Рішення

від 11.07.2019 по справі 640/6220/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 640/6220/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Груп Проджект до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києв звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ГРУП ПРОДЖЕКТ до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними рішення та дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюка Р.А. про винесення постанови про відкриття виконавчого ВП №58709699 та постанови про арешт коштів боржника винесені 01.04.2019 року; скасування постанов державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюка Р.А. про відкриття виконавчого провадження ВП №58709699 від 01.04.2019 року та про арешт коштів боржника ВП №58709699 від 01.04.2019 року; зобов`язання відповідача винести рішення про повернення грошових коштів у сумі 62398,89 грн на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ст. 28 ЗУ Про виконавче провадження , передбачається, що Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення , однак, відповідачем грубо порушено цю норму Закону. Крім того, звертає увагу, що виконавче провадження відкрите на підставі постанови Департаменту ДАБІ у м. Києві №219/18/10/26-2/2012/02/2 винесеної 20.12.2018 року, однак враховуючи п.34 Розділу Визнання постанови про накладення штрафу постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, дата постанова мала бути пред`явлена до виконання не пізніше 20.03.2019 року. Вказує на пропуск встановленого стоку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутність підтвердження сплати стягувачем авансового внеску.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ГРУП ПРОДЖЕКТ без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

25.04.2019 року до суду позивачем подано клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 23.05.2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд адміністративної справи № 640/6220/19 відкладено.

Згідно довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті розгляд адміністративної справи № 640/6220/19 відкладено.

У судове засідання 27.06.2019 року з`явилися представники позивача, які підтримали позовну заяву у викладених в ній доводах та просили суд задовольнити позов в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, заперечень або відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до протоколу судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 року суд ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

01 квітня 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Борисюком Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58709699 з примусового виконання постанови Департаменту ДАБІ у м. Києві №219/18/10/26-2/2012/02/2 від 20.12.2018 року про стягнення боргу у розмірі 57630 грн (а.с.12).

Також, 01 квітня 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Борисюком Р.А. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №58709699, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): 34851АТ ПУМБ НОМЕР_1 UAH та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешти коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 63893 грн.

Відповідно до платіжного доручення №58709699/3 від 03.04.2019 року грошові кошти у розмірі 62392,89 грн було сплачено на рахунок відповідача.

Позивач вважаючи протиправною постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 58709699 від 01.04.2019 року та про арешт коштів боржника ВП №58709699 від 01.04.2019 року, звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що стаття 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.1994 року №208/94-ВР передбачає, що штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф.

У разі несплати штрафу в зазначений строк примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено перелік органів, що розглядають справи про правопорушення.

В той же час, частиною 1 статті 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до частиною 2 статті 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , передбачено не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Так, згідно п. 30 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (далі - Порядок № 244) суб`єкт містобудування, щодо якого прийнята постанова про накладення штрафу, сплачує штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання такої постанови. У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому, п. 34 Порядку № 244 передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

В той же час, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд вказує на те, що постанова про накладення штрафу, прийнята Департаментом ДАБІ у м. Києві може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання постановою чинності. При цьому, законодавцем передбачено, що у разі пропуску строку (три місяці) пред`явлення такої постанови до виконання, органи державної виконавчої служби повертають таку постанову стягувачу без прийняття до виконання.

Як було встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2019 ВП №58709699 прийнята на підставі постанови Департаменту ДАБІ у м. Києві №219/18/10/26-2/2012/02/2 від 20.12.2018 року про стягнення боргу у розмірі 57630 грн.

Тобто, в силу вимог ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження постанова №219/18/10/26-2/2012/02/2 від 20.12.2018 року повинна була пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суд не приймає доводів позивача, що постанова №219/18/10/26-2/2012/02/2 від 20.12.2018 року мала бути пред`явлена до виконання не пізніше 20.03.2019 року, оскільки як зазначено у поставах про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, виконавчий документ вступив у законну силу (набрав чинності) 03.01.2019 року (а.с.12-15), тобто звернення документа до виконання відбулося в межах встановленого законодавством строку.

Крім того, суд не приймає доводів позивача про недотримання стягувачем ст.26 Закону України Про виконавче провадження в частині несплати обов`язкового авансового внеску, оскільки відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про виконавче провадження від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Враховуючи, що Департамент ДАБІ у м. Києві є державним органом та стягувачем у виконавчому провадженні ВП №58709699, він підпадає під пільги щодо звільнення від сплати авансового внеску у відповідності до вищезазначеної статті.

Щодо постанови про арешт коштів боржника ВП №58709699 від 01.04.2019 року суд зазначає наступне.

Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований ст. 56 Закону № 1404-VIII.

За приписом вказаної норми арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Таким чином, положення чинного законодавства України не містять імперативної норми, яка б вказувала на те, що перед винесення постанови про арешт коштів боржника, виконавець зобов`язаний виявити дані кошти.

Відповідно до п. 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 року, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

З аналізу наведених норм Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається, що арешт на майно боржника повинен накладатися з метою забезпечення виконання відповідного виконавчого документа з урахуванням суми боргу та витрат виконавчого провадження.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 01.04.2019 року є правомірною та такою, що винесена у відповідності до норм чинного законодавства України.

Позивачем не наведено обгрунтованих доводів щодо протиправності прийнятої постанови чи порушення державним виконавцем норм Закону України Про виконавче провадження під час її винесення.

Позивач посилається на п.10 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якого у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Разом зі тим, постанова Департаменту ДАБІ у м. Києві №219/18/10/26-2/2012/02/2 від 20.12.2018 року набрала законної сили 03.01.2019 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем. Доказів на оскарження даної постанови у судовому порядку, чи інших доказів на підтвердження того, що вказана постанова не є чинною надано не було, що вказує на відсутність підстав для повернення її стягувачу.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого ВП №58709699 від 01.04.2019 року та про арешт коштів боржника ВП №58709699 від 01.04.2019 року є правомірними та не підлягають скасуванню.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Груп Проджект відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до частини першої статті 272 КАС України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ГРУП ПРОДЖЕКТ (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 18, оф.1, код ЄДРПОУ 34795611)

Відповідач: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, с. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593)

Суддя В.І. Келеберда