Постанова

від 08.07.2019 по справі 520/904/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 р.Справа № 520/904/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Супрун Ю.О.) від 06.05.2019 року (повний текст рішення складено 16.05.2019р.) по справі №520/904/19

за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмили Михайлівни

до Міністерства юстиції України, треті особи Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю "АТК Мрія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Конбитех"

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, звернулась до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "АТК Мрія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Конбитех", в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка проявилась у відмові відновити доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, встановленого наказом № 3926/5 від 14.12.2018 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України у передбаченому законодавством порядку поновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без надання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулось 27.12.2018 року, а оскільки строк тимчасового блокування встановлено на 1 місяць, то відновлення доступу повинно було відбутись 21.01.2019 року. Вважаючи, що відповідачем протиправно не відновлено доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка проявилась у відмові відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, встановленого наказом № 3926/5 від 14.12.2018 року.

Зобов`язано Міністерство юстиції України у передбаченому законодавством порядку поновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без надання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 1536 гривень 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Не погодившись із судовим рішенням, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача, яка проявилась у відмові відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, встановленого наказом № 3926/5 від 14.12.2018 року. Зазначив, що з набранням 04.01.2019 року чинності змін у законодавстві, встановлено обов`язок, у т.ч. для позивача, надавати відповідний сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, який є єдиною умовою для можливого відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після тимчасового блокування. Посилання суду першої інстанції на положення статті 58 Конституції України в частині незворотності дії в часі нормативних актів та принципу правової визначеності, скаржник вважає помилковими, оскільки у даному випадку спірні правовідносини діляться на дві складові: перша подія - це припинення доступу до реєстру, а друга - відновлення доступу до реєстру. А відтак, на думку скаржника, відновлення доступу до реєстру повинно здійснюватися з урахуванням змін, які відбулись. Враховуючи, що позивачем після закінчення строку тимчасового блокування доступу до реєстру не було надано вищевказаного сертифікату, то відсутні правові підстави для відновлення такого доступу, а відтак у спірних правовідносинах відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, надали до суду клопотання, в яких просили провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивачем 18.07.2016 року прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.07.2016 року №№ 30547175, 30546921 щодо нежитлових будівель літ «Т-1» , площею 13,2 кв.м., літ. «Ф-1» площею 1268,8 кв.м., літ. «Х-2» площею 560,9 кв.м., літ. «Ю-2» площею 334,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

До Міністерства юстиції України надійшла скарга директора TOB «АТК Мрія» ОСОБА_1 .П ОСОБА_2 від 06.11.2018 року з вимогою про скасування вищевказаних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За наслідком розгляду скарги, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 14.12.2018 року № 3926/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , яким, серед іншого, тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць. (т. 1 а.с.19)

Вважаючи, що відповідачем протиправно не відновлено доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою не відновлення позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слугувало не надання позивачем сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, отриманого після прийняття Міністерством юстиції України рішення про тимчасове блокування доступу відповідного реєстру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України, яка проявилась у відмові відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, встановленого наказом №3926/5 від 14.12.2018 року, оскільки встановлена законодавством вимога щодо одержання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, можлива була до застосування лише за порушення вчинені не раніше набуття чинності відповідних змін. Також, з метою відновлення прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Міністерство юстиції України у передбаченому законодавством порядку поновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без надання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» ).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав визначені Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Міністерство юстиції України: забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Як встановлено пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державним реєстратором є: нотаріус.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту першого частини другої вищенаведеної статті Закону, за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - реєстри), уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України Про адміністративні послуги (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів, органів ліцензування, дозвільних органів, державним та приватним виконавцям та іншим особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрах (далі - користувачі) визначено Порядком надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 15.12.2015 року №2586/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.12.2015 року за № 1568/28013 (далі - Порядок).

Відповідно до приписів пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час винесення наказу про притягнення позивача до відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до реєстру), доступ до реєстрів надається користувачам на безоплатній основі на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства. У разі якщо користувачем є державний нотаріус, договір укладається між державною нотаріальною конторою, у якій працює такий користувач, та адміністратором реєстрів.

Пунктом 6 Порядку (у редакції, чинній на час винесення наказу про притягнення позивача до відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до реєстру) встановлено, що тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстрів у випадках, передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства.

Адміністратор реєстрів у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, яке надсилається супровідним листом, невідкладно здійснює тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру відповідного користувача незалежно від того, чи змінено ним категорію користувача (уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг, нотаріус, його помічник, посадова особа Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державний виконавець, приватний виконавець або інша особа, уповноважена відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрі) на момент надходження відповідного рішення.

Тимчасове блокування доступу користувача до відповідного реєстру здійснюється на строк, указаний у рішенні Міністерства юстиції України, його територіального органу. У разі якщо дата відновлення доступу користувачу припадає на вихідний або святковий день, відновлення такого доступу здійснюється на наступний робочий день.

Наказом Міністерства юстиції України 29.12.2018 року № 4146/5 затверджено Зміни до деяких наказів Міністерства юстиції України, якими, серед іншого, друге речення абзацу третього пункту 6 Порядку викладено в такій редакції: Відновлення доступу користувачу, у тому числі нотаріусу, здійснюється на наступний робочий день з дня спливу відповідного строку за умови надання таким користувачем сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, отриманого після прийняття Міністерством юстиції України, його територіальним органом рішення про тимчасове блокування доступу до відповідного реєстру. .

Вказані зміни до Порядку набрали чинності 04.01.2019 року, тобто після прийняття відповідачем наказу від 14.12.2018 року № 3926/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , яким, серед іншого, тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У даному випадку на час вчинення позивачем порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності на підставі пункту першого частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на час прийняття наказу Міністерства юстиції України наказу від 14.12.2018 року № 3926/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , яким, серед іншого, тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, положеннями Порядку не передбачалось додаткового виду стягнення за порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вигляді отримання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, а тому поширення на позивача пункту 6 Порядку (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.12.2018року № 4146/5) є порушенням статті 58 Конституції України.

Інших підстав не відновлення позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім ненадання позивачем сертифікату про підтвердження професійної компетентності, відповідачем вказано не було.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007 року).

Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним -якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду «Фельдек проти Словаччини» від 12.07.2001 року).

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вказана узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2019 року по справі № 688/4324/16-а.

Таким чином, враховуючи сплив строку тимчасового блокування позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність Міністерства юстиції України, яка проявилась у відмові відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення строку тимчасового блокування доступу до вказаного реєстру, встановленого наказом № 3926/5 від 14.12.2018 року є протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, є необхідним саме зобов`язання Міністерство юстиції України у передбаченому законодавством порядку поновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без надання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі №520/904/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 12.07.2019 року.