Ухвала

від 15.07.2019 по справі 904/7/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15.07.2019 м.Дніпро Справа № 904/7/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Грачов А.С.,

представники сторін:

від прокуратури : Комаров М.Д., довіреність №05/2-936 вих 19 від 03.05.2019 р., прокурор відділу;

від позивача-1 : представник не з`явився;

від позивача-2 : представник не з`явився;

від позивача-3 : Ганчева С. Г., довіреність №3 від 15.01.2019, представник;

від відповідача : представник не з`явився;

від третьої особи : представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 у справі №904/7/19 (суддя - Воронько В.Д., повне рішення складено 29.03.2019)

за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, м. Дніпро, в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро;

2. Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області;

3. Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 19939,74 грн заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - 1-й позивач), Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - 2-й позивач), Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - 3-й позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (далі - відповідач), у якій виклав наступні вимоги:

- стягнути з відповідача на користь Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської орендну плату за землю у сумі 19939,74 грн;

- розірвати договір оренди землі від 30.07.2010, укладений між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", площею 39,0 га, кадастровий номер 1221411000:01:012: 0067 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради, який 29.10.2010 зареєстровано Дніпропетровським відділом ДРФ ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №041012000526;

- зобов`язати відповідача передати Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 39,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221411000:01:012:0067 , яка знаходиться за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Деміс-Агро" як орендар за договором оренди землі від 30.07.2010, що був укладений з Дніпропетровською районною державною адміністрацією, тривалий час не виконує своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19939,74 грн. Систематична не сплата орендної плати відповідно до п. д ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди. Підставою для представництва інтересів держави в цій справі прокурором зазначено порушення економічних інтересів держави внаслідок ненадходження коштів зі сплати орендної плати до бюджету.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 у справі №904/7/19 (суддя - Воронько В.Д.) позов задоволено частково.

В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" на користь Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області орендної плати за землю в сумі 19939,74 грн провадження у справі закрито за заявою прокурора з підстав погашення відповідачем заборгованості під час розгляду справи.

Розірвано договір оренди землі від 30.07.2010, укладений між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" площею 39,0 га, кадастровий номер 1221411000:01:012:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради, що 29.10.2010 зареєстровано Дніпропетровським відділом ДРФ ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №041012000526.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" передати Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 39,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221411000:01:012:0067, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 5286,00 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для розірвання договору оренди землі через систематичну не сплату відповідачем орендної плати та, як наслідок, повернення земельної ділянки її розпоряднику - Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області; а також закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 19939,74 грн на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Деміс-Агро" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 27.03.2019 по справі №904/7/19 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не порушував строки подання декларації щодо оренди земельної ділянки та станом на 18.02.2019 повністю вніс орендну плату як за 2018, так і за 2019 рік, тому підстави для розірвання договору відсутні, а господарський суд неправильно визначився із характером спірних відносин, не застосував положення ст. 286 ПК України та прийняв помилкове рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 у справі №904/7/19. Розгляд справи у судовому засіданні призначений на 12.06.2019.

12.06.2019 у зв`язку з не явкою представників Позивача-2, Відповідача та Третьої особи розгляд справи у судовому засіданні був відкладений до 15.07.2019.

У судовому засіданні 15.07.2019 прокурор проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надана належна правова оцінка доказам у справі.

Повноважний представник Позивача-3 у судовому засіданні 15.07.2019 проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач-1 та Позивач-2, Відповідач та Третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

11.07.2019 від Позивача-2 до суду надійшла заява про проведення розгляду справи без уповноваженого представника райдержадміністрації у зв`язку з неможливістю забезпечення явки останнього.

12.07.2019 від Позивача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з участю представника в інших судових засіданнях та перебуванням уповноваженої особи Головного управління у відпустці.

12.07.2019 від Відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю нового адвоката відповідача Білова Є.Г. підготуватися до участі у справі.

Третя особа причин неявки у судове засідання 15.07.2019 не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №904/7/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор в його обґрунтування послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав, що підставою для представництва інтересів держави прокурором у цій справі є порушення економічних інтересів держави, що полягає у не виконанні відповідачем обов`язку, передбаченого договором та законодавством щодо декларування, своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності, та, як наслідок, недоотримання коштів до бюджету. Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави у судовому порядку щодо надходжень коштів до бюджету, необхідних для реалізації функцій держави, забезпечення раціонального використання землі.

За твердженням прокурора позивачі у справі (Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області) не забезпечили належний захист інтересів держави шляхом вжиття заходів позовного характеру щодо стягнення орендної плати за землю, розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору та законодавства, тому прокурор звернувся із позовом в інтересах зазначених органів на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 2 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, з`ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Водночас Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005, заява № 61517/00).

Є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У такому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (зокрема, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Такі правові висновки зроблено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18.

Як стало відомом суду, Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 06.02.2019 справу №587/430/16-ц за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Литвиненка К.В. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу №587/430/16-ц на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо правових підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2019 справу №587/430/16-ц прийнято та призначено до розгляду. На даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц відсутній.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене та з метою дотримання єдності судової практики, а також враховуючи, що наданий Великою Палатою Верховного Суду висновок у справі №587/430/16-ц може вплинути на оцінку правомірності звернення прокурора з позовом у справі №904/7/19, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №904/7/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

З огляду на викладене та керуючись 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №904/7/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст ухвали складений 15.07.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв