Рішення

від 03.07.2019 по справі 915/799/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 915/799/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ-ХАУЗ» , вул. Космонавтів, 104-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37844509, адреса для листування: 54028, м. Миколаїв, а/с 59 Ковалева Н ОСОБА_1

до відповідача: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про: визнання додаткової угоди укладеною,-

за участі представників учасників справи:

від позивача: Архипов Д.О., за ордером,

від відповідача: Євлоєва Н.Р., за довіреністю,

в с т а н о в и в:

03.04.2019 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №02/04 від 03.04.2019 до відповідача про визнання укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.12.2013 за №9860.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на норми ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 179, 187 Господарського кодексу України, ст. 33 Закону України Про оренду землі та мотивовано тим, що між сторонами 12.11.2013 укладено договір оренди землі за №9860, п.3.1. якого встановлено, що він діє протягом 5 років з дати його укладення (до 12.12.2018), на виконання положень ст. 33 Закону України Про оренду землі та умов договору оренди, орендар подав 14.06.2018 до Миколаївської міської ради через Центр надання адміністративних послуг заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, до якої додав проект додаткової угоди, однак відповіді про результати розгляду звернення до цього часу не отримав, рішення про поновлення або про відмову у поновлені договору оренди не прийнято.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/799/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03 червня 2019 року о 11:00, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відзивом (вх. №8705/19 від 27.05.2019) відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 251, 629, 792 Цивільного кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33 Закону України Про оренду землі та мотивовано тим, що позивачем не надано всіх документів на підтвердження обставин справи, з поданих позивачем доказів вбачається, що ним пропущено строк звернення за поновленням договору відповідно до п. 3.1. Договору; на вказану заяву позивачу булла надана відмова у продовжені договору від 03.08.2018, у якій зазначено, що замість павільйону розташовано капітальну споруду, встановлено металевий паркан за межі відведеної земельної ділянки, чим порушено п. 5 Договору оренди землі від 12.12.2013 №9860 та ст. 96 Земельного кодексу України; повторне звернення позивача про поновлення договору оренди землі було подано 30.11.2018 з порушенням строку, тобто позивачем втрачено переважне право на продовження строку дії договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це відповідача. На теперішній час Договір є припиненим по закінченню строку, на який його було укладено.

11.06.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача, якою позивач заперечує доводи відповідача посилаючись на те, що орендар подав 14.06.2018 до Миколаївської міської ради через Центр надання адміністративних послуг заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, до якої додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах; лист-повідомлення від 03.08.2018 про заперечення щодо поновлення договору оренди землі, на який посилається відповідач, не містить посилання на прийняте з цього приводу рішення міської ради у відповідності з нормами п.34 ч. 1 ст. 26, ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ; рішення Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди землі або відмови у поновлені спірного договору за результатами розгляду звернення позивача від 14.06.2018 до цього часу не прийняте, отже вимоги ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі міською радою не виконано; ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування; повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не вимагається; лист виконкому Миколаївської міської ради від 03.08.2018 не є належним доказом, що встановлює характеристики споруди, розміщеної на спірній земельній ділянці у розумінні ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; обраний позивачем спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20.03.2018 у справі №912/645/17, від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

За результатами підготовчого засідання 03.06.2019 підготовче засідання відкладено на 02.07.2019.

02.07.2019, суд не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №915/799/19, розгляд справи по суті призначено на 03.07.2019.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Разом з тим, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) зазначено: Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

В п. 23. Рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) зазначено: Суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

В п. 19 рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (номер заяви 18390/91) ЄСПЛ зазначає: When a court gives a decision on the merits it must therefore rule on all the submissions adduced by the parties, otherwise the judgment will be flawed for failure to give an adequate statement of the grounds (incongruencia omisiva). However, according to the case-law, the court is not under a duty to deal expressly in its judgment with each of the submissions made by the parties where its decision to allow one of the claims entails by implication the rejection of the submission in question.

В другому реченні цього пункту рішення Європейським судом з прав людини стверджено, що при винесенні рішення по суті справи, суд повинен вирішувати всі подання, подані сторонами, інакше рішення буде недосконалим. Однак, згідно з прецедентною практикою, суд не зобов`язаний прямо вирішувати кожне твердження сторони, якщо його рішення про прийняття іншого твердження тягне за собою визнання необґрунтованим цього твердження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно п. 5.4. рішення Миколаївської міської ради №18/43 від 05.07.2012 товариству з обмеженою відповідальністю РЕНТ-ХАУЗ передано в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 56 кв.м для подальшого обслуговування торгового павільйону по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначено рішення, 12.12.2013 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТ-ХАУЗ укладено договір оренди землі №9860 (надалі - Договір), за умовами якого Миколаївською міською радою передано ТОВ РЕНТ-ХАУЗ в оренду земельну ділянку для подальшого обслуговування торгового павільйону по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п.1.1.).

За умовами п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 56 кв.м, у тому числі 32 кв.м під тимчасовою забудовою, 24 кв.м. під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер НОМЕР_1 097 НОМЕР_2 0010).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Договір діє протягом 5 років з дати його укладення (до 12.12.2018). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 12.4. Договору його дія припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він її одержав в оренду.

Маючи намір на поновлення договору ТОВ РЕНТ-ХАУЗ звернулось до Миколаївської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із відповідною заявою від 14.06.2018, до якої додано проект додаткової угоди про поновлення строку оренди землі.

Листом-повідомленням від 03.08.2018 Миколаївською міською радою повідомлено ТОВ РЕНТ-ХАУЗ , що продовження терміну дії правових документів на землекористування для обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного павільйону по вул. Космонавтів ріг вул. Вінграновського неможливе у зв`язку з порушенням ТОВ РЕНТ-ХАУЗ умов договору та положень чинного законодавства, з подальшим звільненням та відновленням благоустрою території магістральної вулиці.

Таким чином, позивачем не дотримано строку, визначеного п. 3.1 договору, який підлягає першочерговому застосуванню враховуючи положення ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Термін дії договору сплинув 12.12.2018 та більше не продовжувався.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі, відповідно до ч.1 ст.34 вказаного Закону, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Аналогічні умови припинення строку дії договору та повернення земельної ділянки передбачені договором оренди землі від 12.12.2013 № 9860.

Земельна ділянка на даний час використовується позивачем, що визнається сторонами у справі, а отже у відповідності до положень ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягає доведенню.

Стосовно обставин, з якими позивач пов`язує свої міркування щодо поновлення договору оренди землі, господарський суд звертає увагу на таке.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє протягом місяця після закінчення строку договору письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

На підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація (поновлення) відбувається автоматично лише при наявності мовчазної згоди.

Мовчазна згода, у даному випадку, обумовлюється конклюдентними діями Орендаря щодо подальшого користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку Орендодавця.

Разом з тим, звернення позивача 14.06.2018 в межах строку дії договору оренди землі свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору оренди на інших умовах із застосуванням порядку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах частини 6 цієї статті Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення договору оренди за принципом мовчазної згоди обох сторін договору. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Право на укладення додаткової угоди за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень в місячний строк після закінчення строку дії договору.

Таким чином, застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" можливе в разі, якщо орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору та, відповідно укладення додаткової угоди, у відповідності до частини 5 зазначеної статті Закону.

Вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі не досягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до частини 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. (таку правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 912/686/17).

Порядок, дотримання якого є необхідним для поновлення договору оренди землі, який визначено частиною п`ятою зазначеної норми полягає в тому, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Лист заступника міського голови від 03.08.2018, який міститься в матеріалах справи свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі.

Отже жодна з обставин, які витікають з відносин сторін щодо поновлення договору оренди землі на новий строк, не спростовує вищенаведеного висновку про припинення його дії.

Щодо доводів позивача з приводу відсутності від органу місцевого самоврядування будь-якого рішення щодо розірвання договору, складеного у відповідності до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також посилань на ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", то судом відзначається, що Законом України "Про оренду землі" не передбачено обов`язку органу місцевого самоврядування щодо винесення рішення про відмову в поновленні дії договору оренди землі у випадку звернення орендаря з порушенням визначеного договором строку, в межах якого орендар мав право реалізувати своє переважне право на поновлення договору.

Обставини, пов`язані із тим, чи є об`єкт, який перебуває на земельній ділянці капітальною спорудою не є предметом доказування в цій справі, оскільки предметом позову не виступають вимоги щодо порушення умов договору позивачем, розірвання договору або стягнення збитків.

Ці обставини могли бути встановлені, в тому числі, у разі розгляду судом позову орендаря щодо оскарження відмови орендодавця в продовженні дії договору у відповідності до положень ч.11 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

В цьому ж порядку мали бути заявлені і заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив, стосовно тощо, що лист-повідомлення не містить посилання на відповідне рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Позивач своїм правом на подання такого позову у встановлений законом місячний строк не скористався.

Натомість, предметом доказування в цій справі є виключно факт того, що сторони не дійшли згоди щодо продовження договору оренди землі в порядку, визначеному ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Цей факт не спростовується сторонами, а отже не підлягає доведенню.

Таким чином, жоден з аргументів позивача та всі вони в сукупності не спростовують факту припинення дії договору

Крім того, відмовляючи в позові, суд враховує, що Додаткова угода, текст якої наведено в позовній заяві не містить умови щодо строку дії договору, яку у відповідності до положень ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі віднесено до істотних умов, відсутність яких тягне за собою недійсність договору.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ-ХАУЗ» (вул. Космонавтів, 104-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37844509) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) про визнання додаткової угоди укладеною - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ-ХАУЗ» (вул. Космонавтів, 104-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37844509),

відповідач: Миколаївська міська рада (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001).

Повний текст судового рішення складено і підписано 12.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький