Рішення

від 04.07.2019 по справі 120/1196/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 липня 2019 р. Справа № 120/1196/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Лояніча В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача 1 Чугаєнко К.Є., Паничука Б.М.,

відповідача 2 Пасічника Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фермерського господарства Пляхівське

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відповідач 1) та державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник Пасічника ОСОБА_2 (відповідач 2)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019 фермерське господарство Пляхівське (далі - ФГ Пляхівське ) звернулось до суду з позовом до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Козака Юрія Володимировича (відповідач 1) та державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник ОСОБА_3 (відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 за № 926-ДК від 28.08.2018 Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності ;

- визнання протиправними дії відповідача 2 щодо здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28.09.2018 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 296-ДК/765/АП/09/01/-18 від 28.09.2018;

- визнання протиправним та скасування припису відповідача 2 № 926/ДК/0559Пр/03/01/-18 від 28.11.2018 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Ухвалою суду від 10.04.2019 відкрито провадження у справі за позовом ФГ Пляхівське та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою за ініціативою суду третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 23.05.2019 за згодою позивача замінено первісного відповідача начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Козака Юрія Володимировича на належного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Водночас з моменту набрання ухвалою законної сили Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області втратило процесуальний статус третьої особи у справі.

Отже, після постановлення судом вказаної ухвали відповідачами у справі є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держагеокадастру у Вінницькій області, відповідач 1) та державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник ОСОБА_3 (далі - державний інспектор, відповідач 2).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в кінці березня 2019 року на адресу позивача поштою надійшла позовна заява заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Півнюка С.М., подана в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до ФГ Пляхівське про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок державної форми власності загальною площею 66,8221 га, а також стягнення в дохід державного бюджету шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття цих земельних ділянок, в розмірі 114803,43 грн. У позовній заяві прокурор посилається на те, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 926-ДК від 28.08.2018 державний інспектор провів перевірку з питань використання земельних ділянок на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області з відповідними кадастровими номерами та встановив, що окремі земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га використовуються ФГ Пляхівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, з метою встановлення факту самовільного зайняття земельних ділянок на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області державний інспектор провів обстеження земельної ділянки та склав акт № 926-ДК/269/АО від 28.09.2018, яким зафіксував, що ФГ Пляхівське самовільно зайняло земельні ділянки загальною площею 66,8221 га. Крім того, голові господарства ОСОБА_4 було внесено припис № 926-ДК/0559 Пр/03/01-18 від 28.11.2018 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок у 30-денний термін. Ухвалою Господарського суду у Вінницькій області від 25.03.2019 відкрито провадження у справі № 902/226/19 за позовом прокурора. Відтак позивач про порушення своїх законних прав та інтересів у зв`язку з прийняттям (вчиненням) відповідачами оскаржуваних рішень (дій) дізнався у березні 2019 року, після чого за захистом таких прав та інтересів вирішив звернутися до адміністративного суду.

Так, позивач зазначає, що відповідачі неправомірно здійснили заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, охороною та використанням земель, оскільки такий контроль здійснюється шляхом проведення перевірок, підстави і порядок проведення яких, в тому числі види та порядок складання документів за наслідками їх проведення, визначаються Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Крім того, позивач вказує на те, що акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28.09.2018, складений за формою, визначеною у Додатку 4 до Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132. Водночас такий Порядок втратив чинність згідно з наказом Мінагрополітики та продовольства України від 20.01.2017 за № 24. До того ж на підставі цього наказу втратив чинність наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 424 від 12.07.2012 Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства . Вказані накази визначали порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель суб`єктами господарювання та були скасовані у зв`язку з невідповідністю Закону України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Таким чином, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель, на думку позивача, має здійснюватись саме відповідно до Закону № 877-V.

Також позивач посилається на те, що згідно з ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V заходи державного нагляду (плановий чи позаплановий), який здійснюється у формі перевірок щодо суб`єкта господарювання-юридичної особи, має здійснюватись у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Однак в порушення вимог чинного законодавства проведення державним інспектором вказаного заходу було здійснено за відсутності керівника ФГ Пляхівське .

Крім того, позивач зазначає, що підставою для здійснення перевірки був лист Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області від 10.07.2018 за № 8113/219. Водночас частиною першою статті 5 Закону № 877-V передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів не пізніше 1 грудня року, що передує плановому, а звернення органів поліції до контролюючих органів не входить до переліку тих підстав, що визначені у статтях 2, 6 Закону № 877-V. До того ж в порушення вимог ст. 7 цього Закону оскаржуваний наказ не містить найменування суб`єкта господарювання, щодо якого мав бути здійснений захід державного нагляду (контролю), в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства відсутня інформація про оформлення посвідчення (направлення) на проведення такого заходу відповідачем 2, будь-якого посвідчення (направлення) керівнику ФГ Пляхівське не пред`являлось, акт перевірки не містить даних про тип заходу (плановий або позаплановий) та найменування юридичної особи, щодо діяльності якої здійснюється захід, акт перевірки не підписаний уповноваженою особою суб`єкта господарювання, щодо діяльності якого здійснювався захід, а також у ньому відсутній запис про відмову особи від його підписання, в акті відсутні відомості про вручення керівнику ФГ Пляхівське примірника акта.

Також позивач зазначає, що винесений відповідачем 2 припис не містить відомостей про тип заходу, посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення, найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи, щодо діяльності якого здійснювався захід.

Відтак позивач вважає, що оскаржуваний захід державного нагляду (контролю) був здійснений відповідачами за відсутності законних підстав та умов для проведення перевірки, всупереч встановленому законом порядку, без дотримання балансу публічних та приватних інтересів, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Водночас допущені відповідачами порушення призводять до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Правомірність своєї позиції позивач обґрунтовує з посиланням на практику Верховного Суду, зокрема правові висновки, викладені у рішеннях від 10.07.2018 (справа № 818/1511/17) та від 28.02.2019 (справа № 813/320/17).

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, згідно з нормами чинного законодавства контроль за використанням та охороною земель є безпосереднім обов`язком Держгеокадастру. Законодавчо встановленою формою здійснення такого контролю є, зокрема, перевірка земельної ділянки як об`єкта державного контролю. Водночас повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час проведення перевірки визначаються Земельним кодексом України, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , який є спеціальним нормативно-правовим актом з питань реалізації Держгеокадастру функції контролю за використанням та охороною земель, а також Інструкцією з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 19.01.2017 № 6. Відтак державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель вправі вчиняти відповідні дії щодо здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Окрім того, відповідач зазначає, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.08.2018 № 926-ДК відповідач 2 провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, як об`єкта перевірки, за межами населеного пункту на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. При цьому в наказі чітко визначено, що об`єктом перевірки є саме конкретні земельні ділянки державної форми власності, а не певний суб`єкт господарювання, зокрема ФГ Пляхівське . Натомість позивач невірно застосовує норми матеріального права та помилково ототожнює і навіть заміщує різні поняття, а саме контроль за використанням та охороною земель та контроль у сфері господарської діяльності . Так, перший здійснюється за об`єктом перевірки - земельною ділянкою та відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють виключні повноваження Держгеокадастру із здійснення контролю за використанням та охороною земель. Це - Конституція України, Земельний кодекс України, Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , накази та інструкції, розроблені відповідно до них. Такий контроль реалізується державними інспекторами за охороною та використанням земель, зокрема, шляхом проведення перевірок. При цьому з метою реалізації своїх функцій державний інспектор уповноважений складати акти, протоколи про адміністративні правопорушення, видавати приписи, тощо. Водночас другий вид контролю, а саме контроль у сфері господарської діяльності, дійсно може здійснювати на підставах та в порядку, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Однак сфера його застосування не поширюється на діяльність відповідачів, пов`язану із здійсненням державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності.

Також відповідач 1 зазначає, що Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктом господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Мінагрополітики та продовольства України від 25.02.2013 № 132, на якому наголошує позивач, дійсно втратив чинність після прийняття наказу від 20.01.2017 № 24, однак його дія не поширювалася на перевірки, повноваження щодо проведення яких покладено на Держгеокадастр.

Крім того, відповідач 1 зауважує, що позивач не заперечує факту самовільного зайняття земельних ділянок, щодо яких проводилась перевірка, і які використовує ФГ Пляхівське . Після проведення перевірки державний інспектор двічі надсилав повідомлення голові цього господарства ОСОБА_4 про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства, а 28.11.2018 останній надав письмові пояснення, в яких фактично визнав використання ФГ Пляхівське земельних ділянок площею 66,8221 га без правовстановлюючих документів. 28.11.2018 державним інспектором було внесено припис про звільнення в 30-денний термін самовільно зайнятих земельних ділянок державної власності, а також складено протокол № 926-ДЕ/0445П/07/01/-18 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, та винесено постанову № 926-ДК/0440По/08 про закриття відповідної справи та передачу матеріалів до ГУ НП у Вінницькій області для вирішення питання про відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Вказані документи були направленні на адресу голови ФГ Пляхівське ОСОБА_4 .

Відтак відповідач 1 вважає, що він та його посадові особи діяли на підставі положень чинного законодавства та в межах своїх повноважень, а тому просить відмовити у задоволенні позову. Правильність своєї позиції обґрунтовує висновками Верховного Суду, наданими у справах № 823/1154/18 (постанова від 25.01.2019) та № 826/11708/17 (постанова від 13.03.2019).

05.06.2019 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву. Проте такий відзив наданий не у встановлений судом строк. Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 159, ч. 6 ст. 162 КАС України, суд не бере до уваги відзив відповідача 2 та вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою суду від 10.06.2019, заперечень щодо цього від сторін не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Наполягає на тому, що порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . А оскільки рішення та дії відповідачів, що є предметом спору у цій справі, вимогам зазначеного Закону не відповідають, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Додатково при вирішенні справи просить врахувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 823/922/17 та від 13.06.2019 у справі № 815/5113/17.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні позов заперечили та надали пояснення, що відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Просять відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 в судовому засіданні позов заперечив, оскільки вважає, що під час проведення перевірки і оформленні її результатів діяв з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та не перевищував своїх повноважень, визначених законом та підзаконними нормативними актами.

Заслухавши пояснення сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Встановлено, що 30.07.2018 на адресу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист слідчого Калинівського ВП Козятинського ВП ГУНП у Вінницькій області Яненка В.В. № 8113/21820.07.2018 від 20.07.2018 щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області за кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . При цьому слідчий зазначив, що слідчим управлінням Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018020160000605 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, яке розпочате на підставі звернення Пляхівського сільського голови ОСОБА_5 щодо самовільного зайняття вказаних земельних ділянок, що знаходяться на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

На підставі вказаного листа та відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль з використанням та охороною земель , Закону України Про охорону земель та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, 28.08.2018 начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Козаком Ю.В. прийнято наказ № 926-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки, площею 11,9657 га з кадастровим номером НОМЕР_1 ; площею 16,6332 га з кадастровим номером НОМЕР_2 ; площею 6,2108 га з кадастровим номером НОМЕР_3 ; площею 6,0863 га з кадастровим номером НОМЕР_4 ; площею 18,5761 га з кадастровим номером НОМЕР_6 ; орієнтовною площею 7,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ; орієнтовною площею 14,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Перевірку доручено провести відповідачу 2 у період з 28.08.2018 по 28.09.2018.

28.09.2018 відповідач 2 провів обстеження зазначених в наказі земельних ділянок у зв`язку з необхідністю встановлення факту їх самовільного зайняття, за результатами якого склав акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18.

Обстеженням встановлено, що земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області загальною площею 66,8221 га фактично використовуються для ведення товарного сільського виробництва фермерським господарством Пляхівське , а саме:

- на земельній ділянці площею 11,9657 га з кадастровим номером НОМЕР_1 здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки;

- на земельній ділянці площею 16,6332 га з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходяться поживні решти сільськогосподарської культури-соя та частково здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки;

- на земельній ділянці площею 6,2108 га з кадастровим номером НОМЕР_3 здійснено посіви сільськогосподарської культури-озимий ячмінь;

- на земельній ділянці площею 6,0863 га з кадастровим номером НОМЕР_4 здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді дискування;

- на земельній ділянці площею 18,5761 га з кадастровим номером НОМЕР_6 знаходяться поживні рештки сільськогосподарської культури-соя;

- на земельній ділянці орієнтовною площею 7,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 здійснено посіви сільськогосподарської культури-озима пшениця.

Також в акті зазначено, що вищевказані земельні ділянки загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області використовуються ФГ Пляхівське в особі голови Савчука ОСОБА_6 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Вказаний факт та дії голови ФГ Пляхівське ОСОБА_4 згідно із ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки

Крім того, відповідач 2 склав акт № 926-ДК/765/АП/09/01/-18 від 28.09.2018 за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, в якому, серед іншого, відобразив ті ж самі відомості, що й в акті обстеження земельної ділянки, а саме факт самовільного зайняття ФГ Пляхівське та фактичне використання цим господарством для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 66,8221 га.

28.11.2018 відповідач 2 склав протокол про адміністративне правопорушення № 926-ДК/0445П/07/01/-18, згідно з яким проведеною перевіркою встановлено порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, яке полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок сільськогосподарського призначення головою ФГ Пляхівське ОСОБА_4 . Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена статтею 53-1 КУпАП та пунктом б частини першої статті 211 Земельного кодексу України. В своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що вказані земельні ділянки використовуються господарством на підставі Державного акта на право колективної власності на землю (серія НОМЕР_15 б/н, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1), виданого 31.01.2001 колективному сільськогосподарському підприємству Пляхівське села Пляхова, оскільки зі слів ОСОБА_4 ФГ Пляхівське є правонаступником КСП Пляхівське . Однак при цьому не надано копію статуту ФГ Пляхівське , рішення загальних зборів та копію передавального акта.

28.11.2018 відповідно до Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, відповідач 2 розрахував шкоду, завдану державі самовільним зайняттям земель сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, що становить 114803,43 грн, та надіслав повідомлення № 0-2-0.444-661/90-18 голові ФГ Пляхівське про відшкодування вказаної шкоди.

Постановою № 926-ДК/0440По/08/01/-18 від 28.11.2018 відповідачем 2 справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ст. 247 КУпАП). Водночас матеріали справи вирішено передати до ГУ НП у Вінницькій області у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Крім того, відповідачем 2 внесено припис № 926-ДК/0559Пр/03/01-18 від 28.11.2018 про усунення порушення вимог земельного законодавства, яким голову ФГ Пляхівське ОСОБА_4 зобов`язано у 30-денний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 відкрито провадження у справі № 902/226/19 за позовом заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до ФГ Пляхівське про звільнення земельних ділянок та стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 114803,44 грн.

Позивач вважає, що відповідачі неправомірно та всупереч встановленому законом порядку здійснили захід державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, охороною та використанням земель, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідна норма міститься також в частині 1 статті 1 Земельного кодексу України.

В силу вимог ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Водночас статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Крім того, згідно з Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Вінницької області; Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності (п. 3, пп. 30 п. 4 Положення).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначаються Законом України від 19 червня 2003 року № 963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (надалі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 3 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Водночас за змістом статті 3 Закону № 963-IV основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель серед іншого є забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави; повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України.

В силу приписів ст. 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону № 963-IV визначено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 6 Закону № 963-IV).

Відповідно до ст. 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок та розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

При цьому повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються у статті 10 Закону № 963-IV, згідно з якою державні інспектори мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, системний аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що державний нагляд (контроль) за охороною та використанням земель усіх категорій і форм власності, а також дотриманням вимог земельного законодавства здійснюють органи Держгеокадастру та його посадові особи (державні інспектори), зокрема у спосіб проведення перевірок, в тому числі за об`єктом контролю - усіма землями в межах території України, незалежно від категорії та форми власності, складення актів у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель за результатами таких перевірок, внесення обов`язкових до виконання вказівок (приписів), притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 30.07.2018 на адресу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, в якому повідомлялось про можливий факт самовільного зайняття земельних ділянок державної власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Згідно із ст. 1 Закону № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідальність за це встановлена, зокрема, статтею 53-1 КУпАП.

Таким чином, наведена у вказаному листі інформація свідчила про порушення вимог земельного законодавства, що охоплюється завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, а отже і обов`язками відповідача 1 із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охорони земель усіх категорій та форм власності на території області.

Відтак суд вважає правомірним і таким, що не суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 926-ДК від 28.08.2018 про здійснення державного контролю щодо земельних ділянок, зазначених у вказаному зверненні, як об`єктів перевірки.

Водночас суд погоджується з позицією відповідача та зауважує, що оскільки факт самовільного зайняття земельної ділянки може бути встановлений лише за результатами проведення перевірки, її призначення щодо конкретної фізичної чи юридичної особи є передчасним.

До того ж предметом перевірки у цьому випадку є не господарська або інша діяльність таких осіб, а саме з`ясування питання про те, чи дійсно має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки, і якщо так, то ким саме. Негативні наслідки для особи настають лише в тому разі, якщо за результатами перевірки буде зафіксовано факт зайняття нею земельної ділянки без законних підстав. І лише тоді може йти мова про порушення прав та інтересів цієї особи. При цьому сам собою акт державного інспектора за результатами перевірки не може свідчити про порушення прав та інтересів такої особи, оскільки є службовим документом, що не обов`язковий до виконання, не містить владних (розпорядчих) приписів і не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків. Акт є підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та внесення державним інспектором припису. Однак у зв`язку з цим особа має право спростувати факт самовільного зайняття земельної ділянки та оскаржити відповідні рішення у визначеному законом порядку.

Крім того, суд вважає переконливими доводи відповідача в тій частині, що спірні земельні ділянки належать до державної форми власності та не мають законних користувачів (орендарів), що також унеможливлює призначення перевірки щодо конкретної фізичної або юридичної особи.

Позивач наголошує на тому, що під час призначення перевірки відповідач 1 повинен був керуватися вимогами Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877).

Проте суд з такими твердженнями не може погодитись.

Так, преамбулою цього Закону передбачено, що він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з абз. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 877-V:

державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 7877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому за змістом положень статті 3 Закону № 877-V основний принцип державного нагляду (контролю) полягає в пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Отже, Законом № 877-V врегульовані підстави та порядок проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та винятково щодо суб`єктів господарювання.

Натомість Закон № 963-IV визначає правові основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, як об`єктом такого контролю.

Відтак, оскільки предметом призначеної відповідачем перевірки було саме встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, а не перевірка позивача як суб`єкта господарювання, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що така перевірка мала бути призначена в порядку, визначеному Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , який регулює інші аспекти державного контролю (нагляду).

Окрім того, суд зауважує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Таким чином, змістовний аналіз вказаних підстав для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, визначеному Законом № 877-V, фактично унеможливлює проведення перевірки з питань державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема у випадку отримання інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Більше того, якщо керуватися винятково положеннями Закону № 877-V і вважати, що здійснення державного нагляду (контролю) за використання та охороною земель шляхом проведення перевірки можливе лише з підстав і в порядку, визначеному цим Законом, то здійснення такого контролю щодо фізичної особи апріорі неможливе. Відповідно неможливою буде перевірка та фіксація факту самовільного зайняття такою особою земельної ділянки та її притягнення до встановленої законом відповідальності.

Однак, на думку суду, наведене суперечить завданням та принципам Закону № 963-IV, як спеціального нормативно-правового акта у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи суд доходить висновку, що у цьому випадку відповідачі здійснили саме державний контроль за використанням та охороною земель стосовно об`єкта контролю - земельних ділянок державної форми власності, а не перевірку позивача як суб`єкта господарювання.

Відтак безпідставними є доводи позивача про порушення відповідачами вимог статтей 4, 5, 6, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки вони застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 25.01.2019 у справі № 823/1154/18 та від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17. При цьому суд зауважує, що спірні правовідносини у зазначених справах є найбільш наближеними до тих, що склались між сторонами у цій справі, а саме стосуються проведення органом Держгеокадастру перевірки за об`єктом контролю - земельними ділянками, а не перевірки суб`єкта господарювання-позивача.

Водночас суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17, від 28.02.2019 у справ № 813/320/17, від 10.01.2019 у справі № 823/922/17 та від 13.06.2019 у справі № 815/5113/17. Як видно зі змісту рішень судів у цих справах, відповідач призначав та проводив перевірки саме щодо позивача як суб`єкта господарювання, а позивач мав правовстановлюючі документи на земельну ділянку та був її законним власником (користувачем). Крім того, перевірка не стосувалась встановлення факту самовільного заняття земельної ділянки державної форми власності на підставі отриманого звернення.

Отже, правовідносини у вказаних справах є відмінними від тих, що склались між сторонами у цій справі, а тому немає підстав стверджувати, що висновки Верховного Суду у перелічених справах щодо вибору і застосування норм права надані за однакових умов і можуть бути застосовані при вирішенні цієї справи.

В будь-якому разі, з огляду на різну судову практику, якою обидві сторони обґрунтовують правильність своєї позиції, а також з огляду на особливості кожного спору та обставин кожної справи, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що наведені у вищевказаних рішеннях висновки є такими, що мають обов`язоково враховуватись відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Тому, безвідносно до наведеної сторонами судової практики, суд вирішує цю справу за своїм власним переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні зібраних доказів, а також власній оцінці та розумінні тих норм матеріального права, що належить застосувати для вирішення спору.

Відтак, враховуючи раніше наведені судом мотиви, суд приходить до переконання, що оскаржувані позивачем рішення відповідача 1 про призначення перевірки та дії відповідача 2 щодо її проведення здійснені в межах повноважень цих суб`єктів, відповідно до закону та з дотриманням визначеної процедури.

Позивач також вказує на те, що акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28.09.2018 складений за формою, визначеною у Додатку 4 до Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132. Водночас такий Порядок втратив чинність згідно з наказом Мінагрополітики та продовольства України від 20.01.2017 за № 24. Тому зазначений акт обстеження земельної ділянки оформлений відповідачем 2 неправомірно.

Оцінюючи вказані доводи, суд зазначає, що чинним законодавством чітко регламентовано повноваження державних інспекторів на складання актів за результатами перевірок у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель. Водночас затвердженої форми таких актів на сьогодні не існує.

Акт № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28.09.2018 складений відповідачем 2 без вказівки на Додаток 4 до вищеназваного Порядку. Відтак суд не вбачає підстав для висновку про те, що такий акт оформлений за формою, що втратила чинність, а тому є неправомірним.

Позивач також оскаржує припис відповідача 2 за № 926-ДК/0559Пр/03/01/-18 від 28.11.2018, яким ФГ Пляхівське зобов`язано у 30-денний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки державної форми власності.

Щодо цього суд зауважує, що згідно зі ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори мають право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки було виявлено, що земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району загальною площею 66,8221 га використовуються позивачем за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, встановлені перевіркою порушення давали відповідачу 2 підстави:

по-перше, для висновку про те, що дії голови ФГ Пляхівське ОСОБА_4 згідно із ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП;

по-друге, для внесення припису № 926-ДК/0559Пр/03/01/-18 від 28.11.2018, яким голову ФГ Пляхівське ОСОБА_4 зобов`язано звільнити самовільно зайняті фермерським господарством земельні ділянки державної форми власності.

Вказаний припис містить необхідні відомості, є чітким, зрозумілим та адресним.

Відтак, оскільки державним інспектором при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони усіх категорій та форм власності виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме статей 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Пляхова), площею 66,8221 га, то, на думку суду, відповідач 2 правомірно, керуючись статтею 144 Земельного кодексу України, статтями 5, 6, 10 Закону № 963-IV, статтями 18-1 та 19 Закону України Про охорону земель , пунктами 3, 4, 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 № 333, виніс оскаржуваний припис від 28.11.2018 за № 926-ДК/0559Пр/03/01/-18 від 28.11.2018, відповідно до якого голову ФГ Пляхівське ОСОБА_4 зобов`язано усунути вказані порушення вимог земельного законодавства.

Насамкінець суд зазначає, що неправомірність оскаржуваних рішень та дій відповідача при проведенні перевірки позивач обґрунтовує винятково недоліками процесуального характеру, що однак не впливає на виявлене перевіркою порушення земельного законодавства з боку ФГ Пляхівське , яке полягає у самовільному зайнятті та використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Суд зауважує, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18.

Як видно з матеріалів справи та наданих суду доказів, після проведення перевірки 28.09.2018 та оформлення її результатів відповідними актами, включно до 28.11.2018, тобто до дати, коли було прийнято постанову № 926-ДК/0440По/08 про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також внесено припис про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, позивачу ФГ Пляхівське в особі голови ОСОБА_4 повністю забезпечувалась можливість спростувати виявлені перевіркою порушення та підтвердити свої законні права на користування відповідними земельними ділянками. Однак позивач цього зробив, хоча неодноразово викликався для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства та був обізнаний про суть такого порушення. Водночас це повністю нівелює доводи позивача щодо недотримання його права бути повідомленим про перевірку, брати в ній участь, надавати документи та пояснення.

Отже, встановлені обставини справи вказують на те, що позивач не заперечує по суті виявленого перевіркою порушення, а саме використання земельних ділянок державної форми власності загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Пляхова) Козятинського району Вінницької області без правовстановлюючих документів, визначених законом, та оскаржує рішення та дії відповідачів виключно з посиланням на допущення процедурних порушень, що за обставин справи апріорі не дає самостійних підстав для скасування правомірних по суті рішень суб`єктів владних повноважень, які, до того ж, стосуються захисту землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: фермерське господарство Пляхівське (код ЄДРПОУ 34377663, місцезнаходження: вул. Лісова, 31-А, с. Пляхова, Козятинський район, Вінницька область, 22132);

2) відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027);

3) відповідач 2: державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник ОСОБА_3 (службова адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027).

Повне судове рішення складено 12.07.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович