2011р. в сумі 231 грн 12 коп., допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності з 29.06.2011р. по 18.05.2012р. 20 491 грн 14 коп. (а.с.25).

27 квітня 2018 року до чергової частини Коропського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області надійшли матеріали з Коропського відділу Бахмацької місцевої прокуратури щодо того, що ОСОБА_1 , будучи засновником юридичної особи фермерського господарства «Вишеньки», подав заяви про надання статусу безробітного для виплати допомоги по безробіттю, ввівши в оману працівників Коропського районного центру зайнятості шляхом приховування обставин, які впливають на призначення статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю, вніс неправдиві відомості щодо того, що він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, не являється фермером або членом фермерського господарства, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Постановою слідчого відділення Коропського відділення поліції Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 27 листопада 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018271070000028 від 24 квітня 2018 року, закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України (а.с.52-55). Згідно вказаної постанови дії ОСОБА_1 за змістом є цивільно-правовими, а спори, які виникають із цих правовідносин, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (в редакції, чинній станом на час звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного вперше) допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред`явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Пунктом 1 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613 (чинного на час звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного - 14 лютого 2017 року) встановлено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку - пункт 6.14 Порядку № 307.

За доводами позивача, маючи статус засновника юридичної особи (Фермерського господарства «Вишеньки») з 10.08.2001 року та будучи її керівником, відповідач належав до категорії зайнятих осіб, але при заповненні заяв про надання статусу безробітного про це не повідомив фахівців служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусів безробітного та виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 114 ГК України встановлено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній станом на 2011 рік) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2001 року було зареєстровано Фермерське господарство «Вишеньки», керівником якого є ОСОБА_1 (а.с.31-33).

Згідно Статуту фермерського господарства «Вишеньки» (у новій редакції, зареєстрованій 05 травня 2015 року) засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 (а.с.21-24). Фермерське господарство створено для виробництва сільськогосподарської продукції. Головою фермерського господарства є особа, яка призначається рішенням засновника, який представляє інтереси господарства перед підприємствами та організаціями, окремими громадянами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1, ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) зайнятість - це діяльність громадян, пов`язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство». Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

При цьому призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Вищевказане узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Згідно протоколу №1 засновників ФГ «Вишеньки» від 5 травня 2006 року головою фермерського господарства призначено Куніцину О.В. Відповідно до протоколу №2 засновників ФГ «Вишеньки» від 17 листопада 2011 року звільнено ОСОБА_2 з посади голови фермерського господарства «Вишеньки» і призначено його головою ОСОБА_1 27 квітня 2015 року головою ФГ «Вишеньки» прийнято ОСОБА_3 , що підтверджується наказом №158 від 27 квітня 2015 року.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.05.2006 року та 16.11.2011 року керівником і підписантом ФГ «Вишеньки» була ОСОБА_2 ; з 17.11.2011 року ОСОБА_1 ; станом на 05.05.2015 року, на 26.11.2017 року ОСОБА_3 ; станом на 27.11.2017 року ОСОБА_1 .

З викладеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 в періоди перебування на обліку у Коропському районному центрі зайнятості з 25 травня по 28 червня 2011 року і з 14 лютого 2017 року по 20 листопада 2017 року не був керівником Фермерського господарства «Вишеньки».

Відповідно до наданих Менським управлінням Головного управління ДФС у Чернігівській області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ОСОБА_1 у періоди перебування на обліку у Коропському районному центрі зайнятості не отримував доходів від підприємницької діяльності (а.с.137-139), формою якого є фермерське господарство.

Згідно листа Фермерського господарства «Вишеньки» господарство не має в оренді жодного гектара землі, в наявності є тваринництво, а саме: поголів`я свиней 10 голів та вівці в кількості 20 голів (а.с.142).

У довідці Чернігівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» відображено рух коштів по поточному рахунку Фермерського господарства «Вишеньки» за період з 14.02.2017 року по 20.11.2017 року. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач пояснював, що вказані кошти спрямовувались на діяльність самого господарства, доходів від діяльності господарства він не отримував.

У зв`язку з викладеним є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості був керівником Фермерського господарства «Вишеньки» і відповідно прирівнювався до зайнятого населення та повідомив недостовірні відомості.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, Коропський районний центр зайнятості посилався на положення ст.1166 ЦК України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закон України «Про зайнятість населення». В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом застосовано положення статті 1215 ЦК України, яка не підлягала застосуванню.

Проте, у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 641/12040/15-ц (провадження № 61-15033св18) Верховний Суд зробив висновок, що позивач, як на правову підставу для задоволення позову про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, посилався на статтю 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду у деліктних правовідносинах, в той час як до спірних правовідносин ця норма права не застосовується. Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції (посилаючись на частину першу статті 1166 ЦК України), не звернули на це уваги та не врахували того, що спірні правовідносини регулюються статтею 1212 ЦК України, якою визначено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, і не застосували вказану норму матеріального права при вирішенні спору.

У силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України вказаний висновок Верховного Суду є обов`язковим для врахування судом.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Суд першої інстанції обгрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст.1215 ЦК України. При цьому, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності набувача, а саме не доведено факт неправомірних дій ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по безробіттю, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Недопущення представника позивача ОСОБА_4 до участі у справі не призвело до неправильного вирішення справи і відповідно не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що інтереси позивача Коропського районного центру зайнятості представляв його керівник Левкович С.Ю., а тому позивача не було позбавлено прав, як учасника справи, передбачених чинним процесуальним законодавством.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 липня 2019 року.

Головуючий: Судді: