Рішення

від 10.07.2019 по справі 902/272/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2019 р. Cправа № 902/272/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ-ПОЛІМЕР

(пров. Кравцова, 19, м. Харків, 61003)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР

(вул. Пирогова, 153А, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233)

про стягнення 195105,86 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

На розгляд від 28.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ-ПОЛІМЕР з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР заборгованості за Договором поставки № 20171106 від 06.11.2017 в загальному розмірі 195 105,86 грн, з яких: 116 101,40 грн - борг; 77 415,65 грн - пеня; 636,00 - 3% річних; 952,81 грн. - інфляційне збільшення; 10 000,00 грн. - збитки на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 20171106 від 06.11.2017 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 04.04.2019 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.

02.05.2019 до суду надійшла уточнююча заява від 19.04.2019 на виконання ухвали суду від 04.04.2019, яка направлена на одночасне збільшення та зменшення позовних вимог. Так, в заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача: суму боргу в розмірі 116 101,40 грн; пеню в розмірі 12 960,60 грн, три проценти річних та інфляційне збільшення боргу в розмірі 24 153,63 грн.

За вказаними вимогами ухвалою суду від 02.05.2019 відкрито провадження у справі №902/272/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2019.

Ухвалою суду від 28.05.2019 підготовче засідання відкладено на 25.06.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/272/19 для судового розгляду по суті на 10.07.2019.

На визначену судом дату уповноважений представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою суду від 25.06.2019.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Натомість подав до суду клопотання про розгляд справи по суті без участі його представника.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 10.07.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ-ПОЛІМЕР та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР було укладено Договір №20171106, в рамках якого позивачем, за видатковою накладною № 2 від 14.11.2017, поставлено відповідачу товар на загальну суму 223 698,24 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору №2017110616 від 06.11.2017 Покупець здійснює остаточну оплату отриманої партії товару протягом 30 календарних днів, на суму, що відповідає вартості поставки такого товару. Отже, остаточна дата сплати за Договором є 14.12.2017.

Відповідач, в порушення умов Договору, своєчасно не оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого станом на 19.04.2019 за ним обліковується заборгованість в сумі 116 101,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором, яка останнім залишена без реагування.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань з відповідача підлягає стягненню 116 101,40 грн основного боргу, 12 960,60 грн пені, 24 153,63 грн три проценти річних та інфляційне збільшення боргу.

Відповідач в заяві від 10.07.2019 позовні вимоги визнає в повному обсязі і не заперечує проти ухвалення рішення про їх задоволення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ай-Полімер (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автооптцентр (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки товару № 20171106. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця визначений цим Договором товар належної якості, що відповідає державним стандартам, за його Замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною Договору (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати товар на встановлених даним Договором умовах.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень Покупця (п. 3.1. Договору)

Загальна сума Договору складається з суми вартості партій товару поставлених Постачальником на протязі строку дії цього договору. (п. 4.1. Договору)

Ціна товару за цим Договором встановлюється Сторонами в гривнях. Крім цього Сторони цього Договору визначають доларовий еквівалент ціни товару згідно курсу продажу на Міжбанку. (п. 4.4. Договору)

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України на умовах: за кожну партію товару Покупець зобов`язується внести передоплату у розмірі 30% від вартості замовлення при подачі узгодженої Сторонами заявки на формування замовлення, згідно п. 3.1. (п. 5.1. Договору)

Відповідно до п. 5.2. Договору Покупець здійснює остаточну оплату отриманої партії товару протягом 30 календарних днів, на суму, що відповідає вартості поставки такого товару Покупцю згідно п. 4.7.

Постачальник гарантує якість товару, що поставляється. У підтвердження якості товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю копію технічного опису товару або інший документ, який підтверджує якість товару. (п. 7.1. Договору)

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками обох Сторін та діє до 30 грудня 2018 року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення, направленого рекомендованим листом, від будь-якої зі Сторін про розірвання Договору, строк дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 30 грудня наступного календарного року включно. (п.п. 2.1., 2.2. Договору)

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем, в межах Договору, за видатковою накладною № 2 від 14.11.2017, поставлено відповідачу товару на загальну суму 223 698,24 грн.

Як стверджує позивач, та не заперечується відповідачем, останнім проведено розрахунки за поставлений товар частково в розмірі 107 596,84 грн., а саме:

24.11.2017 - сплачено 1 310,00 грн;

12.01.2018 - сплачено 25 000,00 грн;

08.05.2018 - повернуто товар на суму 6 000,48 грн;

30.05.2018 - повернуто товар на суму 71 286,36 грн;

30.1.2018 - сплачено 1 000,00 грн;

22.02.2019 - сплачено 500,00 грн;

25.02.2019 - сплачено 500,00 грн;

28.02.2019 - сплачено 2000,00 грн.

Таким чином, станом на день ухвалення судового рішення у даній справі, заборгованість відповідача за Договором становить 116 101,40 грн, що визнається відповідачем в заяві від 10.07.2019.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за товар у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 116 101,40 грн боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 15.12.2017 по 22.02.2019 в розмірі 12 960,60 грн, три проценти річних за період з 15.12.2017 по 22.02.2019 в розмірі 5 326,00 грн, інфляційних нарахувань за період з 15.12.2017 по 22.02.2019 в розмірі 18 827,63 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.Договору Сторони узгодили, що у випадку порушення Покупцем своїх зобов`язань по оплаті товару, Покупець за вимогою Постачальника, сплачує пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.

При цьому суд зважає, що при обрахунку пені позивачем враховано обмеження, визначені Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем при підрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань допущено помилки в бік заниження, оскільки за визначений в розрахунку період, за розрахунком суду, розмір 3% річних складає 5378,44 грн, а інфляційних - 18 827,65 грн. Водночас, означені вимоги, з огляду на положення ст. 14 ГПК України, підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, з урахуванням 5.2. Договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленого товару за накладною № 2 від 14.11.2017 сплив 14.12.2017, а отже, належним періодом нарахування пені по означеній видатковій накладній є період з 15.12.2017 по 14.06.2018.

Разом з тим, таке порушення не вплинуло на загальний розмір заявленої до стягнення з відповідача пені. Відтак, вказана вимога, з огляду на положення ст. 14 ГПК України, підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 298,23 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автооптцентр (вул. Пирогова, буд 153 А, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233, код ЄДРПОУ 39031476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ай-Полімер (провулок Кварцова, буд.19, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40241465) 116 101 (сто шістнадцять тисяч сто одну одну) грн 40 коп. - основного боргу; 12 960 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 60 коп. - пені; 5 326 (п`ять тисяч триста двадцять шість) грн 00 коп. - 3% річних; 18 827 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн 63 коп. - інфляційних нарахувань; 2 298 (дві тисячі двісті дев`яносто вісім) грн 23 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 липня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (провулок Кравцова, 19, м. Харків, 61003)

3 - відповідачу (вул. Пирогова, 153А, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233)