Постанова

від 12.07.2019 по справі 804/16313/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №804/16313/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Лівобережної об`єднано Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року (головуючий суддя - Павловський Д.П.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ухнаненко С.А., судді - Дадим Ю.М., Круговий О.О.)

у справі №804/16313/13-а

за позовом Приватного підприємства Соната Груп

до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Приватне підприємство Соната Груп (далі - Підприємство) звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи мають всі необхідні реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, укладених між Підприємством та його контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №000522205 від 06.11.2013 та №0005032205 від 06.11.2013 прийняті Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області ;

- стягнуто на користь Приватного підприємства Соната Групп документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 458 грн 81 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та упередженими, оскільки ґрунтуються виключно на висновках актів перевірок контрагентів Підприємства та відомостях, що містяться в інформаційних базах контролюючого органу, натомість реальність здійснення господарських операцій, а також подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) позивачем у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам відповідача про нереальність укладених між позивачем та його контрагентами угод,

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в період з 09.08.2013 по 20.09.2013 проведено планову виїзну перевірку ПП "Соната групп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.12.

За результатами перевірки складено Акт від 27.09.2013 №695/225/35738622 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог:

- п.п.135.1, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України ст. 2, п. 2 ст. З, п. 1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні , статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.п 2.1 .,2.4. п.2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 Первинні документи , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, в результаті чого занижено подок на прибуток на загальну суму 3 096 190 грн, у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 284 216 грн, за 2 квартал 2012 року в сумі 422 469 грн, за 3 квартал 2012 року 658 310 грн та за 4 квартал 2012 року в сумі 1 731 195 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ст. 2, п. 2 ст. 3, п. 1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні , статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, п.п 2.1., 2.4. п.2, п.2.15 та п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Первинні документи , в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 460 465 грн, у тому числі за січень 2012 року суму ПДВ у сумі 240 грн, за лютий 2012 року у сумі 676 грн, за березень 2012 року у сумі 1 243 грн, за квітень 2012 року у сумі 2 170 грн, за травень 2012 року у сумі 1 651 грн, за червень 2012 року у сумі 1 349 грн, за липень 2012 року у сумі 1 504 грн, за серпень 2012 року у сумі 88 грн, за вересень 2012 року у сумі 135 грн, за жовтень 2012 року у сумі 360 грн, за листопад у сумі 866 грн та за грудень 2012 року у сумі 450 183 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 №0005022205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем прибуток приватних підприємств у розмірі 3 870 237,5 грн, з яких 3 096 190,00 грн за основним платежем та 774 047,5 грн за штрафними санкціями та №0005032205, яким ПП "Соната групп" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 575 581,25 грн, з яких 460 465,00 грн за основним платежем та 115 116,25 за штрафними санкціями.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" ТОВ Хозстройсервіс , ТОВ "Глас", ТОВ "Шоковіта", ТОВ Альфа-Інвест Плюс ТОВ "Лігран", ТОВ Пром Альянс ЛТД , ПП "Мідуєй", ПП "Трес" реально не виконувались та не спричинили зміни майнового стану платника податків, а надані Підприємством документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" ТОВ Хозстройсервіс , ТОВ "Глас", ТОВ "Шоковіта", ТОВ Альфа-Інвест Плюс ТОВ "Лігран", ТОВ Пром Альянс ЛТД , ПП "Мідуєй", ПП "Трес".

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відхиливши доводи контролюючого органу про те, що фактично вказані договори не виконувалися, суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на те, що документи, надані позивачем в підтвердження виконання умов договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України .

Разом з цим, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи в судах, відповідач на підтвердження обґрунтованості та законності прийнятих податкових повідомлень-рішень послався на неможливість встановлення правомірності списання Підприємством виробничих запасів за 2012 рік та відображення їх у податковій декларації з податку на додану вартість, відсутність у наданих Підприємством податкових накладних та актах здачі-приймання продукції обов`язкових реквізитів, таких як прізвище та ініціали особи, яка отримала придбаний товар. Відповідач вказав, що у видаткових накладних не наведено на підставі яких довіреностей було отримано обладнання, не зазначено їх номер та дати, а також не надано доказів введення цього обладнання в експлуатацію та технічних паспортів на нього.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено які саме договори і з яким контрагентами у перевіряємий період укладалися позивачем, не досліджено їх зміст, не встановлено чи відбувся фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій між Підприємством та вказаними вище контрагентами, та не з`ясовано чи здійснювався між сторонами розрахунок з посиланням на відповідні докази та документи.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДФС, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Лівобережної об`єднано Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - скасувати.

Справу №804/16313/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова