Ухвала

від 12.07.2019 по справі 826/7765/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 липня 2019 року

Київ

справа №826/7765/18

адміністративне провадження №К/9901/16145/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 826/7765/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сідрейл до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС).

У касаційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке було обґрунтовано тим, що вперше подану ним касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 24.04.2019 повернуто, оскільки скаржником вимоги ухвали про залишення касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору не виконано. На думку скаржника, обмежене фінансування видатків на сплату судового збору є незалежною від учасника судового процесу обставиною та є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 такі причини пропуску строку визнано неповажними та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали повідомити інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 67 957, 65 грн. Судом також зазначено, що ухвалу Верховного Суду від 24.04.2019 про повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі скаржником отримано 27.04.2019, проте повторно цю касаційну скаргу подано до суду лише 06.06.2019, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою, враховуючи і той факт, що повторно подана касаційна скарга не містить доказів сплати судового збору за її подання, що спростовує поважність причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження у період з квітня 2019 по червень 2019, у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір за її подання.

На виконання вимог ухвали від 12.06.2019, від ДФС 24.06.2019 надійшло платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання, в якому відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтоване тим, що вперше подану ним касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 24.04.2019 повернуто, оскільки скаржником вимоги ухвали про залишення касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору не виконано. Звертає увагу, що сплатити судовий збір раніше ДФС не мало можливості оскільки здійснювалося безспірне стягнення витрат відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 N845.

Отже, фактично, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд повторно акцентує увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

При цьому, сама сплата судового збору за подання касаційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків касаційної скарги в розумінні КАС України. Доводи ДФС про неможливість сплати судового збору з посиланням на Порядок №845 є безпідставними, оскільки відповідно до п. 30 Порядку №845 при здійсненні безспірного списання коштів з рахунків боржника не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку, лише на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку. Крім того, відповідно до п. 25 Порядку на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені у ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 826/7765/18 .

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду