Рішення

від 12.07.2019 по справі 826/6186/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2019 року № 826/6186/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

16 квітня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Лівобережне ОУПФ України в м. Києві), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати дії Лівобережного ОУПФ України в м. Києві щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, - протиправними;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29 грудня 2017 року.

Підставою для звернення з позовом стала протиправна, на думку позивача, відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, передбаченої законодавством, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проведення атестації робочого місця, на якому працювала позивач у період щодо якого виник спір підтверджується трудовою книжкою із записом про витяг із зазначенням наказу про результати атестації робочого місця. А надані відповідачу довідки про спеціальний стаж роботи оформлені згідно вимог законодавства та завірені належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2018 року замінено відповідача у справі №826/6186/18, а саме Лівобережне ОУПФ України в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФ України в м. Києві).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, що підтверджується копією паспорта громадянина Украхни та довідкою від 28 грудня 2017 року №81, виданою комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва житлово-експлуатаційної дільниці №319.

Досягнувши повних 52 років, позивач 29 грудня 2017 року звернулась до Лівобережного ОУПФ України в м. Києві із завою про призначення пенсії за віком (Список №2).

Листом від 23 січня 2018 року №1641/06 Лівобережне ОУПФ України в м. Києві повідомило позивача, що призначити пенсію на пільгових умовах на сьогоднішній день немає підстав, оскільки згідно наданих нею довідок від 14 грудня 2016 року №139/70/0570, від 13 грудня 2016 року №139/70/0570, виданих Приватним акціонерним товариством (далі - ПрАТ) Науково-виробниче об`єднання Етал , спеціальний стаж складає 2 роки 8 місяців 17 днів (допущена описка 28 днів), загальний 29 років 7 місяців 29 днів, проте позивачем не надано жодної належним чином завіреної копії первинних документів на підставі яких видані довідки про спеціальний стаж роботи.

Так, суд встановив, що згідно трудової книжки позивача, остання з 05 вересня 1983 року по 30 липня 1986 року працювала на Олександрійському електромеханічному заводі імені ХХV з`їзду (в подальшому реорганізовано в Науково-виробниче об`єднання Олександрійський електромеханічний завод , який згодом перейменовано в Науково-виробниче об`єднання ЕТАЛ та потім перетворено у Відкрите акціонерне товариство Науково-виробниче об`єднання ЕТАЛ , що підтверджується архівною довідковою від 13 грудня 2016 року №61/060) в цеху переробки пластмас обробником ливарних та пресованих виробів з пластмаси (з 05 вересня 1983 року по 14 лютого 1984 року) та пресувальником виробів з пластмас (з 15 лютого 1984 року по 30 липня 1986 року).

З 20 серпня 1986 року 17 грудня 2001 року позивач працювала у Відкритому акціонерному товаристві Донецький завод іграшок (правонаступник Донецької фабрики іграшок, яку в 1988 році перейменовано в Донецький завод іграшок):

з 20 серпня по 30 листопада 1986 року - учнем ливарника пластмаси в цеху пластмас №1;

з 01 грудня 1986 року по 17 серпня 1987 року - ливарником пластмаси в цеху пластмас №1;

з 18 серпня 1987 року по 30 квітня 1988 року - інженером - технологом в цеху пластмас №1;

з 01 травня 1988 року по 31 грудня 1988 року - техніком -технологом в тому же цеху;

з 01 січня 1989 року по 02 квітня 1995 року - ливарником пластмас в тому же цеху;

з 03 квітня 1995 року по 07 грудня 2001 року - ливарником пластмас 3-го розряду в метало-пластмасовому виробництві.

Також в трудовій книжці позивача міститься штамп із записом про наказ від 06 лютого 1996 року №44, згідно з яким, робоче місце ливарник пластмаси атестовано вперше і підтверджено за Спиком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відкрите акціонерне товариство Донецький завод іграшок з ідентифікаційним кодом юридичної особи 00310522, місцезнаходження: 83037, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Кірова, 90, державну реєстрацію якого, згідно запису від 24 вересня 2007 року - припинено. Інформація про правонаступників відсутня.

При цьому, суд встановив, що згідно довідок від 13 та 14 грудня 2016 року №137/70/0570 та №139/70/0570 відповідно, які містяться в матеріалах справи та долучались позивачем до заяви про призначення їй пенсії, вбачається, що ОСОБА_2 в період з 05 вересня 1983 року по 14 лютого 1984 року виконувала роботи по механічній обробці виробів з пластмас (фенопластів) на захисних, прошивних машинах та терпугом згідно технологічних процесів за професією робітники на механічній обробці пластмас - оброблювач ливарних та пресових виробів із пластмас, що передбачена Списком №2 розділу ХVI підрозділу а постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, у період з 15 лютого 1984 року по 30 липня 1986 року - виконувала виготовлення виробів середньої та підвищеної складності з пластмас (фенопластів) на реактопласт автоматах гарячим литтям під тиском згідно технологічних процесів, за процесією пресувальник виробів з пластмас , що передбачена Списком №2 розділу ХV підрозділу 10 а код КП 8232 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. Всього стаж за Списком №2 у вказані періоди складає 02 роки 10 місяців 26 днів.

Водночас, довідка від 14 грудня 2016 року видана на підставі особової картки форми П-2; особових рахунків за 1983 - 1986 роки, табельний номер 5182, наказ від 01 вересня 1983 року №3382 (про прийняття), наказ від 17 лютого 1984 року №666 (про переведення), наказ від 30 липня 1986 року №2902 (про звільнення), ЄТКД №27 від 1985 року, додаткова відпустка за шкідливі умови праці згідно угоди. Також в цій довідці зазначені додаткові відомості про характер робіт оброблювача ливарних та пресованих виробів із пластмас, пресувальника виробів з пластмас цеху переробки пластмас №204, довідка від 13 грудня 2016 року №137/70/0570 про фактично відпрацьовані дні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.

Жінкам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058-IV на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Отже, є кілька складових у своїй сукупності, які є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає працівнику права на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №523/14381/16-а, про те, що після 21 серпня 1992 року, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Як зазначено вище, судом встановлено підтвердження результатів атестації робочого місця ливарник пластмаси трудовою книжкою позивача із записом про витяг із відповідного наказу.

Пунктом 10 зазначеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідач, зробивши висновок щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах з раніш зазначених підстав, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача, у якій, зокрема, зазначено про періоди роботи позивача з вересня 1983 року по грудень 2001 року на роботах, які віднесені до відповідних Списків №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Враховуючи те, що у відповідності до положень пункту 20 Порядку №637 підставою для надання уточнюючої довідки є відсутність у трудовій книжці особи відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а також те, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача та не зазначив які саме відомості не містить трудова книжка позивача, та які мають бути підтверджені уточнюючою довідкою, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону №1788-ХІІ з підстав зазначених у листі Лівобережного ОУПФ України в м. Києві від 23 січня 2018 року №1641/06.

У свою чергу, суд зазначає, що за правилами статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Перелік документів, які необхідно подати до пенсійного органу для призначення пенсії визначений у пункті 2.1 Порядку №22-1.

При цьому положення вказаного пункту Порядку №22-1 має бланкетну норму, яка відсилає до Порядку 637 щодо документів про стаж.

Суд зазначає, що довідка від 14 грудня 2016 року №139/70/0570 про підтвердження наявного трудового стажу за періоди роботи позивача з 05 вересня 1983 року по 14 лютого 1984 року та з 15 лютого 1984 року по 30 липня 1986 року за формою та змістом відповідає Додатку №5 до Порядку №637, тому неврахування її відповідачем є безпідставним, оскільки ані Порядком №22-1, ані Порядком №637 не встановлено обов`язку подавати особою, яка звертається за призначенням пенсії, до пенсійного органу копії первинних документів на підставі яких видані пільгові довідки.

Право органу, що призначає пенсію, перевіряти обґрунтованість видачі довідок передбачено у пункті 4.2 Порядку №22-1 шляхом комунікації з підприємствами, установами та організаціями, які їх видали.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Проте відповідачем не надано жодної оцінки, зокрема, записам наявним у трудовій книжці позивача щодо роботи на посадах, які дають право на пільгову пенсію, відомостям щодо результатів атестації робочих місць позивача та відомостям щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірні періоди її роботи.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №204/362/17.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в пункті 4.1 рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання ГУПФ України в м. Києві призначити їй пенсію є передчасною, відповідно задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяв та призначення пенсії фактично не розглянув заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та не навів підстав відхилення ним відомостей наявних в трудовій книжці позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 в частині є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 16 квітня 2018 року №74730, ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатила судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп., який, з огляду на задоволення позовних вимог частково, підлягає присудженню на користь позивача у розмірі 352 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві) щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2, яка оформлена листом від 23 січня 2018 року №1641/06, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року №18279, з урахуванням висновків, викладених в даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 352 грн 40 коп. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак