Постанова

від 12.07.2019 по справі 825/3541/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №825/3541/14

адміністративне провадження №К/9901/7217/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Інтертопсарвіс

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Мамчур Я.С., Шостак О.О.)

у справі №825/3541/14

за позовом Приватного підприємства Інтертопсервіс

до Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Приватне підприємство Інтертопсервіс (далі - Підприємство) звернулось в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтвердженні посиланням на будь-які первинні документи.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.09.2014 № 0000712200, № 0000722200;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства ІНТЕРТОПСЕРВІС судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські договори, укладені між Підприємством та ТОВ Торенія , ТОВ Люкс Інвест Маркет були виконані в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отримані, а надані контролюючому органу належним чином оформлені первинні документи є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за результатами виконання угод, укладених з вказаними контрагентами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року апеляційну скаргу Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Чернігівській області задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Інтертопсервіс - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, мотивуючи своє рішення тим, що надані в судовому засіданні пояснення представників позивача прямо суперечать письмовим доказам, що приєднані до матеріалів справи на підтвердження виконання зазначених договорів, а також неточностями у наданих позивачем первинних документах.

Не погодившись з зазначеним рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство зазначило про реальність виконання укладених між Підприємством та ТОВ Торенія , ТОВ Люкс Інвест Маркет договорів, а також вказало, що придбане Підприємством у зазначених контрагентів вугілля у подальшому було реалізовано споживачам, що підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.

21 квітня 2015 року від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначив про законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі.

30 серпня 2018 року Прилуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначене клопотання задовольнити та замінити відповідача - Бахмацьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області правонаступником - Прилуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

23 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Інтертопсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 по 31 жовтня 2012 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ Торенія та за період з 01 по 30 вересня 2013 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ Люкс Інвест Маркет .

За результатами перевірки складено акт від 17 вересня 2014 року № 669/22/33358409 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 3.8 Порядку заповнення і подання податкової, звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492,. п.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ідо призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, їдо перевірявся, на загальну суму 119 450 грн в тому числі за: жовтень 2012 року в сумі 90 783 грн.; вересень 2013 року в сумі 28 667 грн;

- п. 138,2 ст.138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 3143, п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення списів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлено заниження сплати податку на прибуток у сумі 122 556 грн, у тому числі за: 2012 рік в сумі 95 323 грн; 2013 рік в сумі 27 233 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року № 0000712200, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 320 грн 50 коп., з яких 119 150 грн - за основним платежем та 29 862 грн - штрафні (фінансові) санкції, а також від 29 вересня 2014 року № 0000722200, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 153 195 грн, з яких 122 556 грн - за основним платежем та 30 639 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ Торенія , ТОВ Люкс Інвест Маркет , оскільки останні не спричинили настання реальних правових наслідків та зміну майнового стану платника податків.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються ПК України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП Інтертопсервіс та ТОВ Торенія укладено договір поставки №0110/12 від 01 жовтня 2012 року, за умовами якого позивач придбав вугільну продукцію, марка, ціна та кількість якої визначається у специфікації. Зазначена продукція поставляється продавцем на умовах FCA - станція відправлення.

Аналогічний за змістом договір був укладений між ПП Інтертопсервіс та ТОВ Люкс Інвест Маркет (договір поставки № 01092013 від 01 вересня 2013 року).

На підтвердження фактичного виконання сторонами вказаних договорів позивач надав до суду копії видаткових накладних № 161 від 16 вересня 2013 року та № ТР-110 від 11 жовтня 2012 року, а також податкових накладних.

До матеріалів справи також приєднано накладні (Інформацію з перевізного документа), договір про надання послуг від 10 січня 2012 року, укладений між ПП Інтертопсервіс і ТОВ Масіс 1 , договір про організацію перевезень вантажів від 05 вересня 2013 року, укладений між ПП Інтертопсервіс та ТОВ Ястер , договори про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт від 10 січня 2012 року та від 01 серпня 2013 року, укладені між ТОВ Інтертопсервіс та ДТГО Південно-західна залізниця , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують виконання договорів від 10 січня 2012 року, від 01 серпня 2013 року, від 10 січня 2012 року та від 05 вересня 2013 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані вище первинні документи підтверджують факт перебування ПП Інтертопсервіс у правовідносинах з ТОВ Масіс 1 , ТОВ Ястер та ДТГО Південно-західна залізниця та виконання вказаними юридичними особами робіт з організації перевезення та відвантаження вугільної продукції на замовлення позивача, разом з тим, у зазначених документах відсутні посилання на те, що ці роботи були виконані ТОВ Масіс 1 , ТОВ Ястер та ДТГО Південно-західна залізниця по відношенню саме до товару, придбаного Підпиємством у ТОВ Торенія та ТОВ Люкс Інвест Маркет .

Так, у накладних ДТГО Південно-західна залізниця зазначено, що відправником вугільної продукції є ТОВ Масіс 1 та ТОВ Ястер , однак вказівка на те, що продавцями такої продукції були саме ТОВ Торенія та ТОВ Люкс Інвест Маркет - відсутні.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції було співставлено вид та кількість товару, що був придбаний позивачем у вказаних контрагентів згідно видаткових накладних № 161 від 16 вересня 2013 року та № ТР-110 від 11 жовтня 2012 року із видом та кількість товару, що зазначені у наданих суду накладних ДТГО Південно-західна залізниця та встановлено, що за видатковою накладною № 161 від 16 вересня 2013 року позивач отримав від ТОВ Люкс Інвест Маркет 207 тон вугілля.

На підтвердження перевезення зазначеного вугілля Підприємством надано три накладні ДТГО Південно-західна залізниця , які приєднані до матеріалів справи (а.с. 87-89). Як вбачається зі змісту вказаних накладних, у графі №56 Календарний штемпель станції відправлення зазначено 15 вересня 2013 року, з чого можна зробити висновок, що вагони відбули із станції 15 вересня 2013 року, хоча фактично товар було придбано у ТОВ Люкс Інвест Маркет 16 вересня 2013 року.

Згідно із третьої накладної ДТГО Південно-західна залізниця вугілля було відправлене 17 вересня 2013 року. Разом з тим, зазначена накладна підтверджує перевезення вугілля у кількості 69 тон, в той час як позивач придбав у ТОВ Люкс Інвест Маркет 207 тон вугілля.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що за видатковою накладною № ТР-110 від 11 жовтня 2012 року позивач отримав 277 та 70 тон вугілля. Відправлення ТОВ Масіс 1 на адресу ПП Інтертопсервіс 11 жовтня 2012 року вугілля зазначеного виду у вказаній кількості підтверджується двома накладними ДТГО Південно-західна залізниця , які приєднані до матеріалів справи (а.с. 65-66).

Разом з тим, дослідивши умови договору від 10 січня 2012 року, колегія суддів встановила, що ТОВ Масіс 1 зобов`язувалося здійснювати на замовлення позивача виключно оформлення заявок на подачу-прибирання вагонів для відвантаження товару та оформлення документів на відвантаження, при цьому повноваженнями щодо прийняття від імені ПП Інтертопсервіс товару від постачальників позивача ТОВ Масіс 1 не було наділене.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зазначені накладні не можуть бути належним доказом перевезення придбаного позивачем у ТОВ Торенія та ТОВ Люкс Інвест Маркет товару.

Також, Верховний Суд враховує, що у судовому засідання суду апеляційної інстанції було запропонувано представникам позивача пояснити, яким чином здійснювалася передача товару від ТОВ Торенія до позивача та у подальшому від ПП Інтертопсервіс до ТОВ Масіс 1 для організації його перевезення у м. Бахмач.

Згідно пояснень представників позивача, наданих у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, Підприємство отримувало товар від ТОВ Торенія та ТОВ Люкс Інвест Маркет безпосередньо у м. Бахмач на залізничній станції. Організацію перевезення товару до м. Бахмач здійснювали продавці. Разом з цим, такі пояснення представників позивача прямо суперечать п. 2.1 договорів поставки № 0110/12 від 01 жовтня 2012 року та № 01092013 від 01 вересня 2013 року, відповідно до якого товар поставляється продавцем на умовах FCA - станція відправлення (продавець зобов`язувався поставити товар виключно до місця його навантаження на транспорт покупця).

Крім того, представники позивача пояснили, що договори, пов`язані із організацією перевезень із ТОВ Масіс 1 , ТОВ Ястер та ДТГО Південно-західна залізниця Підприємство не укладало та наголосили на тому, що доставку вугілля залізничним транспортом забезпечували саме продавці товару - ТОВ Торенія та ТОВ Люкс Інвест Маркет .

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що такі пояснення представників позивача прямо суперечать наданим позивачем письмовим доказам.

Також, Верховний Суд враховує, що вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року встановлено, що ОСОБА_1 02 квітня 2013 року без мети здійснення статутної діяльності створила ТОВ Люкс Інвест Маркет . Після реєстрації товариства та відкриття рахунку у банку остання передала печатку ТОВ Люкс Інвест Маркет та реєстраційні документи невстановленим слідством особам для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Отже факт створення ТОВ Люкс Інвест Маркет з іншою метою, ніж здійснення господарських операцій, є встановленим та не потребує доказування у межах даної справи.

Крім того, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к клопотання прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Богданова Є.А. задоволено, звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 .

Під час розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що у квітні 2012 року ОСОБА_2 02 квітня 1975 року за грошову винагороду створив ТОВ Торенія без мети здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд враховує обставини, встановлені під час розслідування вказаної кримінальної справи під час розгляду цієї справи, оскільки провадження у ній закрито з нереабілітуючих підстав.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання Прилуцької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про заміну відповідача - задовольнити

Касаційну скаргу Приватного підприємства Інтертопсарвіс залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова