Постанова

від 03.07.2019 по справі 914/173/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. Справа №914/173/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання

явка учасників справи :

від позивача - Ратушняк В.В. (довіреність б/н від 10.01.2019);

від відповідача - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бікор б/н від 04.04.2019

на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.03.2019, суддя: Запотічняк О.Д., м.Львів

про затвердження мирової угоди та закриття провадження в справі №914/173/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бікор , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Діскавері-бурове обладнання Україна , м. Стрий, Львівська область

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Бікор звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Діскавері-бурове обладнання Україна про стягнення 2 323 674,68 грн., з яких: 1 774 038,00 грн. - основна заборгованість, 307 267,15 грн. - пеня, 106 026,38 грн. - штраф, 27 085,40 грн. - 3% річних, 109 257,75 грн. - інфляційні втрати; судові витрати в розмірі 34 855,12 грн.,у відшкодування сплати судового збору та 41 537,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач неналежно виконав умови договору від 02.04.2018 за №02/04/2018 щодо оплати виконаних позивачем робіт з пофарбування металоконструкцій бурових установок.

Правовими підставами позову зазначав ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625 ЦК України.

26.03.2019 сторони звернулися до господарського суду Львівської області зі спільною заявою про укладення мирової угоди та її затвердження, в якій, посилаючись на взаємну згоду сторін, просили затвердити мирову угоду від 26.03.2019, примірник якої було додано до вказаної спільної заяви.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2019 затверджено мирову угоду в редакції сторін, за винятком умови наступного змісту: у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення . Провадження у справі №914/173/19 закрито.

Вказана ухавала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди стосуються прав та обов`язків сторін та предмету спору, за винятком вищезазначеної умови, яка покладає на боржника додаткові зобов`язання, а тому суперечить суті мирової угоди та не може містити положень щодо цивільно-правової відповідальності за її невиконання.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.03.2019 у справі №914/173/19 шляхом доповнення пунктом 2 її резолютивної частини, умовою: у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення , що відповідає змісту мирової угоди укладеної сторонами при подачі спільної заяви про її затвердження до місцевого господарського суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, оскільки без наявності на це правових підстав виключив цю умову мирової угоди.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що виключена умова мирової угоди та відповідно ним не затверджена, стосується прав та обов`язків сторін, випливає з предмету спору, не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваною, відповідає вимогам процесуального закону.

Окрім того, апелянт покликається на ст. 625 ЦК України. яка дає правові підстави для відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

В судове засідання 03.07.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, апеляційний господарський суд розглядає справу за його відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при вирішенні спору про стягнення заборгованості в сумі 2 323 674,68 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю Діскавері-бурове обладнання Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю Бікор , яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.04.2018 за №02/04/2018, затверджено мирову угоду на підставі спільної заяви про укладення мирової угоди та її затвердження, в якій, сторони посилаючись на взаємну згоду, просили затвердити мирову угоду від 26.03.2019, примірник якої було додано до вказаної спільної заяви.

За вимогами апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині не затвердження однієї з умов мирової угоди: у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення .

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , що суд апеляційної інстанції в тому числі перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому апеляційним судом визначені ці межі апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 26.03.2019 та не встановлено підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що сторони дійшли згоди за всіма умовами мирової угоди з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосовно лише прав та обов`язків сторін, що підтверджується змістом поданої сторонами спільної заяви від 26.03.2019 (а.с.186-187,т.1) та змісту мирової угоди(а.с.188-189,т.1).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Судами встановлено, що предметом спору є стягнення суми основного боргу та сум інфляційних втрат, суми судових витрат на підставі укладеного між сторонами договору від 02.04.2018 за №02/04/2018.

За умовами мирової угоди, виходячи із взаємних прав і обов`язків, з врахуванням предмету спору (грошового зобов`язання)- сторони узгодили суму заборгованості в розмірі 1 958 385,79 грн. що складається з: 1 774 038,00 грн. основного боргу, 109 257,75 грн. інфляційних втрат, 41 537,00 грн. правничої допомоги, 33 553,04 судового збору, яка є узгодженою та безспірною, підлягає безготівковій оплаті шляхом банківського переказу на банківський рахунок позивача, чотирма платежами, останній сплачується не пізніше 27 червня 2019 року, а також передбачили умову мирової угоди, за якою: у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення .

Суд першої інстанції, аналізуючи умови мирової угоди на відповідність їх вимогам процесуального законодавства прийшов до висновку, що умова мирової угоди : у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення не відповідає вимогам ст.192 ГПК України.

Проте з даним висновком, апеляційний господарський суд не погоджується, оскільки такий зроблений з неповним з`ясуванням всіх обставин по справі.

За вимогами ч.5 ст.192 ГПКУ суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд першої інстанції, в мотивувальній частині ухвали, коли надавав правову оцінку спірній умові мирової угоди, прийшов до висновку, що вона покладає на боржника додаткові зобов`язання, а тому суперечить суті мирової угоди, яка не може містити положень щодо цивільно-правової відповідальності за її невиконання.

При цьому ним не в повній мірі з`ясовано зміст та характер спірних правовідносин, що вони є грошовими зобов`язаннями, і при вирішенні спору в разі невиконання грошового зобов`язання сторона угоди вправі вимагати компенсаційне відшкодування за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Затвердивши мирову угоду без умови: у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення , суд першої інстанції фактично втрутився у волевиявлення сторін і безпідставно не затвердив цього пункту мирової угоди.

Отже, спірна умова мирової угоди відповідає суті предмету спору і відсутні умови зазначені в ГПК України для затвердження цього пункту.

Дослідивши матеріали мирової угоди, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що подана сторонами ця умова мирової угоди, відповідає вимогам статті 192 ГПК України, укладена в інтересах обох сторін та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, є виконуваною, а тому підлягає затвердженню судом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в скарзі позивач просить змінити ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.03.2019 у справі №914/173/19 шляхом доповнення пунктом 2 її резолютивної частини наступною умовою мирової угоди сторін: У випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення .

Оскільки в резолютивній частині ухвали, судом першої інстанції не вирішено питання щодо спірної умови мирової угоди (рішення не прийнято), а надано лише оцінку судом невідповідності цієї умови вимогам ст.192 ГПК України (в мотивувальній частині ухвали), то доводи апеляційної скарги про зміну ухвали суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини є обґрунтованими. Відповідно є неправильним висновок суду в мотивувальній частині ухвали суду, що спірна умова не відповідає вимогам ст. 192 ГПК України.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З вищенаведених підстав, доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала місцевого господарського суду частковій зміні в редакції викладеній в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Мирова угода в даній справі укладена до початку розгляду справи по суті, а тому апеляційний господарський суд дійшов до висновку про необхідність повернення ТОВ Бікор з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та за подання апеляційної скарги.

При поданні позову ТОВ Бікор сплачено 33 553,04 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2414 від 17.01.2019 (а.с.13,т.1).

За подання апеляційної скарги ТОВ Бікор сплачено 1921,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №90 від 04.04.2019 (а.с.209,т.1).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 16776,52 грн. за подання позовної заяви та 960,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 130, 192-193, 234, 235, 277, 286-289 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бікор б/н від 04.04.2019 задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.03.2019 у справі №914/173/19 частково змінити.

Доповнити пунктом 2 резолютивну частину ухвали господарського суду Львівської області від 26.03.2019 у справі №914/173/19 про затвердження мирової угоди від 26.03.2019, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю Бікор та товариством з обмеженою відповідальністю Діскавері-бурове обладнання Україна наступною умовою: У випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь час прострочення .

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 26.03.2019 у справі №914/173/19 залишити без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Бікор (код ЄДРПОУ 21637291, 01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, кв. 24 ) за державного бюджету України 16 776,52 грн. за подання позовної заяви.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Бікор (код ЄДРПОУ 21637291, 01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, кв. 24 ) з державного бюджету України 960,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий- суддя: С.М. Бойко

Судді: О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 12.07.2019.