Постанова

від 08.07.2019 по справі 440/3653/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 р. Справа № 440/3653/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача Шимко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2018, суддя Т.С. Канигіна, Пушкарівська вулиця, 9/26, Полтава, Полтавська область, 36000, повний текст складено 08.01.19 по справі № 440/3653/18

за позовом Споживчого товариства "Бахмут"

до Державної фіскальної служби України

про скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року Споживче товариство "БАХМУТ" (далі - позивач, СТ "БАХМУТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просило суд скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 17.08.2018 № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 17.08.2018 № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що податковим органом надано повну відповідь на питання заявника щодо оподаткування, проте судом першої інстанції відсутні обґрунтування та оцінка питань 1,2 та лише вказано на загальну невідповідність індивідуальної консультації обов`язковим критеріям та відсутність висновку з практичного використання окремих норм податкового законодавства. Рішення суду першої інстанції щодо 3 питання грунтується лише на позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.03.2018 по справі № 826/2226/15, проте відповідач вважає, що предмет розгляду у даній справі є іншим.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 призначено до розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору в порядку письмового провадження.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 призначено до розгляду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 задоволено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження по справі № 440/3653/18.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 відкладено судове засідання на іншу дату у зв`язку з неявкою сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі позивача.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

11 січня 2018 року СТ "Бахмут" звернулося до ДФС про надання письмової індивідуальної консультації з наступних питань:

1. Щодо зворотної дії у часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів, а саме:

- якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення про встановлення чи зміну ставок місцевих податків, у якому зазначає про надання йому зворотної сили в часі (дата набрання чинності рішення передує даті його прийняття/опублікування), то чи зобов`язаний платник податку сплачувати податки з урахуванням зворотної дії рішення в часі?

- чи може бути притягнуто платника податку до відповідальності за Податковим кодексом, якщо він буде сплачувати податки за новими ставками з дати опублікування рішення органу самоврядування, а не з дати вказаної в рішенні (якщо ця дата буде передувати даті опублікування)?

2. Щодо застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкоого кодексу України (далі - ПК України), а саме:

- чи повинно СТ "БАХМУТ" сплачувати податок на нерухомість за своє нерухоме майно (склади), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за умови здачі цієї нерухомості в оренду?

3. Щодо справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а саме:

- якщо підприємство виплачує працівнику суму витрат, здійснених ним при здійсненні трудових обов`язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів), - чи оподатковують ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском?

- чи відображаються вищевказані виплати в звіті 1-ДФ і звіті з ЄСВ?.

23.02.2018 ДФС України надала позивачу податкову консультацію № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

Позивач, не погодившись з індивідуальною податковою консультацією від 23.02.2018 № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі № 816/909/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12.07.2018, позов СТ "БАХМУТ" до ДФС України визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем надано податкову консультацію від 17.08.2018 № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що всупереч висновкам судів податкова консультація від 17.08.2018 не містить відповіді на поставлене перше питання та при нннан відпоідін третя питання пдатковий оргн не врахував виновкі судів першої та апеляційної інстанції по справі №816/909/18. Оскільки часткове скасуваня податкової консультації не передбачено чинним законодавством, то з урахуваням положень ч.2 ст. 9 КАС України позовні вимоги є обгрунтованими.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них унормовано ст.ст.52 і 53 ПУ України.

Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Пункту 53.2 статті 53 ПК України визначено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши під час судового розгляду надану відповідачем 17.08.2018, на виконання судових рішень у справі № 816/909/18 податкову консультацію № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, на предмет відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, надаючи відповідь на перше питання звернення позивача, а саме щодо зворотної дії у часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів, відповідач, посилаючись на пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, ПК України, норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 № 1791-VІІІ щодо повноважень органів місцевого самоврядування на прийняття рішень про встановлення місцевих податків та ст. 73 , ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування щодо обов`язковості рішень органів місцевого самоврядування та порядку визнання їх незаконними, зазначив висновком до вказаного питання те, що оскільки рішення Полтавської міської ради не оскаржено у судовому порядку, то воно є обов`язковим до виконання. Також у відповіді на зазначене питання відповідач вказав, що платники податків самостійно обчислюють податкові зобов`язання з місцевих податків, невиконання платниками податкових вимог тягне за собою відповідальність, передбачену ПК України.

З аналізу вищезазначеної відповіді слідує, що остання, в порушення вимог ст. 52 ПК України, не містить висновків щодо застосування податкового законодавства стосовно того, чи зобов`язаний платник податку сплачувати податок, та чи є підстави притягнення до відповідальності у випадку сплати податку за новою ставкою з дати опублікування рішення органу місцевого самоврядування.

Стосовно 1 питання заявника щодо обов`язку сплати податків з урахування зворотної дії в часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів та підстав притягнення до відповідальності у випадку сплати податків з дати опублікування рішення колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції контролюючий орган, розширивши опис самого питання та нормативного обгрунтування, так і не надав повної відповіді на поставлене питання у зверненні СТ Бахмут .

Посилання апелянта на надання вичерпної відповіді на перше питаня заяви, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки консультація не містить відповіді щодо застосування законодавства стосовно, чи зобов`язаний платник податку сплачувати податок та чи є підстави притягнення до відповідальності у випадку сплати податку за новою ставкою з дати опублікування рішення органу місцевого самоврядування.

Щодо відповіді контролюючого органу на друге питання звернення позивача від 11.01.2018 про застосування пункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо правомірності висновку відповідача по суті заданого питання. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач не висловив заперечень на відповідь, надану відповідачем на друге питання звернення.

Надаючи правову оцінку відповіді відповідача на третє питання звернення позивача щодо справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору, колегія суддів виходить з наступного.

З вищезазначеної відповіді контролюючого органу вбачається, що за результатом розгляду третього питання звернення від 11.01.2018, відповідач прийшов до висновку про необхідність оподаткування зазначених витрат на загальних підставах, при цьому податковий орган постався на п.п. 170.9 ст. 170 ПК України яким встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу.

Разом з тим, як вбачається з висновків, наведених в мотивувальній частині рішень судів по справі № 816/909/18, предметом розгляду яких була скасована податкова консультація відповідача від 23.02.2018 на звернення СТ "БАХМУТ" від 11.01.2018, судами визначено, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов`язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об`єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищезазначене, податковий орган протиправно не прийняв до уваги висновки щодо третього питання звернення позивача від 23.02.2018, викладені у судових рішеннях, які набрали законної сили, та надав податкову консультацію, висловивши позицію щодо даного питання, яка протирічить висновкам суду по справі № 816/909/18.

Посилання апелянта на помилковість врахування позиції Верховного Суду по справі №826/2226/15 колегія суддів вважає слушними, оскільки дійсно правовідносини, що розглядалися по даній справаі є вімінними від справи за позовом СТ Бахмут , проте дані доводи правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене вище, а також зважаючи на відсутність відповідно до вимог ПК України можливості часткового скасування податкової консультації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та обрання належного способу захисту прав та законних інтересів позивача, визнавши протиправною та скасувавш оскаржену податкову консультацію ДФС України від 17.08.2018 № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені апелянтом аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року по справі № 440/3653/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 12.07.2019