Постанова

від 11.07.2019 по справі 916/2690/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2690/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

при секретарі судового засідання - Безпалюк А.В.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ УКРАГРОСВЄТ - адвокат Кондраков В.В., на підставі довіреності б/н, від 26.04.2019;

від ФОП Прикопи І.І. - адвокат Булгаров О.О., на підставі довіреності № 1351, від 25.08.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019

суддя Гут С.Ф.

час та місце ухвалення 10:59:20 год., м. Одеса

повний текст рішення складено 08.04.2019

по справі № 916/2690/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Прикопа Ігоря Івановича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ

про стягнення заборгованості у розмірі 755 866,37 грн. та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Фізична особа-підприємець Прикопа Ігор Іванович звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ про стягнення з ТОВ Украгросвєт на його користь 755 866, 37 грн. боргу за Договором транспортних засобів, у т.ч. 537 500, 00 грн. суми основного боргу, 173 967, 40 грн. інфляційний та 44 398, 97 грн. 3% річних та про зобов`язання ТОВ Украгросвєт повернути йому транспортні засоби відповідно до умов договору.

В обгрувнтування позовних вимог, Фізична особа-підприємець Прикопа Ігор Іванович посилається на невиконання ТОВ УКРАГРОСВЄТ умов договору оренди транспортних засобів від 07.07.2015, у зв`язку з чим утворилася відповідна заборгованість, яка до теперішнього часу не сплачена.

У лютому 2019 року ТОВ "УКРАГРОСВЄТ" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Прикопа Ігоря Івановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ про стягнення заборгованості у розмірі 755 866,37 грн. та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ на користь Фізичної особи-підприємця Прикопа Ігоря Івановича суму заборгованості у розмірі - 537 500 грн., інфляційні втрати в сумі - 173 967, 40 грн, 3% річних в сумі - 44 398, 97 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 13 099, 99 грн. та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ повернути Фізичній особі-підприємцю Прикопу Ігорю Івановичу транспортні засоби відповідно до умов договору від 07.07.2015 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Печевою М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №615.

Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди та норм діючого законодавства України свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати виконав частково, з урахуванням чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 537 500,00грн., у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 537 500,00 грн. грн. місцевим господарським судом задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 173 967,40 - інфляційні втрат та 44 398,97 - 3% річних, господарський суд зазначив, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ повернути позивачу транспортні засоби відповідно до умов договору, господарський суд прийшов до висновку, що оскільки договір укладений строком до 31.12.2015 то позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та законними.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі №916/2690/18 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Прикопа Ігоря Івановича.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що орендна плата-це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві за користування його майном, причому незалежно від результатів своєї господарської діяльності (ч.1, ст. 286 ГК України). Скаржник вказує, що місячні орендні платежі це окремі одне від одного зобов`язання, а отже реалізація кредитором права на стягнення боргу і пов`язаних з ним платежів здійснюється у межах, визначених цивільним законодавством, зокрема з урахуванням вимог глави 19 ЦК України Позовна давність , а саме ст. 256 ЦК України.

Підсумовуючи наведене, скаржник зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення орендної плати за жовтень 2015 року, оскільки згідно ухвали суду від 04.12.2019 про відкриття провадження у справі №916/2690/18 позивач із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди транспортних засобів №б/н від 07.07.2015 у розмірі 755 866, 37 грн. звернувся 30.11.2018 з пропуском трьох річного строку.

ТОВ УКРАГРОСВЄТ в апеляційній скарзі також посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що відповідач не міг використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, оскільки позивачем в супереч умовам договору не було передано реєстраційний документ на транспортний засіб та причеп.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не врахував, чи міг реально відповідач виконати умови передбачені пунктом 4.3. Договору, а ухвалюючи рішення суд не визначив спосіб та порядок його виконання, виходячи зі змісту вказаних умов договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросвєт на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі № 916/2690/18 - залишена без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Украгросвєт строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду докази доплати судового збору у розмірі 17728,98 грн. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросвєт на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі № 916/2690/18 та запропоновано учасникам справи протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншій стороні у справі в порядку частини другої статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 призначено справу № 916/2690/18 до розгляду на 09.07.2019 о 12:00 год.

У судовому засідання 09.07.2019 оголошено перерву до 11.07.2019 о 09:30 год.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2019 представник ТОВ Украгросвєт адвокат Кондраков В.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити на підставах, які викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2019 представник ФОП Прикопи І.І. - адвокат Булгаров О.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем Прикопом Ігорем Івановичем (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ (надалі - орендар) укладено Договір оренди транспортних засобів (надалі - Договір).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби: автомобіль (загальний вантажний платформа), марки КАМАЗ 53212, випуску 1984р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ; причіп (загальний причіп ПР-платформа-Е) марки ГКБ 8352, випуску 1990р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний державний номер НОМЕР_4 .

Пунктом 2.1. Договору визначено, що транспортні засоби передаються в оренду строком до 31 (тридцять першого) грудня 2015 року.

Згідно із пунктом 3.1. Договору визначено, що плата за користування орендарем об`єктів оренди (автомобілем та причепом), встановлена сторонами у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень щомісячно, а саме автомобілем - 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень, причепом - 40 000 (сорок тисяч) гривень. Сума договору складає 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень. Оплата проводиться орендарем щомісячно готівкою або з перерахуванням на безготівковий рахунок орендодавця не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Положеннями пункту 4.3. Договору встановлено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний на протязі двох днів повернути орендоване майно орендодавцю згідно акту прийому-передачі та повернення його на стоянку орендодавця. Якщо орендар затримав повернення об`єкту оренди після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що орендар за цим договором в особі свого представника стверджує, що здійснюватиме оплату за договором у передбачені у п. 3.1. договору строки.

На виконання вищевказаного договору між сторонами було складено акт приймання-передачі від 07.05.2019, який підтверджує факт передачі у користування відповідачу транспортних засобів (а.с.18).

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ УКРАГРОСВЄТ частково сплатило оренду плату за договором у розмірі 662 500,00 грн., у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 537 500,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, відповідно до наступного.

У відповідності до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними Договору оренди транспортних засобів від 07.07.2015.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з приписами ст.798 Цивільного Кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування транспортні засоби: автомобіль (загальний вантажний платформа), марки КАМАЗ 53212, випуску 1984р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ; причіп (загальний причіп ПР-платформа-Е) марки ГКБ 8352, випуску 1990р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний державний номер НОМЕР_4 .

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов Договору оренди та норм діючого законодавства України свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати виконав частково, з урахуванням чого у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 537 500,00грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 537 500,00 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду щодо стягнення з відповідача 173 967,40 - інфляційні втрат та 44 398,97 - 3% річних, оскільки порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ повернути позивачу транспортні засоби відповідно до умов договору, з огляду на наступне.

Приписами ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, транспортні засоби передаються в оренду строком до 31 (тридцять першого) грудня 2015 року.

За умовами положень п. 4.3. Договору, після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний на протязі двох дні повернути орендоване майно орендодавцю згідно акту прийому-передачі та повернення його на стоянку орендодавця. Якщо орендар затримав повернення об`єкту оренди після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи те, що договір укладений строком до 31.12.2015 господарський суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОСВЄТ" повернути транспортні засоби.

Отже, твердження скаржника про те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення орендної плати за жовтень 2015 року, оскільки згідно ухвали суду від 04.12.2019 про відкриття провадження у справі №916/2690/18 позивач із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди транспортних засобів №б/н від 07.07.2015 у розмірі 755 866, 37 грн. звернувся 30.11.2018 з пропуском трьох річного строку, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки відповідно до п. 2.1. Договору оренди транспортних засобів, транспортні засоби здаються в оренду строком до 31.12.2015, а дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який він був укладений, таким чином звернення з позовною заявою 30.11.2019 відбулось в межах трирічного строку встановленого статтею 257 ЦК України.

Крім того, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Апеляційною інстанцією з`ясовано, що в даному випадку строк позовної давності переривався, оскільки 29.12.2015 відповідач сплатив 662 500,00 грн., відповідно до договору від 07.07.215 (а.с. 19), тобто вчинив дії, що свідчать про визнання боргу.

З огляду на те, що строк позовної давності переривався 29.12.2015 (сплата заборгованості за договором), а з даною позовною заявою позивач звернувся до суду - 30.11.2018, колегія суддів дійшов о висновку про те, що звернення до суду про захист порушеного права відбулося в межах строку позовної давності та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що відповідач не міг використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, оскільки позивачем в супереч умовам договору не було передано реєстраційний документ на транспортний засіб та причеп, з огляду на наступне.

Факт використання орендованого майна відповідачем ТОВ УКРАГРОСВЄТ , а саме: транспортних засобів автомобіля (загальний вантажний платформа), марки КАМАЗ 53212, випуску 1984р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ; причіпа (загальний причіп ПР-платформа-Е) марки ГКБ 8352, випуску 1990р., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний державний номер НОМЕР_4 підтверджується актом приймання-передачі від 07 липня 2015 року, який підписано сторонами та скріплений печатками сторін.

Тобто, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично відповідач ТОВ УКРАГРОСВЄТ почав використовувати орендовані транспортні засоби з моменту їх передання у користування, а саме: з 07 липня 2015 року.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, чи міг реально відповідач виконати умови передбачені пунктом 4.3. Договору, а ухвалюючи рішення суд не визначив спосіб та порядок його виконання, виходячи зі змісту вказаних умов договору, з огляду на наступне.

Так, згідно ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, транспортні засоби передаються в оренду строком до 31 (тридцять першого) грудня 2015 року.

За умовами п. 4.3. Договору, після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний на протязі двох дні повернути орендоване майно орендодавцю згідно акту прийому-передачі та повернення його на стоянку орендодавця. Якщо орендар затримав повернення об`єкту оренди після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Таким чином, враховуючи те, що договір укладений строком до 31.12.2015, господарський суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ повернути транспортні засоби.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі № 916/2690/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на ТОВ УКРАГРОСВЄТ .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі № 916/2690/18- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАГРОСВЄТ .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.07.2019

Головуючий суддя: І.Г. Філінюк

Судді: О.Ю. Аленін

Л.В. Лавриненко