Рішення

від 12.07.2019 по справі 340/939/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/939/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Первозванівська сільська рада (27652, Кіровоградська обл., Кропивницький район, село Первозванівка, вулиця Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 04365098)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради (27652, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Первозванівка, вулиця Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 42732446)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Іващенка І.Ю., звернувся до суду з позовом до Первозванівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи. У 2017 році після смерті матері позивач подав приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, до складу якої входять зокрема земельні ділянки, розташовані на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Позивач зареєстрований та проживає у приватному будинку, розташованому по АДРЕСА_2 , має свій город. Вказаний житловий будинок знаходиться у незадовільному технічному стані та потребує проведення відновлювальних робіт. Представник позивача стверджує, що Первозванівська сільська рада безпідставно відмовляє позивачу у виділенні коштів на ремонт будинку та на обробку земельної ділянки під город. Посилаючись на Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Державну цільову програму "Національний план дій з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів", представник позивача просить суд:

- визнати бездіяльність Первозванівської сільської ради, яка полягає у незабезпеченні позивача ремонтом будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , та обробки його земельної ділянки - городу для його життєдіяльності, та інших потреб;

- визнати бездіяльність Первозванівської сільської ради у невжитті заходів для забезпечення надання позивачу послуг з ремонту будинку та обробки городу по АДРЕСА_2 , шляхом співпраці з іншими територіальними громадами, у нездійсненні замовлення ремонтно-будівельних послуг недержавних суб`єктів за рахунок бюджетних коштів;

- зобов`язати Первозванівську сільську раду забезпечити ремонт та обробку городу по АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 24.04.2019 року у справі за цим позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центр надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що законодавством України не передбачено обов`язку органів місцевого самоврядування здійснювати обробку земельних ділянок громадянам для їх життєдіяльності та інших потреб, а також надавати послуги з ремонту житлових будинків. Стверджуючи, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, представник відповідача просив суд у його задоволенні відмовити.

Третя особа подала до суду пояснення, у яких позов не визнала, посилаючись на те, що позивач до Центру надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради з приводу обробітку присадибної ділянки та ремонтних робіт у житловому будинку не звертався.

Розглянувши справу за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2016 року встановлено 2 групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК Серії 12 ААА №180208. Причини інвалідності - загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату. (а.с. 7-8) Також він є особою похилого віку у розумінні статті 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Позивач з 24.12.2008 року зареєстрований у АДРЕСА_2 . (а.с. 26)

За цією адресою розташований житловий будинок, власником якого за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 22.04.2011 була ОСОБА_2 , яка за договорами дарування від 11.06.2015 року та 15.06.2015 року подарувала його ОСОБА_3 . (а.с. 36 - 42, 188 - 195)

У позові представник позивача стверджує, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач прийняв спадщину після її смерті. Однак, доказів того, що до складу цієї спадщини увійшов будинок, розташований по АДРЕСА_2 , суду не надано.

Село Федорівка Кіровоградського району Кіровоградської області перебуває у підпорядкуванні Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", якою обрано представницький орган місцевого самоврядування - Первозванівську сільську раду.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2018 року ОСОБА_1 зателефонував на "гарячу лінію" Кіровоградського обласного контактного центру, створеного відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №592-р від 02.10.2012 року, з проханням допомогти привести земельну ділянку (город) до належного стану, а саме прибрати бур`ян та зорати город. Вказане клопотання передано на розгляд Первозванівській ОТГ. (а.с. 11)

Листом №02-41/779 від 15.05.2018 року Первозванівська сільська рада повідомила позивача про те, що 08.05.2018 року силами ТОВ "Технополь Агро" рекультивовано земельну ділянку (город) біля житлового будинку, в якому він проживає. (а.с. 13)

23.08.2018 року позивач зателефонував до Кіровоградського обласного контактного центру на "гарячу лінію" з проханням направити на його адресу представників Первозванівської ОТГ з метою обстеження його будинку, з`ясування об`єму ремонтних робіт та допомоги у виконанні ремонту його будинку. Вказане клопотання передано на розгляд Первозванівській ОТГ. (а.с. 140)

Комісією у складі посадових осіб Первозванівської сільської ради 04.09.2018 року проведено обстеження житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , про що складено акт. (а.с. 16) Згідно з цим актом установлено, що житловий будинок перебуває у ветхому технічному стані, основні конструкції будинку потребують ремонту. Частина несучих конструкцій (фундаменти, стіни, перекриття, дах) перебувають в аварійному стані. ОСОБА_4 для відповідних звернень необхідно оформити право власності на будинок відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 16)

Про результати розгляду звернення позивача повідомлено листом №02-41/1462 від 04.09.2018 року. (а.с. 140 зв.)

Після цього позивач неодноразово звертався до Кіровоградського обласного контактного центру на "гарячу лінію" та на "урядову гарячу лінію" з проханням забезпечити ремонт його будинку або виділити кошти на його ремонт. (а.с. 138зв., 128, 127 зв., 126, 123, 118)

Первозванівська сільська рада, якій Кіровоградською обласною державною адміністрацією доручався розгляд звернень ОСОБА_1 , повідомляла його про те, що оскільки він не є власником будинку, тому Первозванівська сільська рада не може проводити будь-які ремонтні роботи (листи №02-41/1499 від 13.09.2018 року, №02-41/1769 від 15.11.2018 року, №02-41/1783 від 20.11.2018 року, №02-41/1803 від 23.11.2018 року, №02-41/1818 від 27.11.2018 року, №02-33/497 від 18.04.2019 року). (а.с. 138, 128 зв., 127, 123зв., 119)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи, що Первозванівська сільська рада допустила протиправну бездіяльність щодо незабезпечення його, як особи з інвалідністю, послугами щодо ремонту будинку та обробки земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , де він проживає, за рахунок бюджетних коштів.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім`ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім`ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

б) делеговані повноваження: 2) забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки осіб з інвалідністю і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; 2-1) вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Статтею 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських організацій осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" місцеві ради, місцеві державні адміністрації, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та господарювання допомагають одиноким громадянам похилого віку в ремонті жилих приміщень і санітарно-технічного обладнання.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначає Закон України "Про соціальні послуги".

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про соціальні послуги":

- соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем;

- складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров`я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті;

- суб`єкти, що надають соціальні послуги - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб`єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги;

- державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про соціальні послуги" основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється: за місцем проживання особи (вдома); за місцем проживання (перебування) дитини у сім`ях громадян, які відповідно до договору надають послуги щодо утримання та виховання дитини (прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, сім`ї патронатних вихователів); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах надання соціальних послуг; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м`яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

- психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров`я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров`я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

- соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);

- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об`єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

- інші соціальні послуги.

Суб`єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальні послуги" право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Статтею 7 Закону України "Про соціальні послуги" передбачено, що суб`єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб`єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів.

Перелік соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Соціальні послуги державними та комунальними суб`єктами, а також іншими суб`єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються зокрема громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв`язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

З цією метою визначаються: перелік, види та обсяги соціальних послуг, які надаються за рахунок державного та місцевого бюджетів і страхових фондів; норми та нормативи надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; показники якості соціальних послуг.

У пункті 17 Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України №537 від 03.09.2012 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.09.2012 року за №1614/21926, передбачена така соціальна послуга як надання натуральної допомоги, яка включає в себе пошиття одягу, ремонт одягу, ремонт взуття, перукарські послуги, прання білизни та одягу, ремонтні роботи, обробіток присадибної ділянки, косіння трави біля будинку, рубання та розпилювання дров, косметичне, вологе, генеральне прибирання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку" від 14.01.2004 року №12, натуральна допомога (пошиття одягу, ремонт одягу, ремонт взуття, перукарські послуги, прання білизни та одягу, ремонтні роботи) віднесена до переліку платних послуг.

Пунктами 2, 3 цієї постанови передбачено, що платні соціальні послуги надаються зокрема громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв`язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

Для отримання платних соціальних послуг, що надаються державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, особа, яка їх потребує, звертається з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Для отримання платних соціальних послуг, що надаються юридичними особами (крім державних та комунальних підприємств, установ і закладів соціального обслуговування) та фізичними особами, особа, яка їх потребує, звертається до них з письмовою або усною заявою.

У разі коли особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або за станом здоров`я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальні послуги" передбачено, що для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб`єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальні послуги" сфера надання соціальних послуг заснована на використанні та розвитку всіх форм власності і складається з державного та недержавного секторів.

До державного сектору входять суб`єкти, що надають соціальні послуги і знаходяться в державній власності, управління якими здійснюється центральними органами виконавчої влади.

Комунальний сектор включає установи та заклади комунальної власності, які надають соціальні послуги і знаходяться в підпорядкуванні органів місцевого самоврядування.

Управління державним та комунальним секторами здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про соціальні послуги" рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб`єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб`єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року №1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" затверджено Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а також Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Згідно з пунктом 1 цього Переліку територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі - територіальний центр) надає такі соціальні послуги: догляд вдома; догляд стаціонарний; денний догляд; соціальна адаптація.

Крім того, територіальний центр може надавати такі соціальні послуги: паліативний/хоспісний догляд; консультування; представництво інтересів; соціальна профілактика; посередництво (медіація); соціально-економічні (у формі надання натуральної чи грошової допомоги); транспортні; інші соціальні послуги.

Пунктом 2 Переліку передбачено, що територіальний центр забезпечує здійснення своїми структурними підрозділами надання соціальних послуг:

- громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ;

- громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв`язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Відповідно до пункту 3 Переліку для надання соціальних послуг громадяни, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього переліку, подають письмову заяву структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу міської, районної в місті ради за місцем проживання/перебування, яке в триденний строк після її надходження надсилає запит до закладу охорони здоров`я за місцем проживання/перебування громадянина для одержання медичного висновку про його здатність до самообслуговування та потребу в постійній сторонній допомозі (далі - медичний висновок), до відповідного підприємства, установи, організації, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, або виконавчого органу сільської (селищної) ради за місцем реєстрації громадянина для отримання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб і до територіального органу ДФС для отримання довідки про доходи громадянина (у разі потреби).

З метою встановлення наявності (відсутності) обтяжень речових прав на нерухоме майно громадян, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього переліку, які подали письмову заяву структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу відповідної ради, а також наявності (відсутності) укладених такими громадянами договорів довічного утримання (догляду) посадова особа цього підрозділу в триденний строк після надходження відповідної письмової заяви отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) шляхом безпосереднього доступу до нього відповідно до законодавства та долучає її до заяви громадянина.

У п`ятиденний строк після надходження запиту відповідні суб`єкти, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають медичний висновок, довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідку про доходи громадянина (у разі потреби) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу відповідної ради, який в одноденний строк після їх надходження приймає рішення про надання або відмову в наданні соціальних послуг з урахуванням пунктів 6, 7, 7-1, 10 та 11 цього переліку і надсилає такі документи територіальному центру разом із заявою громадянина та інформацією з Державного реєстру прав.

Після надходження зазначених документів територіальний центр протягом строку, визначеного у державних стандартах соціальних послуг, визначає індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги, встановлює групу рухової активності, визначає зміст соціальних послуг, уточнює обсяг, складає індивідуальний план, приймає рішення про необхідність надання соціальних послуг, про що видається відповідний наказ, та укладає з отримувачем соціальної послуги договір про надання таких послуг.

Згідно з пунктом 5 Переліку у разі потреби та за згодою громадян, зазначених у пункті 2 цього переліку, з метою визначення додаткової потреби у натуральній чи грошовій допомозі проводиться обстеження їх матеріально-побутових умов. Для цього утворюється комісія, до складу якої входить не менш як три особи (завідувач (заступник завідувача) відділення, соціальний працівник та соціальний робітник).

Форми заяви, медичного висновку, договору про надання соціальних послуг, карти визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, акта обстеження матеріально-побутових умов, журналу обліку громадян, яких обслуговує територіальний центр, затверджує Мінсоцполітики в установленому порядку.

Відповідно до пункту 6 Переліку територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг:

- громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку;

- громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв`язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Для окремих структурних підрозділів територіального центру можуть передбачатись особливі умови здійснення безоплатного надання соціальних послуг.

Пунктом 7 Переліку передбачено, що територіальний центр може надавати платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей), визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №12 "Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку" та цим переліком:

- громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

- громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв`язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються територіальним центром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. №268 "Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги" і затверджуються його директором.

Територіальний центр (у межах наявних можливостей) може надавати соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, із встановленням диференційованої плати відповідно до законодавства.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами соціальних послуг, надаються за плату.

Відповідно до пункту 8 Переліку на кожного громадянина, якого обслуговує територіальний центр, ведеться особова справа, в якій міститься заява громадянина, медичний висновок (крім відділення організації надання грошової та натуральної допомоги), документи, що підтверджують право громадянина на надання соціальних послуг та соціальну допомогу. Формування, облік та зберігання особової справи здійснюється у відділенні, яке обслуговує громадянина постійно.

Судом установлено, що рішенням Первозванівської сільської ради №474 від 05.12.2018 року створено Центр надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради, який зареєстрований як юридична особа 03.01.2019 року. (а.с. 50 - 54)

Відповідно до Положення про Центр надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради, затвердженого цим рішенням, Центр є спеціальним закладом, що проводить соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; здійснює соціальне обслуговування громадян (надання соціальних послуг) особам, які проживають на території Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади, які не здатні до самообслуговування у зв`язку з повною або частковою втратою рухової активності (мають ІІІ, ІV і V групу рухової активності) і потребують сторонньої допомоги, соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за місцем проживання згідно з медичним висновком. Центр створено для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері по наданню соціальних послуг населенню. Центр є підзвітним і підконтрольним Первозванівській сільській раді, підпорядковується сільському голові. Центр є розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про сільський бюджет та фінансування Центру і сільських програм і заходів. Фінансову діяльність Центр, як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює відповідно до Бюджетного кодексу України. (а.с. 61 - 71)

Як свідчить особова справа ОСОБА_1 , заведена у Центрі надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради, він 09.01.2019 року звернувся із заявою про прийняття його на обслуговування для надання соціальної послуги догляду вдома. У заяві повідомив, що має працездатних рідних - доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 174)

На підставі наказу №4-р від 09.01.2019 року між Центром надання соціальних послуг населенню Первозванівської сільської ради та ОСОБА_1 укладено договір про надання соціальних послуг - догляд вдома - на платній основі. Відповідно до ступеня індивідуальної потреби ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу рухової активності та розроблено індивідуальний план надання соціальної допомоги. (а.с. 175 - 187)

Вказаний договір про надання соціальних послуг діяв до 28.05.2019 року, коли був припинений на підставі наказу №11-р від 28.05.2019 року. (а.с. 106)

Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 року №760, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 року за №1990/24522, затверджено Державний стандарт догляду вдома.

Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги догляду вдома, показники її якості для суб`єктів незалежно від форм власності, які надають цю послугу.

Цей Державний стандарт застосовується для організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, інвалідам, хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше ніж чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги догляду вдома, визначення тарифу платної послуги догляду вдома.

Згідно з пунктом 1.3 Державного стандарту догляду вдома соціальна послуга догляду вдома в обсягах, визначених цим Державним стандартом, надається безоплатно, за плату або із встановленням диференційованої плати.

Пунктами 6.1, 6.2 Державного стандарту догляду вдома передбачено, що соціальна послуга догляду вдома надається за місцем проживання отримувача соціальної послуги (вдома) протягом робочого дня.

Соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (III група рухової активності - 2 рази на тиждень).

Строки надання соціальної послуги догляду вдома узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником після проведення комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги та зазначаються у договорі про надання соціальної послуги догляду вдома.

Відповідно до пункту 8.1 Державного стандарту догляду вдома основні заходи, що складають зміст соціальної послуги догляду вдома, для отримувачів соціальної послуги III групи рухової активності, передбачають: допомогу у веденні домашнього господарства - закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, допомогу у приготуванні їжі, допомогу у прибиранні житла, дрібний ремонт одягу, взуття; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; допомогу в оформленні документів, внесення платежів.

Воднораз, допомога в обробітку присадибних ділянок для сільської місцевості (площа обробітку присадибних ділянок визначається окремо для кожного конкретного випадку, але не більше ніж 0,02 гектара) надається отримувачам соціальної послуги ІV групи рухової активності, а для отримувачів соціальної послуги V групи рухової активності передбачений обробіток присадибних ділянок для сільської місцевості (площа обробітку присадибних ділянок визначається окремо для кожного конкретного випадку, але не більше ніж 0,02 гектара) та виконання різних видів дрібних ремонтних робіт у помешканні.

Згідно з пунктом 8.2 Державного стандарту догляду вдома зміст та обсяг соціальної послуги догляду вдома для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги та зазначаються в договорі на отримання соціальної послуги догляду вдома. Орієнтовний час, необхідний для виконання кожного заходу, що складає зміст соціальної послуги догляду вдома, наведено у додатку 2 до цього Державного стандарту.

Як установлено судом, позивач має рідних, які повинні забезпечити йому догляд і допомогу, а соціальну послугу догляду вдома отримував на платній основі. Йому встановлено ІІІ групу рухової активності, відтак в обсяг соціальної послуги догляду вдома не входило виконання ремонтних робіт у будинку та обробіток присадибної земельної ділянки.

Кабінет Міністрів України 20.05.2009 року прийняв постанову №565 "Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право".

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, що мають на це право згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та "Про жертви нацистських переслідувань", проводиться відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У пункті 1 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №565, визначений перелік осіб, які мають право на безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань".

Згідно з пунктом 2 цього Порядку безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир (далі - безоплатний капітальний ремонт) проводиться за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має право на зазначені у пункті 1 цього Порядку пільги. Безоплатному капітальному ремонту підлягає житловий будинок чи квартира, які належать особі, що має право на пільгу, на праві приватної, зокрема спільної, власності.

Судом установлено, що власницею житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 - донька ОСОБА_1 Ні позивач, ні його донька ОСОБА_3 не належать до кола осіб, які згідно з Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", мають право на безоплатний капітальний ремонт житлового будинку та на першочерговий поточний ремонт житлового будинку.

Отже, безоплатному капітальному ремонту чи першочерговому поточному ремонту за рахунок коштів місцевого бюджету цей будинок не підлягає, а доводи позову про обов`язок відповідача здійснити замовлення ремонтно-будівельних послуг недержавних суб`єктів за рахунок бюджетних коштів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Посилання представника позивача на Державну цільову програму "Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року", затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №706, суд відхиляє, оскільки нею такі повноваження органів місцевого самоврядування не передбачені.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У ході розгляду справи не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо незабезпечення позивача ремонтом будинку та обробітку його земельної ділянки - городу, за рахунок бюджетних коштів. У спірних правовідносинах, врегульованих Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про соціальні послуги", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не вчиняв. Тож у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та за похідною вимогою про зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Судові витрати у справі сторонами не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Первозванівської сільської ради (27652, Кіровоградська обл., Кропивницький район, село Первозванівка, код ЄДРПОУ 04365098) відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш