Рішення

від 02.07.2019 по справі 922/640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/640/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (41635, Сумська обл., с. Бочечки, вул. Загребля, 65) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7) про стягнення 61426,68 грн. за участю представників:

від позивача - Черненко Д.О., згідно договору про надання правової допомоги №9пр16 від 04.01.2016

від відповідача - Болотова Е.І., довіреність №780 від 26.05.2019

ВСТАНОВИВ:

Судові витрати.

На розгляд до Господарського суду Харківської області подано позов Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення 61426,68 грн., що складається з: 40938,64 грн. понесених збитків, 16336,68 грн. провізної плати та вартості послуг залізниці у сумі 4151,36 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.04.2019 об 11:15.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 27.05.2019 об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019 о 14:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 задоволено усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи та на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 02.07.2019 об 11:30.

02.07.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. №15893), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію претензії від ТОВ "Алта Ветта" за №27/06-2019-1 від 27.06.2019 та копію платіжного доручення №1175 від 01.07.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2019 клопотання ДП "Конотопське лісове господарство" (вх. №15893 від 02.07.2019) залишено без розгляду.

Позивач в судовому засіданні 02.07.2019 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на свою користь 61426,68 грн., що складається з: 40938,64 грн. понесених збитків, 16336,68 грн. провізної плати та вартості послуг залізниці у сумі 4151,36 грн.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у наданому раніше відзиві на позов (т.с. І а.с. 117-121), просив суд в задоволенні позову відмовити повністю, як у необґрунтованому.

Обставини справи.

15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (відповідач, перевізник) та Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (позивач, замовник) було укладено Договір про надання послуг № 10276/ППЗ-2018 (далі - Договір про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018) (т.с. І а.с. 22-36), відповідно до умов п.п. 1.1. якого, предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях. (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших державних та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Також, пунктом 1.2. зазначеного вище Договору про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018 закріплено визначення послуг з перевезення, зокрема, перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформляється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Згідно з п. 8.1. Договору про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018 сторони домовилися про використання електронного документообігу.

Окрім того, під час здійснення позивачем господарської діяльності, 06.06.2018 між Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта" (покупець) було укладено Договір купівлі - продажу № 99 (т.с. І а.с. 43 - 45), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця техсировину ВПМ 7-> м`яколиствяних порід (товар), а покупець зобов`язався належним чином прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості поставленого товару та підписання акта його приймання - передачі (п. 1.2. цього Договору).

Згідно з п. 4.1. зазначеного вище Договору купівлі - продажу № 99 від 06.06.2018 ціна на товар встановлена в гривнях за 1 м.куб та складає: назва асортименту: техсировина для ВПМ 7-> м`яколиствяних порід; кількість: 300 м. куб.; ціна на 1 м.куб.: 606,00 грн.

Орієнтовна сума договору 181800,00 грн.

29.08.2018 на станції відправлення Вирівка регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця позивачем (відправником) державним підприємством Конотопське лісове господарство (Позивач) був завантажений вагон № 60048055 вантажем деревина паливна для технологічних потреб, не пойменована в алфавіті , маса вантажу визначена відправником на кранових вагах (заводський № 3157) і склала 39230 кг.

29.08.2018 вантаж був прийнятий до перевезення та 30.08.2018 відправлений в вагоні № 60048055 за маршрутом слідування зі станції Вирівка регіональної філії Південно-Західна залізниця призначенням на станцію Куряж регіональної філії Південна залізниця АТ Укрзалізниця по накладній № 33281353.

На шляху слідування в вагоні № 60048055 було виявлено займання вантажу, за допомогою підрозділів ДСНС з особовим складом 03.09.2018 об 16 год. 42 хв. розпочалось негайне гасіння пожежі в вагоні № 60048055, у присутності слідчо-оперативної групи поліції о 18 год. 00 хв. пожежу було локалізовано, о 21 год. 15 хв. - ліквідовано.

Після прибуття вантажу на станції Куряж регіональної філії Південна залізниця 11.09.2018 була здійснена комісійна видача вантажу одержувачу ТОВ "Свісс Кроно" за участю експерта Харківської Торгово-промислової палати та представника позивача.

При перевірці вантажу було встановлено: навантаження нижче рівня бортів в 4 штабелі, в вагоні зверху обгорілі поліна діаметром від 5 см до 40 см., знизу вантаж більшої ступені обгорілості (до стану деревного вугілля без можливості прорахування штабелів). Після вивантаження в вагоні було виявлено залишки обгорілої деревини та деревне вугілля. Враховуючи, що пунктом 22 Правил видачі вантажів визначено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення кількість вантажу при видачі була визначена шляхом зважування на вагонних вагах. При зважуванні вантажу після тарування вагону № 60048055, маса нетто вантажу склала 17650 кг., який був виданий одержувачу ТОВ "Свісс Кроно", станцією Куряж складений комерційний акт від 11.09.2018 № 2. Факт видачі залізницею та приймання одержувачем вантажу у кількості 17650 кг засвідчений та підтверджений підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О. в комерційному акті.

Згідно з актом експертизи Харківської Торгово-промислової палати від 11.09.2018 № ВН-41, проведеної за участі представників Позивача, Відповідача та вантажоодержувача ТОВ "Свісс Кроно" встановлено: у вагоні № 60048055 знаходились залишки круглого лісу, вся поверхня колод чорного кольору з характерним запахом гару. На стінах вагону є сліди сажі та вигорання. Всі оглянуті колоди мають сліди пошкодження вогнем по всій поверхні колод.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній передав позивачу право на пред`явлення позову до відповідача, що підтверджується відповідним переуступним написом у залізничній накладній, за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ "Свісс Кроно".

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, оскільки вважає наявними настання передумов для стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження під час здійснення залізницею перевезення належного позивачу вантажу.

З урахуванням зазначених вище обставин, позивачем заявлено до стягнення 40938,64 грн. понесених збитків, 16336,68 грн. провізної плати та вартості послуг залізниці у сумі 4151,36 грн.

Оцінка суду.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частин 2-3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, статтею 23 Закону України Про залізничний транспорт унормовано, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Статтею 26 Закону України Про залізничний транспорт установлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (з подальшими змінами і доповненнями) затверджено Статут залізниць України, згідно зі ст. 6 якого вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з п.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.п.113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (частина 5 статті 129 Статуту).

Згідно зі статтею 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

У даному разі, з матеріалів справи вбачається, що накладна № 33281353 містить переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ "Свісс Крона", скріпленими печаткою Товариства, який підтверджує передачу права на пред`явлення позову позивачу, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту.

При цьому, у матеріалах справи наявні надані позивачем докази щодо отримання Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" 14.06.2018 оплати від ТОВ "Алта Ветта" за договором від купівлі - продажу від 06.06.2018 № 99 в розмірі 181800,00 грн. (т.с. І звор. а.с. 155).

Тобто, на дату подання позову позивач отримав кошти за зазначеним договором в повному обсязі, що виключає наявність у нього збитків.

У подальшому, 02.07.2019, через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. №15893), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію претензії від ТОВ "Алта Ветта" за №27/06-2019-1 від 27.06.2019 та копію платіжного доручення №1175 від 01.07.2019, яке за результатами розгляду судом відповідно до норм частини 2 ст. 207 ГПК України залишено без розгляду, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, крім того, позивачем не надано заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вищевказаного клопотання до суду, так само як і не вказано про існування поважних та виняткових обставин неможливості подати дане клопотання в межах підготовчого провадження.

Щодо розрахунку позивачем розміру 40938,64 грн. понесених збитків, суд зазначає про наступне.

З урахуванням норм п.114 Статуту залізниць України при визначенні розміру дійсної вартості втраченого вантажу суд виходить з наступного.

Із обставин справи та наявних матеріалів справи вбачається, що на станції призначення Куряж маса нетто вантажу, який був виданий одержувачу ТОВ "Свісс Кроно", склала 17650 кг., що засвідчено комерційним актом від 11.09.2018 № 2 та підтверджено підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О .

Крім того, Договором купівлі-продажу від 06.06.2018 № 99, сторонами унормовано порядок приймання товару по якості та кількості та дій при прийманні.

Так, пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу від 06.06.2018 № 99 встановлено, що в разі виявлення покупцем неякісного товару, розходження по кількості товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах складається акт за підписами представників обох сторін в двох екземплярах, по одному для кожної з двох сторін.

Тобто, у разі виявлення недостачі повинен бути складений двосторонній акт.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Дана стаття встановлює загальний принцип обов`язковості договору, тому належним чином укладений договір є обов`язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем зазначених вимог договору купівлі-продажу, не надано доказів складання акту.

Таким чином, в порядку, визначеному умовами договору позивачем на підтвердження недостачі товару не надано належних та допустимих доказів, оскільки належним доказом має бути складений між продавцем та покупцем двосторонній акт про недостачу товару по договору в установлені строки.

Більш того, згідно з наявної в комерційному акті від 11.09.2018 № 2 інформацією одержувачу вантажу ТОВ "Свісс Кроно" виданий вантаж у кількості 17650 кг., дана обставина засвідчена та підтверджена підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О.

З урахуванням наведеного, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження врахування зазначених вище судом обставин при здійсненні розрахунку ціни позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону № 996). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363; далі - Правила перевезення вантажів). У разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, в якому зазначаються, зокрема, невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі й тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, факт пошкодження упаковки, вантажу, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15 Правил перевезення вантажів). Отже, у разі встановленні факту пошкодження товару при його транспортуванні складається первинний документ (акт), який є підставою для складання в подальшому акта списання пошкодженого товару та відображення операції списання цього товару в бухгалтерському обліку підприємства.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 Запаси , що затверджений наказом Мінфіну від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО № 9). Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду (п. 27 П(С)БО № 9). Тож вартість повністю пошкодженого внаслідок перевезення товару відноситься на витрати звітного періоду в періоді складання акту списання такого товару.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України; ГК). Визначення розміру збитків здійснюється відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей від 22.01.1996 № 116 (далі - Порядок № 116). Порядок № 116 встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки (п. 2 Порядку № 116). Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658). Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування (ст. 7 Закону України № 2658). Тобто якщо на підприємстві встановлено факт пошкодження матеріальних цінностей, має бути проведено незалежну оцінку збитку, яку здійснює професійний оцінювач. За наслідками оцінки складається Звіт про оцінку майна, який містить у тому числі оцінену суму збитку. На підставі Звіту сума збитку відображається в обліку підприємства, а також пред`являється винній особі для відшкодування, оформлюється акт списання пошкодженого товару, що як первинний документ згідно з положеннями статті 9 Закону № 996 фіксує факти здійснення господарських операцій та складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Натомість, у даному разі, на підтвердження твердження щодо неможливості використання отриманого вантажу в кількості 17650 кг. позивачем не надано жодного первинного документа, як належного доказу списання вантажу (товару), отриманого у зв`язку з цим збитку та його розмір.

Нормами ст.114 Статуту залізниць передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для всіх інших вантажів становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах.

Однак позивачем вищевказані приписи Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 при проведенні розрахунку суми понесених збитків враховані не були.

Щодо позовних вимог про стягнення провізної плати в розмірі 16336,68 грн. та послуг залізниці в розмірі 4151,36 грн., суд зазначає про наступне.

Згідно з нормами статті 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Обов`язки залізниці щодо доставлення вантажів за призначенням в установлені терміни, а одержувача - в прийнятті та вивезенні зі станції вантажу, що надійшов на його адресу, встановлені статтями 41, 46 Статуту.

Тобто в значенні наведених норм Статуту залізниця виконала свої зобов`язання по завершенню перевезення, а одержувачем, в свою чергу, був прийнятий вантаж масою нетто 17650 кг, що підтверджується комерційним актом від 11.09.2018 № 2.

Статтею 105 Статуту встановлено, що ,зокрема, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами.

Згідно з ст. 114 Статуту передбачає обов`язок відшкодування залізницею поряд із відшкодуванням збитків ще й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу, лише у разі втрати вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Необхідні роз`яснення із застосування відповідних норм законодавства в частині меж і розмірів відповідальності, в тому числі залізниці, надані в пункті 2.14 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, а саме, за змістом частини другої статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України, Статті 105 Статуту сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. Тому у вирішенні спору, пов`язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж передбачено Статутом, задоволенню не підлягають.

Також, у п. 3.13. вказаного Роз`яснення наведено детальне трактування норми статті 114 Статуту, де зазначено, що згідно зі статтею 114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов`язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадках повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Натомість у даному разі позивачем не надано жодних доказів щодо включення та/або не включення ним провізної плати до вартості вантажу.

Заявлені до стягнення 4151,36 грн. визначені позивачем як послуги залізниці, які не підтверджені відповідними документами, тому встановити хто був платником цих послуг та чи ці послуги були дійсно надані залізницею неможливо.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у справі № 922/640/19.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" липня 2019 р.

Суддя Г.І. Сальнікова