Постанова

від 04.07.2019 по справі 280/59/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/59/19

головуючий суддя І інстанції -Стрельнікова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року в адміністративній справі № 280/59/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005304708 від 29.12.2018 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте 29 грудня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення-рішення № 0005304708.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Офіс великих платників податку Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року скасувати та прийняти судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено, що транспортування сировини (соняшника) здійснювалось перевізником ТОВ Інверс ВС , але за даними Національної автоматизованої системи Головного сервісного центру МВС України НАІС ДДАІ у власності ТОВ Інверс ВС на момент оформлення взаємовідносин із ПрАТ Пологівський ОЕЗ не перебували транспортні засоби. Окрім того, відповідно до даних ЄРПН системи Архів електронної звітності реєстрація податкових накладних на придбання підприємством ТОВ Інверс ВС послуг перевезення або придбання транспортних засобів протягом аналізованого періоду не здійснювалась.

Приватним акціонерним товариством "Пологівський олійноекстракційний завод" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, в період з 19.11.2018 по 07.12.2018 на підставі направлень від 16.11.2018 № № 195, 196 виданих Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС та наказу від 16.11.2018 № 2123, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Запорізького управління Офісу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод з метою дослідження питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕРС ВС (код ЄДРПОУ 40408389) за період січень -травень 2017 року, за висновками якої складено Акт від 14.12.2018 № 116/28-10-47-08/03384147 (т.1 а.с. 43-82).

За результатом проведеної перевірки, відповідач, зокрема, дійшов висновку про порушення ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод:

-пп а п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 6 867 209 грн., у т.ч. по періодах:

-січень 2017 року - 850 581 грн.;

-лютий 2017 року 1 673 407 грн.;

- березень 2017 року - 4 313 604 грн.;

-травень 2017 року - 29 617 грн.

На підставі вказаних висновків, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005304708 від 29.12.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 867 209 грн., та донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення- рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, порушує права та законні інтереси позивача щодо можливості отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість, та як наслідок, формування від`ємного значення для отримання бюджетного відшкодування, і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі -Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ Інверс ВС на підставі договору на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 23.12.2016 року № 2395/6.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Замовник у строки та на визначених у договорі умовах зобов`язується поставити Виконавцю Сировину, а також здійснити вибірку Продукції, а Виконавець зобов`язується переробити поставлену замовником Сировину, здійснити зберігання Продукції, а також відвантаження Замовнику продукції.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем під час перевірки були подані копії податкових накладних, маршрутних листів, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт, накладних, квитанції на приймання до переробки олійного насіння, банківські виписки про оплату.

Дослідивши зміст спірних документів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

В свою чергу, що стосується посилань відповідача на інформацію ІС Відеконтроль-Рубіж , наданої 04.09.2018 року від Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області, відповідно до якої транспортні засоби, відображені в поданих позивачем товарно-транспортних накладних, ніколи не виїзджали з Дніпропетровської області, м. Апостолове у період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року, як на підставу обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ МВС України від 23.11.2012 р. № 1080/ДСК, яким затверджено Інструкцію з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , скасований Наказом МВС України від 13.06.2018 року № 497 Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України .

Отже, відповідач отримав вищезазначену інформацію з ІС ВІДЕОКОНТРОЛЬ- Рубіж після скасування нормативно - правового акту, на підставі якого діяла ця інформаційно-пошукова система, що в свою чергу свідчить про неможливість надання вказаній інформації правового статусу доказу, в розумінні приписів ст.ст. 72-78 КАС України.

Поряд з вказаним, необхідно зазначити, що відповідачем не було надано до суду жодних доказів, якій б підтверджували факт справності всіх технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису) ІПС ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж в період з 01.01.2017 по 31.03.2017, можливість повної фіксації цими технічними засобами і приладами усіх (без виключення) шляхів виїзду з м. Апостолове Дніпропетровської області, а також технічну можливість збереження ІПС ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж інформації з таких технічних засобів та приладів з 01.01.2017 по день отримання інформації.

Також, щодо посилань відповідача на те, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначено, що транспортування сировини здійснювалось перевізником ТОВ Інверс ВС , але за даними Національної автоматизованої системи Головного сервісного центру МВС України НАІС ДДАІ , у власності ТОВ Інверс ВС на момент оформлення взаємовідносин із ПрАТ Пологівський ОЕЗ не перебували транспортні засоби, а також відсутності у контрагента позивача складського приміщення, необхідного для здійснення зберігання соняшника, відсутності придбання послуг зберігання соняшника та/або оренди складських приміщень у м. Апостолове, Дніпропетровської області, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає безпідставними посилання відповідача на наявні пояснення деяких власників транспортних засобів (зазначених в ТТН) що ними, не здійснювалося перевезення сировини (соняшнику) від м. Апостолове Дніпропетровської області до м. Пологи Запорізької області у період з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 року, оскільки вказані пояснення не можуть вважатися доказом нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ Інверс ВС , з огляду на надання позивачем всіх необхідних документів, які підтверджують факт надходження до останнього сировини (насіння соняшнику) від ТОВ ІНВЕРС ВС .

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що власниками і фактичними користувачами транспортних засобів, які зазначені в Акті перевірки, зокрема і ОСОБА_1 , було надано заяви з нотаріальним засвідченням справжності їх підписів, в яких підтверджено факт перевезення сировини (соняшнику) від м. Апостолове Дніпропетровської області до м. Пологи Запорізької області у період з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 (т.6 а.с. 11, 39, 40, 42, 44, 46, 53, 57, 59).

Таким чином, з зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2018 року № 0005304708 у зв`язку з чим останнє правомірно було визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року в адміністративній справі № 280/59/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст. ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко