Постанова

від 12.11.2019 по справі 922/640/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 922/640/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - Черненко Д.О. (посвідчення №000419 від 15.04.2015, ордер КС №389663 від 19.04.2019);

відповідача - Болотова Е.І. (посвідчення ПТ №2467 від 10.01.2019, довіреність б/н від 07.10.2019);

першої третьої особи - не з`явився;

другої третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (вх.№2637Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 (суддя Сальнікова Г.І. повний текст рішення складено 12.07.2019) у справі №922/640/19

за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство", с. Бочечки, Сумська область,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта", м. Київ,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно", м. Кам`янка-Бузька, Кам`янка-Бузький район, Львівська область,

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", м. Харків

про стягнення 61426,68 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Конотопське лісове господарство" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення 61426,68 грн., що складається з: 40938,64 грн. понесених збитків, 16336,68 грн. провізної плати та вартості послуг залізниці у сумі 4151,36 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/640/19 в позові відмовлено повністю.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесене при неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/640/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Конотопське лісове господарство".

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає помилковою позицію суду, що отримання коштів позивачем за договором купівлі-продажу виключає наявність у нього збитків. Також зазначає, що розрахунок збитків проведено у відповідно до норм чинного законодавства.

Також вказує, що стягнення провізної плати обґрунтовується тим, що товар не був доставлений до місця, зазначеного у залізничній накладній і факт оплати перевезення вантажу відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

23.08.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/640/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 клопотання позивача про поновлення строку на подання апеляційної скарги задовольнити, строк на подання апеляційної скарги поновити. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/640/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 17.09.2019 об 11:30.

06.09.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8442), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою суду від 17.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта" (04116, м.Київ, вулиця Старокиївська, 10 літ Г, 4 поверх, код 38098421). Зобов`язано позивача протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта" (04116, м.Київ, вулиця Старокиївська, 10 літ Г, 4 поверх, код 38098421) копію позовної заяви та копію апеляційної скарги, докази направлення надати суду.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно" (80400, Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, місто Кам`янка-Бузька, вул. Я.Мудрого, будинок 62, код 31147999). Зобов`язано позивача протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно" (80400, Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, місто Кам`янка-Бузька, вул. Я.Мудрого, будинок 62, код 31147999) копію позовної заяви та копію апеляційної скарги, докази направлення надати суду.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Розгляд справи відкладено на 03.10.2019 на 12:00 год.

Ухвалено позивачу надати суду інформацію щодо місцезнаходження спірного вантажу, а також відомості про долю коштів, отриманих Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" в якості оплати від ТОВ "Алта Ветта" за договором від купівлі - продажу від 06.06.2018 №99 в розмірі 181800,00 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2019 судове засідання призначено на 15.10.2019 на 12:30 год.

30.09.2019 відповідач надіслав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№9272), а саме електронної накладної від 29.08.2018 №33281353.

ТОВ "Свісс Кроно" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.ел.пошта№1718 від 01.10.2019/вх.№9325 від 01.10.2019 та вх.№9462 від 04.10.2019), в якому просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/640/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Конотопське лісове господарство".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В.

Ухвалою суду від 15.10.2019 у зв`язку зі зміною складу судової колегії розгляд справи відкладено на 12.11.2019 на 11:30 год.

11.11.2019 від представників відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№10602).

В судовому засіданні 12.11.2019 представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (відповідач, перевізник) та Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (позивач, замовник) було укладено Договір про надання послуг № 10276/ППЗ-2018 (далі - Договір про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018) (т.с. 1 а.с. 22-36), відповідно до умов п.п. 1.1. якого, предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях. (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших державних та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Також, пунктом 1.2. зазначеного вище Договору про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018 закріплено визначення послуг з перевезення, зокрема, перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформляється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Згідно з п. 8.1. Договору про надання послуг №10276/ППЗ-2018 від 15.02.2018 сторони домовилися про використання електронного документообігу.

Окрім того, під час здійснення позивачем господарської діяльності, 06.06.2018 між Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алта Ветта" (покупець) було укладено Договір купівлі - продажу № 99 (т.с. 1 а.с. 43 - 45), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця техсировину ВПМ 7-> м`яколиствяних порід (товар), а покупець зобов`язався належним чином прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості поставленого товару та підписання акта його приймання - передачі (п. 1.2. цього Договору).

Згідно з п. 4.1. зазначеного вище Договору купівлі - продажу № 99 від 06.06.2018 ціна на товар встановлена в гривнях за 1 м.куб та складає: назва асортименту: техсировина для ВПМ 7-> м`яколиствяних порід; кількість: 300 м. куб.; ціна на 1 м.куб.: 606,00 грн.

Орієнтовна сума договору 181800,00 грн.

29.08.2018 на станції відправлення Вирівка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" позивачем (відправником) державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (Позивач) був завантажений вагон № 60048055 вантажем "деревина паливна для технологічних потреб, не пойменована в алфавіті", маса вантажу визначена відправником на кранових вагах (заводський № 3157) і склала 39230 кг.

29.08.2018 вантаж був прийнятий до перевезення та 30.08.2018 відправлений в вагоні № 60048055 за маршрутом слідування зі станції Вирівка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" призначенням на станцію Куряж регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" по накладній №33281353.

На шляху слідування в вагоні №60048055 було виявлено займання вантажу, за допомогою підрозділів ДСНС з особовим складом 03.09.2018 об 16 год. 42 хв. розпочалось негайне гасіння пожежі в вагоні № 60048055, у присутності слідчо-оперативної групи поліції о 18 год. 00 хв. пожежу було локалізовано, о 21 год. 15 хв. - ліквідовано.

Після прибуття вантажу на станції Куряж регіональної філії "Південна залізниця" 11.09.2018 була здійснена комісійна видача вантажу одержувачу ТОВ "Свісс Кроно" за участю експерта Харківської Торгово-промислової палати та представника позивача.

При перевірці вантажу було встановлено: навантаження нижче рівня бортів в 4 штабелі, в вагоні зверху обгорілі поліна діаметром від 5 см до 40 см., знизу вантаж більшої ступені обгорілості (до стану деревного вугілля без можливості прорахування штабелів). Після вивантаження в вагоні було виявлено залишки обгорілої деревини та деревне вугілля. Враховуючи, що пунктом 22 Правил видачі вантажів визначено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення кількість вантажу при видачі була визначена шляхом зважування на вагонних вагах. При зважуванні вантажу після тарування вагону № 60048055, маса нетто вантажу склала 17650 кг., який був виданий одержувачу ТОВ "Свісс Кроно", станцією Куряж складений комерційний акт від 11.09.2018 № 2. Факт видачі залізницею та приймання одержувачем вантажу у кількості 17650 кг засвідчений та підтверджений підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О. в комерційному акті.

Згідно з актом експертизи Харківської Торгово-промислової палати від 11.09.2018 № ВН-41, проведеної за участі представників Позивача, Відповідача та вантажоодержувача ТОВ "Свісс Кроно" встановлено: у вагоні № 60048055 знаходились залишки круглого лісу, вся поверхня колод чорного кольору з характерним запахом гару. На стінах вагону є сліди сажі та вигорання. Всі оглянуті колоди мають сліди пошкодження вогнем по всій поверхні колод.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній передав позивачу право на пред`явлення позову до відповідача, що підтверджується відповідним переуступним написом у залізничній накладній, за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ "Свісс Кроно".

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, оскільки вважає наявними настання передумов для стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження під час здійснення залізницею перевезення належного позивачу вантажу.

З урахуванням зазначених вище обставин, позивачем заявлено до стягнення 40938,64 грн. понесених збитків, 16336,68 грн. провізної плати та вартості послуг залізниці у сумі 4151,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 40938,64 грн. понесених збитків, судом зазначено, що на дату подання позову позивач отримав кошти за договором купівля-продажу в повному обсязі, що виключає наявність у нього збитків.

Також судом зазначено, що позивачем при проведенні розрахунку суми понесених збитків не враховані приписи Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення 16336,68 грн. провізної плати судом вказано позивачем не надано жодних доказів щодо включення та/або не включення ним провізної плати до вартості вантажу.

Стосовно 4151,36 грн., визначених позивачем як послуги залізниці, судом зазначено, що вони не підтверджені відповідними документами, а тому встановити хто був платником цих послуг та чи ці послуги були дійсно надані залізницею неможливо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частин 2-3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" установлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (з подальшими змінами і доповненнями) затверджено Статут залізниць України, згідно зі ст. 6 якого вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з п.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.п.113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (частина 5 статті 129 Статуту).

Згідно зі статтею 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

У даному разі, з матеріалів справи вбачається, що накладна №33281353 містить переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ "Свісс Крона", скріпленими печаткою Товариства, який підтверджує передачу права на пред`явлення позову позивачу, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту.

При цьому, у матеріалах справи наявні надані позивачем докази щодо отримання Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" 14.06.2018 оплати від ТОВ "Алта Ветта" за договором від купівлі - продажу від 06.06.2018 № 99 в розмірі 181800,00 грн. (т.с. 1 звор. а.с. 155).

Тобто, як вірно встановив суд першої інстанції, на момент подання позову позивач отримав кошти за зазначеним договором в повному обсязі, що виключає наявність у нього збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2019, через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. №15893), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію претензії від ТОВ "Алта Ветта" за №27/06-2019-1 від 27.06.2019 та копію платіжного доручення №1175 від 01.07.2019, яке за результатами розгляду судом першої інстанції відповідно до норм частини 2 ст. 207 ГПК України залишено без розгляду, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, крім того, позивачем не надано заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вищевказаного клопотання до суду, так само як і не вказано про існування поважних та виняткових обставин неможливості подати дане клопотання в межах підготовчого провадження.

Щодо розрахунку позивачем розміру 40938,64 грн. понесених збитків, колегія суддів зазначає про таке.

З урахуванням норм п.114 Статуту залізниць України при визначенні розміру дійсної вартості втраченого вантажу суд виходить з наступного.

Із обставин справи та наявних матеріалів справи вбачається, що на станції призначення Куряж маса нетто вантажу, який був виданий одержувачу ТОВ "Свісс Кроно", склала 17650 кг., що засвідчено комерційним актом від 11.09.2018 №2 та підтверджено підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О.

Разом з тим, представником відповідача надано до суду апеляційної інстанції копію накладної №33281353, яка надавалась позивачем, проте яка містить більш повні відомості. Відповідачем вказано, що надана позивачем накладна містить інформацію, яка внесена позивачем на станції відправлення.

Згідно розділу 4 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 № 873 Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особі - одержувача.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом.

По прибутті вантажу на станцію призначення у графі 52. Календарний штемпель видачі вантажу, залізницею проставляється календарний штемпель з датою видачі вантажу на станції призначення, в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата видачі. У графі 53. Підтвердження держання вантажу. Вантаж одержав, в електронній накладній вказується електронно-цифровий підпис одержувача.

До позовної заяви позивачем було додано екземпляр електронної накладної складеної на станції відправлення, про що свідчить відсутність записів у графах 52, 53 електронної накладної.

Відтак, відповідач, наголошує на необхідності залучення електронної накладної складеної на станції призначення, яка містить повну, вичерпну інформацію.

З наданої накладної вбачається, що в графі 52 наявний запис щодо отримання вантажу 12.09.2018, а в графі 53 вказано, що вантаж одержав Острась О.О. за довіреністю №12683 від 01.01.2018, паспорт серії НОМЕР_1 , та підпис ЕЦП 11.09.2018 12:40.

Крім того, Договором купівлі-продажу від 06.06.2018 №99, сторонами унормовано порядок приймання товару по якості та кількості та дій при прийманні.

Так, пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу від 06.06.2018 №99 встановлено, що в разі виявлення покупцем неякісного товару, розходження по кількості товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах складається акт за підписами представників обох сторін в двох екземплярах, по одному для кожної з двох сторін.

Тобто, у разі виявлення недостачі повинен бути складений двосторонній акт.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Дана стаття встановлює загальний принцип обов`язковості договору, тому належним чином укладений договір є обов`язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем зазначених вимог договору купівлі-продажу, не надано доказів складання акту.

Таким чином, в порядку, визначеному умовами договору позивачем на підтвердження недостачі товару не надано належних та допустимих доказів, оскільки належним доказом має бути складений між продавцем та покупцем двосторонній акт про недостачу товару по договору в установлені строки.

Більш того, згідно з наявної в комерційному акті від 11.09.2018 №2 інформацією одержувачу вантажу ТОВ "Свісс Кроно" виданий вантаж у кількості 17650 кг., дана обставина засвідчена та підтверджена підписом представника одержувача ТОВ "Свісс Кроно" Острась О.О.

Позивачем в поясненнях від 24.05.2019 зазначено про те, що стосовно розбіжностей за договором, рахунком, актом - надана копія додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № 99 від 06.06.2018 з огляду якої є очевидним: копія додаткової угоди № 1 датована 20.08.2019 , не засвідчена належним чином, не є доказом з огляду на надану Позивачем банківську виписку від 14.06.2018 , згідно якої він отримав оплату за спірним договором в розмірі 181800,00 грн., будь-якого іншого документа щодо додаткового отримання Позивачем коштів за договором і зв`язку зі зміною вартості товару не надано.

З огляду на зазначення Позивачем в накладній №33281353 кількості відправленого вантажу в розмірі 39230 кг., а одиниця виміру товару за договором купівлі-продажу від 06.06.2018 № 99 - куб.м. не є можливим провести розрахунок кількості відвантаженого та отриманого вантажу в куб.м., відповідно - його вартості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на невідповідність найменування вантажу та його вартості по наявним документам.

За договором купівлі-продажу № 99 від 06.06.2018 - техсировина для ВМП м`яколистяних порід (вартість за 1м 3 - 606,00 грн. без зазначення ПДВ); у рахунку фактурі №СМ00805 вказано: техсировина для впм сосна (562,50 грн., крім того ПДВ 20%, всього за 1м 3 : 675,00 грн.; в накладній №33281353 - древесина топливная для технологических нужд не поименованная в алфавите; в акті приймання лісоматеріалів за кількістю та якістю - техсоривина для ВПМ хвоя (сортимент).

З урахуванням наведеного, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження врахування зазначених вище судом обставин при здійсненні розрахунку ціни позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону № 996). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363; далі - Правила перевезення вантажів). У разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, в якому зазначаються, зокрема, невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі й тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, факт пошкодження упаковки, вантажу, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15 Правил перевезення вантажів). Отже, у разі встановленні факту пошкодження товару при його транспортуванні складається первинний документ (акт), який є підставою для складання в подальшому акта списання пошкодженого товару та відображення операції списання цього товару в бухгалтерському обліку підприємства.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", що затверджений наказом Мінфіну від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО № 9). Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду (п. 27 П(С)БО № 9). Тож вартість повністю пошкодженого внаслідок перевезення товару відноситься на витрати звітного періоду в періоді складання акту списання такого товару.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України; ГК). Визначення розміру збитків здійснюється відповідно до постанови КМУ "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" від 22.01.1996 № 116 (далі - Порядок № 116). Порядок № 116 встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки (п. 2 Порядку № 116). Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658). Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування (ст. 7 Закону України № 2658). Тобто якщо на підприємстві встановлено факт пошкодження матеріальних цінностей, має бути проведено незалежну оцінку збитку, яку здійснює професійний оцінювач. За наслідками оцінки складається Звіт про оцінку майна, який містить у тому числі оцінену суму збитку. На підставі Звіту сума збитку відображається в обліку підприємства, а також пред`являється винній особі для відшкодування, оформлюється акт списання пошкодженого товару, що як первинний документ згідно з положеннями статті 9 Закону № 996 фіксує факти здійснення господарських операцій та складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Натомість, у даному разі, на підтвердження твердження щодо неможливості використання отриманого вантажу в кількості 17650 кг. позивачем не надано жодного первинного документа, як належного доказу списання вантажу (товару), отриманого у зв`язку з цим збитку та його розмір.

Нормами ст.114 Статуту залізниць передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для всіх інших вантажів становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах.

Однак позивачем вищевказані приписи Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 при проведенні розрахунку суми понесених збитків враховані не були.

Колегія суддів також погоджується в висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні провізної плати в розмірі 16336,68 грн. та послуг залізниці в розмірі 4151,36 грн.

Згідно з нормами статті 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Обов`язки залізниці щодо доставлення вантажів за призначенням в установлені терміни, а одержувача - в прийнятті та вивезенні зі станції вантажу, що надійшов на його адресу, встановлені статтями 41, 46 Статуту.

Тобто в розумінні наведених норм Статуту залізниця виконала свої зобов`язання по завершенню перевезення, а одержувачем, в свою чергу, був прийнятий вантаж масою нетто 17650 кг, що підтверджується комерційним актом від 11.09.2018 №2.

Статтею 105 Статуту встановлено, що, зокрема, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами.

Згідно з ст. 114 Статуту передбачає обов`язок відшкодування залізницею поряд із відшкодуванням збитків ще й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу, лише у разі втрати вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Необхідні роз`яснення із застосування відповідних норм законодавства в частині меж і розмірів відповідальності, в тому числі залізниці, надані в пункті 2.14 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, а саме, за змістом частини другої статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України, Статті 105 Статуту сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. Тому у вирішенні спору, пов`язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж передбачено Статутом, задоволенню не підлягають.

Також, у п. 3.13. вказаного Роз`яснення наведено детальне трактування норми статті 114 Статуту, де зазначено, що згідно зі статтею 114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов`язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадках повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Натомість у даному разі позивачем не надано жодних доказів щодо включення та/або не включення ним провізної плати до вартості вантажу.

Заявлені до стягнення 4151,36 грн. визначені позивачем як послуги залізниці, які не підтверджені відповідними документами, тому встановити хто був платником цих послуг та чи ці послуги були дійсно надані залізницею неможливо.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/640/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.11.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін