Ухвала

від 23.08.2019 по справі 440/3653/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2019 року

Київ

справа №440/3653/18

адміністративне провадження №К/9901/22951/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі № 440/3653/18 за позовом Споживчого товариства "Бахмут" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації ,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, предметом спору у якій було скасування індивідуальної податкової консультації, наданої після скасування попередньої в судовому порядку (справа №816/909/18). Зі змісту судових рішень вбачається, що суди дійшли висновку, що нова консультація надана без урахування висновків судів у справі №816/909/18, та більш того, не містить відповіді на всі поставлені у зверненні питання.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з судовими рішеннями, оскільки податковим органом надано повну відповідь на питання заявника щодо оподаткування, проте у рішеннях судів попередніх інстанцій відсутні обґрунтування та оцінка питань 1, 2, а лише вказано на загальну невідповідність індивідуальної консультації обов`язковим критеріям та відсутність висновку з практичного використання окремих норм податкового законодавства. Рішення судів щодо 3 питання грунтуються лише на позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.03.2018 по справі № 826/2226/15, проте відповідач вважає, що предмет розгляду у даній справі є іншим.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши відсутність ознак необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначена справа має важливе значення для контролюючого органу, оскільки предметом розгляду у ній є оцінка законності дій органу ДФС як суб`єкта владних повноважень та від прийнятого рішення у цій справі залежатиме практика реалізації таких повноважень в подальшому, а також судова практика оскаржуваного предмета позову. Крім того, відмова у відкритті касаційного провадження, з урахуванням значення цієї справи для органів ДФС, може призвести до непропорційного обмеження права останнього на розгляд справи судом.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту а пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може прийматись судом, як виключний випадок.

Як вбачається з доводів касаційної скарги та змісту постанови апеляційного суду, є підстави вважати, що касаційна скарга дублює доводи апеляційної скарги, яким судом надано правову оцінку. Посилання, що судові рішення щодо 3 питання грунтуються лише на позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.03.2018 по справі № 826/2226/15, суперечать змісту постанови апеляційного суду, в якій зроблено висновок про слушність доводів апелянта щодо помилковості врахування судом першої інстанції цієї постанови Верховного Суду, оскільки дійсно правовідносини, що розглядалися по даній справаі є вімінними від справи за позовом СТ Бахмут , проте судом визнано, що ці доводи правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Посилання на те, що відмова у відкритті касаційного провадження може призвести до непропорційного обмеження права останнього на розгляд справи судом є безпідставними, оскільки за змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, право на касаційний перегляд не є абсолютним і може бути реалізоване лише у випадках, встановлених законом. У цій справі органу ДФС було забезпечено розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, і виняткових обставин, за яких у цій справі має бути здійснений касаційний перегляд, в скарзі не наведено, а судом не встановлено.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі № 440/3653/18 .

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Н.Є. Блажівська

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду