Постанова

від 08.07.2019 по справі 520/731/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 р.Справа № 520/731/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року (ухвалене суддею Пановим М.М., повний текст якого складено 03.04.2019 року) по справі № 520/731/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" (в подальшому - ТОВ "ТД ВІСКОНТІ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (в подальшому - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00005031403, № 00005041403, № 00005051403 від 28.12.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , Податкового кодексу України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скануванню.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТД ВІСКОНТІ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., складено акт № 5121/20-40-14-03-07/38772095 від 07.12.2018 р., яким встановлені порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 , п. 201.6 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00005031403 від 28.12.2018 р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 351145 грн.; №00005041403 від 28.12.2018 р. про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 333404 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 51431 грн., а всього на суму 384835 грн.; № 00005051403 від 28.12.2018 р. про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 185691 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 46422,75 грн., а всього на суму 232113,75 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 187 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням (п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України).

Згідно із п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 5.7. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , у статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства.

Згідно із п.п. 5, 7, 10, 11, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 р. (по справі № 804/18786/14).

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ ТД ВІСКОНТІ подало нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (реєстр. №9276329955 від 29.02.216) за звітний податковий період - 2015 рік, звітний/податковий/період, що уточується - 2014 рік з наступними показниками: Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку - у сумі 17878548 грн.; Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухта/обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) - у сумі 66698500 грн.; Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (т, -) - у сумі -351145 грн.; Об`єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03) (+, -) у сумі 347355 грн.; Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток звільнений від оподаткування (+, -); Податок на прибуток ((позитивне значення) (рядок 04 - рядок 05) х../100) - у сумі 62524 грн.; Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 - рядок 16 ЗП) - у сумі 62524 грн.; Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+, -) і - у сумі 62524 грн.

Також ТОВ ТД ВІСКОНТІ подало уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (реєстраційний №9276550460 від 22.03.2016) за звітний податковий період - 2015 рік, звітний (податковий) період, що уточнюється - 2014 рік з наступними показниками: Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку - у сумі 9970981 грн.; Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) - у сумі -351145 грн.; Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (т, -) -; Об`єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03) (+, -) у сумі -351145 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вказані уточнення стосуються 2014 року, згідно декларації за 2015 рік. Підприємством враховано від`ємне значення об`єкта оподаткування на прибуток, яка враховує від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 351145 грн., фінансовий результат оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 698500 грн., сума у розмірі 62524 грн. сплачена товариством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00005031403 від 28.12.2018 р. необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин ТОВ ТД ВІСКОНТІ з ТОВ ВП Слобожанський продукт , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ТД ВІСКОНТІ" та ТОВ ВП Слобожанський продукт укладено договір № 01 від 01.07.2015 р. про надання послуг з переробки давальницької сировини та додаткові угоди.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем надані наступні первинні документи: технологічний додаток до вищевказаного договору; видаткові накладні, витяг з програми 1-с бухгалтерія ; витяг з програми 1-с бухгалтерія щодо передачі готової продукції; звіти про перероблену сировину за період 01.07.2015 р. - 31.12.2017 р. , накладні на передачу готової продукції, акти виконаних робіт за період 01.07.2015 р. - 31.12.2017 р., акти списання сировини та матеріалів, використаних у процесі переробки давальницької сировини за період 01.07.2015 р. - 31.12.2017 р., акти звірки кількості матеріалів, переданих та використаних при переробці за період 01.07.2015 р. - 31.12.2017 р.

Судовим розглядом встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА підтверджуються податковою накладною № 490 від 07.04.2015 р., податковою накладною № 28 від 07.04.2015 р., оплатою за продукцію здійсненою в безготівковій формі, що підтверджується платежем № 789 від 07.04.2015 р. на суму 13000 грн., сума податку на додану вартість у розмірі 2166,67 грн. включена до податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2015 року, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 2167 грн. не завищено.

Щодо інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА є учасником: кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України; кримінального провадження Кримінального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні вироки суду за вказаними кримінальними провадженнями.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ ФАБІУС ТРЕЙД , суд апеляційної інстанції зазначає, що вони підтверджуються податковою накладною № 52 від 10.08.2015 р. та видатковою накладною ФТ-000288 від 10.08.2015 р.

Судовим розглядом встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД підтверджуються видатковою накладною № 226 від 07.06.2016 р. на суму 218000 грн., податковою накладною № 9 від 06.06.2016 р., яка зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних та суму податку на додану вартість включено до податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2016 року, оплата за поставлену продукцію здійснена в безготівковій формі у розмірі 218000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 06.06.2016 р., перевезення продукції підтверджується товарно-транспортною накладною № Р 226 від 07.06.2016 р.

Таким чином, реалізація товару саме ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи відповідача, що відсутність письмових договорів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА , ТОВ ФАБІУС ТРЕЙД , ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД , підтверджує нереальність угод, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки чинним законодавством не встановлено заборони здійснювати господарську діяльність без укладення письмових договорів, а реальність вищезазначених угод підтверджується первинними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 р. та прийняти постанову, якою позов ТОВ ТД ВІСКОНТІ задовольнити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати за подання адміністративного позову у розмірі 14521,41 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 21782,12 грн., а всього 36303,53 грн. підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року по справі № 520/731/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2018 року № № 00005031403, 00005041403, 00005051403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВІСКОНТІ" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 14521 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна) гривня 41 копійка та за подання апеляційної скарги в розмірі 21782 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 12 копійок, а всього 36303 (тридцять шість тисяч триста три) гривні 53 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 12.07.2019 року