Постанова

від 03.07.2019 по справі 824/269/18-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 824/269/18-а

Провадження № 11-327апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г .

розглянула матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Дельта банк (далі - ПАТ Дельта банк , ПАТ, Банк відповідно) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта банк (далі - уповноважена особа) ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (суддя Левицький В. К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (судді Загороднюк А. Г., Полотнянко Ю. П., Драчук Т. О.) у справі № 824/269/18-а за позовом ПАТ Дельта банк в особі уповноваженої особи ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області (далі - Реєстраційна служба), Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області в особі відділу економічного розвитку інфраструктури та з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - Герцаївська РДА), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ Омега банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ПАТ Дельта банк звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби та Герцаївської РДА, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби (далі -держреєстратор) Мар`ян Т. Я. від 26 вересня 2013 року з індексним номером 6268869 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення іпотеки на нерухоме майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок), номер запису про іпотеку 2661864 від 29 грудня 2011 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення держреєстратора Леорда М. А. від 26 вересня 2013 року з індексним номером 6267772 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення іпотеки на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), номер запису про іпотеку 2661336 від 29 грудня 2011 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення держреєстратора Мар`ян Т. Я. від 26 вересня 2013 року з індексним номером 6269840 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення обтяження на нерухоме майно - спірний будинок, номер запису про обтяження 2662292 від 29 грудня 2011 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення держреєстратора Леорда М . А. від 26 вересня 2013 року з індексним номером 6269353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення обтяження на нерухоме майно - спірну земельну ділянку, номер запису про обтяження 2662040 від 29 грудня 2011 року;

- зобов`язати Герцаївську РДА поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження - з 26 вересня 2013 року державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права за іпотечним договором від 29 грудня 2011 року № б/н з реєстровим номером 1287, посвідченим приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області (далі - нотаріус) Опришко С . І. , згідно з яким в іпотеку ПАТ Сведбанк було передано спірні житловий будинок та земельну ділянку, шляхом їх перенесення до спеціальних розділів новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На обґрунтування позову ПАТ Дельта банк зазначило, що за результатами проведеної ліквідаційної процедури співробітниками Банку виявлено факт неправомірного вилучення державними реєстраторами обтяжень предметів іпотеки, а саме спірних житлового будинку та земельної ділянки. Проте припинення обтяжень та іпотек відбулося без відома та згоди ПАТ Дельта банк . Як убачається з інформаційної довідки держреєстратори прийняли незаконні рішення від 26 вересня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами 6268869, 6267772, 6269840, 6269353 лише на підставі заяв ТОВ Кредитні ініціативи від 26 вересня 2013 року за № 003, 001, 002. При цьому іпотекодержателем в чотирьох записах за № 2661884, 2661336, 2662292, 2662040 вказаний лише ПАТ Сведбанк , а будь-які відомості про іпотекодержателя ТОВ Кредитні ініціативи - в відсутні.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 26 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ Дельта банк в касаційній скарзі зазначило, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. На думку скаржника, в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів, які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень. Предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та повинне прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу головний спеціаліст відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Т. Я. зазначила, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, Мар`ян Т. Я. вказала, що вона як держреєстратор діяла у відповідності до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703. У зв`язку з викладеним Мар`ян Т. Я. просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 02 квітня 2019 року передав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.

Суди попередніх інстанцій установили, що 01 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_4 (далі - Позичальник 2) укладено кредитний договір № 2505/0207/88-002 (далі - кредитний договір 2), згідно з умовами якого АКБ ТАС-Комерцбанк надав Позичальнику 2 кредитні кошти у розмірі 38 тис. євро з процентною ставкою 17,67 % річних за користування кредитом на строк з 01 лютого 2007 року до 31 січня 2012 року.

15 листопада 2007 року між АКБ ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_3 (далі - Позичальник 1) укладено кредитний договір № 2505/1107/88-019 (далі - кредитний договір 1), згідно з умовами якого АКБ ТАС-Комерцбанк надав Позичальнику 1 кредитні кошти у розмірі 75 тис. дол. США з процентною ставкою 13,5 % річних за користування кредитом на строк з 15 листопада 2007 року до 10 листопада 2017 року.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 15 жовтня 2007 року АКБ ТАС-Комерцбанк змінено найменування на ПАТ Сведбанк , який виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АКБ ТАС-Комерцбанк , що підтверджується Статутом ПАТ Сведбанк у редакції 2011 року.

Як забезпечення виконання Позичальником 1 та Позичальником 2 зобов`язань за кредитними договорами 1 та 2 щодо повернення кредитів, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, між ПАТ Сведбанк і ОСОБА_5 укладено іпотечний договір від 29 грудня 2011 року № б/н з реєстровим номером 1287 (далі - іпотечний договір), який посвідчений Нотаріусом.

Відповідно до пункту 2 цього договору ОСОБА_5 як Іпотекодавець за іпотечним договором передав в іпотеку ПАТ Сведбанк нерухоме майно, а саме спірні житловий будинок та земельну ділянку.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ Сведбанк змінило своє найменування на ПАТ Омега банк , яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ПАТ Сведбанк , що підтверджується Статутом ПАТ Омега банк у редакції 2013 року.

25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк і ПАТ Дельта банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ Сведбанк передає (відступає) ПАТ Дельта банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ Дельта банк замінює ПАТ Сведбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ Сведбанк до ПАТ Дельта банк прав вимоги до боржників до ПАТ Дельта банк переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1306, 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д. Г.), в тому числі за кредитним договором від 15 листопада 2007 року № 2505/1107/88-019, укладеним між ПАТ Сведбанк (правонаступник АКБ ТАС-Комерцбанк ) та ОСОБА_3 , кредитним договором від 01 лютого 2007 року № 2505/0207/88-002, укладеним між ПАТ Сведбанк (правонаступник АКБ ТАС-Комерцбанк ) та ОСОБА_4 , та забезпечувальним іпотечним договором, що посвідчений нотаріусом Опришко С. І.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договорів про надання споживчого кредиту у позичальників утворилась заборгованість, а саме: за кредитним договором від 01 лютого 2007 року № 2505/0207/88-002 - у розмірі 1 млн. 97 тис. 918 грн 93 коп. та за кредитним договором від 15 листопада 2007 року № 2505/1107/88-019 - у розмірі 3 млн 663 тис. 749 грн 10 коп.

Під час проведення ліквідаційної процедури ПАТ Дельта банк співробітниками Банку виявлено факт неправомірного вилучення державними реєстраторами обтяжень предметів іпотек та заборон відчуження, а саме оскаржуваними рішеннями держреєстраторів від 26 вересня 2013 року з індексними номерами 6268869, 6267772, 6269840, 6269353.

Вважаючи вказані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження у справі, Чернівецький окружний адміністративний суд , з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскільки спірні відносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин цей спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки судів попередніх інстанцій з таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби та Герцаївської РДА про визнання протиправними та скасування рішень держреєстраторів, якими припинено іпотеки та обтяження на нерухоме майно.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правових угод.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Оскільки позовні вимоги заявлено позивачем на захист порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правових угод, а також ураховуючи те, що право звернення стягнення на спірне нерухоме майно зареєстроване за третіми особами, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися судами за правилами господарського чи цивільного судочинства.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права реалізації звернення стягнення на предмети іпотеки.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта банк Кесаревої Галини Ігорівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська